З кінофільмів вирізалися алкогольні сцени, а на екран знову (після 20-річної перерви) пустили кінофільм "Лимонадний Джо" (через що Горбачов теж отримав таке прізвисько). Кількість питущих упала, а померлих від алкоголізму скоротилася у 2,5 рази після прийняття "сухого закону", стверджують одні академіки та професори. Інші, його противники, наголошують, що чимало любителів випити освоїли "непитейні" доти ацетон, нашатирний спирт, одеколон.
Наслідком антиалкогольної кампанії стало покращення показників народжуваності (зросла) та смертності (знизилась), з іншого боку, держава зазнала економічних втрат. Так, 1986 року харчова промисловість порівняно з попереднім часом недоотримала 22 млрд крб доходу, а 1987 року – 25 млрд крб. Збитки не були компенсовані. Тому у 1987 році цю кампанію було зупинено.
Один із наслідків економічної кризи – поширення тіньової економіки. У травні 1986 р. стартувала кампанія боротьби з нетрудовими доходами. Переслідували людей, які бажали заробити ремонтом житла, пошиттям одягу, наданням населенню інших послуг. Штрафували господинь, які продавали в невстановлених місцях щось вирощене на присадибній ділянці або зібране в лісі.
Коли гасло «прискорення» не спрацювало, М. Горбачов вирішив підійти до проблеми з іншого боку. Червневий (1987) пленум ЦК КПРС спробував вдихнути життя в економіку, давши державним підприємствам право діяти само-стійно.30 червня 1987 р. Верховна Рада СРСР ухвалила «Закон про державне підприємство», у якому розвивалися основні ідеї цієї реформи. Підприємства отримали можливість самостійно планувати виробничу діяльність у визначених межах.
Хоча в Україні продовольче становище було дещо кращим, ніж у багатьох інших республіках СРСР, але гострий дефіцит продовольства вже почав відчуватися. З кінця 1980-х рр. дефіцитом стало майже все. З осені 1990 р. в Україні запровадили продаж продовольчих і промислових товарів за картками споживача з купонами.
Страйк шахтарів 1989 року. Поштовхом до початку масових страйків послугувало погіршення забезпечення шахтарських регіонів продовольчими й промисловими товарами в умовах тотального товарного дефіциту, що наростав у країні. Збурювання шахтарів накопичувалося також через недостатнє забезпечення техніки безпеки, загибелі товаришів, прагненням до росту видобутку вугілля, достойної оплати праці і підвищення якості життя
Страйки шахтарів безпосередньо вплинули на те, що 3 серпня 1989р. був прийнятий Верховною Радою УРСР Закон «Про економічну самостійність Української РСР» — викликаний великими проблемами і труднощами у розвитку економіки, розвалом управління виробництвом, занепадом багатьох галузей народного господарства. У 1990 році страйки тривали. Поступово у вимогах шахтарів з'явилися політичні вимоги. А 1 березня 1991 року розпочався загальний страйк донецьких шахтарів.