Поняття страхування та самострахування під час виконання фізичних вправ (модуль "Гімнастика")

Застосування прийомів допомоги, страхування і самострахування

на заняттях з гімнастики

Одним з найбільш діючих засобів попередження травматизму на заняттях з гімнастики є допомога і страховка.

Допомога - безпосередні фізичні зусилля, що докладає страхуючий з метою правильного і успішного завершення окремої ланки або цілої вправи, яку вивчає учень. Допомога, як методичний прийом, застосовується для полегшення виконання вправи, створення належних умов для більш швидкого оволодіння технікою виконання вправи, сприяє формуванню в учнів конкретних рухових навиків. В одних випадках, застосовуючи фізичну допомогу, викладач допомагає учням переміщатись в просторі (уточнити напрям, амплітуду), в других - уточнює прикладені зусилля, а також полегшує виконання статичних вправ і переміщень з них. Однак допомогу слід надавати вміло, вибираючи потрібний момент, і, докладаючи відповідні зусилля. Тільки тоді вона виправдає своє головне завдання, як методичного прийому навчання гімнастичних вправ і найдіючого засобу попередження спортивного травматизму.

Поряд з цим, не слід забувати про негативний вплив фізичної допомоги на процес засвоєння вправи. Надмірна опіка шкідлива. Учень звикає до страхуючого і внаслідок цього втрачає впевненість у своїх силах, спостерігаються прояви страху. Не можна всю роботу виконувати за учня, бо не залишиться потрібних слідів для створення динамічного стереотипу. Допомагати треба тільки при перших спробах, коли учень не може самостійно виконати вправу або коли він неправильно її виконує. Як тільки учень зрозуміє, відчує рух і стане виконувати його самостійно -допомога має бути замінена страхуванням.

У практичній роботі з гімнастики застосовуються такі різновидності фізичної допомоги: "проводка", підтримка (фіксація), підштовхування (допомога в необхідний момент).

Проводка - надання фізичної допомоги від початку вправи до її закінчення. Прийоми "проводки" полегшують оволодіння рухом в цілому. Зусилля викладача мають відповідати характеру вправи і ступеню оволодіння нею. При допомозі "проводки" успішно виконуються підйоми, оберти, зв'язки одних елементів з другими.

Підтримка (фіксація) - один з важливих прийомів допомоги. Вона має місце на початку розучування вправи, коли учень виконує її ще не досить вдало, невпевнено і не може сприйняти або зрозуміти окремі рухи чи положення тіла. Викладач або тренер утримує тіло учня, фіксуючи його в певному положенні. Підтримку застосовуєть під час виконання як динамічних, так і статичних вправ. У цих випадках підтримку застосовують для полегшення вправи і фіксації тіла в потрібному положенні. Наприклад, підтримка є важливим методичним прийомом навчання викруту вперед на кільцях. При цьому дуже важливо зафіксувати положення тіла в найвищій точці, де закінчений мах назад і коли необхідно розводити руки та виконати обертальний рух в плечових суглобах. Підтримкою користуються також під час виконання складних статичних вправ - "хреста", або горизонтального вису спереду чи позаду на кільцях, або горизонтального упору на паралельних брусах.

Підштовхування - короткочасна фізична допомога під час виконання окремих складових руху. Надаючи короткочасну допомогу, викладач сигналізує учневі про необхідність виконати вправу швидше, повільніше або змінити амплітуду маху, допомагає своєчасно виконати поворот або зіскок з приладу.

У зв'язку з безперервним зростанням складності гімнастичних вправ прийоми допомоги стають невід'ємною частиною методики навчання і тренування. Питома вага різних прийомів залежить від характеру вправи, індивідуальних особливостей учня, рівня його фізичної і технічної підготовленості, а також індивідуальних особливостей страхуючого. Це - його зріст, фізична сила, швидкість реакції тощо. У міру зростання рівня технічної і фізичної підготовленості учня допомогу, "проводку", підтримку та направляючу допомогу слід зменшити або припинити зовсім, замінивши її страхуванням.

Страхування - це готовність викладача, тренера або страхуючого надати необхідну допомогу учневі у випадку невдалого виконання вправи, щоб запобігти падінню, удару або іншому травматичному пошкодженню. Страхування і фізична допомога тісно пов'язані між собою. Питома вага різновидностей страховки особливо зростає при самостійному виконанні вправ, коли фізична допомога зводиться до мінімуму або зовсім припиняється.

До основних різновидностей відносяться: індивідуальне і групове страхування з застосуванням технічних засобів (амортизуючі пристрої, петлі, поролонові мати, ями тощо) і самострахування. Страхуючий повинен уважно слідкувати за виконанням вправи до кінця, тому що травму можна отримати через падіння після приземлення. Використовувати варіанти страховки слід з врахуванням індивідуальних особливостей страхуючого й учня ( ріст, вага, фізична сила, швидкість реакції, розмір долонь рук і ін.).

