Посібник "Фізико-географічний словник термінів і понять"

Відділ освіти Рокитнівської райдержадміністрації

Залавська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Рокитнівської районної ради Рівненської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фізико-географічний словник термінів і понять

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залав’я - 2018

Автор-упорядник:

Жуковська Іванна Олегівна, вчитель Залавської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, спеціаліст.

Фізико-географічний словник термінів і понять. – Залав’я, 2018. – с.

 

 

 

 

Рецензенти: Смик Марія Василівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Залавської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, спеціаліст ІІ категорії.

 

 

 

 

Словник-довідник є узагальненням найуживаніших та найновіших термінів фізичного та географічного змісту. У збірнику  висвітлюються найбільш поширені визначення фізичних та географічних термінів та понять у алфавітному порядку. Словник-довідник розрахований на учнів педагогічних навчальних закладів, які вивчають дисципліни фізичного та географічного спрямування, учителів.

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано методичною радою

Залавська загальноосвітня школа  І-ІІ ступенів

Рокитнівської районної ради Рівненської області

Протокол №         від             р.

Зміст

Передмова………………………………………………………………………….

Фізико-географічний словник термінів і понять………………………………..

Список використаної літератури………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Передмова

Французький письменник Анатоль Франс назвав словник «всесвітом, розташованим у алфавітному порядку». Словник потрібен, коли не знаєш, як пишеться те чи інше слово. Але це не головне. Словники – це не лише довідники, але й елемент національної культури: адже в слові втілено багато граней народного життя.

Словники – це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Вони є одним із засобів нагромадження результатів пізнавальноїдіяльності людства, показником культури народу. Словники виконують інформативну та нормативну функції.

Далекими попередниками словників вважають так звані глоси, тобто пояснення значення окремих слів без відриву від тексту, на полях і текстах давніх рукописних книг. Традицію пояснювати незрозумілі і малозрозумілі слова за допомогою глос давньоруські книжники успадкували від візантійських та старослов’янських.

Все багатство й різноманіття лексичних запасів мови зібрано в словниках. Створення словників – завдання особливої галузі лінгвістичної науки – лексикографії. Словників багато й вони різноманітні. Енциклопедичні словники описують світ, пояснюють поняття, дають біографічні довідки про відомих людей, відомості про країни та міста, про видатні події (війни, революції, відкриття).

Сучасна лексикографія розвивається за двома основними напрямами. Один – створення спеціалізованих словників, в яких би містилась інформація лише одного типу: наприклад, тільки про написання слова, тільки про його походження, тільки про способи його поєднання з іншими словами і т. ін. Інший напрям – створення комплексних словників, які б уміщували якомога більше відомостей про слово: не лише давали б тлумачення його значень, граматичні характеристики, правила вимови та написання, але й описували б його смислові зв’язки з іншими словами, особливості його використання в різних стилях, його словотворчі можливості.

Складання словників – праця кропітка і тривала. Сучасна лексикографія є цілою індустрією, яка, задовольняючи потребу в найрізноманітніших видах інформації про слово, активно використовує можливості сучасної комп’ютерної техніки. Таким представником є і фізико-географічний словник, який належить до навчальних словників. У якому висвітлюються найбільш поширені визначення фізичних та географічних термінів та понять у алфавітному порядку.

 

 

 

 

 

А

 Абісаль - зона ложа океану в інтервалі глибин від 2500 до 6000 м.

Абісальна зона - найбільш глибока (понад 3 000 м) частина океану, відповідає ложу океану.

Абісальна рівнина - тип глибоководних рівнин, приурочених до котловин ложа океану й котловин окраїнних морів перехідної зони.

Абісальні відклади - сучасні й давні морські та океанічні осадки (переважно карбонатні й кременисті мули, червона глина), які акумулюються в абісалі (зоні глибин ложа океану від 2500 до 6000 м).

Абісальні пагорби - порівняно невисокі ізометричні підвищення, які ускладнюють поверхню океанічних котловин.

Абляція - зменшення маси льодовика за рахунок танення, випаровування та механічного руйнування.

Абразійна рівнина - сучасна рівнина абразійного походження, яка представляє собою абразійний підводний схил, чи бенч.

Абразія - процес руйнування гірських порід хвилями і течіями у береговій зоні моря, озера чи водосховища, процес механічного руйнування морських берегів хвилями й течіями.

Абсолютна вологість - кількість водяної пари у грамах, яка міститься в 1 куб. м повітря. Вимірюється у г/см куб.

Авлакоген – внутрішньо-платформена лінійна зона підвищеної тектонічної активності, що розсікає фундамент платформи вглиб до верхньої мантії, великий (до тисяч кілометрів завдовжки) грабено-подібний прогин у фундаменті давньої платформи, виповнений осадками.

Агат - смугаста відміна халцедону, використовується як виробне каміння.

Агломерат - пухкі скупчення необкатаного крупноуламкового матеріалу осадового або вулканічного походження (вулканічні туфи й туфобрекчії).

Агресивні підземні води - води, здатні руйнувати матеріал підземних конструкцій та комунікацій.

Агрогенна геоморфологія, агрогеоморфологія - напрям прикладної геоморфології, який вивчає форми рельєфу та рельєфоутворюючі процеси, пов'язані із сільськогосподарським використанням території.

Адаптація - пристосування будови, функцій та поведінки живих організмів до змінних умов існування.

Адвекція - в метеорології переміщення повітря у горизонтальному напрямі.

Адвекція морських вод - переміщення вод Світового океану у горизонтальному та вертикальному напрямах.

Адіабата - лінія, що зображує на графіку адіабатний процес.

Адіабатичний процес - зміна стану деякого об'єму повітря, що відбувається без перенесення тепла через границю цього об'єму.

Адіабатна оболонка - теплоізоляційна оболонка, що уне-можливлює будь-який теплообмін тіла з оточуючим середовищем. 

Адіабатний процес -  термодинамічний процес, що відбувається без теплообміну з навколишнім середовищем, тобто система не отримує теплоти ззовні й назовні її не віддає; це здійснюється за допомогою адіабатної оболонки.

Аерокліматологія - розділ кліматології, що вивчає кліматичні умови вільної атмосфери (як правило, до висоти 20-25 км).

Аерологія - розділ метеорології, що вивчає фізичні явища та процеси у вільній атмосфері (вище приземного шару) і розробляє методи їх дослідження.

Азональність - поширення певних природних явищ незалежно від зональних особливостей даної території.

Айсберги - великі плавучі брили льоду, що відкололись від льодовиків Арктики чи Антарктики.

Акантоди - вимерлі акулоподібні риби з тілом, покритим твердою лускою. Перші справжні риби.

Акліматизація - пристосування організмів до нових умов, в які вони потрапили природним шляхомабо перенесені людиною з метою збагачення флори та фауни цінними видами.

Акреція - нарощування первісного тіла Землі за рахунок приєднання частинок протопланетної хмари.

Активізація тектонічна- відновлення інтенсивних тектонічних рухів у межах стійких, раніше стабільних ділянок земної кори (на платформах, у древніх складчастих областях), що призводить до повторного формування контрастного гірського рельєфу; зазвичай супроводжується проявом магма ...

Акумулятивна заплава - заплава із нормальною потужністю алювію (коли потужність відкладів не перевищує різницю висот між найглибшою ділянкою в річці і максимальним рівнем повені.

Акумулятивна тераса - тераса, складена алювієм, морськими, озерними чи озерно-льодовиковими відкладами.

Акумулятивний берег - берег моря (озера), що формується під впливом процесів нагромадження морських чи озерних наносів.

Акумулятивний шельф - материкова відмілина, складена теригенним осадовим матеріалом.

Акумулятивні рівнини - рівнини, утворені в результаті накопичення товщ пухких відкладів.

Акумулятивні форми рельєфу - форми рельєфу, які утворюються в результаті нагромадження пухких геологічних відкладів внаслідок дії різних геоморфологічних чинників, вулканічних і гравітаційних процесів, а також господарської діяльності людини.

Акумуляція - нагромадження на суші чи на дні водного басейну осадків різного походження.

Алас - велика, часто безлісна плоскодонна улоговина, що утвориться в області розвитку багатолітніх мерзлих гірських порід у результаті вистоювання підземного льоду й осідання ґрунту, що відбуваються при потеплінні клімату.

Алевроліт - осадова зцементована гірська порода, що складається більш ніж на 50% з зерен алевролітової фракції (розмір 0,01-0,1 мм).

Алліти -  продукти вивітрювання, які складаються переважно з гідро-окислів алюмінію.

Алокація - початкова стадія виділення міждержавного кордону, на якій відбувається політична домовленість про територіальне розмежування.

Альбедо - відношення кількості променистої енергії Сонця, відбитої від поверхні Землі, до кількості енергії, що падає на цю поверхню.

Альбедо Землі - величина, що вказує на відношення інтенсивності відбитої радіації до всієї променистої енергії Сонця, яка надходить на Землю.

Альпійська рослинність - сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) в альпійському поясі гір.

Альпійська складчастість - сукупність процесів складчастості, горотворення й гранітизації, які відбувалися протягом кайнозойської ери та відіграли головну роль у формуванні молодих складчастих гірських споруд Середземноморського й Тихоокеанського геосинклінальних поясів....

Альпійська складчатість - наймолодша за геологічним віком і одна з найбільш тектонічно активних епох планетарних деформацій земної кори.

Альпійський рельєф - рельєф верхнього ярусу гір, притаманний ділянкам сучасних зледенінь або створений під час давніх.

Альпійсько - гімалайська геосинклінальна область - сучасна геосинклінальна область, яка входить до складу Середземноморського геосинклінального поясу.

Алювіальні відклади - відклади, що формуються постійними водними потоками (річками, струмками).

Алювіальні грунти - грунти, що утворюються в заплавах річок і яким властиве періодичне затоплення паводковими водами та відкладання на їх поверхні алювію.

Алювіальні рівнини - рівнини, які утворилися в результаті акумулятивної діяльності крупних річок.

Алювій - відклади, які формуються постійними водними потоками в річкових долинах.

Амби - загальна назва плоских вершин Ефіопського нагір'я, які складені горизонтально залягаючими пластами гірських порід і розділені глибокими долинами.

Амоноідеї - вимерлий надряд головоногих молюсків з черепашкою, розділеною перегородками на камери.

Аналіз води- якісна та кількісна оцінка хімічного складу природних, стічних, технологічних та інших вод за сукупністю розчинених у воді газів, мінеральних та органічних речовин у молекулярному та йонному стані.

Ангарида - гіпотетичний материк, який існував у палеозої в північній Азії.

Андезит - вулканічна гірська порода, що утворюється при застиганні лави на земній поверхні або близько від неї.

Антекліза - велике пологе підняття в межах плит з неглибоким заляганням фундаменту й відносно тонким осадовим чохлом.

Антецедентна долина - долина, що виникає в результаті пропилювання річкою тектонічного підвищення (антиклінальної складки, блоку), яке повільно піднімається.

Антигляціалізм - концепція, що заперечує існування давніх покривних зледенінь рівнин помірних та субарктичних широт та шельфів північних морів.

Антикліза - рівнини, які утворилися в результаті акумулятивної діяльності крупних річок. Найбільші за площею алювіальні рівнини виникають під час меандрування річок в областях тектонічних опускань (наприклад рівнини по долинах річок Ганг, Брахмапутра, Хуанхе).

Алювій - відклади, які формуються постійними водними потоками в річкових долинах.

Амби - загальна назва плоских вершин Ефіопського нагір'я, які складені горизонтально залягаючими пластами гірських порід і розділені глибокими долинами.

Амоноідеї - вимерлий надряд головоногих молюсків з черепашкою, розділеною перегородками на камери.

Аналіз води - якісна та кількісна оцінка хімічного складу природних, стічних, технологічних та інших вод за сукупністю розчинених у воді газів, мінеральних та органічних речовин у молекулярному та йонному стані.

Ангарида - гіпотетичний материк, який існував у палеозої в північній Азії.

Андезит - вулканічна гірська порода, що утворюється при застиганні лави на земній поверхні або близько від неї.

Антекліза - велике пологе підняття в межах плит з неглибоким заляганням фундаменту й відносно тонким осадовим чохлом.

Антецедентна долина - долина, що виникає в результаті пропилювання річкою тектонічного підвищення (антиклінальної складки, блоку), яке повільно піднімається.

Антигляціалізм - концепція, що заперечує існування давніх покривних зледенінь рівнин помірних та субарктичних широт та шельфів північних морів.

Антропогенні зміни ландшафтів - зміни природно-територіальних комплексів та їх компонентів, що спричинюються діяльністю людини.

Антропогенні процеси - процеси, зумовлені впливом людини та її господарської діяльності на природні компоненти (рельєф, клімат, рослинний і тваринний світ тощо).

Антропогенні форми рельєфу - нерівності земної поверхні, утворення або зміна яких пов'язана з діяльністю людини.

Антропогенові відклади - комплекс геологічних відкладів, що утворились протягом останнього, антропогенового періоду кайнозойської ери.

Анхітерієва фауна - міоценова фауна лісових і саванних форм, в якій переважали предки сучасних коней (анхітеріїв), а також носороги, мастодонти, антилопи, свині, олені та ін.

Апвелінг - вертикальне переміщення глибинних вод у верхні шари океанів та морів.

Аридний клімат - сухий клімат, який характеризується недостатнім зволоженням та великим випаровуванням при високій температурі повітря; клімат пустель та напівпустель.

Аридний клімат - клімат, у якому величина випаровуваності значно перевищує кількість атмосферних опадів за рік; характеризується безхмарністю, високим рівнем конденсації вологи, значними добовими коливаннями температур.

Арктичне повітря - повітряні маси, які формуються у Північному полярному басейні та над північнними частинами суходолу в Арктиці.

Арктичний геосинклінальний складчастий пояс - складчастий пояс, розміщений на півночі Північної Америки, Гренландії та Азії, простягаючись по периферії Північного Льодовитого океану.

Артезіанські води - напірні підземні води, що приурочені до западин, синкліналей, кристалічних масивів, де розвинуті поруваті або тріщинуваті гірські породи.

Архей - найдавніший відрізок часу формування земної кори, нижній з двох підрозділів криптозою (докембрію).

Археоціати - тип одиничних і колоніальних морських тварин (ранній кембрій) із вапнистим скелетом кубко- або дископодібної форми.

Асиметрична долина - річкова долина, схили якої побудовані неоднаково: один крутий і короткий, другий спадистий і довгий, або один схил крутий, інший - східчастий (терасований).

Асиметрія рельєфу - невідповідність морфології та морфометрії протилежних схилів долин, пасом, хребтів та інших форм і сукупностей рельєфу.

