Круглий стіл на тему: «ПОКЛИКАННЯ І СЛУЖІННЯ»

Конспект виховного заходу

Круглий стіл на тему:

«ПОКЛИКАННЯ І СЛУЖІННЯ»

Розробила:

                                              Вчитель основ християнської етики,

                                                        української мови і літератури, мистецтва

                                                 КЗ Великоберезовицька ЗОШ І-ІІІ ст.

                                  Тернопільської районної ради

                      Тернопільської області

                            Венета Любов Степанівна

Тернопіль

2019

                                                Круглий стіл на тему:

«ПОКЛИКАННЯ І СЛУЖІННЯ»

Мета:

ознайомлення здобувачів освіти з історією прийняття християнства в Україні- Русі та значення цієї події для подальшого розвитку держави;

 формування розуміння дітьми та молоддю свого покликання жити і діяти за християнськими духовно-моральними принципами;

розвиток творчої уяви, акторських здібностей, прагнення духовного вдосконалення;

 виховання почуття особистої відповідальності за власне життя і долю народу на прикладах відомих історичних постатей та прикладах життя відомих людей нашого краю у світлі цінностей Української хартії вільної людини.

Обладнання: Ікона лику Господнього; плакати «Покликання і служіння», «Хай святиться ім’я Твоє!»; костюми: кн.Ольги, кн.Рогніди, кн.Володимира, Нестора-Літописця, дівчат-слугинь, дівчини-України; скатерки, підсвічники; пера, сувої; осіннє листя. Презентація, ноутбук та екран.

І. Літературно-музична композиція

«Хай святиться ім’я Твоє! »

приурочена 1030-літтю хрещення України-Русі

В центрі висить ікона лику Господнього, під нею плакат з написом старослов’янською «Хай святиться ім’я Твоє!»,

зліва – плакат «Покликання і служіння», справа – екран

Слайд №1 «Хай святиться ім’я Твоє!»

Звучить мелодія№1(григоріанський наспів),

 на фоні якої читається вірш.

(Ведучі в українському строї)

Ведучий  Я твій… і хай не буде в тебе іншого, -

Сказав Господь, подумавши про нас.

Подумавши про праведних і грішних,

Щоб світ позбувся кривди і образ,

Щоб не ішли ми совісті супроти

Й перекресливши зневір турботи,

Щоб ми повірили, що є Господь.

Сцена І

Розмова княгині Рогніди з князем Володимиром

Князь:( Знервовано ходить по кімнаті): Що робити?! Як об’єднати людей? Кожен тягне ковдру на себе! Князі не розуміють,  що з того користає ворог! Лиш в єдності наша сила!

Княгиня Рогніда: (Сидить, вишиває. Встає і підходить до князя) Володимире, муже мій, втишся. У гніві ти не знайдеш відповіді.

Князь: Але, Рогнідо, ворог нищить наші землі, моїх людей забирають в ясир, спалюють міста! Як можна на це спокійно дивитись?!

Княгиня Рогніда: Хіба я раджу тобі нічого не робити? І мені болить від того, що відбувається.

Князь: Не дають вороги спокою нам.

Княгиня Рогніда: Нічого дивного в тому – красна і зело багата земля наша – Київська Русь!

Слайд №2 Київська Русь

Князь. Так-так. І люд наш працьовитий і мудрий. От тільки ворожнеча між князями знесилює мою державу. Знесилює, як черв точить коріння  міцного дуба.

Княгиня Рогніда: Ладо мій, журбою лихо не розвієш. Шкода, що немає з нами твоєї мудрої бабусі – княгині Ольги.  Ти ж був її улюбленцем. Відчуваю, що вона підказала б  тобі вихід.

Князь. Добре мовиш, княгине. Дякую ( ніжно пригортає до себе). Направду, моя бабуся була дуже гарною і  мудрою.

Слайд №3 Портрет княгині Ольги

Княгиня Рогніда: Я чула, що після смерті твого дідуся, князя Ігоря, багато знатних людей до неї сваталось. Навіть сам імператор Констянтин просив її руки.

Князь: Було-було таке… Ох, як давно це було… Пригадується мені одна розмова з нею… Була її улюблена пора – осінь. А я, як оце зараз,  журився тим, що не можу примирити князів, які зчинили чвари, а від цього страждає земля наша руська… ( Зажурено задумався).

 Княгиня Рогніда: ( Нахиляється до нього, гладить по плечі) Все буде добре (тихенько виходить).

