Пошукова робота "Колядки та щедрівки як засіб формування моральних якостей у дітей шкільного віку"

Опорний заклад

«Новооржицька ЗОШ I-III ступенів Новооржицької селищної ради»

 

 

Напрям «Духовна спадщина мого народу»

 

Колядки та щедрівки як засіб формування моральних якостей у дітей шкільного віку

 

 

 

                                                                  Учитель української мови та літератури,

                                                          керівник гуртка« Криниця старовини»

                                                                        Онекієць  Ганна Олександрівна

 

 

 

2018 рік

                                               Вступ

        Яскравий світ моєї школи – загальношкільний проект опорного закладу «Новооржицька ЗОШ I-III ступенів», який втілив ряд під проектів, де учні разом зі своїми наставниками розвивають здібності, відшліфовують таланти. За напрямом проекту «Краса слова» працює гурток  «Криниця старовини», у якому учні 6 класу вивчають родинні традиції, обряди, народну творчість. У 2018-2019 навчальному році проектним завданням є пошук невідомих досі колядок, щедрівок. Старожили  селища Новооржицьке сорок років тому  з’їхалися на велику будову, що велася на нашій території – цукровий завод. Тут оселилися сім’ями, а разом з ними прижилися і обряди, звичаї, які вони привезли зі своїх країв, різних куточків тоді великої країни.

      Тож пошуково-дослідницька робота спрямована на збір  досі невідомих колядок і щедрівок, які учні, учасники гуртка, записують із вуст жителів селища Новооржицьке.                                         

Вивчення календарних звичаїв і обрядів зимового циклу  доносить до нас величезну  інформацію про історію світоглядних уявлень наших предків, морально-етичних норм, народного мистецтва, музики, народної хореографії, співу.

Оскільки народна культура нашого краю  найкраще зберегла своїлокальні традиції святкування новорічно-різдвяних свят, то вона й заслуговує на особливий пошуковий інтерес. Самезимовісвятавідзначаютьсянайбільшурочисто, хочтрадиціїсвяткуванняобрядівлітньогоперіодутеж за останнідесятиліття є доситьпоширеними. Свята, щоприурочені до зимовогосонцестояння, маютьстійкітрадиційніриси, якіувібрали в себе основнірисисоціальногожиття,  розкриваютькомунікативну, естетичну, морально-етичнуфункціїзвичаїв та обрядівнаселення. Як слушнозауважуютьдослідники: «Обряд – цесправдіунікальний і нічимнезаміннийзасібфіксаціїдосягненьлюдськоїспільноти в налагодженнісвогоспівжиття: форма суспільноїсвідомості».

Дослідження традиційного і нового у святах і звичаях зимового циклу народного календаря жителів нашого краю є актуальним ще й тому, що воно пов'язано з проблемами сучасності: збереження родової пам’яті, вивчення витоків духовності етносу в локальному розмаїтті, гуманізації культури для перспектив розвитку народу й держави.

Актуальність пошукової роботи полягає у використанні зимових звичаїв та обрядів як феномена, який формує моральні якості у дітей шкільного віку.  Збереження та вивчення усього багатства та розмаїття зимового фольклору в рамках проекту «Яскравий світ моєї школи» створює підгрунтя для формування духовності у підростаючого покоління, впровадження народних традицій у систему виховання,збереження морального здоров’я нації.

Метою пошукової роботи є поглиблене вивчення текстів календарно-обрядової творчості зимового циклу, а саме: колядок, щедрівок, посівальних та осмислення їх жанрової природи в контексті календарно-обрядової пісенності (на матеріалах зібраних творів, записаних із вуст жителів селища Новооржицьке.),  простеження змін, що постали у процесі їх побутування.

Колядування, хоч і походить від язичницького свята Коляди, вважається однією з найважливіших традицій християнського Різдва. Колядки – це різдвяні пісні, переважно духовного змісту, які прославляють народження Ісуса Христа.  Колядувати починають від Святвечора – 6 січня, як тільки на небі з’явиться перша зірка і всі сядуть за святковий стіл. Колядники ходять вітати з народженням Сина Божого у перший та другий день Різдва 7, 8 січня і навіть впродовж усіх Святок аж до самого Водохреща 19 січня. Дослідники народних традицій стверджують, що колядувати можна до Стрітення (15 лютого). 