Асиміляція - (від лат. assimilatio - злиття) - втягування однією етнічною спільністю іншої, як правило, більш великою та розвиненою.

Астеносфера - шар верхньої мантії, який підстеляє літосферу. Відносно пластичний, із зниженими швидкостями поширення поперечних сейсмічних коливань.

Астроблема - замкнена округла западина земної поверхні, іноді обрамлена кільцевим валом, яка утворюється внаслідок ударної дії астероїдів чи метеоритів.

Аструктурний рельєф - рельєф, морфологія якого не має чіткого зв'язку з геологічною структурою.

Артезіанський басейн - сукупність водоносних горизонтів і комплексів, пов'язаних з від'ємними геологічними структурами, в яких рух підземних вод відбувається під гідростатичним тиском.

Атмосферний тиск - тиск атмосфери на всі предмети, що в ній знаходяться, та на земну поверхню.

Атмосферний фронт - перехідна зона між двома різними за фізичними властивостями повітряними масами що характеризується різкою зміною температури, вологості та атмосферного тиску.

Атмосферні аерозолі - дисперсні системи, що складаються з дрібних твердих або рідких частинок, завислих у газовому середовищі атмосфери.

Атмосферні опади - вода в рідкому або твердому стані (дощ, сніг, крупи, наземні гідрометеори тошо), що випадає з хмар або осаджується з повітря на земній поверхні і на предметах.

Б

 

Бабине літо - період сухої, сонячної й досить теплої погоди на початку, іноді в середині осені, тривалістю від декількох днів до декількох тижнів.

Багаторічні коливання рівня води - Зміни рівня води, що характеризуються чергуванням груп років з низьким і високим його стоянням.

Багаторічні коливання стоку - зміни водності річок, що відбуваються протягом багаторічних періодів у межах сучасної кліматичної епохи.

Багаторічні циклічні коливання стоку - Зміни величин стоку, що характеризуються чергуванням груп маловодних і багатоводних років.

Базальт - виливна вулканічна гірська порода основного складу (із вмістом кремнезему до 53%).

Базальтова лава - лава базальтового й андезит-базальтового складу. Характерна для щитоподібних і тріщинних вулканів.

Базальтова магма - глибинний силікатний розплав, який містить 45-55% кремнезему й збагачений магнієм, залізом, кальцієм.

Базис акумуляції - рівень, вище від якого акумуляція матеріалу відбуватися не може.

Базис денудації - нижня межа прояву процесів денудації в певному місці.

Базис ерозії - рівень, до якого наближається поверхня водозбору в процесі розмиву водними потоками.

Базисна поверхня - геометричне місце ліній стоку (тальвегів) певного порядку.

Байкальська складчастість - сукупність тектонічних процесів, які проявилися в кінці протерозою - на початку кембрію та завершили геосинклінальний розвиток значних за площею ділянок у різних частинах світу.

Байкальська складчатість - сукупність тектонічних процесів, що завершили наприкінці протерозою розвиток тогочасних геосинкліналей із утворенням гірських орографічних зон.

Байрак - суха балка, яка заростає широколистяним, переважно дубовим лісом.

Балка - форма рельєфу; являє собою ерозійну долину з пологими схилами і плескатим днищем, без постійного водотоку.

Банка - морського дна, глибини над якою значно менші, ніж навколишні.

Бар - підводна або надводна форма прибережно-морського рельєфу, що утворюється в результаті переміщення хвилями наносів у напрямі, перпендикулярному до загального напряму берегової лінії.

Баранкоси - поздовжні заглиблення на схилах вулканів, утворені лінійною ерозією.

Баранячий лоб- горб, згладжений і відполірований льодовиком, з пологим схилом, оберненим в бік льодовика, та крутим — протилежним.

Баранячі лоби - округлі, скелясті бугри й пагорби висотою від декількох метрів до десятків метрів і довжиною до декількох сотень метрів або виступи схилів височин, оброблені льодовиком, що рухається.

Баричне поле - просторовий розподіл атмосферного тиску.

Баричний градієнт - показник, який характеризує зміни атмосферного тиску на одиницю віддалі.

Бархан - серпоподібний піщаний пагорб з пологим навітреним і крутим підвітреним схилами.

Басейн річки (озера) - частина суходолу, з якого відбувається природний стік води у річку (річкову систему)..

Басейн-індикатор - Малий водозбір, розташований в однакових фізико-географічних умовах із водозбором великої річки.

Басейнове регулювання стоку - Регулювання стоку води поверхнею, грунтами водозбору та річковою мережею в природних умовах.

Батиграфічна крива - сумарна крива розподілу позначок глибин на поверхні дна Світового океану.

Батиграфічна крива - Крива залежності площі водойми та її об'єму від рівня наповнення.

Батиметрія - положення дна морів та океанів щодо рівня океану.

Батіальна зона - область океанічного дна, яка відповідає континентальному схилу з орієнтовними глибинами від 200...500 до 3000 м.

Батоліт - велике інтрузивне тіло (площею понад 200 кв. км), складене переважно гранітоїдами, часто залягає в ядрах антикліноріїв.

Безморозний період - період часу між багаторічними пересічними датами останнього заморозку навесні і першого восени.

Безповоротне водопостачання- витрати води у процесі її використання, що зумовлюють зменшення обсягу водних ресурсів і не повертаються у водний об'єкт.

Безрукавне гирло річки - Гирло річки, яка впадав до водойми чи моря одним руслом.

Безстічна область - частина суші, річки якої не мають стоку в Світовий океан.

Белемніти - вимерлі внутрішньо-черепашкові головоногі молюски. Ранній карбон — еоцен.

Бентоніти - милоподібні глинисті породи з явно вираженими колоїдними властивостями.

Бентос - сукупність організмів, що населяють дно морських та прісноводних водойм.

Бера закон - положення, відповідно до якого ріки, що течуть у напрямку меридіана, у Північній півкулі зміщають русло вправо (підмивають правий берег), а в Південному – уліво (підмивають лівий берег).

Бергштрихи - перпендикулярні до горизонталей невеликі штрихи (рисочки), які вказують напрям зниження (падіння) схилу.

Берегова зона моря - смуга суходолу та прибережної частини морського дна, де під впливом гідрологічних, геоморфологічних, антропогенних та інших факторів формується сучасна берегова лінія.

Берегова лінія - лінія перетину горизонтальної водної поверхні моря або озера з поверхнею суходолу.

Берегові форми рельєфу - комплекс форм рельєфу на межі моря і суходолу, які сформувались внаслідок взаємодії літосфери, гідросфер и та біосфери за сучасної участі антропогенного фактору.

Білки - гірські хребти й вершини в Сибіру, які піднімаються вище межі лісу й покриті снігом протягом усього або більшої частини року.

Біогенні відклади - відклади, які утворюються в результаті діяльності організмів.

Біогеографія- наука про закономірності географічного поширення і розподіл на земній кулі біологічних організмів та їх угруповань, а також характер та історію формування флори і фауни.

Біогеоценоз - природна система, що складається з живих організмів, що утворять біоценоз, і сукупності абіотичних (неживих), компонентів середовища їхнього перебування; всі складові частини зв'язані між собою обміном речовин й енергії.

Біокліматологія - вчення про вплив клімату на стан людини, тварин, рослин та біосфери в цілому.

Біологічна продуктивність водойм - здатність живих організмів відтворювати і нагромаджувати у водоймах органічну речовину.

Біологічне вивітрювання - процес руйнування й хімічних змін гірських порід у результаті життєдіяльності організмів та продуктів їх розкладання.

Біомаса - загальна маса особин одного виду, групи видів або співтовариства в цілому, що припадає на одиницю площі або обсягу місцеперебування.

Біометеорологія - вчення про вплив фізичних та хімічних процесів, що відбуваються в атмосфері, на живі організми.

Біономічний аналіз - відтворення умов нагромадження осадків за комплексом знайдених в осадових породах викопних організмів; частина фаціального аналізу.

Біосфера - загальнопланетна оболонка, склад, будова і енергетика якої зумовлені минулою і сучасною діяльністю всієї сукупності живих організмів на Землі.

Біосферні заповідники - державні природні заповідники, які входять у міжнародну систему біосферних резерватів, що здійснюють глобальний екологічний моніторинг.

Біоценоз- складна багатовидова система спільно існуючих живих організмів, що населяють ділянку суші або водойми й, які характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абіотичними (неживими) компонентами навколишнього середовища.

Біфуркація - поділ річки та її долини на дві гілки, які нижче за течією не зливаються й утворюють самостійні гирла.

Бічна (бокова) ерозія - підмивання річкою схилів долини, що призводить до її розширення, утворення звивин (меандр) і міграції русла.

Блискавка - електричний розряд між хмарами або між хмарами та земною поверхнею, який виникає внаслідок формування в атмосфері електричного поля високої напруженості.

Блок земної кори - тектонічно стабільна чи рухома ділянка земної кори, яка обмежена розривами.

Блукаючі меандри, вільні меандри - різновид вторинних меандр.

Блюдця степові - пологі, замкнуті безстічні зниження округлої або овальної форми діаметром від 10-15 до сотень метрів, завглибшки від 1-1,5 до 3-4 м.

Бокове виверження - виверження лави із тріщин на схилі чи біля вулканічного конуса.

Болотна система - сукупність окремих боліт та болотних масивів, що являють собою певну цілісність завдяки існуючим між ними зв'язкам, зокрема гідрологічним.

Болотний масив - Частина земної поверхні, на якій розташовано болото, межі якої являють собою замкнений контур.

Болотний мікроландшафт - Частина болотного масиву, однорідна за характером рослинності, мікрорельєфу поверхні та фізичними якостями діяльного шару болота.

Болотні відклади - відклади мінерального та органічного походження, що накопичуються в болотах.

Болотні грунти - група грунтів, що формуються в умовах перезволоження поверхневими чи грунтовими водами під специфічною вологолюбною рослинністю, внаслідок заростання та заторфовування водойм.

Болото- ділянка земної поверхні з надмірним зволоженням, на якій зростає специфічна вологолюбна рослиність, розвивається специфічний тип грунтоутворення і, як правило, накопичується торф.

Болотознавство - галузь науки, що вивчає болота, особливості їхнього утворення, поширення, розвиток та використання.

Борова тераса - найнижча і наймолодша за геологічним віком надзаплавна річкова тераса.

Ботанічна географія - наука про закономірності поширення та розподілу елементів рослинного світу на земній кулі у просторовому та часовому аспектах.

Брахіскладки - складки овальної форми із співвідношенням довжини до ширини не більше 3:1.

Бриз - вітер на берегах морів та великих внутрішніх водойм, що змінює напрям протягом доби.

Брилові гори - гори, рельєф яких зумовлений, переважно, диференційованими рухами окремих брил земної кори, роздробленої розломами.

Бронтотерієва фауна - еоцен-олігоценова фауна заболочених низовин, болотистих лісів тощо (бронтотерії, амінодонти, тапіро-подібні, свиноподібні, халікотерії та ін.)

Буре вугілля - викопне вугілля низького ступеня вуглефікації, перехідна форма від торфу до кам'яного вугілля.

Буроземи- бурі лісові грунти, тип грунів, що характеризуються промивним чи періодично промивним водним режимом, забарвленням профілю від жовтувато-палевого до бурого і грудкуватою та горіхуватою структурою.

Бухта- невелика затока океану, моря, озера, що глибоко вдається в суходіл і відокремлюється від основної водойми мисами або островами.

Бюлетень погоди- періодичне видання з відомостями про синоптичне положення і стан погоди, а також з прогнозами погоди.

 

В

Ваді - ерозійні долини тимчасових (часто зливових) потоків з крутими схилами.

Вал - довгий (сотні кілометрів), більш-менш пологий антиклінальний згин шарів осадового чохла платформ, який досить часто складається із дрібніших куполоподібних чи овальних піднять (наприклад Оксько-Цнинський вал Східноєвропейської платформи).

Валун - великий відшліфований уламок гірської породи діаметром 10 сантиметрів і більше.

Вапняки - осадові гірські породи, які складаються головним чином з кальциту, за походженням бувають хемогенні та біогенні.

Венд - підрозділ стратигарфічної шкали докембрію, частина верхнього протерозою.

Вертикальна структура - геологічна структура із розміщенням пластів гірських порід під кутом, близьким до прямого.

Вертикальне розчленування рельєфу - відношення різниці найвищої та найнижчої абсолютних висот до плікової площі (зазвичай 1 км кв.).

Вертикальні тектонічні рухи - переміщення земної кори вгору й униз відносно мантії Землі та її ядра.

Верховина - назва полого-хвилястих низькогірно-увалистих малолісистих місцевостей в Українських Карпатах.

Верховодка - найближчий до поверхні горизонт безнапірних підземних вод, перервний у часі та просторі.

Вершина - відносно підвищена чи ізольована частина гірського хребта, пасма, гори, горба.

Вершинна поверхня -елемент вертикальної структури рельєфу, що являє собою уявну поверхню, яка лежить на лініях вододілів певних порядків.

Вершинні (верхові) яри - яри, що зароджуються у верхів'ях існуючих ярів чи балок, котрі тимчасово припинили ріст.

Вибухове виверження  - виверження вулканів у результаті вибухів магматичних газів.

Виверження вулканського типу - виверження вулкана з відносно в'язкою лавою (середнього чи кислого складу) і високим умістом газів, які, періодично накопичуючись, підривають кірку в кратері, викидаючи чорну хмару вулканічного попелу з лапілі, уламками й бомбами.

Виверження гавайського типу - відносно спокійне виверження рідкої базальтової лави, яке супроводжується слабкими вибухами, фонтануванням, викидами бомб, уламків, бризок лави.

Виверження змішаного типу - вулканічне виверження з чергуванням виливів рідкої лави і викидів пухких продуктів - попелу, лапілі, вулканічних бомб (наприклад вулкани Стромболі на Ліпарських островах, Ключевська сопка на Камчатці).

Виверження пелейського типу - виверження вулкана з дуже в'язкою лавою (кислого складу), яка застигає до виходу із жерла, утворюючи корок, який витискується над куполом у вигляді монолітного обеліску.

Виверження плініанського типу - раптове потужне виверження вулкана, який до цього довгий час перебував у спокої.

Виверження стромболіанського типу - вилив відносно рідкої лави основного складу, який супроводжується ритмічно повторюваними вибухами у відкритому жерлі вулкана.

Вивітрювання - сукупність процесів хімічного й фізичного перетворення мінеральних речовин у верхніх частинах земної кори та на її поверхні (при температурі нижче 80 °С) під впливом атмосфери, гідросфери й живих організмів.