Сцена ІІ.  Розмова князя Володимира з княгинею Ольгою

Звучить мелодія№2__________________________

Княгиня Ольга: (В руках тримає кленове листя) Осінь… Знову завітала до нас, моя улюбленице?

Княгиня Ольга: Люблю дивитися, як ти ступаєш на наш поріг, покриваєш землю всіма відтінками золота.  Слухати, як мелодійно наповнюєш душу спокоєм і роздумами. Летіть, мої думи,  в це синє бездонне небо. Здається, що з нього  на землю спадає блакитний омофор Богородиці. (Задумливо згадує)

       Тоді теж була осінь … Золотий вересень 949 року. Константинополь…Гай-гай, як давно це було…А здається ніби вчора…

(Чути веселий дівочий сміх)

Княгиня Ольга: (Посміхається) Знову мої вродливиці розсипають сміх.(Кличе) Маріє !Олесю!

(Вбігають дівчата. Низько кланяються)

Олеся:  Кликали, матінко княгине?

Княгиня Ольга: Так. Чую дзвоните сміхом у палатах. (Дівчата ніяковіють)

Марія: Пробачте, матінко княгине.

Княгиня Ольга: За що? Радійте, вродливиці, така пора ваша прекрасна – молодість… Але про обов’язки не забувайте. Чи віднесли кошики до храму?

Олеся: Ще ні, матінко княгине.

Марія: Один вже готовий.

Олеся: А до другого ключниця Анна пішла дібрати круп.

Княгиня Ольга Свічі не забудьте взяти. В храмі має бути світло…(Зажурено) І мене просвіти, Господи… Підкажи, що маю робити?.. Піду сьогодні на вечірню…

Марія: Пробачте, матінко княгине, дозвольте запитати?

Княгиня Ольга: Питай, Маріє.

Марія: Мені видається, чи це направду журба огорнула вас?

Княгиня Ольга: Це, дитино люба, спомини навіяли трохи суму. Згадала, як багато років тому гостювала з людом нашим в Константинополі. Тоді теж була така золота осінь…

Олеся: Не журіться, матінко княгине. Все буде добре, Як ви все кажете: «Бог добрий».

Княгиня Ольга; (посміхається). Та таки добрий, дитино.

Марія: О! Знаю, що вас потішить! Гарна пісня!

Олеся: Ми минулого разу почули її у храмі. Послухайте, матінко княгине.

Княгиня Ольга: Слухаю.

Дівчата виконують пісню

«Маріє Діво чистая»

Княгиня Ольга. Таки потішили, красуні. А тепер біжіть, віднесіть коші до храму. Не годиться баритися.

Княгиня Ольга: (Вслід їм) Даруй, Царице Небесна, добрих мужів дівчатонькам. На порі уже, як ягоди красні… (Молиться) Візьми під свій покров мою державу, люд мій захорони, Володимира поможи навернути. Господи! Вислухай благання моє. (Вклоняється) Хай святиться Твоє ім’я!

Сцена ІІ. Розмова князя Володимира з княгинею Ольгою

(Князь підходить до княгині Ольги)

Князь: Бабусю! Самі боги тебе послали мені!

Княгиня Ольга: Що трапилось онуку?

Князь: Княгине, біда. Немає єдності в державі, люд не розуміє, що коли кожен буде сам по собі народ загине. Порадь, бабусю, як об’єднати князівства в одне ціле?

Княгиня:  Володимире, ти - муж мудрий і літами зрілий, а мовиш, мов дитина. Хіба можливо об’єднати  людей, в яких різна віра?

Князь: Як різна? Ми віримо в Перуна, Дажбога, Велеса.

Княгиня: От бачиш і сам дав відповідь. Різні боги – і люди чинять по-різному. А треба вірити в одного.

Князь: Як ти?

Княгиня: Так. Як я. Вірую в Єдиного Бога, що створив світ і нас людей, який любить всіх однаково: слабких і сильних, бідних і багатих. В цій  вірі - сила і спасіння нашого народу.

Князь: Ти пропонуєш змінити віру. Але це зрада наших богів? І хто знає чи наші люди повірять в твого Бога?

Княгиня: Багато народів вірують в Нього. Він – Світло. Не лякайся. Бог – добрий,  про все подбає Сам. Буде нелегко. Ти думаєш я не вагалася? Ще й як! Але Господь покликав і я пішла. Дякую Тобі, Боже. (Хреститься і кланяється).

Князь: Ти прийняла хрещення в Царгороді?

