ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ ЩОДО РОБОТІ З БАТЬКАМИ ДИТИНИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Про матеріал

Перегляд файлу

ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ ЩОДО РОБОТІ

З БАТЬКАМИ ДИТИНИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Причини відхилень в поведінці дитини виникають як результат політичної, соціально-економічної і екологічної нестабільності суспільства, посилення впливу псевдокультури, змін в змісті ціннісних орієнтацій дітей і підлітків, несприятливих сімейно-побутових відносин, відсутність контролю за поведінкою, надмірній зайнятості батьків, епідемії розлучень. Виховно-профілактична робота класного керівника може бути побудована на постійній підтримці і стимулюванні позитивної поведінки дитини і зведення до мінімуму попереджувально-каральних заходів у відповідь на різні форми поведінки, що відхиляється від норм.

У організації виховної роботи з важкими дітьми велику роль грає індивідуальна робота з батьками. Успішна робота з сім'ями учнів обов'язково припускає особисті контакти батьків з вчителем, індивідуальну роботу з сім'ями. Не все можна і потрібно широко обговорювати на батьківських зборах, але про багато що можна поговорити в бесіді віч-на-віч. Між вчителем і батьками повинні встановитися добрі, довірчі відносини.

Добре, коли кожен з батьків відчуває у вчителеві людину, яка так само, як і він, зацікавлену в тому, щоб дитина виросла доброю, розумною, такою, що знає, щоб розкрилися всі його можливості.

Індивідуальні бесіди вчителя з батьками важких дітей, консультації допомагають встановити безпосередній контакт з кожним членом сім'ї що вчаться, добитися більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів сумісного впливу на дитину. Щоб бесіди класного керівника досягали цілі, а його слова сприймалися як керівництво у вихованні дітей, треба не тільки вчасно дати потрібну раду батькам і підказати, як його виконати, не тільки знайти правильну форму спілкування під час бесіди, але і заздалегідь продумати її проведенні, передбачити для бесіди час і місце. Практика показує, що розмовляти з батьками треба, не поспішаючи. Краще це робити після уроків, коли в класі немає дітей, коли вся обстановка розташовує до бесіди. І розмову починати (якщо він буде і не зовсім приємним) з позитивних моментів. Розповідаючи батькам про ситуацію, причиною їх виклику, що послужила, в школу, попросити батьків порадити, що, на їх думку, повинен зробити вчитель, як краще поступити, а потім дати раду батькам. У такій бесіді природно виникає питання про повторну зустріч для того, щоб з'ясувати, як допомагають прийняті спільно заходи, знову намітити шляхи подальшої роботи. Так поступово, діючи весь час разом з батьками, слід знімати негативні моменти в поведінці або навчанні дитини. Вчитель зобов'язаний допомогти батькам розкрити можливості їх важкої дитини, його позитивні риси, переконати в необхідності спиратися саме на них. При цьому вчитель прагне не зловживати численними вказівками, а говорити просто, доступно, переконливо, завжди з відчуттям турботи про дитину. Зауваження, постійні скарги на дитину, зосередження уваги на його недоліках – цим можна лише відштовхнути від себе батьків, а значить і віддалити виконання бажаної мети.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ

Установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій (як входити в клас, як сидіти, відповідати на запитання, прибирати книжки і т.ін.). Зробити це треба перш ніж Ви почнете стежити за дотриманням порядку;
поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому всіляко стимулюйте їхню активність;
стежте за своєю мовою, розмовляйте завжди повільно, спокійним голосом;
не відволікайтесь на незначні порушення, моралізування. Урок – це не арена для з’ясування стосунків;
дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний, оптимістичний настрій у класі;
стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки;
надавайте учням можливість частіше працювати в групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки;
створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами;
не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя;
будьте привітними, але враховуйте, що фамільярність може породити неповагу;
не виявляйте антипатії до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями;
не припускайте появи «любимчиків», це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі;
умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові;
не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів;
не забудьте привітати дитину з днем народження;
підтримуйте контакт із учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах;
зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку;
робіть виклад матеріалу яскравим, захоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності.

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ

КЛАСНИМ КЕРІВНИКОМ З ПІЛТІТКОМ, ЩО ПЕРЕБУВАЄ У КРИЗОВОМУ СТАНІ

Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте, не показуйте свого страху. Ставтесь до нього серйозно, з повагою.
Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.
Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.
Утримуйтеся від моралізаторства («як треба робити»).
Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми - не нашкодити.
Використовуйте слова - речення, які будуть сприяти встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.
В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим, і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, може мати позитивну оцінку своїй діяльності.
Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.
Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.