Поезія «чистого мистецтва» , представники, теми, образний світ. Особливості поетичного світу Ф.І. Тютчева. «Іще горять в душі бажання…», «Silentium». Своєрідність пейзажної та інт

Тема. Поезія «чистого мистецтва» , представники, теми, образний світ. Особливості поетичного світу  Ф.І. Тютчева. «Іще горять в душі бажання…», «Silentium». Своєрідність пейзажної та інтимної лірики А.Фета. «Шепіт, ніжний звук зітхання…», «Я прийшов до тебе, мила…».

Мета: формування компетентностей: ключові: познайомити учнів із життям та творчістю російських поетів XIX ст. Ф.Тютчева і А.Фета, розкрити красу його поетичних творів, ключових: розвивати навички виразного читання  поетичних творів, поглиблювати теоретико-літературні знання учнів, вчити малювати словом, комунікативні: розвивати навички роботи в групі; інформаційні: розвивати навички роботи із джерелами інформації; загальнокультурні: прищеплювати прагнення до літературної освіти, естетичний смак; розширювати світогляд школярів, виховувати любов до природи.

Обладнання: портрет Ф.І.  Тютчева, репродукція картини І.Левітана “Золота осінь”, ілюстрації учнів, аудіозапис фрагменту з фортепіанного циклу П.І.Чайковського “Пори року”.

Тип уроку: комбінований.

Краса є вічна і незмінна ідея

Платон

 

Мистецтво для мистецтва – це творчість, звільнена від усіх прагнень, окрім прагнення досконалості.

Т. Готьє

Краса врятує світ.

Ф. Достоєвський

Хід уроку

I.Організаційний момент.

II. Презентація теми та мети уроку

Слово вчителя. Мабуть, немає у світі людини, яка була б байдужою до природи, не відчувала себе її частиною та не розуміла свою залежність від неї.

• «Мікрофон»

- Роль природи у житті людини.

IІІ. Формування нових знань,  умінь та навичок.

Природа допомагає кожній творчій особистості краще осмислити себе, свої почуття.

У всі часи найкращі поети були в захваті від її неповторної краси та гармонії.

Сьогодні у нас є можливість звернутись до особистості та творчості великого знавця і співця природи, відомого російського поета Федора Івановича Тютчева.

• Презентація учнями біографії поета.

       Федір Іванович Тютчев народився в старовинній дворянській сім’ї в 1803 році, отримав прекрасну домашню освіту. Його вчителем був поет-перекладач Раїч – знавець античної літератури. У 12 років Тютчев переклав оду Горація “На новый 1816 г.”.

Захоплювався творами Пушкіна, Жуковського, світовою літературою – німецькими романтиками, французькими просвітителями, поетами і філософами Греції, Риму.

30 березня 1818 р. Ф. Тютчев став членом Товариства поетів російської словесності.

У 1819 р. вступив до Московського університету на відділення словесності.

У цей час Ф. Тютчев захоплюється поезіями Жуковського, Пушкіна, Карамзіна, філософією Паскаля і Руссо.

Тютчев закінчив університет за 2 роки. Він працює в колегії іноземних справ, потім з дипломатичною місією від’їжджає до Німеччини.

На формування світогляду Тютчева впливають його зустрічі з філософом Ф. Шеллінгом. Творчо засвоївши вчення Ф. Шеллінга про панування у світі єдиної “світової душі”, він був переконаний, що вона знаходить своє вираження як у природі, так і в душі людини.

У 1836 році О.С. Пушкін через Вяземського і Жуковського знайомиться з поезіями Ф. Тютчева. 24 вірші “Стихотворения, присланные из Германии” з підписом Ф.Т. з’явилися в ІІІ і IV томах “Современника”. Їх відібрав для друку сам О.С. Пушкін, якого вразила в них “глубина мысли, яркость красок, новизна и сила языка”. У 1859 р. О. Фет в журналі “Російське слово” писав про Ф. Тютчева як про самобутнього володаря поетичної думки, здатного поєднати ліричну сміливість і почуття міри. Поетична спадщина Тютчева – 400 віршів.”.

Слово вчителя. Ф.І.Тютчев  -    поет романтичного складу і надзвичайно тонкий майстер віршованих пейзажів. У його поезії немає різкої грані між людиною і природою, вони майже тотожні. Пропоную прослухати вірш Тютчева “Я знаю в праосені пору…” в оригіналі та в перекладі.