Слайд №4 Царгород

Княгиня: Так. Далека і важка дорога в це гарне місто втомила всіх. Зустріли нас привітно. Правда, я не впала ниць перед імператором, не змогла…Дивно, ніхто мені не звернув уваги на це…Напевне відчули, що знаю собі ціну.… . Імператор Констянтин запропонував бути його жоною. Але я понад все люблю рідні землі  Пішла на хитрість – попросила його бути моїм хресним. Ти охрестишся у своїй Вітчизні – Русі –Україні. Приймеш віру християнську і буде тобі велика ласка Божа і народу нашому принесеш Світло спасіння.

Князь: Як звати Бога в якого ти віриш?

Княгиня: Ісус Христос – Син Божий, що віддав своє життя за нас.

Князь: За нас?

Княгиня: За нас. За те щоб мали життя вічне, як вічна Його любов. Ти – князь, ти – приклад для людей і ти – знаряддя Бога. Він кличе тебе. Послухай Його. (Князь задумується)

Князь: Я вірю тобі. Не знаю чому, але дивне тепло огортає мою душу.

Княгиня: То Божа любов торкається твого серця. Хай благословить тебе Господь на велику справу.  (Княгиня хрестить князя і вони виходять)

Сцена ІІІ

Розмова князя Володимира з Нестором Літописцем

(Заходить Нестор Літописець.

Перед ним стоїть стіл, на якому сувій паперу і гусяче перо. Молиться.)

Нестор Літописець Благослови, Господи, мою працю, щоб нащадкам діяння передати.  

(Сідає за стіл, пише і читає)

Нестор Літописець «Понад морем Руським учив святий апостол Андрій. Він був першим учнем і послідовником Ісуса Христа. Звідси й ім’я – Андрій Первозванний. Проповідував християнство в Європі та Азії. Відвідав Андрій і Корсунь, а звідти вирушив угору Дніпром. І сталося так, що він затримався на березі біля підніжжя гір. Вранці прокинувся і сказав учням, які були з ним: «Бачите оці гори? На них засіяє Божа благодать, і постане великий город і многі церкви Бог має здвигнути.»

І увійшов на ці гори, благословив їх, і помолився Богу. І опісля там виник Київ.»

Ведучий Ця напівлегендарна історія, яку розповів нам Нестор Літописець,  і яка підтверджена історичними фактами, засвідчує прагнення нашого народу до єдиного Бога.

Ведуча Андрій Первозванний напророчив подію, яка сталася через 900 років – хрещення князем Володимиром України -Русі.

Слайд №5 Хрещення України-Русі

Нестор Літописець: У літо 988-ме вийшов Володимир зі священиками на Дніпро і зібралося там люду сила-силенна. Забрели у воду, і стояли там одні по шию, інші по груди, дехто тримав дітей. Священики ж стояли на місці і творили молитви. Охрестившись розійшлись по домівках.»

(Виходить князь, звертається до людей в залі)

 Князь Володимир. Нелегко було це зробити, бо одвіку ми молились богам Перуну, Дажбогу, Велесу, Стрибогу. Але тепер, отроку, маємо одного-єдиного Бога, що любить всіх, Який дарує нам вічне життя. Тепер ми – християни.

Пиши, пиши, бо така твоя місія. А в мене своя… (Іде)

Вірш:  ( читає учень)

              Я обрав тебе на те,

               Щоб ти не вмерла,

               Щоб зі мною жила.

               Тож ти радій, щаслива будь!

                Прийми цей дар, що ти – людина.

                Іди вперед і не забудь, своє звання – християнина!

                «Візьми свій хрест і йди слідом за Мною.

                 І всюди прославляй Моє Ім’я.

                 І не турбуйся, що буде з тобою –

                 Про все твоє життя подумав Я.

                 Візьми свій хрест і йди слідом за Мною», -

                 Спаситель каже кожному із нас.

                «Я твою душу й тіло заспокою,

                 Все, чого прагнув, ти одержиш враз».

Ведучий:  Так 988 року Русь стала православною, великою й могутньою країною. І зажила наша держава новим, духовним, яскравим і багатим життям.

Нестор Літописець. « І звелів Володимир будувати церкви і приводити людей на хрещення – з усіх містечок і сіл. Посилає князь збирати у кращих людей дітей і віддавати їх у книжну науку».

Ведучий. Ще одна напівлегендарна історія. В книзі «Несторів літопис»  оповідається про те, як ще до хрещення князь Володимир вирушив у похід до Візантії, але по дорозі несподівано осліп.

Ведуча. Лікарі не могли нічим зарадити, тоді священики у Корсуні порадили йому охреститися, після чого князь Володимир знову прозрів і прийняв рішення принести світло Христової віри на Батьківщину.

Нестор Літописець. «Прийнявши хрещення, Володимир перемінився і просвітлів обличчям, пом’якшав вдачею, опанував запальність. Кілька разів на рік кидав князь клич, щоб приходили до нього жебраки і мандрівці, роздавав їм борошно  та крупи. А якщо хтось з хворих не міг прийти, то князь наказував вантажити хліб на вози і розвозити по місту». Будучи милосердним, не забував Володимир і про гостинність. У великому залі накривали довжелезні дубові столи, страви з яких діставалися навіть біднякам і і жебракам. Після хрещення єдиною мрією князя Володимира було повісити меч на стіну, щоб не проливати більше крові на ратному полі.»

Ведучий. Православна церква зачислила князя Володимира до лику святих, давши йому найменування рівноапостольного. Подібно до того, як апостоли несли слово Христової науки країнам і народам, просвічуючи їх, так і князь Володимир, охрестивши народ України-Русі просвітив його Світлом істини.

 Князь Володимир. Нелегко було це зробити, бо одвіку ми молились богам Перуну, Дажбогу, Велесу, Стрибогу. Але тепер, отроку, маємо одного-єдиного Бога, що любить всіх, Який дарує нам вічне життя. Тепер ми – християни.

Вірш:( читає учень)

Люблю тебе, мій Боже, і молю,

Ні, не за себе, а за Україну,

Її, повір, як матінку люблю,

Таку, як є – печальну, солов’їну.

Дай, Господи, їй розуму і сили

Напитись дай цілющої води,

Щоб у безсмертя віру воскресила.

Благослови!!!

(Звучать слова за сценою)

Слайд №6

«Просіть, - і буде вам дано,

Шукайте, - і знайдете,

Стукайте, - і відчинять вам!» (Мт.7:7)

(Учасники дійства роздають сувої з текстом, який присутні в залі співають разом з дітьми)

Слайд №7  «Тільки в Господі моя радість.

Тільки в Господі мир.

Тільки в Бозі сила моя.

Він поруч з нами.

Він чує нас.

Він поруч з нами.

Він чує нас».

Ведучий. Православна церква зачислила князя Володимира до лику святих, давши йому найменування рівноапостольного. Подібно до того, як апостоли несли слово Христової науки країнам і народам, просвічуючи їх, так і князь Володимир, охрестивши народ України-Русі просвітив його Світлом істини.

Слайд№8 __Андрей Шептицький___

Вчитель. Побожність нашого народу, любов до Пресвятої Богородиці, є найкращою запорукою того, що наша держава, яку охрестив  князь Володимир, стане високорозвинутою і шанованою в цілому світі. Доказом цьому є діяльність знаного в цілому світі митрополита Андрея Шептицького, який перед своєю смертю пророкував: « Україна здвигнеться зі свого упадку та стане державою могутньою, з’єднаною, величавою, яка буде дорівнювати іншим високорозвинутим державам. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода будуть панувати в ній. Все те буде, як я кажу, тільки треба молитися…»

Слайд №9 Йосип Сліпий

А наш земляк – митрополит Йосиф Сліпий, який досить часто любив повторювати: «Мої дорогі! Поставте собі питання: що про вас одного дня скаже історія?» закликав зрозуміти своє покликання: «Пізнати себе – це значить глянути в своє нутро, усвідомити свою ціль, пізнати свої хиби і промахи, лихі і добрі сторони, гріхи і чесноти, слабости і спосібности, всвердлитися в свої найскритніші гадки і наміри – а праця така вимагає безумовно великого напруження».

Вчитель: Шлях до Бога –  шлях до щастя. Він не буває легким. Сказав Господь: « Хто хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе!» « Візьми свій хрест і йди!»

Візьми свій хрест – свої клопоти, переживання і віддай Богу. Сумлінно працюй і вір, що Бог Господь поруч, Він допомагає. Навчись чути і розуміти Його. Збагни, що Він хоче від тебе. «Багато бо покликаних, та мало вибраних». Хто ці вибрані і чому вони вибрані. Все просто – це ті, котрі сказали Богу «Так. Добре. Хай буде Твоя воля».