Викопний рельєф - або похований рельєф - рельєф, покритий товщами осадових чи вулканічних відкладів пізнішого часу.

Вилуговування гірських порід - вилучення якогось елемента з мінералу чи гірської породи без порушення кристалічної ґратки.

Вимушені меандри - різновид вторинних меандр.

Висота січня рельєфу - різниця висот між двома сусідніми горизонталями на топографічній карті.

Височина - рівнинна ділянка земної поверхні, яка припіднята над навколишньою територією та має абсолютні висоти 200-500 м; протиставляється низовині (наприклад Валдайська, Придніпровська, Приволзька, Подільська височини).

Висунута дельта - дельта, яка виступає за межі берега у відкриту водойму. Висхідний розвиток рельєфу - стадія розвитку рельєфу в умовах переважання ефекту тектонічного підняття над ефектом сукупної дії чинників денудації.

Витік - місце, з якого з’являється постійне русло річкового потоку.

Витрата води - Об'єм води, що протікає через живий переріз води водотоку за одиницю часу.

Витрата наносів - Кількість наносів, що переміщується через живий переріз потоку за одиницю часу.

Витязівський тип перехідної зони - тип перехідної зони, для якого характерна наявність порівняно неглибокого жолоба й відсутність острівної дуги.

Від'ємні форми рельєфу - нерівності земної поверхні, заглиблені відносно деякого субгоризонтального рівня.

Відкриті форми рельєфу - геоморфологічні утворення, передня частина яких з'єднується (є відкритою) з іншими формами рельєфу.

Відносна вологість повітря - співвідношення фактичного вмісту водяної пари в повітрі до тієї кількості, яка необхідна за тієї ж температури для насичення повітря, виражене у відсотках.

Відносний вік гірських порід - вік, за яким роблять висновки лише про відносну послідовність геологічних подій та відкладів, а не про їх абсолютний час перебігу чи утворення.

Вік рельєфу - час, який минув із моменту утворення певного рельєфу чи його окремих форм.

Віргація - розходження декількох гірських ланцюгів від центрального вузла.

Вітрові течії - течії, що виникають під впливом сили тертя вітру об водну поверхню.

Внутрішньоводний лід - Скупчення первинних льодяних кристалів, утворюваних у товщі води та на дні водного об'єкта.

Води суші - води, що зосереджені в ріках, озерах, водосховищах, болотах, льодовиках, в ґрунтах, в гірських породах.

Водний баланс - Співвідношення надходження та витрати води з урахуванням зміни її запасів протягом певного проміжку часу для певного об'єкта.

Водний кадастр - Зведення даних по кількісних і якісних показниках водних ресурсів та їх використанню, складене в регіональному, басейновому, державному плані.

Водний переріз - поперечний переріз водотоку.

Водний режим - Зміна в часі рівнів, витрат і об'ємів води у водних об'єктах чи грунтах.

Воднобалансова станція - Гідрометеорологічна станція, що виконує комплексні спостереження за складниками водного балансу водозборів і чинниками, які зумовлюють їх зміни.

Воднобалансовий майданчик - Ділянка схилу, що обмежена від довколишньої території водонепроникною стінкою, заглибленою до водоупору, та обладнана для вимірювання поверхневого і підземного стоку.

Вододіл -  це межа між суміжними водозборами.

Вододільний хребет - гірський хребет, який слугує вододілом двох чи трьох великих річкових басейнів.

Водозабірна площа - територія, з якої в дану ріку чи річкову систему стікають поверхневі чи підземні води.

Водозбір - Частина зомної поверхні та товща грунтів і гірських порід, звідки вода надходить до водного об'єкта.

Водозбірна напівлійка - від'ємна порожниста форма рельєфу у вигляді напівконуса, оберненого вершиною вниз.

Водозбірний басейн - територія, з якої в дану ріку чи річкову систему стікають поверхневі чи підземні води.

Водойма - Водний об'єкт у заглибині на суші, для якого характерним є уповільнене переміщення води або повна його відсутність.

Водоносний горизонт - пласт гірської (чи материнської) породи, в якому вода фільтрується в порах або тріщинах під дією сили тяжіння чи гідростатичного тиску.

Водоносність річки - Кількість води, яка протікає в річці в середньому за рік.

Водопілля - фаза водного режиму річки в період весняного сніготанення, що характеризуєься високою водністю.

Водопроникність гірських порід - здатність гірських порід поглинати дощові й талі води.

Водоспад - падіння води в руслі ріки на місці крутого уступу в руслі. Вода може падати по декількох уступах, утворюючи серію водоспадів.

Водосховище - Штучна водойма, створена водопідпорною спорудою на водотоці для зберігання води та регулювання стоку.

Водотік - Водний об'єкт, для якого характерним є переміщення води у напрямку нахилу по заглибині на земній поверхні.

Вологомісткість грунту - Кількісна характеристика здатності грунту утримувати вологу.

Вордерленд - гіпотетична область підняття, яка розвивається одночасно із сусідньою геосинкліналлю й постачає основну масу уламкового матеріалу в геосинклінальні прогини.

Врізані меандри - різновид вторинних меандр.

Вторинні меандри - звивини, які утворюються в межах первинного днища річкової долини внаслідок особливостей динаміки самого водного потоку.

Вуглефікація - сукупність процесів перетворення торфу в кам'яне вугілля.

Вулкан - геологічне утворення, переважно у вигляді конусоподібної гори з кратером на вершині, через який здійснюється виверження гарячих газів, водяної пари, попелу, уламків гірських порід та лави. 

Вулкан типу Вулкано - вулкан, утворений виливами в'язкої (переважно кислої) лави.

Вулкан типу Етни - подвійний вулкан, на зовнішніх схилах якого зосереджено багато другорядних "паразитичних" конусів.

Вулкан типу Стромболі - вулкан, утворений рідкою (але менш рідкою, ніж вулкани гавайського типу) лавою.

Вулканізм - сукупність процесів і явищ, пов'язаних з переміщенням магматичних мас із глибин Землі на її поверхню.

Вулканізм підводний - прояв вулканічної діяльності під водою.

Вулканізм, ефузивний магматизм - сукупність явищ, пов'язаних із переміщенням магми в земній корі з наступним ЇЇ виливом на денну поверхню.

Вулканічна бомба - грудка лави в рідкому чи пластичному стані, яка під час польоту й застигання в повітрі набуває специфічної форми.

Вулканічна структура - форма залягання магматичних гірських порід та пірокластичного матеріалу, які утворилися на земній поверхні внаслідок вулканічного виверження.

Вулканічне виверження - період діяльності вулкана, коли він викидає на земну поверхню розпечені або гарячі тверді, рідкі й газоподібні вулканічні продукти та виливає лаву.

Вулканічне плато - обширна підвищена рівнина, утворена в результаті виливу на земну поверхню величезних мас лави, які заповнили нерівності попереднього рельєфу (наприклад Колумбійське плато).

Вулканічний канал - вертикальний канал у середині вулкана, по якому магма піднімається до жерла.

Вулканічний конус -вулканічна споруда у вигляді конуса зі зрізаною вершиною.

Вулканічний купол - найпростіший тип акумулятивних вулканічних споруд зі стрімкими схилами різної висоти.

Вулканічний обеліск - вулканічне утворення загостреної форми, яке виникло внаслідок витискування із жерла вулкана в'язкої, зазвичай кислої лави (наприклад вулкан Монтань-Пеле на о. Мартиніка

Вулканічний осередок (вогнище) - ізольована камера чи резервуар магми в земній корі й верхній мантії Землі, звідки здійснюється живлення вулкана.

Вулканічний пил - найтонший пірокластичний матеріал, викинутий вулканом під час виверження та рознесений повітряними потоками на значні відстані.

Вулканічний попіл

продукт подрібнення й розпилення вулканічними вибухами рідких чи твердих лав.

Вулканічний пояс - лінійно витягнута зона на земній поверхні протяжністю до декількох тисяч кілометрів, яка характеризується розвитком вулканізму.

Вулканічний туф -щільна гірська порода, яка утворюється з вулканічного попелу, піску, лапілі, бомб, уламків із домішками порід невулканічного походження шляхом їх цементації.

Вулканічні гази - гази, які виділяються вулканами під час виверження (еруптивні) і в період його спокійної діяльності (фумарольні).

Вулканічні острови - острови, які виникли у результаті вулканічної діяльності на дні моря (наприклад Гавайські, Вознесіння).

Вулканокластичний матеріал - пірокластичний матеріал, пірокласти, тефра - уламки мінералів, гірських порід і вулканічного скла, які утворюються під час вулканічних вивержень унаслідок вибухів.

Вулканологія - наука, яка вивчає процеси й причини утворення вулканів, їхній розвиток, зміни характеру діяльності, будову та склад продуктів виверження, а також закономірності розміщення вулканів на поверхні Землі.

 

Г

Гайоти - ізольовані плосковершинні вулканічні підводні гори.

Галерейні ліси - розташовані вузькими смугами уздовж рік, що течуть серед безлісних просторів у посушливих областях саван і пустель.

Гальміроліз- це процес підводного вивітрювання.

Гамади - кам'янисті, щебінчасті пустелі у Східній Африці, Центральній Азії.

Гаф - лагуна в гирлі ріки південного узбережжя ріки (типу Чорноморського лиману), відділена від моря островами або вузькими пісковими косами.

Гейзер - джерело гарячої води з температурою 80... 100 °С в областях з вулканічною діяльністю.

Генезис рельєфу - походження форм рельєфу земної поверхні.

Генерація рельєфу - комплекс форм рельєфу різного походження, які виникли під час одного й того ж етапу його розвитку й утворюють, так би мовити, одне покоління.

Генетичний тип рельєфу - комплекс форм рельєфу, що мають спільне походження, подібну будову й закономірно повторюються на певній території.

Генетичні горизонти - взаємообумовлена грунтоутворюючим процесом послідовна система ґрунтових горизонтів, що розрізняються за морфологічними ознаками (кольором, структурою, гранулометричним складом, ступенем ущільнення, новоутвореннями і включеннями), складом й властивостями.

Генетично однорідні поверхні - ділянки земної поверхні, які характеризуються однорідністю походження та зовнішнього вигляду рельєфу.

Географічний цикл, цикл ерозії, геоморфологічний цикл - учення про географічні цикли американського ученого В. Дейвіса про хід послідовних змін рельєфу певної ділянки земної поверхні, починаючи від стадії тектонічного підняття над рівнем Світового океану, наступної денудації, яка протікає під впливом домінуючо ...

Географія грунтів  - область ґрунтознавства, що вивчає загальні закономірності розподілу ґрунтів, а також ґрунтовий покрив окремих регіонів і планети в цілому (педосферу).

Геоекологія - розділ екології (з іншої точки зору - географії), що досліджує екосистеми (геосистеми) високих ієрархічних рівнів — до біосфери включно.

Геоїд - геометрична фігура Землі, яку утворює поверхня Світового океану умовно продовжена під континентами.

Геокріологія - наука про мерзлі ґрунти й гірські породи, процесах їхнього утворення, історію розвитку й умови існування, а також явища, пов'язані із процесами промерзання, відтавання й перетворення мерзлих товщ.

Геологічна будова - сукупність ознак, що відображають розміщення в плані та в профілі (по літералі й вертикалі) певних мас гірських порід, утворених у різні часи.

Геологічна карта - карта, на якій умовними знаками та кольором показані виходи на денну поверхню гірських порід різного складу та віку.

Геологічна структура -  геологічна будова певної ділянки земної кори;

Геологічне середовище - геодинамічно активна тверда, рідка й газоподібна частина літосфери, яка знаходиться під безпосереднім впливом техногенної діяльності людини.

Геологічні опади - продукти геологічних процесів, що відкладаються на поверхні Землі – в континентальних умовах або на дні водних басейнів.

Геоморфологічне знімання - безпосередні польові спостереження за формами рельєфу, які необхідні для створення геоморфологічної карти.

Геоморфологічне районування - виділення ділянок земної поверхні, які характеризуються відносною однорідністю рельєфу.

Геоморфологічний метод - наскрізний метод, який дає змогу розкрити суть процесів і взаємозв'язків, що зумовлюють певний зовнішній вигляд рельєфу, пояснити внутрішню структуру й походження великих та малих нерівностей, установити закономірності їхнього розміщення у просторі й часі ...

Геоморфологічний профіль - графічне зображення січення рельєфу земної поверхні вертикальною площиною, яка проходить через задану лінію.

Геоморфологічні карти - карти, які відображають зовнішній вигляд, походження, вік, історію розвитку рельєфу певної території, його сучасну динаміку.

Геоморфологія   - (із гр. geо - земля, morphe - форма, logos - наука) наука про  будову, походження, історію розвитку та сучасну динаміку рельєфу земної поверхні.

Геосинкліналь - рухлива, лінійно витягнута зона в земній корі, яка відрізняється значною розчленованістю, проникністю кори, інтенсивними процесами осадконагромадження, магматизму та метаморфізму.

Геосинклінальний пояс - обширний, лінійно витягнутий тектонічно активний рухомий пояс земної кори.

Геосинклінальний процес - геологічний процес, під час якого океанічна земна кора перетворюється на материкову, набуває міцності, збільшує свою товщину.

Геотектоніка - розділ геології, який вивчає будову й історію розвитку земної кори та Землі в цілому.

Геотермічний градієнт - приріст температури на кожні 100 м глибини нижче від шару постійних температур.

Геотермічний ступінь - інтервал глибин нижче шару постійних температур, протягом якого температура змінюється на 1 °С.

Геохронологічна шкала- шкала, яка відображає послідовність і тривалість геологічних процесів, явищ, етапів розвитку Землі та її органічного світу.

Герцинська епоха складчастості- складчастість, яка проявилась в кінці палеозою, привела до формування герцинід та завершення геосинклінального розвитку таких поясів, як Урало-Монгольський та Арктичний.

Герцинська складчастість - сукупність процесів інтенсивної складчастості, горотворення та гранітоїдного інтрузивного магматизму, які проявилися в палеозойських геосинкліналях і створили складчасті гірські системи - герциніди в другій половині палеозойської ери (кінець девону - поча ...

Гирло - кінцева ділянка річки в місці впадіння її в другу річку, озеро, море або місце де води ріки зникають в пісках.

Гирлова ділянка річки - Перехідна зона, вздовж якої гідрологічний режим річки поступово змінюється на режим водойми чи моря.

Гігрометр- прилад для визначення вмісту водяної пари у повітрі.

Гідратація - процес мінералоутворення, який супроводжується зв'язуванням речовиною молекул води.