• Прослуховування аудіозапису мовою оригіналу.
• Виразне читанняперекладу поезії українською мовою

Я знаю в праосені пору,

Таку коротку і ясну.

Повітря чисте, день прозорий,

I вечір зве в далечину.

Де серп гуляв і падало колосся,

Усюди простір, пусто на стерні.

Лиш павутиння, мов тонке волосся,

Блищить на марній борозні.

Не чути птиць, повітря захололо,

Далеко ще до перших сніжних хуртовин,

Блакить прозора й тепла ллється з височин

На стомлене і тихе поле.

• Бесіда на первинне сприйняття.

-Які враження викликала у вас картина природи, створена Тютчевим?

-Які картини викликала вона у вашій уяві?

Аналіз поезії. У поезії «Я знаю в праосені пору…» Тютчев зобразив пору, коли після наполегливої й тяжкої праці, настає час спокою і відпочинку. Природа відпочиває. У вірші йде мова про початок осені, золоту осінь, «бабине літо».      Автор наголошує на присутності людини в пейзажній картині – у рядку «де серп гуляв і падало колосся» мова йде про невтомну працю людей на полі. Поезія Ф. Тютчева має лагідний, умиротворений настрій; створюється відчуття задоволення від виконаного обов’язку — і в людини, і в природі.

Художні засоби «Я знаю в праосені пору…» Епітети: чисте повітря, день прозорий, мирна борозна, блакить прозора й тепла, поле стомлене і тихе; метафори (уособлення): вечір зве, серп гуляв, блакить ллється, стомлене поле; порівняння: павутиння, мов тонке волосся.

За допомогою слів поет відтворює дивовижну красу осені. Він змальовує період, який називають “золотою осінню”. Природа стоїть, наче зачарована, в золотих шатах, повітря бринить свіжістю і прозорістю, а вгорі пролітає легка павутина бабиного літа. І народжуються дивовижні рядки:

Я знаю в праосені пору.

Таку коротку і ясну.

Повітря чисте, день прозорий,

І вечір зве в далечину.

(Переклад Ю. Клена)

Звичайно, восени завжди усі сумують за теплим літом. Але у вірші Ф. Тютчева не відчувається цього суму. Перед очима читача простяглося широке й безмежне поле, “де серп гуляв і падало колосся”, а зараз стоїть борозна. І складається враження, що природа, втомившись від важкої літньої праці, нарешті спочиває, готуючись до наступних жнив: Не чути птиць, повітря захололо. Далеко ще до перших сніжних хуртовин. Блакить прозора й тепла ллється з височин На стомлене і тихе поле. (Переклад Ю. Клена) Та вже стає ледь відчутним холодний подих матінки-зими, яка тихенько наближається. Тому й хочеться насолодитися благодаттю, спокоєм, величчю природи. Автор неодноразово підкреслює незримий зв’язок людини з природою. Адже восени люди, зібравши урожай, теж відпочивають, готуються до майбутніх польових робіт. Спокійний, розмірений настрій вірша спонукає до роздумів, до бажання поринути в осінню тишу і милуватися цією незбагненною красою.

• Аналіз вірша “Я знаю в праосені пору…”

-Використовуючи текст вірша,  доведіть, що поет милується осінньою природою.

-Як поет передає гармонійну єдність природи і людини?

-Завдяки чому поету вдається досягти високої майстерності поетичного вислову?

• Повторення знань з теорії літератури.

-Що називають тропами?

-Які види тропів вам відомі?

-Пригадайте визначення кожного із тропів.

• Робота в мікрогрупах: кожній із груп знайти в тексті вірша і виписати до зошитів приклади використання автором:

Слово вчителя. У вірші автор використовує 28 разів голосний звук “о”. Такий повтор голосного  звука надає поезії милозвучності і сприяє передачі смутку. Використання глухих приголосних передає тишу і спокій

Робота з інформаційною карткою.

Алітерація  -  стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних.

Асонанс – концентроване  повторення голосних звуків у віршованому рядку чи строфі.

Звукопис  - вживання в художньому, переважно віршованому тексті однакових чи подібних звуків.

• Культурологічний екскурс.

Там ми розглянемо репродукцію картини І.Левітана “Золота осінь”.

Російський художник І.Левітан захоплювався пейзажем. Природа хвилювала його до сліз, він сприймав її як живу істоту.

Художник знав напам’ять майже всю російську пейзажну   лірику, досить часто читав своїм знайомим вірші Пушкіна, Некрасова, Фета і свого улюбленого поета Тютчева.

• Запитання до аналізу картини І.Левітана “Золота осінь”.

