Поняття про реалізм та історія його формування. Характерні ознаки реалізму як літературного напряму. Взаємодія реалізму з іншими напрямками ХІХ ст. (романтизмом, натуралізмом)

Реалізм (від лат. realis — «дійсний») — літературний напрям ХІХ ст., що прагнув правдивого, об'єктивного зображення дійсності в її типових рисах, зосереджуючись на соціальних проблема, психології та взаємодії людини з середовищем, на противагу романтичному ідеалізму, а згодом еволюціонував у натуралізм, що деталізував «науковий» підхід до зображення. Характерні ознаки: типовість образів і ситуацій, аналітизм, психологізм, зображення впливу середовища на людину, критичний пафос. Взаємодіяв із романтизмом, переймаючи інтерес до індивідуальності, але відкидаючи його надмірну емоційність, а з натуралізмом пов'язаний поглибленням «науковості» та «об'єктивності».

I. Історія формування:

•      Зародження:

Виник у 1830-х роках у Франції.

•      Першопроходець: Художник Гюстав Курбе, перший теоретик реалізму, який виступав за правдиве зображення життя без прикрас.
•      Поширення: Поширився у Європі та Америці впродовж ХІХ ст., часто називається «класичним» або «критичним реалізмом».

II. Характерні ознаки:

•      Правдиве зображення: Відображення дійсності такою, якою вона є, без ідеалізації.
•      Типові образи: Зображення людей у типових обставинах, які розкривають соціальні закономірності (напр., «людина і натовп»).
•      Аналітизм: Глибокий аналіз суспільства, причин подій та соціальних явищ.
•      Зв'язок із середовищем: Дослідження впливу соціального, матеріального та історичного середовища на формування особистості.
•      Психологізм: Увага до внутрішнього світу персонажів, їхніх мотивів та переживань.
•      Критичний пафос: Прагнення викрити вади суспільства, несправедливість, соціальні проблеми.

III. Взаємодія з іншими напрямами:

•      Від романтизму: Реалізм відкинув романтичний культ почуттів, екзотики та героя-одинака, але зберіг інтерес до внутрішнього світу людини.
•      Натуралізм (пізній реалізм): Розвинувся з реалізму. Якщо реалісти прагнули типового, то натуралісти прагнули до максимально точного, «наукового» відтворення деталей, часто зображуючи «непривабливі» сторони життя під впливом біології та середовища (Е. Золя).