Гідратація - мінералоутворення, яке супроводжується поглинанням води, а також поглинання води колоїдами й мінералами, що містять цеолітну воду без змін мінерального складу.

Гідрогеологія - наука про підземні води, їхній склад, властивості, походження та поширення.

Гідрограф - Хронологічний графік зміни води у певному створі водотоку.

Гідрографічна мережа - Сукупність водотоків і водойм у межах певної території.

Гідрографія суші - Розділ гідрології суші, що вивчає закономірності географічного поширення поверхневих вод та описує конкретні водні об'єкти, їх режим та господарське значення.

Гідроліз - процес обмінного розкладу мінералів за рахунок дії води з розчиненими у ній газами.

Гідрологічна гомотермія

Явище незмінності температури води по глибині водойми.

Гідрологічна мережа - Сукупність гідрологічних пoстів на певній території.

Гідрологічна сітка - сукупність річок та інших постійно або тимчасово діючих водотоків, а також озер і боліт на будь-якій території.

Гідрологічна станція - Установа, завданням якої є вивчення гідрологічного режиму водних об'єктів певної території та оперативне обслуговування господарських об'єктів.

Гідрологічний витратомір - Гідротехнічна споруда для вимірювання витрат води у відкритих водотоках за стійкою однозначною залежністю витрат води від напору над спорудою.

Гідрометричний млинок - Прилад для вимірювання швидкості течії води, в якому чутливим елементом є ротор чи лопатевий гвинт.

Гідрослюдиста кора вивітрювання- нагромадження в поверхневій частині геологічної товщі значної кількості гідрослюдистих мінералів.

Гідросфера - переривчаста водна оболонка Землі між атмосферою і земною корою.

Гідротермальний процес - процес, пов'язаний з дією висхідних гарячих водних розчинів (гідротерм).

Гідрохімія - Наука, що вивчає хімічний склад природних вод і його зміну у часі та просторі.

Гілея - вологі ліси у приекваторіальних районах.

Гінкгові - деревні листопадні голонасінні рослини, представлені у викопному стані переважно листям.

Гіпаріонова фауна - міоцен-пліоценова фауна степів, саван, прерій (гіпаріони, носороги, давні коні, хоботні, антилопи, бізони та ін.).

Гіпергенез - поверхневі процеси зміни гірських порід і мінералів в атмосфері, гідросфері та верхній частині літосфери.

Гіпоцентр землетрусу - місце в надрах планети, де виникає землетрус.

Гірська западина - невелике високогірне, часто значно розчленоване, долиноподібне зниження, яке роздляє хребти - підняття високого порядку.

Гірська країна - крупне гірське підняття, яке складається з декількох гірських систем, утворених у результаті одного й того ж (чи близького за часом) тектогенезу; одиниця районування гірських споруд.

Гірська порода - природні агрегати з одного чи декількох мінералів, уламків інших гірських порід, утворені внаслідок геологічних процесів; залягають в земній корі у вигляді самостійних тіл.

Гірська система - сукупність гірських хребтів, які мають однакові походження та історію геологічного розвитку.

Гірський вузол - область перетину чи поєднання двох або декількох гірських хребтів, до якої найчастіше приурочені найбільші висоти гірської країни.

Гірський ланцюг - довгий гірський хребет, витягнутий у напрямку загального простягання складок і відокремлений від сусідніх паралельних ланцюгів поздовжніми долинами тектонічного чи ерозійного походження.

Гірський масив - слаборозчленована ділянка гірської країни, яка розміщена дещо ізольовано й має приблизно однакову протяжність у довжину та в ширину (наприклад Монблан в Альпах, Хан-Тенгрі в Тянь-Шані).

Гірський пояс - лінійно витягнута широка смуга послідовно розміщених гірських країн; найбільша одиниця районування гірських споруд. У довжину може простягатися до декількох десятків тисяч кілометрів, у ширину - до декількох тисяч кілометрів.

Гірський прохід - наскрізне глибоке, широке (до 10 км і більше) і плоскодонне зниження тектонічного генезису в гірському хребті.

Гірський хребет -лінійно витягнута гірська споруда зі схилами, нахиленими в протилежні сторони.

Глибинний поплавець - Поплавець, що його використовують для вимірювання швидкості течії в певному шарі водної товщі.

Глибинний розлом - розривне порушення земної кори значної довжини та глибини; зона рухомого зчленування великих блоків земної кори та верхньої мантії.

Глибинні течії - течії у товщі води (нижче 150 – 200 м), на яку не впливає динамічна дія вітру.

Глибоководні жолоби - вузькі глибокі замкнені депресії, розміщені на межі перехідної зони та ложа океану (жолоби Японський, Курило-Камчатський, Маріанський).

Глибокофокусні землетруси - землетруси, осередки яких розміщуються на глибинах 700 км і більше.

Гляціологія - наука про всі форми льоду на земній поверхні й підземний лід.

Гомогенний вулкан - вулкан, побудований з однорідного матеріалу (наприклад тільки з лав чи тільки з пухких пірокластичних продуктів).

Гондвана - гіпотетичний материк, який об'єднував у палеозої Південно-Американську, Африканську, Індійську, Австралійську та Антарктичну древні платформи.

Гора -  різке й вузьколокальне підвищення земної поверхні порівняно обмеженого розміру, яке піднімається ізольовано на висоту більше 200 м над відносно рівною територією та обмежене зі всіх сторін чітко вираженим переломом топографічної поверхні.

Горб - додатна форма рельєфу невеликої (до 200 м) відносної висоти з порівняно спадистими (менше 30°), зазвичай задернованими схилами, округлою вершиною й слабовираженим підніжжям.

Губа - затока, що глибоко заходить в сушу і в яку впадає ріка.

Гуміфікація - процес мікробіологічного розкладу органічних решток у вологому середовищі при утрудненому доступі кисню.

Густота річкової мережі - Довжина річкової мережі, що припадає на квадратний кілометр певної території.

Густота річкової сітки - відношення суми довжин усіх річок басейну або даної території, вираженої у погонних кілометрах, до площі басейну чи території, вираженої у квадратних кілометрах.

Давні тектонічні рухи - рухи земної кори, які відбувалися в архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську та, частково, кайнозойську ери.

Дайка - інтрузивне напівглибинне пластиноподібне тіло, яке утворюється при заповненні магмою тріщин у вмісних породах.

Делль - лінійно витягнута западина з плоским дном і зачатковим руслом, хоча частіше - безруслова.

Дельта - низька, майже плоска ділянка алювіальної рівнини, яка розміщена в гирлі річки чи біля нього; зазвичай має трикутну чи віялоподібну форму; займає значну площу, обмежену й розчленовану рукавами; утворюється шляхом акумуляції відкладів, принесених річкою.

Дельта виповнювання - дельта річки, яка раніше впадала в затоку, що відділилася від відкритого моря косою чи пересипом і перетворилася в лагуну.

Дельта річки - Гирло річки з рукавами, протоками та мілинами, які формуються внаслідок інтенсивного відкладення наносів.

Діяльний шар - Шар грунту чи води, тепловий стан якого зумовлюється процесами тепло- і вологообміну з атмосферою чи гравітаційною водою.

Діяльний шар болота - Шар активного водообміну на болоті, що є перехідним від торфових покладів до поверхні нерозкладаних залишків рослин чи мохового покриву.

Довготерміновий гідрологічний прогноз - Прогноз, що його видають із завчасністю від 15 діб до декількох місяців.

Додатні форми рельєфу - нерівності земної поверхні, які вивищуються над деяким субгоризонтальним рівнем (гора, горб, піщана дюна тощо).

Долина - від’ємна, лінійно витягнута форма рельєфу, замкнута у верхів'ях і відкрита внизу, має загальний ухил зверху вниз.

Донна ерозія - поглиблення русла (чи долини) водним потоком.

Донний лід - Внутрішньоводний лід, утворений на дні водного об'єкта.

Дощ - вид атмосферних опадів, вода, що утворюється при конденсації водяної пари; випадає з хмар і досягає земної поверхні у вигляді крапель рідини.

Дрейфові течії - течії у водоймах, поверхневих шарах моря чи океану, що спричиняються дією вітру.

Дрібносопковик - поєднання хаотично розкиданих горбів і пасом висотою до 100 м, які чергуються з плоскими котловинами й долинами.

Дрібносопковик - поєднання хаотично розкиданих горбів і пасом висотою до 100 м, які чергуються з плоскими котловинами й долинами.

Друза - агрегат кристалів, які наросли одним кінцем на яку-не-будь поверхню.

Друмлін - продовгувато-овальний пагорб висотою до 25 м і довжиною у декілька кілометрів, складений мореною.

Дюна - невисокий, серпоподібний піщаний пагорб, утворений вітром на піщаних узбережжях морів, озер чи річок.

 

Е

Евгеосинкліналь - найбільш рухливі, внутрішні частини геосинклінальних областей, закладені на океанічній корі, характеризуються активним вулканізмом.

Едіакарська фауна - викопна фауна вендського віку, представлена переважно кишковопорожнинними, червами, петанола-мами, знайдена вперше у Південній Австралії.

Екзарація - руйнування льодовиком гірських порід, які складають його ложе, та винос продуктів руйнування до краю льодовика.

Екзогенні процеси - зовнішні процеси, які відбувається на земній поверхні й у верхній частині літосфери (у зоні гіпергенезу) під дією сил, викликаних, насамперед, енергією Сонця, силою тяжіння та життєдіяльністю організмів.

Екологічна геоморфологія - це напрям прикладної геоморфології, який вивчає рельєф, його походження, вік та еволюцію, процеси рельєфоутворення, їх роль і функції у складній системі "природа - господарство -населення", аналізує прямі й зворотні зв'язки рельєфу з усіма компонентами..

Екологія - складна наукова дисципліна про взаємодію біологічних систем з природним середовищем.

Еколого-геоморфологічний аналіз- метод, який передбачає вивчення взаємодії компонентів і підсистем, речовинних та енергетичних потоків між ними, з'ясування кількісної оцінки різних видів антропогенного впливу на геоморфосистеми, дослідження стану геоморфосистем, які різняться між собою.

Експлозія - вибух під час виверження вулкана, який супроводжується викидами газів і пірокластичного матеріалу.

Екструзивний вулканізм - процес виштовхування, витискування в'язкої, але досить пластичної лави на земну поверхню.

Елювій - продукти вивітрювання гірських порід, які залишилися на місці свого утворення.

Ендеміки - види рослин і тварин, характерні виключно для конкретної території.

Ендогенні процеси - внутрішньоземні, геологічні процеси, які відбуваються головним чином у надрах Землі та зумовлені її внутрішньою енергією, силою тяжіння й силами, що виникають під час обертання планети.

Енергія рельєфу - ступінь розчленованості рельєфу, яка відображає можливість і силу прояву рельєфоутворюючих процесів.

Еон - найкрупніший підрозділ геохронологічної шкали, показує час формування верств гірських порід, які складають еонотему.

Еонотема - найбільший підрозділ стратиграфічної шкали, відповідає товщі гірських порід, що сформувалася протягом еону.

Епейрогенічні рухи - рухи земної кори, що мають вертикальне спрямування. Завдяки їм земна кора на великих площах зазнає повільного й тривалого підняття або опускання.

Епігенетична долина - долина річки, яка була накладена на поверхню товщ, знищених денудацією, і спроектована на їхній фундамент з іншою структурою.

Епігеосинклінальні гори - гори, які виникають під час ерогенного етапу геосинклінального розвитку земної кори.

Епіплатформенні гори - гори, які утворилися в результаті тектонічної активізації ділянок земної кори, що втратили геосинклінальний характер і протягом довгого часу представляли собою в геологічному сенсі платформи, а в геоморфологічному - рівнини (наприклад Тянь-Шань).

Епіплатформний орогенез - процеси формування складчасто-брилових гір в межах давніх та молодих платформ в неоген-четвертинний час.

Епіцентр землетрусу - вертикальна проекція гіпоцентру землетрусу на денну поверхню.

Ера - підрозділ геохронологічної шкали, частина еону, відповідає часу формування товщ гірських порід, що складають ератему (групу).

Ератема - підрозділ стратиграфічної шкали, відповідає товщі порід, яка сформувалася протягом ери.

Ерозійна борозна - первинна форма розмивання тимчасово діючих водних потоків.

Ерозійна вимоїна- форма рельєфу, утворена руйнівною діяльністю тимчасових водних потоків.

Ерозійна тераса - тераса, складена корінними породами й перекрита малопотужним алювієм (іноді алювій відсутній повністю).

Ерозійні гори - гори, які виникли внаслідок глибокого ерозійного розчленування високо піднятих платоподібних областей земної поверхні з горизонтальною геологічною структурою (зазвичай на платформі).

Ерозія -  процес руйнування гірських порід водними потоками.

Естетична геоморфологія - напрям геоморфології, який виявляє, класифікує та оцінює естетичні властивості рельєфу земної поверхні, з'ясовує вплив морфологічних ландшафтів на культуру й здоров'я людини через її емоційний дух і творчість.

Естуарій - лійкоподібна, розширена (у напрямку вниз за течією), зазвичай глибока затока, яка утворюється під час затоплення морем (чи океаном) гирлової ділянки річкової долини за активної участі хвильового, річкового й припливного чинників.

Ефузія - виливи лави з глибин Землі на поверхню.

 

Ж

Жеода - пустота в гірських породах, стінки якої покриті друзами кристалів.

Жерло вулкана - вертикальний канал, який з'єднує магматичний осередок з поверхнею Землі, де закінчується кратером.

Живий водний переріз - Частина водного перерізу, де спостерігається течія води.

Жила - пластоподібне геологічне тіло, утворене при заповненні тріщини мінеральною речовиною.

Жовтоземи - найбільш вологі грунти екваторіального поясу, утворюються на корі вивітрювання осадових порід.

 

З

Забереги - смуги тонкого нерухомого льоду вздовж берегів водойм.

Заболочування грунтів - процес підвищення вологості грунтів, що спричинює перезволоження і призводить до утворення різних видів заболочених і болотних грунтів.

Заводь - річкова затока, у якій течія відсутня або має напрям, протилежний течії річки.

Завчасність гідрологічного прогнозу - Проміжок часу від дати випуску прогнозу до дати здійснення передбачуваного гідрологічного явища.

Загальна геоморфологія - розділ геоморфології, спрямований на виявлення найважливіших ознак, законів і закономірностей морфології, походження, будови, еволюції та динаміки рельєфу земної поверхні.

Зажор - закупорювання поперечного перерізу річища водотоку внутріводним льодом та шугою під час осіннього льодоходу і на початку льодоставу.