-Що таке пейзаж?

-За допомогою яких деталей художник передав красу осені?

-Які фарби використовує він для зображення цієї пори року?

-Які враження викликала у вас картина?

З давніх- давен люди захоплювались не лише барвами природи, а й її неповторними звуками і намагались наслідувати їх у своїх музичних творах. Російський композитор П. І.Чайковський (1840-1893) створив популярний фортепіанний цикл “Пори року”, який складається з 12 мініатюр. Кожному місяцю року відповідає одна п’єса. У музичних “пейзажах” він передає враження від спілкування з природою, зображає картини із життя людей, пов’язані з певною порою року. Є у нього і варіації на тему осені: “Вересень. Полювання”, “ Жовтень. Осіння пісня”, “Листопад. На тройці”.

• Бесіда.

Які відчуття передає музика цих п’єс?

Чи виникає перед вашими очима картина осені?

Який твір вас більше вразив, вірш Тютчева, картина Левітана чи музика Чайковського? Аргументуйте свою відповідь.

Слово вчителя. Перлиною світової лірики є цикл віршів Ф. Тютчева, присвячених О. Денисьєвій, юній дівчині, у яку був закоханий поет (вірші написані з 1850 р. до останніх років життя). Характерними ознаками «денисьєвського циклу» є пристрасність оповіді, діалогічність, форма щоденника, психологізм, напруженість колізій, високі почуття. Любов для поета — «і блаженство, і безнадія». Світлий образ коханої поєднаний із трагічними настроями ліричного героя, який усвідомлює, що в нього залишилося вже мало часу, але він не перестає кохати. Незважаючи на суспільні перепони, ліричний герой Ф. Тютчева ладен віддати життя заради високого почуття. Кохання змальоване в романтичному стилі як стихія, що полонить і не відпускає людську душу.

• Виразне читання поезії «Іще горять в душі бажання…»

Еще томлюсь тоской желаний,

Еще стремлюсь к тебе душой –

И в сумраке воспоминаний

Еще ловлю я образ твой…

Твой милый образ, незабвенный,

Он предо мной везде, всегда,

Недостижимый, неизменный,

Как ночью на небе звезда…

 

Іще горять в душі бажання,

Ще манить зір краса твоя,

Крізь любі спогади туманні

Іще ловлю твій образ я.

Твій образ милий та прекрасний

Всякденно видиться мені,

І недосяжний, і незгасний,

Немов зоря в височині.

Перекладач: М. Рильський

Слово вчителя. Не секрет, що свої ранні твори Федір Тютчев створював виключно для себе, формулюючи таким незвичайним чином свої думки і почуття. Будучи дипломатом і досить відомим державним діячем, він не прагнув до літературної слави. І лише вмовляння одного з товаришів по службі, який вважав, що вірші Тютчева дійсно чудові, змусили поета опублікувати деякі з них.

Серед перших творів, які були надруковані в російських журналах, варто відзначити вірш «Silentium!», Назва якого в перекладі з латинської означає «Мовчи!». Цей твір зазнав кілька редакцій, автор вважав його досить відвертим і дуже особистим для того, щоб представляти на суд читачів. Проте, саме цей твір приніс поетові славу дуже тонкого, романтичного і не позбавленого філософських світоглядів літератора.

Вірш «Silentium!» Побачив світ у 1830 році, проте вважається, що створено його було набагато раніше. І приводом для написання такого незвичайного як за формою, так і за змістом твору послужила одруження Тютчева на Елеонорі Петерсон через кілька років після вступу на дипломатичну службу. Поет був шалено закоханий в свою молоду дружину і після весілля вважав себе по-справжньому щасливою людиною. Однак передчуття неминучої біди все ж не давало Тютчеву спокою. Саме осмислення своїх тривог і переживань, спробам зрозуміти, що ж саме викликає в ньому неясне відчуття тривоги, присвячений вірш «Silentium!».

Починається він дуже нетипово для поета, якому згодом судилося стати родоначальником російського романтизму. Перші рядки – це заклик мовчати, приховуючи свої почуття і думки, що можна пояснити родом діяльності Тютчева-дипломата. Однак далі поет розвиває свою думку, відзначаючи, що мрії нагадують йому зірки в ночі, які також ефемерні і далекі. Тому автор закликає, звертаючись до невідомого співрозмовника: «Любуйся ними – і мовчи!». Під другим учасником цього дивного діалогу багато дослідників творчості Тютчева мають на увазі його дружину Елеонору. Однак звернення поета адресовані не жінці, а чоловікові. З урахуванням того, що Тютчев свої перші вірші взагалі не планував кому-небудь показувати, неважко здогадатися, що цю незвичайну розмову автор веде сам з собою. І саме самому собі він наказує мовчати, вважаючи, що тільки таким способом зможе захистити своє особисте щастя, свої надії і мрії від зазіхань. При цьому поет вказує на те, що «думка висловлена є брехня», і в цій фразі міститься натяк на біблійні істини, які свідчать, що думки людини підвладні лише Богу, а слова здатний підслухати диявол. Судячи з усього, Тютчев відчайдушно чогось боїться, і цей страх змушує його замикатися в собі, бути набагато більш стриманим у бесідах, вчинках і судженнях.

Якщо зіставити факти, то виходить, що саме в цей час поет знайомиться зі своєю майбутньою дружиною і робить їй пропозицію. Він не тішить себе надією, що уроджена графиня Ботмер погодитися стати його дружиною. Однак, всупереч очікуванням, отримує дозвіл на шлюб з боку родичів Елеонори і довгий час не може повірити своєму щастю. Тютчев настільки вдячний долі за цей несподіваний подарунок, що боїться злякати зайвим словом або ж думкою своє сімейне благополуччя. Саме тому, зрідка відриваючись від своїх «таємничо-чарівних дум», поет наказує собі: «Бери, їх співу – і мовчи!». Автор немов би передчуває, що його особистого щастя не судилося тривати вічно. І дійсно, в 1838 році, після невдалого повернення в Росію, який супроводжувався катастрофою пароплава, Елеонора Тютчева вмирає на руках у поета. Таким чином, його побоювання стають реальністю. За спогадами очевидців, після смерті дружини Федір Тютчев став абсолютно сивим за кілька годин. І – повністю розлучився з ілюзіями щодо того, що зможе бути щасливим.

• Виразне читання поезії «Silentium»

Silentium

Молчи, скрывайся и таи

И чувства и мечты свои –

Пускай в душевной глубине

Встают и заходят они

Безмолвно, как звезды в ночи, –

Любуйся ими – и молчи.

Как сердцу высказать себя?

Другому как понять тебя?

Поймет ли он, чем ты живешь?

Мысль изреченная есть ложь.

Взрывая, возмутишь ключи, –

Питайся ими – и молчи.

Лишь жить в себе самом умей –

Есть целый мир в душе твоей

Таинственно-волшебных дум;

Их оглушит наружный шум,

Дневные разгонят лучи, –

Внимай их пенью – и молчи!..

• «Мозковий штурм»

На якому слові концентрує свою увагу автор і з якою метою? (Поет концентрує увагу читача на слові “молчи”. Людина приречена на внутрішню самотність, нерозуміння, автор співчуває їй)

• Презентація учнями жииттєвого та творчого шляху А.Фета.

О. Фет – один із найяскравіших представників напрямку “чистого мистецтва”.

Студенти ІІІ динамічної групи. Син Шарлотти-Єлізавети Фет, дружини німецького чиновника і орловського поміщика Шиншина. З дитинства терпів знущання, не мав дворянських привілеїв, права на громадянство. Все своє життя прагнув повернути собі те, що відняли в дитинстві. Фет отримав гарну освіту в пансіоні, а потім Московському університеті на відділенні словесності. Знайомство з Аполлоном Григор’євим та Яковом Полонським, єдність естетичних поглядів та захоплення поезією стало поштовхом до творчості.

У 1840 р. з’являється перша збірка “Ліричний пантеон”, до якої входили балади та антологічні вірші. Свої поетичні наміри О. Фет висловив у своєрідній поетичній автоформулі:

• Виразне читання студентами поезії “Шепот, робкое дыханье”.

Шепот, робкое дыханье,

Трели соловья,

Серебро и колыханье

Сонного ручья.

Свет ночной, ночные тени,

Тени без конца,

Ряд волшебных изменений

Милого лица,

В дымных тучках пурпур розы,

Отблеск янтаря,

И лобзания, и слезы,

И заря, заря!..

• Бесіда за запитаннями.

• Про що ця поезія? (Поет оспівує природу і любов, які гармонійно поєднані в одне ціле)
• Вірш пройнятий рухом від початку і до кінця. Як переданий цей рух у поезії? (Майстерність Фета в тому, що із 36 слів, які передають рух, немає жодного дієслова. Слова об’єднані так, що утворюють систему натяків, мають підтекст і справляють особливе враження.)
• Прослуховування аудіозапису Поезії А.Фета «Я прийшов до тебе, мила…»

Слово вчителя. Панас Опанасович Фет досить незвичайний і оригінальний поет. Його вірші треба не просто читати, а бачити й розуміти всю глибину почуттів, які були закладені поетом в нього.

