Поетичні читання "Ця осінь - кленова й каштанова..."

«ПОЕТИЧНІ ЧИТАННЯ "ЦЯ ОСІНЬ – КЛЕНОВА Й КАШТАНОВА…"»

Ліна Василівна Костенко — українська письменниця, поетеса-шістдесятниця. Лауреатка Шевченківської премії, Премії Антоновичів. Вона не одноразово звертається до теми осені в своїй творчості. Різні підтексти у темах тих поезій, та спільне одне – осінь.

«Красива осінь вишиває клени...»Красива осінь вишиває клени. Червоним, жовтим, срібним, золотим. А листя просить: – Виший нас зеленим!Ми ще побудем, ще не облетим. А листя просить: – Дай нам тої втіхи!Сади прекрасні, роси – як вино. Ворони п’ють надкльовані горіхи. А що їм, чорним? Чорним все одно.

Леся Українка — українська письменниця, перекладачка, культурна діячка. Співзасновниця літературного гуртка «Плеяда». В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. І в її творчій спадщині знайдеться вірш про осінь.

«Рветься осінь руками кривавими…»Рветься осінь руками кривавимидо далекого сонечка любого;кров на шатах препишних шаріється,оксамит і парчу залива. Так для сонечка осінь убралася,мов цариця у свято врочистеє,все, що є на сім світі найкращого,все зібрала на пишний убір. Але дні все коротшають, міняться,гляне сонечко й знову захмариться…Журить осінь-сухітниця сонечко,бо нема в ній весняних надій.

Євген Пилипович Гуцало — український письменник, журналіст, поет і кіносценарист. Працював у редакціях газет на Вінниччині, Львівщині, Чернігівщині, в «Літературній Україні», редактором у видавництві «Радянський письменник». Ось як він описав дивну чародійку.

Осінь — у барвистому намисті. Як циганка — з бубоном в руці. Поцілунок — чистий і вогнистийна моїй зоставила щоці. Не забуду: вчора в бубон била,танцювала, дика і палка,і, немов на картах, ворожилана кленових зоряних листках. Я платив грошима їй немало,потім серце вийняв — і віддав,і вона мені тебе вгадалатак, як я того і забажав. «Осінь — у барвистому намисті…»

Рильський Максим Тадейович — український радянський поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. Академік АН УРСР. Хто змальовує осінь фарбами, а хто й тонким ароматом. Як от М. Рильський.

Запахла осінь в’ялим тютюном,Та яблуками, та тонким туманом, —І свіжі айстри над піском рум’яним. Зорюють за одчиненим вікном. У травах коник, як зелений гном,На скрипку грає. І пощо ж весна нам,Коли ми тихі та дозрілі станемІ вкриє мудрість голову сріблом? Бери сакви, і рідний дім покинь,І пий холодну, мовчазну глибінь. На взліссях, де медово спіють дині! «Запахла осінь в’ялим тютюном…»

Володимир Миколайович Сосюра — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен, роману «Третя Рота», бунчужний 3-го Гайдамацького полку Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін. Про гордовиту пані пише поет.

Облітають квіти, обриває вітерпелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовитоосінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літомсиньоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита,золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітерпелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита,і берізка гола мерзне за вікном. «Облітають квіти, обриває вітер…»