Заказник - територія (акваторія), виділена з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або кількох компонентів цінних типових і унікальних природних комплексів на час, необхідний для виконання поставлених завдань.

Закраїни - Смути чистої води вздовж берегів, утворювані перед скресанням внаслідок танення льоду та підвищення рівня води.

Закрут річки (меандра) - Ділянка звивистого русла річки, розташована між двома суміжними точками перегину його умовної осьової лінії.

Замерзання - Фаза льодового режиму, для якої характерним є утворення льодяного покриву.

Замикальний створ - Нижній створ на річці, що обмежує певний басейн і на якому замикається лінія його вододілу.

Замкнені форми рельєфу - геоморфологічні утворення, що не з'єднані з іншими формами земної поверхні (моренний горб, піщана дюна, льодовикова западина, гора).

Заморозки - зниження температури приземного шару повітря й поверхні грунту до 0 градусів і нижче вночі при додатній температурі вдень.

Зандри - форми льодовикового акумулятивного рельєфу, утворені потоками талих льодовикових вод біль краю льодовика..

Заплава - частина дна річкової долини, що лежить вище меженного рівня води в річці і періодично затоплюється під час повені.

Заповідник - територія (акваторія), виділена з метою збереження у природному стані типових або унікальних природних комплексів з усією сукупністю їхніх компонентів, вивчення природного ходу процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових основ охорони природи ...

Заснулий вулкан - вулкан, який зберіг свою форму, але про виверження якого немає відомостей (наприклад вулкан Ельбрус)..

Засолені грунти - грунти, що містять легкорозчинні солі (карбонати, хлориди, сульфіти) у кількостях, токсичних для сільськогосподарських рослин (0,25 % і більше).

Засолення грунтів - процес накопичення розчинних солей у грунті.

Затока - частина акваторії моря чи океану, що заглиблена в суходіл і має вільний водообмін з основним водним бассейном.

Затори льоду - нагромадження крижин під час льодоходу у звуженнях русла, на відмілинах, при крутих поворотах долини і других місцях, де утруднений прохід крижин.

Згаслий вулкан - сильно змінений денудацією вулкан без будь-яких проявів вулканічної активності протягом історичного періоду (сотні - тисячі років).

Згінно-нагінні явища - спади і підняття рівня води біля берегів водойм (моря, озера), спричинені течіями, що утворюються під дією вітру.

Землетрус - коливання земної поверхні, пов'язане з підземними поштовхами, зумовленими раптовим звільненням потенціальної енергії земних надр при тектонічних процесах.

Земна кора -  зовнішня тверда оболонка Землі, верхня частина літосфери.

Злива - дощ такої сили, коли за одну хвилину випадає понад 1 мм опадів.

Змочений периметр - довжина підводного контура поперечного перерізу водотоку.

Зона Вадаті-Заварицького-Беньофа - зона глибокофокусних землетрусів, яка проникає у верхню мантію, співпадає з віссю глибоководного жолоба.

Зсув - сповзання мас гірських порід вниз по схилу під впливом сили тяжіння.

 

І

Ізобати - лінії на географічній карті, що сполучають однакові глибини дна океанів, морів чи озер.

Ізогаліни - лінії на географічній карті, що сполучають точки з однаковою солоністю води.

Ізоморфізм -. здатність хімічних елементів (атомів, іонів) заміщувати один одного в кристалічних решітках.

Ізосейсти - ізолінії інтенсивності землетрусів.

Ізостазія - рівноважний стан земної кори, коли вона ніби плаває на більш твердому й важкому субстраті.

Ілювій - продукти вивітрювання, як правило, хімічного й органічного походження, вимиті опадами з верхніх горизонтів ґрунту та перевідкладені в його нижній частині (у так званому ілювіальному горизонті).

Інверсійний рельєф - обернений рельєф - ерозійно-денудаційний рельєф, форми якого обернені по відношенню до геологічних структур (наприклад, гірські хребти відповідають за місцерозміщенням синкліналям, а долини - антикліналям).

Індрикотерієва фауна - олігоценова фауна долинних лісів, боліт, саван (індрикотерії — безрогі носороги, антракотерії — свиноподібні, амінодонти — болотні носороги, тапіроподібні та ін.).

Інженерна геоморфологія - напрям прикладної геоморфології, який вивчає рельєфоутворючі процеси й форми рельєфу з метою пошуку оптимального варіанта розміщення інженерних споруд, забезпечення їх раціональної та ефективної експлуатації й захисту від руйнівного впливу природних та антропогенних чинників.

Інженерна гідрологія - Розділ гідрології, що займається методами розрахування та прогнозування гідрологічних режимів і пов'язаний з практичним застосуванням гідрології для розв'язання інженерних завдань.

Інженерно-геоморфологічний аналіз - метод, головні завдання якого стосуються оцінки умов будівництва й експлуатації споруд і спрямовані на виявлення інженерно-геоморфологічних особливостей території (морфометрична оцінка умов будівництва, інженерно-геомофологічне районування тощо).

Інсеквентна долина - долина, розміщення якої не залежить від тектонічної структури.

Інсоляційне вивітрювання - процес руйнування гірських порід у результаті їх розтріскування при різких коливаннях температури, особливо під час нагрівання Сонцем.

Інтенсивність водовіддавання - Кількість води, що віддає сніг чи водозбір за одиницю часу.

Інтрузивна порода - гірська порода, утворена в процесі розкристалізації магми в надрах Землі.

Інтрузивний магматизм - сукупність процесів, за яких магма проникає в земну кору і застигає в ній, не виходячи на поверхню.

 

К

Каламіти - вимерлі великі деревоподібні членистостеблові рослини, нагадували гігантські хвощі..

Каламутність води - кількість твердих частинок у грамах, які містяться в 1 куб. м. води.

Каледонська епоха складчастості - складчастість, яка проявилась у ранньому палеозої в основному у Атлантичному та Урало-Монгольському поясах..

Каледонська складчастість - сукупність геологічних процесів (складчастість, горотворення і гранітизація), які відбувалися з кінця раннього - початку середнього палеозою та завершили розвиток геосинклінальних систем, що існували з кінця протерозою - на початку палеозою.

Кальдера - циркоподібна западина на місці вершини вулканічного конуса, часто затоплена водою.

Кам'янисті глетчери - великі лопатоподібні язики, складені продуктами морозного вивітрювання корінних порід і схильні до повільного руху.

Кам'янисті моря - кам'янисті розсипи на плоских елементах рельєфу гір, які займають значні простори нижче снігової лінії.

Ками - водно-льодовикові акумулятивні форми рельєфу у вигляді окремих горбів, коротких пасом, терас.

Кампос - низькоросле рідколісся або савановидна рослинність Бразильського нагір'я.

Канал стоку - середня частина русла гірського струмка, розміщена між водозбірною напівлійкою і конусом виносу.

Каньйон - вузька, глибока долина з урвистими, крутими, іноді східчастими схилами і вузьким дном, яке часто повністю зайняте річищем.

Каолінітова кора вивітрювання - нагромадження каолініту й мінералів його групи (дикриту, накриту, галуазиту), яке відбувається внаслідок інтенсивного впливу на гірські породи сульфатних, карбонатних, галоїдних розчинів та гумінових кислот в умовах теплого й жаркого клімату.

Карбонатизація - сукупність процесів, що призводять до розвитку карбонатів у гірських породах і рудах.

Карельська епоха складчастості - складчастість, яка проявилась на рубежі раннього та пізнього протерозою, призвела до формування фундаменту давніх платформ, сформувала складчасті системи — кареліди.

Кари - ерозійні форми рельєфу, утворені дією твердих осадків (льоду, снігу).

Кліматична геоморфологія -  розділ геоморфології, який вивчає рельєфоутворюючі процеси, насамперед у зв'язку з кліматичними умовами різних природних зон.

Кліматологія - наука про клімат, його характеристики, режими, класифікацію, закономірності формування й поширення на Землі, зміни в часі та під впливом антропогенних факторів.

Коефіцієнт зарегульованості стоку- відношення площі гідрографа, що розташована нижче середньої витрати води, до загальної його площі.

Коефіцієнт підземного живлення річки - Відношення величини підземного живлення річки до величини річкового стоку за певний проміжок часу.

Коефіцієнт стоку - відношення величини об'єму стоку або шару стоку до кількості опадів, що випали на площу водозбору і зумовили виникнення стоку.

Коколітофориди - одноклітинні мікроскопічні морські планктонні джгутикові водорості (золотисті).

Колки - невеликі лісові масиви на рівнинах лісостепової, рідше степової зон.

Колювій - продукти вивітрювання, зміщені по схилу під дією сили тяжіння.

Компенсаційні течії - горизонтальні переміщення водних мас, що поповнюють витрату води на якій-небудь ділянці океану, моря, озера (напр. міжпасатні протитечії в океанах).

Конвекція - вертикальне переміщення більш нагрітих мас повітря від земної поверхні одночасно з опусканням холодного повітря.

Кордильєра - протяжна серія чи значне за площею скупчення більш-менш паралельних хребтів, гірських ланцюгів (разом із прилеглими долинами, басейнами, рівнинами, плато, річками й озерами).

Корелятні відклади - це одночасові (синхронні) відклади, які утворюються в передгірських і міжгірських прогинах унаслідок акумуляції продуктів руйнування гірської країни.

Корисні копалини - природні мінеральні утворення в земній корі, які використовуються в господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.

Корінні породи -  породи, які є більш давніми щодо досліджуваного рельєфу.

Короткотерміновий гідрологічний прогноз - Прогноз, що його видають із завчасністю до 15 діб.

Коса - акумулятивна форма рельєфу, що являє собою вузьку смугу суходолу у прибережній частині моря, річки, озера, одним краєм сполучену з берегом.

Котловини окраїнного моря - глибокі зниження океанічного дна (2-5 км завглибшки), розміщені переважно по краях материків і відокремлені від основної акваторії океану острівною дугою.

Крайовий прогин - лінійно витягнутий асиметричний прогин, який формується на межі геосинклінальної області та платформи на орогенному етапі.

Крайовий прогин, передовий прогин, передгірський прогин - глибокий, різко асиметричний прогин, який виникає на межі платформ і геосинклінальних складчастих областей під час орогенного етапу розвитку геосинкліналі (наприклад Передуральський, Передгімалайський, Передкарпатський прогини).

Крайові денудаційні рівнини - денудаційні рівнини суходолу, які оконтурюють платформи вздовж краю моря або вздовж підніжжя гір.

Кулуар - улоговина на крутих, позбавлених рослинності схилах гір, по якій скочу-ються вниз продукти фізичного й морозного вивітрювання гірських порід.

Курильський тип перехідної зони - характеризується значними розмірами островів і помітним зростанням потужності земної кори в котловинах окраїнних глибоководних морів (переважно завдяки осадовому шару), інтенсивним вулканізмом з андезитовими продуктами виверження.

Куруми - нагромадження на схилах різної крутизни (3-45°) грубоуламкового скельного матеріалу діаметром від десятків сантиметрів до одного метра.

Кучеряві скелі - групи зближених пагорбів із твердих гірських порід, відшліфованих льодовиком.

 

Л

Лабрадорит - магматична гірська порода.

Лава - магма, яка витікає чи витискається на поверхню Землі під час виверження вулканів.

Лавове плато - велика вирівняна поверхня складена ефузивними породами основного складу.

Лавовий покрив - потужна товща ефузивних гірських порід основного складу, яка поширена на великій площі.

Лавовий потік - лава, яка вилилася на схил вулканічного конуса.

Лавренція (Лаврусія) - гіпотетичний материк, який об'єднував у ранньому палеозої Північно-Американську та Східно-Європейську платформи.

Лагуна - мілководна частина моря (океану), відокремлена баром, косою або іншими береговими акумулятивними формами.

Лаколіт - форма залягання магматичних гірських порід, утворена на невеликій глибині від земної поверхні при проникненні магми між шари осадових порід.

Ландшафт географічний - природний чи антропогенний територіальний або акваторіальний комплекс, що являє собою генетично однорідну ділянку ландшафтної сфери з єдиним геологічним фундаментом, однотипним рельєфом, гідрокліматичним режимом, поєднанням грунтів і біоценозів.

Ландшафтознавство - галузь фізичної географії, що вивчає геосистеми трьох основних ієрархічних рівнів: планетарного (ландшафтну сферу Землі), регіонального (фізико-географічні країни, зони, провінції, області, райони) та локального (внутріландшафтні яруси, рівні, мікрозони).

Лапілі - округлі чи кутасті вулканічні викиди розміром у декілька сантиметрів.

Латерит - цегляно-червона порода, продукт вивітрювання алюмосилікатів в жаркому вологому кліматі.

Латеритизація - процес глибокого й тривалого вивітрювання алюмосилікатних порід в умовах вологого тропічного та субтропічного клімату.

Латеритна кірка (кора) - щільна порода крупно- й дрібноуламкового складу, іноді пориста; складається з кремнезему, глинозему, оксидів і гідрооксидів заліза.

Левада -  Ділянка річкової долини (заплава), вкрита трав'яною рослинністю і деревами.

Лес - континентальна осадова гірська порода, для якої властиві світло-палевий колір, висока пористість, переважання пилуватих фракцій, карбонатність, наявність видимих вертикальних капілярів, здатність у сухому стані утворювати стовпчасті окремості.

Лізіметр

Прилад для вимірювання водообміну ґрунтових вод із зоною аерації та для вимірювання випаровування з поверхні суші.

Ліквація - процес розділення магми під час зниження її температури на два незмішуваних розплави.

Лінійний розмив - розмив грунтів і гірських порід постійними і тимчасовими водотоками.

Лісистість - відношення лісопокритої площі території (району, області, держави тощо) до загальної її площі; загальна площа лісів на певній території.

Літологія - наука про осадові породи (про їхній склад, структури й текстури, генезис тощо).

Літораль - узбережна зона морського дна, що затоплюється під час припливів і звільняється під час відпливів.

Літоральна зона (літораль) - прибережна зона морів та океанів, яка періодично осушується під час відпливів.

Літосфера - верхня оболонка Землі, включає земну кору і частину верхньої мантії, лежить на астеносфері.

Літосферні плити - великі жорсткі блоки літосфери Землі, відділені один від одного тектонічними розривами (швами) по осьових лініях сейсмічних поясів планети.

Ложе океану - один із головних елементів рельєфу й геологічної структури дна Світового океану.

Локалізація - віднесення будь-якого географічного об'єкта до певного місця; обмежене поширення якого-небудь географічного явища, процесу межами певної території або акваторії.