Вірш «Я прийшов до тебе із привітом…» було написано в 1843 році, його надрукували в журналі «Вітчизняні записки». У ньому піднімається тема любові.     Оригінальність вірша полягає у відсутності точності й визначеності в рядках, що суперечило пушкінській традиції написання віршів. Але, завдяки цьому, здобутку Фета відрізняються жвавістю і яскравістю мови. Саме неточність і неправильність створюють незвичайні, легкі й природні образи. Критики відзначають те, що Фет часто прибігає до імпровізації у своїх творах.

Тема любові, кохання, поетичної творчості має бути вільною імпровізацією. Особливе місце в поезії Фета займає інтимна лірика. Тема любові Фета має відтінок трагічності. Чому?

У 1846 році Фет зустрів Марію Лазич – освічену дівчину, прекрасну музикантку (в мемуарах названу Оленою Ларіною). Виникло кохання, але довелося розлучитися: Лазич була бідною донькою генерала. Вона загинула – згоріла у вогні. Можливо, це було самогубство. Їй Фет присвятив поезії “Старі листи”, “Ти відстраждала, я іще страждаю”, “Alter ego”, “У тиші і мороці таємної ночі, ні я не зрадив”.

• Про що пише О. Фет. Які основні теми його поезій? (Теми поезій Фета – любов, природа, краса, мистецтво, життя та смерть).

Слово вчителя. Фет говорив, що поезія не може бути вільною, якщо вона має будь-яку соціальну мету. І ось таких митців, які прагнули говорити лише про прекрасне почали називати представниками школи «Чистого мистецтва».

У різних країнах світу виникають літературні школи, угрупування, течії, яких об’єднує ідея “чистого мистецтва”, вічного і прекрасного, незалежного від натовпу, бруду, хаосу сучасності, любов до Краси та Істини. Автором відомого гасла “мистецтво для мистецтва”, або “чисте мистецтво”, став Теофіль Готьє – французький поет, прозаїк, журналіст, критик. Він вважав, що мистецтво повинно бути вільним від законів суспільства: “Прекрасним є тільки те, що нічому не служить. Краса є найвищим благом”.

У Франції – парнаська школа, назва якої походить від назви альманаху “Сучасний Парнас”. Представники цієї школи – поети-майстри, поети-естети, поети-філософи – шукають ідеали в містичному світі, міфології, природі. Улюбленим їхнім жанром є сонет. Повна гармонія, життя у красі й бездоганності неможливі, для людини мрія ця стає недосяжною – звідси песимізм, трагічне сприйняття світу, відчай.

В Англії – “Прерафаелітське братство”, представники якого сповідували ідеали “чистого мистецтва”. У книзі “Задуми” (“Занепад мистецтва брехні”) О. Уайльд підкреслював, що “Краса – це насолода; художник – не мораліст, мистецтво стоїть поза мораллю, потрібно жити за законами краси”.

У 1320-30 рр. в Україні – поети-“неокласики”, як і парнасці,  високо цінують красу слова і майстерну поетичну довершеність, “класичну пластику і контур строгий, і логіки залізну течію”.

У Росії визначними представниками “чистого мистецтва” стали                  Ф.Тютчев, О. Фет, О. Майков, О. Толстой.

Поезія російської школи “чистого мистецтва” розкривала світ філософських, психологічних проблем, акцентувала увагу на особистості, інтимних переживаннях.

IV. Рефлексія.

Проблемне запитання.

Вірші Ф. І. Тютчева, А Фета написані багато років тому. Чому ж ми і тепер читаємо  їх із задоволенням, одержуємо від них естетичну насолоду?

V. Підсумок уроку

Коли читаєш поезію Ф. І. Тютчева, відчуваєш спокій у душі. А це тому, що його творчість пронизана світлим сприйняттям життя і глибоким розумінням природи.

Бажаю вам частіше звертатись до віршів тонкого майстра ліричного пейзажу і отримувати від них естетичну насолоду.

 

Домашнє завдання Підготувати виразне читання вірша “ Я знаю в праосені пору…”

Вивчити вірш Тютчева “ Я знаю в праосені пору…”  напам’ять (за бажанням).