     Як же колядувати, щоб це було правильно, щоб господарям принести приємні святкові хвилини? Із цим питанням ми звернулися до Антоніни Володимирівні Кирнос. Адже пам’ятають жителі селища її  молодою, співливою, із баяном, здатну і заколядувати, і защедрувати, і сум  розігнати.

 «На Різдвяний Святвечір,- розповідає Антоніна Володимирівна,- колядують здебільшого діти й підлітки, Вони збираються гуртом, не менше трьох, і ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. Один з колядників, звіздар, носить різдвяну зірку на палиці. Він має знати найбільше колядок і віншувань. Другий різдвяним дзвіночком сповіщає господарів, що йдуть колядники. Третій ходить з торбою, куди складають наколядовані подарунки, смаколики та гроші. Колядники мають бути святково вбрані. Колись навіть  надівали маски різних персонажів, щоб відлякати нечисту силу.Спочатку годиться запитати  господарів, чи можна  колядувати. Якщо не відчиняють двері  чи  відмовили – не треба ображатися.
Колядки співають повільно, протяжно.Усі приспіви варто повторювати, не пропускати».  Її колядки ми розучили та збираємося привітати ними наших добрих спонсорів: ВАТ «Новооржицький цукровий завод», ПП «Воронинці»,агрофірму «Рост-Агро» з прийдешнім Новим роком та Різдвом Христовим.

                            Добрий вечір, добрі люди,

                            Ми вашого двора не минаємо,

                             Із святом Рождеством поздоровляємо.

                             Чи дозволите колядувати

                             Як соловей защебетати?

                             Чи господарю, чи господині,

                              Чи малій дитині,

                              Чи сину, чи доньці,

                              Чи сивій голубці…

                               Ми сьогодні згуртувались,

                               І даєм про це вам знати,

                              Що прийшли колядувати!

 

                 З берега до берега 

                 Через річку кладочка

                  По сніжку різдвяному

                  Йде до нас колядочка.

                  Крутить, крутить віхола,

                  Вгору сніг здіймається,

                 Де звучить колядочка,

                 Радість оселяється.

                 Гамір, сміх, веселощі

                 В кожній хаті бажані,

                  Із Різдвом колядками всіх вітають вряжені!

                  З берега до берега

                   Через річку кладочка,

                  З серденька до серденька

                  Линь, моя колядочка.

Темної ночі зорі засіяли,

Ангели людям радість звіщали.

У Вгорфліємі, в стайні, на сіні

Христос родився всім на спасіння.

Люди, радійте, Христоса вітайте,

Божому синові славу віддайте.

Слава на небі Богу святому,

На землі спокій роду людському!

 

 

В місті Віфлеємі сталася новина:

Там пречиста діва по світу ходила.

Як зайшла до села, до першої хати,

Господарю милий, прийми ночувати.

Паняночко мила, рад би був прийняти,

Хатинка маленька, ще й діточок сила.

Та не знаю чого вечеряти дати,

Єсть у мене шопа, де стоять ягнята.

Там я тебе прошу переночувати.

Вночі-опівночі зірка засіяла:

Вставай, чоловіче, єсть якась новина,

Що над нашой шопой зірка засвітила.

Ой то ж не є зірка, то пречиста діва сина народила.

Якби було знати, що то Матір Божа,

Була б уступила я їй своє ложе.

Якби була знала,що Божа дитина,

Була б постелила білу скатертину.

Вночі-опівночі роса з неба впала,

Ісуса скупала.

А на цьому слові бувайте здорові!