Слайд №10 __ «Багато покликаних, та мало вибраних»__

15  років тому на прохання о. Святослава, я легко погодилась працювати з дітьми в церкві св.Володимира, через деякий час мене попросили підготувати діточок до Першої Сповіді. Засумнівалась чи зумію. Зуміла.  З плином часу збагнула – такий був задум Божий. Часто ловила себе на тому, що розповідаю повчальні історії, яких ніколи раніше не чула і не читала. Святий Дух просвічував мій розум. Не раз приходили ідеї, які вимагали багато часу і зусиль. Я злостилась, зарікалася не робити…і продовжувала в тому ж дусі.

Слайд№11 _Єрусалим у Зарваниці_____

Так, цьогоріч, дорогою до Єрусалиму, що у Зарваниці, мені прийшла ідея нашої зустрічі. Роздумуючи над вкладом митрополита Василя Семенюка у розбудову Маріїнського Духовного Центру, який я пам’ятаю ще з 1989 року лише з парафіяльною церквою і капличкою, дивувалася, як то Бог цікаво все провадить, як кожному дає певне завдання… І тут погляд впав на написи імен меценатів, вичитала знайоме прізвище.  Подумала, а чого б не організувати зустріч? Чому вони? Різні по статусу, по віку? Тому, що  лідери? Ні. Кожен з них виконує свою місію, своє служіння, несе  свій хрест.

Митрополит Василій Семенюк – зберіг і пустив у потужне русло – духовне джерело. На жаль, з огляду на певні обставини він  не зміг прибути.

Ще влітку зацікавилася постаттю о. Василя Баглея, який з бігбордів так гарно закликав на прощу до Зарваниці. В інтернеті вичитала, що він – Папський Місіонер Божого Милосердя. Прослухавши реколекції, вже знала, що буду просити про зустріч. Гріх упустити таку можливість почути стільки цікавого, здавалося б давно знаного.

 Іван Адамович Чайківський, донедавна генеральний директор агрохолдингу «Агропродсервіс», – зберіг і розвинув святе для кожного українця – працю на землі.

Відчувала, що потрібен ще хтось, хто поділиться історією свого життєвого шляху. Згадалася  повчальна розмова  моїх дев’ятикласників з Андрієм Романовичем Гнідаником, керівником апарату Тернопільського окружного адміністративного суду, який, не дивлячись на високу посаду, залишається щирою, доброю людиною.

Неможливо було не запросити людину, котра десятки років опікується вчителями християнської етики та катехитами – голову катехитичної комісії УГКЦ Тернопільсько-Зборівської єпархії, отця-митрата Романа Гриджука.

                Сьогоднішня наша зустріч – це не історія успіху відомих людей. Це ділення своїм досвідом пізнання і розуміння свого покликання і служіння. Це сумніви і труднощі, це радощі і перемоги, це віра в Божий провід.

ІІ. Круглий стіл «Служіння і покликання»

Виступи запрошених гостей орієнтовані на наступні запитання:

• Що сприяло Вашому покликанню?

     - Чи пригадуєте момент, коли Ви збагнули Божий провід в своєму житті?

     - Чи мали вчителі, шкільні друзі, вплив на Ваш вибір життєвої дороги?

     - З огляду на пройдений шлях, які поради Ви дали б cтаршокласникам?

                                                             Виступи гостей

1.Отець-митрат Роман Гриджук, голова катехитичної комісії УГКЦ Тернопільсько-Зборівської єпархії.

2.Іван Адамович Чайківський, донедавна генеральний директор агрохолдингу «Агропродсервіс».

3.Андрій Романович Гніданик, керівник апарату Тернопільського окружного адміністративного суду.

4. Отець Василь Баглей, Папський Місіонер Божого Милосердя.

Вчитель: Розвиток нашої держави і її майбутнє залежить від нас – сучасників - від наймолодшого до найстаршого. Якщо кожен буде знати історію свого роду, історію України, буде шанувати свої традиції, оберігати свою мову, шануватиме пам’ять своїх предків не тільки словами, але ділами, буде молитися щиро за свою Батьківщину, проситиме охорони в Матінки Божої і благословення для всього українського народу в Бога,  шанувати гідність кожної особистості, тоді й досягнемо того, про що мріємо ми і за що віддали життя наші діди й прадіди, за що сьогодні віддають воїни АТО. Але для цього маємо обрати дорогу життя з Богом і стати його добрим інструментом. Просимо о.Василя Баглея  в цьому намірі благословити всіх присутніх.

БЛАГОСЛОВЕННЯ

Слайд №12__Боже великий єдиний нам Україну храни!__

Звучить гімн «Боже Великий Єдиний нам Україну храни!»