Самострахування - це уміння учня самостійно виходити з небезпечних положень, які можуть виникати під час виконання вправ. Щоб запобігти травмі або полегшити силу падіння під час

 зриву, учень може припинити вправу або видозмінити її. Для того, приступаючи до розучування нової вправи, що пов'язана з риском падіння, викладач зобов'язаний вказати учневі на необхідний, в даному випадку, прийом самострахування, тобто пояснити, який рух він має зробити при невдалому виконанні. Кожен викладач від самого початку занять з гімнастики має виховувати в учнів навички самострахування. Ці завдання успішно розв'язуються за допомогою акробатичних вправ. Наприклад, під час виконання стійки на плечах на паралельних брусах у випадку втрати рівноваги вперед учень повинен зробити перекид вперед в сід ноги нарізно. Володіння перекидами вперед і назад з будь-якого положення дає можливість учневі під час невдалого виконання зіскоку, опорного стрибка або падіння полегшити приземлення, виконуючи перекид.

Необхідно чітко усвідомити, що самостійне виконання вправ є дійовим засобом виховання в учнів впевненості, рішучості, сміливості та інших вольових якостей. Отже, не слід вдаватись до мілкої опіки і позбавляти їх будь-якої самостійності: треба розумно і вміло застосовувати запобіжні заходи проти спортивного травматизму.

Для успішного здійснення допомоги і страхування треба знати і суворо дотримувати такі вимоги:             

1.    Знати техніку виконання вправи і вміти вибрати місце для страхування, не заважаючи учневі.
2.    Чітко знати місце можливого зриву в разі невдалого виконання вправи і бути готовим швидко надати необхідну допомогу.
3.    Знаходитись в найбільш стійкому положенні (у більшості випадків - це стійка ноги нарізно) і, поряд з цим, бути готовим швидко переміститись на нове місце, враховуючи характер вправи.

4.    Не чекати падіння, а попередити його, надаючи відповідну допомогу учневі.

5.    Вибирати необхідні способи і прийоми допомоги та страхування, враховуючи рівень фізичної і технічної підготовленості учня та характер вправи.

6.    Враховувати індивідуальні особливості учня.
7.    Застосовувати індивідуальне, а при необхідності - і групове страхування.
8.    Широко застосовувати для страхування ручні і підвісні пояси - лонжі, тренажери.

9.    У процесі розучування вправ треба пояснювати учням, де можуть бути зриви, і що необхідно зробити при невдалому виконанні вправи.

Отже, застосування прийомів допомоги і страхування в рішучий момент є дуже складною і відповідальною справою і вимагає від викладача підвищення його кваліфікації, удосконалювання в прийомах, застосування нових прийомів тощо. Надійне страхування створює сприятливі умови для впевненого виконання найскладніших вправ, знижує негативну дію рефлексу самозахисту, сприяє вихованню в учнів сміливості, рішучості та впевненості у своїх діях і є надійним запобіжним заходом проти спортивного травматизму.

НАВЧАННЯ ПРИЙОМІВ СТРАХУВАННЯ І ДОПОМОГИ

Засвоюючи техніку гімнастичних вправ учні під керівництвом викладача вивчають прийоми фізичної допомоги і страхування. Навчання прийомів допомоги і страхування є складовою частиною навчального процесу і відіграє важливу методичну роль. Вивчати прийоми допомоги і страхування слід зі всіма, хто займається гімнастикою.

Це необхідно з наступних міркувань:

по-перше, під час вивчення прийомів допомоги і страхування уточнюються знання техніки виконання вправи, а це, в свою чергу, сприяє успішному засвоєнню необхідних рухових навиків;

по друге, залучення учнів до взаємних допомоги і страхування підвищує інтерес до занять, виховуються відчуття дружби і відповідальності за доручену справу;

по-третє, вміння учнів надавати допомогу і страхувати один одного полегшує роботу викладача і робить її більш ефективною, тому що в процесі занять інколи виникає необхідність в наданні групової допомоги чи страховки одного гімнаста двома.

Учні, допомагаючи один одному, вдумливіше ставляться до процесу навчання, намагаються краще усвідомити техніку і структуру вправи, чіткіше уявити параметри руху (амплітуду, напрям, швидкість тощо).

Крім того, помилки, допущені партнером (виконавцем), до деякої міри застерігають страхуючого.

Навчання прийомів допомоги і страхування здійснюється паралельно з оволодінням гімнастичними вправами. Спочатку викладач демонструє прийоми допомоги і страховки в процесі _л вивчення нового елементу і робить необхідні пояснення, концентруючи увагу на найбільш важливих моментах. Він показує доцільність застосування видів фізичної допомоги ("проводки", підтримки тощо), вказує на місце можливого зриву, спосіб захвату. Потім кожному учневі пропонується повторити дії викладача на практиці, а викладач контролює з другої сторони, слідкуючи при тому, як страхуючий виконує своє завдання.

Пересвідчившись у тому, що учень володіє прийомами допомоги і страховки, викладач може довірити йому страхування, але сам має знаходитись поряд, щоб у разі допущеної помилки встигнути надати допомогу.             

Лише після надійного оволодіння навиками допомоги і страховки учням можна довірити здійснювати допомогу і страховку один одного самостійно. Але слід мати на увазі, що, коли учні вже навіть добре володіють страховкою даної вправи, викладач мусить завжди тримати в полі зору страхуючого. Вимоги до страхуючого мають бути більш суворими по відношенню до виконавця, тому що найменша його помилка може привести до травми.