Поняття «біоенергопластика» в логопедичній роботі

Поняття «біоенергопластика» в логопедичній роботі

«Чим більше упевненості в русі дитячої руки,

 тим яскравіше мовлення дитини, чим більше майстерності

 в дитячій руці, тим дитина розумніша»

В.А. Сухомлинський

Мовлення формується у процесі загального психофізичного розвитку дитини. До умов формування нормального мовлення відносяться здорова центральна нервова система, наявність нормального слуху і зору та достатній рівень активного мовленнєвого спілкування дорослих із дитиною.

У тих випадках, коли в дитини збережений слух, не порушений інтелект, але є значні мовні порушення, які не можуть не позначитися на формуванні всієї її психіки, говорять про особливу категорію дітей з особливими освітніми – дітей з мовленнєвими порушеннями.

Порушення мовлення – збірний термін для позначення відхилень від мовної норми, прийнятої в даному мовленнєвому середовищі, що повністю або частково перешкоджають мовленнєвому спілкуванню і обмежують можливості соціальної адаптації дитини. Як правило, вони обумовлені відхиленнями у психофізіологічному механізмі мовлення, не відповідають віковій нормі, самостійно не долаються і можуть впливати на психічний розвиток. Для їх позначення фахівцями використовуються різні взаємозамінні терміни – розлади мовлення, дефекти мовлення, вади мовлення, недорозвинення мовлення, мовленнєва патологія, мовленнєві відхилення.

До дітей із порушеннями мовлення відносяться діти з різними психофізичними відхиленнями, що викликають розлади комунікативної і пізнавальної функції мовлення. Від інших категорій дітей з особливими потребами їх відрізняють нормальний біологічний слух, зір і повноцінні передумови інтелектуального розвитку.

Більшість мовленнєвих порушень самі не зникають і без спеціально організованої корекційної логопедичної роботи можуть негативно позначитися на всьому подальшому розвитку дитини.

Відомо, що для роботи з дітьми, які мають порушення мовлення, використовують низку спеціальних та інноваційних методик, спрямованих на вирішення корекційних задач. Це – психогімнастика, ігротерапія, етнотерапія, арттерапія, піскотерапія тощо.

Аналіз літератури з проблеми мовленнєвої патології, досвід роботи й результативність використання різних методик виявив можливість і необхідність використання в корекції мовленнєвих відхилень у дітей одного з найважливіших засобів, пов’язаного з усіма зазначиними методиками – методу біоенергопластики.

Термін «біоенергопластики» складається з 2-х слів: біоенергія і пластика. Біоенергія - це та енергія, яка знаходиться всередині людини. Пластика-плавні, розкуті рухи тіла, рук, які є основою біоенергопластики.

«Біоенергопластика» включає в себе три базових поняття: біо- людина, як біологічний об’єкт, енергія-сила, яка необхідна для виконання певних дій, пластика- пластичність рухів, яка характеризується безперервністю, енергетичною наповненістю, емоційною виразністю.

Для корекційної роботи вчителів-логопедів  важливим є поєднання біоенергопластики (рухів кистей рук) з рухами органів артикуляційного апарату. В момент виконання артикуляційної вправи рука показує, де, в якому положенні знаходяться язик, нижня щелепа або губи і тим самим подає відповідні імпульси до мовної зони головного мозку.

 Корекційні заняття біоенергопластикою за своїми результатами подібні ранковій зарядці: вони посилюють кровообіг, зміцнюють м’язи обличчя, розвивають гнучкість окремих частин мовленого апарату, при цьому розвивається координація рухів і дрібна моторика рук.

Поєднання рухів мовного апарату і кистей рук створює передумови для розвитку довільності поведінки, пам’яті та інших психічних процесів, необхідних для становлення повноцінної навчальної діяльності, виховує емоційну виразність і швидкість реакції.

Вправи з елементами біоенергопластики можна успішно застосовувати в навчальний, позаурочний час та в будь - яких видах  освітньої діяльності.

Фізкультхвилинки з елементами біоенергопластики активізують мовлення дитини-логопата. Вони  не тільки  знімають м’язову втому, надають відпочинок зору і слуху, підвищують розумову працездатність, а й розвивають мовлення та мислення, творчу уяву, темпо-ритмічну організацію руху в поєднанні з мовленням тощо.

Як правило, залежно від віку дітей з порушеннями мовлення, їх індивідуальних особливостей, складності навчального матеріалу втомлення настає на 10-15 хвилині: знижується увага, збільшується кількість помилок під час виконання завдань, частіше трапляються випадки порушення дисципліни. Разом з тим зростає і м’язове напруження – голова нахиляється на плече, плечі опускаються, дитина починає сутулитись. Уникнути цього допомагає  проведення фізпаузи тривалістю 2-3 хвилини, з 2-5 простих біоенергетичних вправ, що не викликають значного напруження м’язів.

Біоенерготичні вправи у русі під музичний супровід активізують процеси дихання та серцево-судинної діяльності. До того ж, музичний ритм змінює діяльність нервової системи, викликає рефлекторне засвоєння ритму, розгальмовує моторні центри, створює бадьорий, радісний настрій.

Форми занять  біоенергопластикою можуть бути різноманітними:

-  супроводження  рахунком, віршованими текстами;

•        використання  «чарівної рукавички», «чарівної палички»;
•        застосування прийому пальчикового театру;
•        включення музичного супроводу, задання певного ритму;
•        створення казок тощо.

Технологія впровадження біоенергопластики на заняттях з дітьми включає в себе ряд компонентів:

1.Розробка спеціальних рухів кистей і пальців рук на кожну артикуляційну вправу.

2.Підготовка комплексу артикуляційно-пальчикової гімнастики із застосуванням казок, віршів.

3.Проектування системи роботи для занять біоенергопластікою у вигляді перспективного плану.

4.Систематизація віршованих текстів для використання при виконанні артикуляційно-пальчикових вправ.

5. Апробація системи, виявлення результативності корекційної роботи. 

Ефективність використання методу біоенергопластики в логопедії підсилюється можливістю підключення різних спеціалістів:

•        вихователь – розвиток тактильних відчуттів, дрібної моторики;
•        дефектолог –тренування когнітивних здібностей, встановлення нейронних зв’язків (моторна пам’ять);
•        вчитель музичного мистецтва, логоритміки – розвиток рухової сфери.

Для використання біоенергопластики в системі корекційної робо­ти з розвитку мовної моторики необхідно не лише визначити поняття біоенергопластики, мету, завдання та форми  її використання  з дітьми з порушеннями мовлення, а також розробити основні методи, прийоми та етапи корекційної роботи з біоенергоплас­тикою.