Локальна тераса -тип річкових терас, який виникає унаслідок місцевих тектонічних деформацій поздовжнього профілю річки, потужного місцевого живлення, виникнення тимчасових перешкод на шляху водного потоку й відповідного загачування русла.

Лопатева дельта - дельта, яка складається з розгалужених вузьких прируслових лопатей.

Лополіт - велике інтрузивне тіло чашоподібної форми.

Луки - тип рослинності з переважанням багаторічних трав - мезофітів. 

Лучні грунти - грунти, що характеризуються добре розвунутим гумусовим профілем, і формуються у зниженнях вододільних і терасових рівнин в умовах близького залягання грунтових вод під різнотравно-осоково-злаковою лучною рослинністю.

Льодова пустеля - переважаючий ландшафт найпівнічнішої (арктичної) природної зони суші.

 

М

Маар - плоскодонний кратер вибуху з жерлом без конуса. Часто заповнений водою.

Магма - розплавлена вогняно-рідка маса частіше силікатного складу, яка виникає у верхній мантії і утворює при застиганні гірські породи.

Магматизм - складний геологічний процес, під час якого в земних надрах утворюється магма та відбувається її переміщення до земної поверхні з подальшим утворенням з неї магматичних гірських порід.

Магматичні гірські породи - породи, які утворилися внаслідок охолодження та кристалізації силікатних розплавів, тобто магми або лави.

Магнітне поле Землі - геомагнітне поле - силове поле, що є сумою головного, зовнішнього і аномального полів, зумовлених джерелами різної природи, що перебувають у земній кулі і навколишньому просторі.

Магнітуда землетрусу - умовна величина, яка характеризує кількість енергії, що виділилася в осередку землетрусу; пропорційна логарифму максимальної амплітуди зміщення часток гірських порід; визначається за записами сейсмічних станцій.

Макрорельєф - великі форми рельєфу (низовини, височини, гірські хребти, тощо), які утворились головним чином внаслідок ендогенних процесів і визначають основні природні особливості територій великих розмірів.

Макроформи рельєфу - нерівності земної поверхні, площі яких становлять десятки або сотні тисяч квадратних кілометрів, протяжність сягає десятків або сотень кілометрів, глибина розчленування - до 3000 м, найчастіше - кілька сотень метрів.

Максимальний стік - процес формування високого стоку на водотоках під час весняної повені та дощових паводків.

Максимальний стік - Річковий стік, що спостерігається під час водопілля та паводків.

Мезозойська (кіммерійська) епоха складчастості - складчастість, яка проявилась в мезозойській ері в основному в межах Середземноморського та Тихоокеанського геосинклінальних поясів. Сформувала мезозоїди.

Мезозойська складчастість - сукупність геологічних процесів складчастості, горотворення й гранітоїдного магматизму, які відбувалися протягом мезозойської ери.

Мезотрофне озеро - тип озера, проміжний між оліготрофним та евтрофним озером.

Мезофіти - рослини, що живуть в умовах середнього зволоження грунту та звичайно при середніх значеннях зволоження повітря, його температури та аерації кореневої системи.

Мертвий простір водного перерізу - Частина водного перерізу, де не спостерігається течія води або відбувається зворотна відносно потоку течія.

Метагенез - стадія глибоких мінеральних та структурних змін осадових порід під впливом підвищених температур, тисків та мінералізованих розчинів.

Металогенія - розділ вчення про корисні копалини.

Метаморфізм - ендогенні процеси, з якими пов'язані зміни в мінеральному складі та структурі гірських порід.

Метаморфічні гірські породи - гірські породи, які утворюються в результаті метаморфізму.

Метасоматоз - метаморфізм із зміною хімічного складу вихідних гірських порід.

Метеорологія - наука про атмосферу Землі, її склад і будову, фізичні та хімічні процеси і явища, які в ній відбуваються.

Метод відповідних рівнів - (у гідрології) - це спосіб короткотермінового прогнозування витрати (рівня) води в певному створі річки з урахуванням витрати (рівня) води у розташованому вище створі (створах).

Метод комплексної оцінки сучасної морфодинаміки рельєфу - суть методу полягає в застосуванні бальної оцінки для виявлення впливу різних чинників на стійкість рельєфу: тектонічних (ступінь тектонічної подрібненості території), літологічних (значення показника припустимої нерозмивної швидкості водного потоку).

Механічне вивітрювання - процес руйнування гірських порід на уламки різної величини у результаті розтріскування за різких коливань температури (інсоляційне вивітрювання), замерзання води в тріщинах породи (морозне вивітрювання) чи кристалізації солей у капілярах .

Мис - ділянка берега, що виступає в море, озеро або річку.

Міжгірська западина, міжгірський прогин - зниження в гірських областях, яке розміщене на кілька тисяч метрів нижче від навколишніх гір і зазвичай заповнене потужною товщею пухких відкладів пролювіального, алювіального або флювіогляціального походження.

Мікроклімат - клімат невеликих ділянок земної поверхні, що відрізняється від загальних кліматичних умов даної території.

Мікроконтиненти - ізольовані масиви материкової земної кори у вигляді підводних чи надводних височин, які відокремлені від материків значними за площею просторами з океанічним типом земної кори...

Мікрорельєф - невеликі форми рельєфу, утворені екзогенними (зовнішніми) процесами на поверхні макрорельєфу і мезорельєфу.

Мікроформи рельєфу - нерівності земної поверхні, розміри яких варіюють від кількох метрів до кількох десятків метрів, глибина розчленування не перевищує кількох метрів.

Моноклінальна структура - форма залягання пластів гірських порід, які характеризуються нахилом в один бік під одним і тим самим кутом.

Моноліт - крупна цілісна брила масивних гірських порід, яка не має тріщин; у поперечнику сягає декілька метрів.

Монтморилонітова кора вивітрювання - нагромадження продуктів вивітрювання, серед яких переважають глинисті фракції.

Море - частина Світового океану, що відокремлена від нього суходолом, підводним підвищенням або островами і має своєрідний гідрокліматичний режим.

Морена - уламковий матеріал, який переміщується й відкладається льодовиком.

Морозне вивітрювання - процес руйнування гірських порід, який відбувається в умовах частих коливань температури вище і нижче 0°С.

Морська геоморфологія - розділ геоморфології, який вивчає морфологію й динаміку берегової зони, шельфу, материкового схилу, абісальних рівнин, підводних хребтів, інших аквальних форм рельєфу.

Морський клімат - клімат, що формується над океанами, морями та прилеглими частинами суходолу під переважаючим впливом повітряних мас морського походження.

Морські течії - переміщення водних мас в океанах і морях; характеризується напрямом, швидкістю і сталістю у часі. За походженням розрізняють дрейфові (зумовлені тертям вітру об поверхню води), термохалинні (виникають внаслідок нерівномірного розподілення температури)..

Морфографія - розділ геоморфології, який включає опис зовнішніх рис рельєфу земної поверхні (абсолютні та відносні висоти, густота та глибина розчленування, просторове розміщення і поєднання форм, орієнтація лінійних елементів форм рельєфу, тощо) .

 

Н

Нагір'я- великі за площею ділянки гірських країн, для яких характерне поєднання гірських масивів, хребтів, плоскогір'їв, улоговин, плато та долин; розміщені на значній абсолютній висоті, часто понад 1000 м.

Наземні гідрометеори - опади у вигляді крапель і кристалів, що утворюються на земній поверхні або предметах шляхом конденсації чи кристалізації водяної пари.

Накладена тераса - тераса, алювій якої залягає на алювії більш давньої (похованої) тераси.

Наноси - Тверді частинки, утворені внаслідок розмивання русел і ерозії водозборів, що їх переносять водотоки та течії у водойми.

Наноформи рельєфу - дрібні нерівності земної поверхні, площа яких не перевищує кількох квадратних метрів, а відносні перевищення становлять 1-2 м.

Напірні води - підземні води, які перебувають під гідростатичним тиском.

Насув- розривне порушення типу підкиду з пологим нахилом змішувача, по якому висячий бік насунутий на лежачий.

Нейтральний шар - шар у верхній частині земної кори, в якому температури порід відповідають середньорічним для даної місцевості.

Нектон - активно плаваючі морські організми, які живуть в товщі води.

Неотектоніка -  розділ геології, який вивчає найновіші (неоген-антропогенові) тектонічні процеси, що зумовили формування сучасного рельєфу.

Неотектонічні рухи - рухи земної кори, які тривають упродовж останніх 25-30 млн років.

Неритова зона - прибережна частина морів та океанів, приблизно відповідає шельфу.

Низовина - рівнинна ділянка суходолу значної протяжності, яка розміщена на висоті до 200 м над рівнем моря. Найбільша низовина світу - Амазонська.

Низхідний розвиток рельєфу - стадія розвитку рельєфу, для якої характерне переважання інтенсивних процесів денудації над тектонічними підняттями.

Низькогір'я - низькі гори з абсолютною висотою до 1000 м (окремі вершини можуть бути вище) і глибиною розчленовування до 300-400 м.

Низькогірний рельєф - тип гірського рельєфу, який характеризується абсолютними висотами вершин до 1500 м, глибиною розчленування до 500 м, пологими схилами (у середньому 15°) з м'якими обрисами та слабковираженою висотною поясністю ландшафтів.

Нівальний клімат - клімат, у якому кількість твердих опадів, що випадає в холодний сезон року, перевищує ту кількість, яка розтає й випаровується в теплу пору року.

Нова глобальна тектоніка - це теорія про горизонтальне переміщення літосферних плит по астеносфері.

Норма стоку - Середнє за багаторічний період значення річного, сезонного чи місячного стоку.

Нуль гідрологічного поста - Умовна горизонтальна площина, взята для порівняння за нуль відліку при вимірюванні рівня води на гідрологічному посту.

 

О

Обвалована заплава - заплава, яка з боку русла обрамлена високими прирусловими валами.

Обдукція - насування легшої літосферної плити на важчу в разі різного гіпсометричного положення літосферних плит, що зазнають колізій.

Обезліснення - зникнення лісу в результаті природних причин або ж антропогенного впливу.

Обсеквентна долина - долина притоки субсеквентної річки; формується на коротких і стрімких (аструктурних) схилах куестових гряд.

Ожеледь - краплі переохолодженого дощу, шо змерзлися, або туману, які осіли на холодній поверхні Землі.

Озерна річка - Річка, що витікає з озера чи тече через озеро (озера).

Озеро - западина на поверхні суші, заповнена водою.

Озерознавство - Наука, що вивчає гідрологічний режим і біологічні особливості озер і водосховищ.

Океан - безперервна водна оболонка Землі, яка оточує материки й острови і має однорідний сольовий склад (середня солоність води 53‰).

Океанічна плита - область дна океанів між підводними окраїнами континентів та серединно-океанічними хребтами, має типовий океанічний тип кори.

Океанічні котловини - крупний елемент рельєфу й тектонічної структури ложа океанів.

Океанічні окраїнні вали - витягнуті склепінчастоподібні підняття земної кори океанічного типу, які обрамляють глибоководні жолоби з боку океану.

Океанографія - Наука, що вивчає фізичні й хімічні властивості водного середовища, закономірності фізичних і хімічних процесів та явищ у Світовому океані в їх взаємодії з атмосферою, сушею і дном.

Окраїнні гори - гори, які обрамляють нагір'я, відділяючи їх від нижчерозміщених рівнинних територій (наприклад Ельбурс, Туркмено-Хорасанські гори, Паропаміз, які розміщені на периферії Іранського нагір'я).

Опустелювання - процес деградації земельних ресурсів через надмірний випас худоби, хведення лісів, нераціональне зрошувальне землеробство; проявляється у втраті місцевістю суцільного рослинного покриву з неможливим його самовідновлення.

Органогенний рельєф - форми рельєфу, які виникли на земній поверхні в результаті діяльності тварин і рослин, - коралові споруди, термітники, кротовини тощо.

Орісанги - замкнені зниження діаметром близько 1 м і глибиною до декількох десятків сантиметрів.

Ороген - гірська споруда, яка виникла на місці геосинкліналі на завершальному етапі її розвитку (епігеосинклінальний ороген) або на місці платформи на стадії її активізації (епіплатформенний ороген).

Орогенічні (орогенні) тектонічні рухи - тектонічні рухи, які відрізняються значною інтенсивністю рельєфоутворювальної дії, безпосередньо утворюють численні великі нерівності земної поверхні (гірські країни), а також сприяють виникненню на земній поверхні районів з аномально високою активністю ...

Орогенний етап - завершальний етап розвитку геосинкліналі, під час якого формується гірський рельєф, проходить вторгнення гранітних інтрузій тощо.

Осадові гірські породи - це продукти фізичного, хімічного й біохімічного вивітрювання магматичних і метаморфічних гірських порід.

Основна гірська порода - магматична порода, яка містить 50-55% кремнезему й характеризується високим умістом алюмінію, кальцію, заліза, магнію (наприклад базальти, габро).

Острівна дуга - підводний хребет з окремими вершинами-островами, що виступають над водою й відокремлюють морську котловину від глибоководного жолоба.

Острівні гори - ізольовані горби чи височини, які розміщені поодиноко чи групами серед просторої рівнини.

Осушення - комплекс гідротехнічних та інших заходів щодо вилучення надлишку води з грунту й гірських порід.

Офіоліт - асоціації гірських порід, складені ультраосновними, основними породами та глибоководними океанічними осадками.

 

П

Паводкова хвиля - Хвиля, що виникає у потоці під час водопілля та паводків.

Паводок - фаза водного режиму річок, яка характеризується відносно короткочасним підвищенням рівня і витрат води переважно під час злив чи зливових дощів.

Паводок - Фаза водного режиму річки, що може багаторазово повторюватися в різні сезони року, характеризується інтенсивним збільшенням витрат і рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиги.

Пагорб - форма рельєфу рівнин, округлих або овальних обрисів у плані, з опуклою або сплощеною вершиною і ясно вираженими схилами крутістю до 30°.

Пам'ятка природи - унікальне природне утворення, що має особливу природоохоронну цінність і охороняється з метою збереження його у природному стані в наукових, культурно-освітніх та естетичних цілях, належить до об'єктів природно-заповідного фонду.

Паморозь - крихкі нарости льодових кристалів, що осідають на гілках дерев, дротах ліній зв'язку, виступах предметів під час туману при від'ємній температурі.

Пангея - гіпотетичний гігантський материк, який у палеозої і на початку мезозою об'єднував усі сучасні материки.

Панпланація - процес вирівнювання поверхні шляхом розростання в ширину та злиття між собою заплав сусідніх річок у результаті їхнього мандрування й цілковитого знищення вододілів.

Парагенезис - спільне знаходження мінералів, зумовлене одночасним чи послідовним їх утворенням в подібних фізико-хімічних умовах.

Паралельний тип річкової системи - рисунок річкової системи, який характеризується паралельним напрямом розміщення річок.

Паралельно-гривиста заплава - заплава, яка виникає в разі зміщення великих річок у бік одного зі схилів (Дніпро, Волга й ін.).

Парниковий ефект атмосфери - властивість атмосфери регулювати променевий теплообмін Землі з космічним простором, є наслідком поглинання довгохвильового випромінювання Землі водяною парою та вуглекислим газом тропосфери і додаткового впливу на цей процес активних газових компонентів.

Парникові гази - двоокис Карбону (СО2) (утворюється в результаті руйнування біоти людиною, згорання мінерального палива тощо), а також метану (СН4) ( утворюється в результаті спалювання біомаси, витоку його з нафтових та газових свердловин тощо).

Пасма - витягнуті, відносно невисокі форми рельєфу.

Передгірна рівнина - нахилена рівнина, яка прилягає до гір і тісно пов'язана з ними в процесі свого утворення й розвитку.

Передгірні западини - ділянки сусідніх платформ, що були втягнуті в зону геосинклінального тектогенезу й зазнали значного прогинання.

Перекат - мілководна ділянка річища, яка має вигляд валу, що перетинає річище під кутом 20-30 гр., з пологим схилом, оберненим проти течії, та крутим - за течією.

Пересип - низька і вузька смуга суходолу, що відокремлює від моря затоку будь-якого походження.

Переформування берегів водосховища - Зміна первісної форми берегових схилів, затоплених під час утворення водосховища, внаслідок руйнування хвилями надводної частини схилу та утворення акумулятивної береговї мілини.

Перехват - захоплення однією рікою верхів’я другої ріки.

Перехідна зона рельєфу - один із головних елементів рельєфу та геологічної структури Землі, розміщений між материком і океаном.

Перехоплення річки - Захоплення річкою стоку сусідньої річки.

Перешийок - вузька смуга суходолу, що з'єднує дві значні за площею його ділянки.

Периклінальна структура - форма залягання пластів гірських порід, коли спостерігається їх падіння в усіх напрямах від деякого центру до периферії.

Підводні каньйони - крутосхилі глибокі (до 1-2 км), часто з V-подібним поперечним профілем лінійно витягнуті форми рельєфу, які приурочені до підводної окраїни материків.

Підземне живлення - надходження підземних вод у поверхневі водотоки і водойми.

Підземний стік -  Процес переміщення підземних вод у товщі земної кори під впливом сили тяжіння від області живлення до області розвантаження; складова частина кругообігу води на Землі.

Підземні води - води, що розташовані у верхньому шарі земної кори (до 12 – 16 км) в рідкому, твердому і пароподібному стані.

Підстилаюча земна поверхня - поверхня Землі (грунтів, рослинного покриву, снігу, льоду, води, населених пунктів, тощо), яка взаємодіє з атмосферою в процесі тепло- і вологообміну.

Пісковик - уламкова гірська порода, що виникла в результаті цементації піску.

Плавневе болото - болото, що розвивається у пониззі річки внаслідок затоплення його поверхневими водами на тривалий час.

Плавні - надмірно зволожені, часто заболочені ділянки заплав, вкриті вологолюбною рослинністю.

Плай - безлісі плоскі пригребеневі поверхні хребтів та їхніх відгалуджень з корінними луками, пасовищами і худобопрогінними стежкамив Українських Карпатах.

Плакор, плоский вододіл - плоский чи слабонахилений привододільний простір, який розділяє два окремих річкових басейни.

Плесо - глибока ділянка русла річки, яка розміщена між перекатами.

Плита - велика тектонічна структура платформи, фундамент якої залягає під потужним осадовим чохлом.

Плікативна дислокація - складчаста дислокація, за якої осадові верстви згинаються без порушення їхньої суцільності й без розриву.

Плоскогір'я - обширна ділянка суходолу, яка припіднята над навколишньою територією та характеризується значним ерозійним розчленуванням при відносно слабкому розчленуванні плоских вододільних поверхонь.

Площинний змив - сукупність процесів руйнування верхнього шару грунту і продуктів вивітрювання, транспортування та акумуляції утворених наносів дощовими і талими водами, що стікають у вигляді пластових потоків по схилах крутизною понад 1 градус.

Плутонізм - геологічна концепція, у якій основне значення у формуванні й перетворенні порід земної кори належить ендогенним процесам, зокрема магматичній діяльності й вулканізму.

Пляж - акумулятивна форма рельєфу, утворена в береговій зоні моря під впливом прибійних потоків.

Пневматоліз - явище взаємодії летких сполук, які виділяються з магми, із вмісними породами з утворенням нових мінеральних сполук.

Побочень - підвищена ділянка перекату, що прилягає до випуклого берега меандруючої річки.

Поверхневий поплавець - Поплавець, шо його використовують для вимірювання швидкості течії на поверхні води.

Поверхневий стік - процес переміщення вод атмосферного походження по земній поверхні під дією сили тяжіння; складова частина кругообігу води на Землі.

Поверхні вирівнювання - горизонтальні й субгоризонтальні ділянки земної поверхні, зазвичай великі за площею, сформовані в епоху тектонічної стабільності як результат відносно повної компенсації ендогенних процесів екзогенними.

Поверхня Віхерта-Гутенберга - межа між мантією й ядром, установлена сейсмічним методом на глибині 2 900 км.

Поверхня Конрада - підошва гранітно-метаморфічного шару, яка відокремлює його від базальтового.

Поверхня Мохоровичича (поверхня Мохо, поверхня М) - межа між земною корою й мантією, встановлена за стрибкоподібним зростанням швидкості поширення сейсмічних хвиль.

Повідь  - Затоплення території водою, що часто стає стихійним лихом.

Повінь - фаза водного режиму річок, яка характеризується найбільшою водністю, значним, відносно тривалим підвищенням рівня води і спостерігається щороку в один і той же сезон.

Повітряні маси - великі маси повітря у нижній частині атмосфери, що мають певні спільні властивості і переміщуються в одній з течій загальної циркуляції атмосфери.

Погода - стан атмосфери в даній місцевості, який характеризується сукупністю метеорологічних характеристик на певний час або проміжок часу.

Поди - плоскодонні замкнуті зниження рельєфу розміром від кількох десятків метрів до 10 км у поперечнику, площею до сотень і тисяч квадратних метрів.

 

Р

Реакліматизація - відновлення на певній території видів місцевих тварин, що зникають або вже зникли.

Регіональна геоморфологія - розділ геоморфології, що вивчає походження, історію розвитку рельєфу окремих частин (регіонів) земної поверхні (геоморфологія суходолу, геоморфологія морського дна та узбережжя, геоморфологія окремих материків і їхніх частин тощо).

Регресивна ерозія - процес розмивання чи змивання текучою водою гірських порід і ґрунтів, який поширюється від нижньої ділянки водотоку до його верхів'я (розвиток ерозії відбувається проти течії річки).

Регресія - відступ моря. Відбувається у разі підняття суходолу або зниження рівня моря.

Регулювання річкового стоку -  перерозподілення у часі об'єму річкового стоку в створі, що замикає водозбір, — збільшення або зменшення його в окремі періоди порівняно з прибуванням води на поверхню водозбору.

Регулятивна здатність водойми - Здатність водойми до регулювання стоку, яка визначається його корисною місткістю.

Режим річок - закономірні зміни (добові, сезонні, багаторічні) рівнів і витрат води, швидкості течії, льодових явищ, хімічного складу води, а також рельєфу русла, характеру берегів тощо.

Рейковий пост - Гідрологічний пост, обладнаний постійною рейкою (рейками) для вимірювання рівня води.

Реліктовий рельєф - форми земної поверхні, які утворились у попередні геологічні епохи в умовах, відмінних від сучасних.

Рельєф - сукупність нерівностей (форм) земної поверхні, які відрізняються обрисами, розмірами, походженням, віком, історією розвитку та сучасною динамікою.

Річкова система - сукупність річок у межах одного річкового басейну.

Річкова сітка - сукупність річок у межах визначеної території.

Розводдя - Простори чистої води серед льодяного покриву, утворювані внаслідок посування льоду.

Розломно-брилові хребти - утворюються в результаті різних за амплітудою тектонічних піднять.

Розривна структура - форма залягання геологічних тіл у вигляді окремих частин, які зазнали зміщень одна стосовно одної внаслідок скидового і (чи) насувного характеру розривних тектонічних рухів.

Руда - твердий мінеральний агрегат з певним вмістом корисних компонентів, які роблять економічно доцільним їхній видобуток за сучасного рівня матеріального виробництва.

Рудопрояв - дрібні скупчення корисних копалин у надрах, які за кількістю запасів не відповідають поняттю родовищ.

Рукав річки  - Відгалудження русла річки, якому притаманні всі властиві річковому руслу особливості морфологічної будови.

Русло - найнижча частина річкової долини, по якій відбувається постійний стік води.

Русло річки - Утворене річковим потоком ложе, по якому стікає вода.

Руслова мережа - Сукупність русел усіх водотоків у межах певної ториторії.

Руслове регулювання стоку - Регулювання стоку води у річковому руслі в природних умовах.

Русловий процес - Постійні зміни морфологічної будови русла водотоку та заплави, зумовлені плинною водою.

Руслові деформації - Зміна розмірів і положення в просторі русла річки та руслових утворень, зумовлена відкладенням наносів.

Руслові утворення - Рухомі накопичення наносів, які визначаюсь морфологічну будову річкового русла.

 

С

Савана - зональний природний комплекс з переважанням травяного покриву з чагарниками та окремими деревами або групами дерев.

Сало - Фаза льодяного покриву, за якої спостерігаються поверхневі первинні льодяні утворення, що складаються із кристалів у вигляді плям або тонкого суцільного шару.

Самоочищення - природне руйнування забруднювача в середовищі (воді, грунті, повітрі та ін.) в результаті природних фізичних, хімічних і біологічних процесів.

Сапропель - органічний мул на дні застійних водойм.

Селевий потік - короткочасний потік, що раптово виник в руслі гірської річки з різким підйомом рівня і високим вмістом (до 75%) грязекам’яного матеріалу.

Сель - Стрімкий потік великої руйнівної сили на басейнах гірських річок, що складається із суміші води та крихких, ламких порід і виникає внаслідок інтенсивних дощів чи танення снігу, а також прориву завалів і морен.

Сельовий паводок - Дощовий чи сніго-дощовий паводок, що спричиняє сель.

Семіаридний клімат - клімат пустель помірних широт, наприклад пустель Середньої Азії.

Семігумідний клімат - клімат степової зони.

Серединний масив - уламок платформи, за рахунок дроблення якої виникла дана геосинклінальна область (пояс), аналог мікроконтинентів, відомих у сучасних океанах.

Серединно-океанічний хребет - елемент рельєфу Землі, який являє собою потужну гірську систему, що простягається через усі океани.

Серединно-океанічні хребти - один із головних елементів рельєфу й геологічної структури дна Світового океану.

Серія циклонів - кілька циклонів, які послідовно виникають на одному й тому самому полярному або арктичному (антарктичному) головному фронті.

Сингонія - класифікаційна одиниця у кристалографії; об'єднує групи симетрії з однаковою головною віссю (третього і вищих порядків), а якщо їх немає — групи з однаковими неголовними осями.

Синекліза - велика платформна від'ємна структура злегка витягнутої чи ізометричної форми.

Синклінальна складка - вгнута складка верств гірських порід, у ядрі якої залягають породи молодші, ніж на крилах.

Синклінорій - система паралельних складок, що знижуються до його осі.

Система геологічна - основний підрозділ міжнародної стратиграфічної шкали, що відповідає природному етапові в розвитку земної кори та органічного світу Землі.

Системно-формаційний напрям геоморфології - напрям, в основі якого лежить концепція літодинамічних потоків речовинних мас земної кори та геоморфологічних формацій.

Сідловина - зниження в гребені гірського хребта, яке має тектонічне чи ерозійне походження.

Сільськогосподарська гідрологія - Розділ гідрології, в якому розглядаються гідрологічні умови в їх взаємодії з об'єктами і процесами сільськогосподарського виробництва.

Сіроземи - тип грунтів з слабо диференційованим профілем, що формується в піщано-степовій зоні субтропічного поясу, здебільшого на лесах та лесовидних суглинках.

Скид - розрив щільності верств гірських порід з вертикальним або нахиленим змішувачем у бік опущеного крила.

Скидова долина - річкова долина, закладання якої наперед визначене скидом.

Скидова западина - замкнене зниження на поверхні Землі, обмежене скидами; один з видів тектонічних западин.

Складчаста структура - форма залягання пластів гірських порід, коли спостерігається часта зміна їхнього напряму та кутів падіння.

Складчасті гори - гори, основні орографічні елементи яких на ранніх стадіях розвитку відповідають складчастим деформаціям.

Складчасті тектонічні рухи - тектонічні рухи земної кори, які призводять до утворення складок - згинів та викривлень шару гірських порід, площин нашарувань.

Складчастість - сукупність складок певної ділянки земної кори.

Складчасто-брилові гори - гірський рельєф, що виникає при повторному орогенезі складчастих областей, які втратили свою пластичність.

Склепіння - велика ізометрична куполоподібна платформна структура, яка в поперечнику сягає декілька десятків чи понад сотні кілометрів; склепінчастоподібне підняття фундаменту (наприклад Токмовське й Татарське склепіння Східноєвропейської платформи).

Скульптурний рельєф - відносно невеликі форми рельєфу, в утворенні яких головну роль відіграли денудаційні екзогенні процеси.

Смерч (торнадо) - сильний атмосферний вихор, вертикальна вісь якого тягнеться до землі від основи грозової хмари.

Снігова лінія - снігова границя, вище якої в горах зберігається нетанучий сніг, що з часом перетворюється в фірн, а потім у лід.

Сніжниця - Накопичення снігу, що плаває у воді.

Сольове вивітрювання - процес руйнування та хімічних змін гірських порід унаслідок кристалізації солей у порах і капілярних тріщинах поверхневих шарів породи під час випаровування води із сольових розчинів, що містяться в породі.

Сольфатари (сірчисті фумароли) - вулканічні гази (температура 100...300 °С), у складі яких переважають сірчистий газ, сірководень, вуглекислий газ, пара води, азот, метан тощо.

Солярний клімат - клімат, що визначається теоретично за даними величинами надходження сонячної радіації відповідно до широти місця і схилення Сонця.

