Поетичний матеріал до предмету Я досліджую світ "Пори року"

Пори року

 

 

              ВЕСНА

Промінчик сонця проріза хмаринку

І прокидається усе від сну.

Біжать струмки грайливі безупинку,

Земля стрічає радісну весну!

А он пташки летять дзвінкоголосі

Всю зиму сумували ми без них

І мерехтить теплом грайлива просинь,

Гуляє вітер в кронах запашних.

І первоцвіт голівоньку блакитну

До сонечка з-під снігу підійма,

Природи диво, квіточку тендітну

Дарує нам чарівниця весна.

Вона вирує, серце звеселяє,

З пташками кличе ген у далечінь...

Дощем умите сонце з неба сяє

І вабить око неосяжна синь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               ЛІТО

Літечко-житечко,

Сонце в віконце,

Річечка вабить грайлива, мов скло,

Ягоди в лісі,

Плоди на горісі,

Пахощі квітів, приємне тепло.

В росах світанки,

Сонячні ранки,

В полі й оселі лунають пісні!

Як не любити

Пахощі літа,

Ночі короткі, довгії дні?

З поля віночки,

Зелені садочки,

Стежку, що стрімко біжить через ліс...

Сині дзвіночки-літа синочки

Я в подарунок мамі приніс.

Жайвір у небі,

Метелики в лузі,

Рясним барвінком квітують поля!

Цвіт на калині,

Туман у долині,

Це-моя рідна ненька Земля!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          ОСІНЬ

Осіння казка,

ліс багрянолистий,

Пожухли трави,

спів пташок затих.

ГоробинА вдягла своє намисто

Й пишається з ошатних барв своїх.

За видноколом сонечко сідає,

Заснула річка, стелиться туман,

В роси перлинках

сонце ніжно сяє,

А від землі п'янкий іде дурман.

Строката осінь, кольорова фея

Радіє око, серце завмира

Вдягла осики в сонячні лівреї,

А у беріз виблискує кора.

Тремтять в повітрі сиві павутини,

Птахи в краї далекі подались,

І тягнуться тоненькі бадилинки

До сонечка осіннього увись.

Вже скоро зимний вітерець прилине,

Замре природа, змовкне шум дібров.

У сон зимовий тихо ліс порине,

Щоб навесні прокинутися знов.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                ЗИМА

Впали додолу останні листочки,

В теплі краї вже птахи подались.

Білим снігам перкалеву сорочку

Зимонька тче, щоб ошатно вдяглись.

Тихо в повітрі сніжинки кружляють,

З півночі їх вітерець нам приніс

І діамантами чистими сяють

Поле й діброва, вигін і ліс.

Все засинає під подихом зимним...

Скоро хурделиця пісню свою

Тужно співатиме і безупинно

Буде гуляти мороз у гаю.