 

 

 

Традиція щедрування в Україні тягнеться із давніх часів. Втім, відколи саме, етнографи у відповіді не сходяться. Новорічна пісенність в Україні вважається однією з найменш вивчених. Що відомо, то цеприуроченістьщедрівок до обряду святкування Нового року за старим стилем. Їхспіваютьпісля заходу сонця з 13 на 14 січня. Звертаємося із проханням розповісти про обряд щедрування до старожилів нашого селища, людей, що поселилися тут сорок років тому (саме таку ювілейну дату святкуватиме у цьому році Новооржицький цукровий завод). Учасниця художньої самодіяльності Будинку культури Дерев’янко Ольга Василівна ділиться своїми дитячими спогадами: « Оце було родина сьогодні готується до щедрого вечора. За традицією, господарприбираєобійстя, а господиняготує вечерю. У щедрийвечір на столімає бути 12 страв, серед них – обов’язкова друга щедра кутя (перша булабагатаріздвяна). Крім того, цьоговечора пекли млинці, пироги та вареники, щоб ними пригоститищедрувальників та посівальників. Щедрівники зазвичай ходять по оселях гуртом. Крім пісень вони обов’язково віншують господарів побажаннями, посіваннями та жартівливими сценками.

За різнимиповір'ями, вважається, щовсівашіпобажання господаря у щедрівкахобов'язковоздійсняться в новому році. Тому потрібно бути вкрайобережними у своїхпіснях. До того ж вважаєтьсятакож, що в щедрийвечір вода у криницяхперетворюється на вино, і можнапобачитивогні, яківкажуть на місця, де захованіскарби. Але існують і інші правила щедрування в старийНовийрік.   Так вважалося, що щедруватиможнатільки 13 січняпісля того, як зайдесонце і стане темно.
Щедруютьтількидівчата (як діти, підлітки, так і заміжніжінки). Хлопціпосівають (засівають) вранцістарийНовийрік.
Ранішевірили в те, щоякщо у двір не прийдутьщедрувати, то там цілийрік буде нещастя. Тому люди обов'язково приходили в гості до родичів, друзів.
Без дозволу щедрувати не можна. Тому перед тим, як зайти у двір і заспівати, треба запитати у господаря, чивін не проти.
Будь-яка щедрівка повинна закінчуватисяпобажаннямиздоров'я, добробуту і благополуччя для господарівбудинку.

                               А в полі сам Господь ходив,

                               Сам Господь ходив, жито породив.

                               Діва Марія за Ним ходила,

                             За Ним ходила, Його просила:

                             А вроди, Боже, жито-пшеницю,

                             Жито-пшеницю, всяку пашницю.

 Наступного дня після Щедрого вечора – посівання. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять, тільки хлопці. Тому посівати дівчатам не годиться. Хлопціберуть зерно у рукавицю або в торбину, спочаткуйдуть до хрещенихбатьків, іншихродичів і близьких, а зайшовши вітають».Ось яку посівальну пісню нам заспівала Антоніна Володимирівна.

 Сію, сію,посіваю,

                        З Новим роком вас вітаю!

                        З Новим роком,з новим щастям

                         В цей казковий світлий час!

                         І щоб біди і напасті

                         Пролітали мимо вас.

На щастя, на здоров’я, на новий рік!

Роди,  Боже, краще, ніж торік,

Коноплі до стелі, щоб не лежали в постелі,

Льон по коліна, щоб у вас голови не боліли,

Щоб ви ніколи не хворіли, веселитись добре вміли!

              Щоб були в вас на столі

              Ковбаси й короваї,

              Вареники й пиріжки

              І солоні огірки!

              Щоб було всього доволі

              І у хаті і надворі,

         Гарний урожай у полі

         І приплід добрий в коморі!

        Щоб водилися в кармані

         Гривні, євро і доляри,

        Все задумане збулося,

        Щоб вам весело жилося!

Здрастуйте, з Новим роком будьте здорові!

Висновок. Виховний зміст фольклорного зимового циклу полягає в тому, що в центрі традиційних новорічних звичаїв, дійств, пісень, примовок – господар, людина праці, добродій. У колядках, щедрівках, віршованих вітаннях прославлялася сумлінна, минулорічна праця, багатство господаря, щедрість, лагідність його душі, сімейний добробут. Вони є опоетизованими носіями побажань здоров’я і щастя господарю, злагоди в домі, віри і сподівання нових успіхів у житті, праці, сім’ї. Зміст і характер новорічних звичаїв і обрядів відзначається високою народною мораллю. Різдвяні звичаї та обряди виховують культуру почуттів, повагу до старших, любов до історії рідного краю.

 

 

 

 

 

                                                        

                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки