Поезія "Любов до України"

Любов до України

Як не любити того краю,

Де народився і зростаю,

Де мова рідна, солов’їна –

Це наша славна Україна!

Свята земля бабусь й дідів,

Наших батьків і матерів,

Це рідний край, багатства повен,

Який любити має кожен!

Бо найдорожчий він для нас.

Неначе зірка, не погас.

Він був, і є, і завжди буде!

Його ніхто вже не забуде.

Пишаємося ми цим краєм,

Де народились і зростаєм,

Де є Дніпра глибокі води,

Ліси безсмертної природи.

Гаї, луки та полонини,

Дари чудової країни,

Ґрунти найкращого врожаю.

Чудово жити в нашім краю!

І патріотом гордо бути,

І українцем називатись.

Найголовніше – не забути!

Свого – ніколи не цуратись!

Примножувати – не боятись,

Діяти – і не здаватись,

Любити, прагнути, бажати,

Омріяного – досягати!

Поважати мову рідну!

Таку прекрасну, своєрідну.

Адже, ми – діти українців,

Щасливі доньки та сини.

Нащадки славних, не чужинців,

Які цю землю берегли.

Давно минув уже той час

Від предків наших і до нас.

За нами – світле майбуття,

Краса та розвиток країни.

Ніхто не піде в забуття.

Ми є творцями України!