Сонячна доба - час, за який Земля робить повний оберт навколо своєї осі відносно Сонця. Складає 24 години.

Сонячна радіація - Електромагнітне випромінювання Сонця, що поширюється в просторі у формі електромагнітних хвиль і проникає в земну атмосферу.

Спайність - здатність мінералів розколюватись під час удару з утворенням рівних гладких площин, які збігаються з гранями кристалічної решітки даного мінерала.

Спрединг - розростання океанічного дна в рифтових долинах серединно-океанічних хребтів.

Сталагміт - натічне мінеральне утворення на дні печер.

Структура гірської породи - сукупність ознак породи, яка зумовлена ступенем її кристалічності, розмірами, формою та взаєморозміщенням складових частин.

Структура магматичних тіл - форма залягання інтрузивних магматичних тіл, які завдяки тривалій денудації оголюються на поверхні.

Структура породи - особливості будови гірських порід, зумовлені морфологією і просторовим взаєморозміщенням їхніх складових частин.

Структурна геоморфологія - розділ геоморфології, який вивчає взаємовідношення між рельєфом (переважно його крупними елементами), геологічною будовою та рухами земної кори.

Структурне плато - плато, броньоване горизонтальним стійким до денудації шаром гірських порід, який опинився на поверхні внаслідок видалення денудацією більш податливих порід, що залягали вище.

Структурно-геоморфологічний напрям - морфоструктурний напрям розглядає рельєф Землі з позиції вирішального впливу на його формування особливостей тектонічної будови та рухів земної кори.

Структурно-денудаційна тераса - це терасоподібне утворення на схилі, зумовлене виходами на поверхню відпрепарованого селективною денудацією пласта твердих гірських порід, що має горизонтальне чи субгоризонтальне заляганням.

Структурно-денудаційний рельєф - рельєф, морфологія якого зумовлена геологічними структурами, відпрепарованими денудацією.

Струмок - Невеликий постійний або тимчасовий водотік, утворений внаслідок стікання снігової чи дощової води або виходу на поверхню підземних вод.

Субаеральний рельєф - рельєф, який утворився на суходолі, в континентальних умовах.

Субаквальний рельєф - рельєф, який утворився в підводних умовах (на дні річки, озера, моря, океану).

Субдукція - процес підсування океанічної плити під континентальну біля активних континентальних окраїн в зонах Вадаті-Заварицького-Беньофа.

Сублітораль - область дна морів і океанів у межах шельфу від урізу води до 200 м.

Субсеквентна долина - долина річки, напрям якої збігається з простяганням голів пластів, що мають моноклінальне залягання.

Суфозія - винос розчинених речовин і дрібних мінеральних частинок з гірських порід водою, що просочується у їхній товщі.

Сучасні тектонічні рухи - тектонічні рухи (підняття, опускалня, зсуви) земної кори, які проявлялися в історичний час (декілька сотень років тому за пам'яті людей) та відбуваються сьогодні.

Східчастий рельєф - рельєф, який поширений в областях непорушеного горизонтального залягання шарів гірських порід різної стійкості; сформований у результаті їхньої вибіркової (нерівномірної) ерозії та денудації.

 

Т

Тайга - хвойні ліси північної частини помірного поясу Північної півкулі; складаються з ялини, ялиці, модрини, сосни (зокрема кедрові), при наявності деяких листяних порід.

Тайфун - тропічний циклон, часто ураганної сили.

Таласократичний режим - типовий режим для еволюційних етапів розвитку геосинклінальних поясів; характеризується створенням сприятливих умов для розвитку органічного світу.

Тектонічний цикл - сукупність геологічних явищ в просторово спрямованому розвитку тектоносфери..

Тектонічні гори - підняття земної поверхні, які зумовлені деформаціями земної кори.

Тектонічні деформації - зміни форми залягання, об'єму, внутрішньої структури та взаємного розміщення тіл гірських порід під впливом внутрішніх сил Землі.

Тектонічні прогини - загальна назва будь-яких прогинів (опускань) земної кори лінійної форми, які створені тектонічними рухами.

Теократичний шельф - шельф, до якого приурочені крупні седиментаційні басейни.

Теорія мобілізму - виникла на межі XIX - поч. XX ст. і пов'язана з іменами амер. геолога Тейлора та нім. геофізика й метеоролога Вегенера. Уперше сформульована Вегенером у 1912 р.

Теплоємність гірських порід - здатність гірських порід поглинати теплове випромінювання.

Теплопровідність гірських порід - здатність гірських порід проводити тепло.

Теригенні відклади - сукупність уламків різних порід і мінералів, які виникли внаслідок денудації суходолу.

Терми - виходи гарячих джерел підземних вод у районах сучасного вулканізму, зонах інтенсивного тектогенезу (Камчатка, Курили, Кавказ тощо).

Трубка вибуху - вертикальний, розширений догори трубоподібний канал діаметром 25-800 м, який утворюється внаслідок прориву до поверхні Землі вулканічних газів.

Туман - аерозоль з краплинно-рідинною дисперсною фазою.

Тургайська флора - флора помірно теплої фітогеографічної провінції, сформованої у палеогені на півночі Північної Америки,у Гренландії, на півночі Європи, у Західному й Східному Сибіру.

Увал - витягнута височина зі спадистими схилами, без чітко вираженого підніжжя; вершинна поверхня плоска або трохи опукла.

Уламкова кора вивітрювання - продукти вивітрювання, які представлені нагромадженням хімічно незмінених чи слабозмінених уламків первісної гірської породи.

Ультраабісаль - найглибша частина океану (глибини понад 6-7 км), область глибоководних жолобів.

Ультраметаморфізм - особлива крайня стадія регіонального метаморфізму, супроводжується повним розплавленням вихідних гірських порід.

Ультраосновні гірські породи - магматичні породи, утворені з магми, яка містить менш як 40% кремнезему.

Уніформізм - концепція, згідно з якою в геологічному минулому діяли ті ж сили і з такою ж інтенсивністю, що й у наш час.

Урбогенна геоморфологія - напрям прикладної геоморфології, що систематизує знання про рельєф міських територій, його будову, зовнішні ознаки, властивості, походження та закономірності розвитку, про взаємозв'язки і взаємозалежності контактуючих середовищ, межею яких є земна поверхн .

Урема - ліс або чагарники чагарників на заплавах і низьких терасах рівнинних річок в межах степової і лісостепової зон.

Уріз води - лінія пересікання водної поверхні водоймища з поверхнею суші, тобто межа води біля берега водоймища.

Учення про геоморфологічні формації - морфогенез на земній поверхні відбувається завдяки постійному рухові (кругообігу) речовини й енергії в геосферах, що утворюють складну систему природи Землі.

 

Ф

Фаза водного режиму річки - Характерний стан водного режиму річки, що повторюється в певні гідрологічні сезони, пов'язані зі змінами умов живлення.

Факоліт - інтрузивні магматичні тіла, які утворюються при заповненні магмою пустот на згинах складок.

Фаціальний аналіз - метод відтворення умов формування давніх осадків за усією сукупністю характерних для них ознак.

Фен - вітер, часто сильний і рвучкий, з високою температурою й низкою відносною вологістю повітря, що дме час від часу з гір у долини.

Фізичні поля Землі - представлені гравітаційним, магнітним, геометричним й електричним полями й вивчаються відповідними галузями наук.

Фіксизм -  геотектонічна концепція, яка виходить із припущення про зафіксоване взаємне розташування континентів протягом геологічної історії Землі.

Фірн - скупчення зернистого снігу, що утворився внаслідок неодноразового підтавання і наступного замерзання снігу під тиском вище лежачих шарів.

Фірнова лінія - нижня границя області фірнового живлення на льодовику.

Флексура  - східчастий вигин осадової верстви.

Фліш (флішова формація) - потужні товщі тонковерствува-тих осадових гірських порід.

Флювіальна геоморфологія - розділ геоморфології, який вивчає морфологію, морфометрію, походження й розвиток рельєфу, що формується завдяки діяльності текучих поверхневих вод на земній поверхні.

Флювіогляціальні відклади-  піщано-глинисті осадки, винесені талими водами й відкладені поблизу переднього краю льодовика.

Форамініфери - велика група найпростіших організмів із класу саркодових.

Форланд - платформна область, яка лежить перед складчастим поясом.

Форма рельєфу -  геоморфологічне утворення, що нагадує геометричну фігуру.

Формація -  угрупування геологічних тіл (верств, гірських порід), об'єднаних у парагенетичному, стратиграфічному чи іншому відношеннях. Комплекс генетично пов'язаних фацій.

Фреатичне виверження - тип виверження, коли внаслідок взаємодії лави з ґрунтовими водами на земній поверхні раптово з'являється велика кількість водяної пари й грязей.

Фреони - хлорфлуорвуглеводні (ХФВ) сполуки, що мають антропогенне походження (використовуються у аерозолях, дезодорантах та холодильній тезхніці) і руйнують озоновий шар атмосфери.

Фузулініди - викопні найпростіші організми з підкласу форамініфер.

Фумароли - гарячі вулканічні гази.

Фундамент платформи - основа платформи, яка складена дислокованими геосинклінальними осадовими, магматичними й метаморфічними породами.

Хвилі - коливальні рухи верхнього шару водної маси в морях, озерах, водосховищах.

Хемогенні відклади - гірські породи, які утворюються шляхом осадження на дні водойм із розчинів у результаті хімічних і біохімічних реакцій чи зміни температури води.

Хімічне вивітрювання - процес зміни хімічного складу гірських порід з утворенням стійкіших мінералів в умовах земної поверхні.

Хіоносфера - Шар тропосфери з позитивним балансом твердих атмосферних опадів, незалежно від того, досягає нижня межа хіоносфери поверхні Землі, чи ні.

Хмарність - сукупність хмар у деякій частині атмосфери.

 

Ц

Цементація - процес скріплення в міцну щільну масу пухких продуктів вивітрювання гірських порід і ґрунтів глинистою, вапняковою, кременистою чи залізистою речовиною.

Центральне виверження - виверження з єдиного жерла вулкана чи з компактної групи декількох виходів лави.

Цератити - амоноідеї з цератитовою лопатевою лінією.

Цефалоподи - головоногі молюски, морські високоорганізовані тварини, які набули значного поширення у морях палеозою та мезозою.

Цунамі - гігантські хвилі висотою до 2 – 3 м і швидкістю поширення 400-800 км/год., що виникають внаслідок підводних землетрусів.

 

Ч

Чинники рельєфоутворення - рушійні сили геоморфологічних процесів.

Чинники стоку - Елементи зовнішнього фізико-географічного середовища, які визначають величину та особливості формування стоку в певному басейні.

Чутливість параметрів моделі стоку - Ступінь впливу зміни значення будь-якого параметра моделі стоку на точність вирішення завдання в цілому чи окремих його ланок.

 

Ш

Шар температурного стрибка - (у гідрології) - це шар водної товщі водойми, у межах якого відбуваються різке зниження температури та підвищення густини води зі збільшенням глибини.

Шар'яж - горизонтальний чи пологий насув з переміщенням гірських товщ у вигляді покриву на значні відстані (десятки чи сотні кілометрів).

Швидкісна вертикаль - Прямовисна лінія від поверхні до дна водойми, на якій вимірюють швидкість течії в одній чи декількох точках.

Шельф - рівнинна слабонахилена (до 1°) смуга підводної окраїни материків (шириною від декількох км до 1200-1500 км), яка прилягає до берега суходолу й характеризується однаковою з нею геологічною будовою.

Шкала Мооса - запропонований німецьким вченим Ф. Моосом набір мінералів — еталонів з послідовно зростаючою твердістю.

Шквал - (від англ. squall) — різке короткочасне (від хвилини до декількох хвилин) посилення вітру іноді до 30—70 м/с із зміною його напряму, частіше за все під час грози.

Шлаковий вулкан - різновид вулканічних конусів, який утворюється в разі не лише викидання рідкої лави, а й унаслідок вибухів завдяки її перенасиченості газами.

Шоти - замкнуті зниження, дно яких покрито шаром солі або кіркою мулу.

Штиль - (нідерл. stil) — безвітря або дуже слабкий вітер (зі швидкістю до 0,5 м/с).

Шток - порівняно невелике (до 200 км2) інтрузивне тіло часто неправильної форми, близької до циліндричної.

Штокверк - гірська порода, яку пересікає густа низка прожилок рудних мінералів, що утворюють поклади корисної копалини.

Штольня - горизонтальна підземна гірнича виробка з безпосереднім виходом на денну поверхню.

Штрек - горизонтальна підземна гірнича виробка без виходу на денну поверхню.

Шуга - Внутрішньоводний лід, що сплив на поверхню або занесений вглиб потоку.

Шугохід - Переміщення шуги на поверхні та всередині водного потоку.

Шурф - вертикальна гірнича виробка з квадратним чи прямокутним перерізом, яка проводиться з поверхні Землі під час розвідки корисних копалин.

Шхери - невеликі скелясті острови й групи підводних скель у невисоких, скелястих, складно-розчленованих берегів морів в областях пізньоплейстоценового покривного зледеніння.

 

Щ

Щит - найбільша (сотні, іноді понад тисячу кілометрів у перерізі) додатна структура платформ, яка характеризується стійкістю тектонічного режиму протягом тривалого часу.

Щитовий вулкан - вулкан у формі щита.

 

Ю

Ювенільна вода - вода, яка виділяється з магми та надходить у підземну гідросферу Землі.

 

Я

Ядро Землі - центральна область Землі, яка обмежена сферичною поверхнею із середнім радіусом 3470 км.

Япетус - гіпотетичний океан, який розділяв у ранньому палеозої Північно-Американський та Східно-Європейський континентальні масиви.

Японський тип перехідної зони - вирізняється великими площами островів та півостровів, що є результатом злиття кількох острівних дуг різного віку.

Ярусність рельєфу - послідовна зміна типів рельєфу з висотою, зумовлена кліматичною зональністю чи історією розвитку території.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екологічних знань. Підручник. — К.: Либідь, 2005. — 288 с.
2. Бойко Р. Д., Чернюк Г. В. Основи фізичної географії. — К.: ІСДО, 2005. — 288 с.
3. Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М.: Сов. энциклопедия, 1999. — 432 с.
4. Географічна енциклопедія України: В 3 т. — К.: Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1989.
5.   Географія України: Навчальний посібник /За ред. проф. В.Б.He- коса. — Харків, 2003. — 184 с.
6. Герасимова Т. 77., Грюнберг Г. Ю., Неклюкова 77. 77. Фізична географія: Підручник для 6 класу середньої школи / Пер. з рос. — 2-е вид. — К.: Освіта, 2003. — 160 с.
7.  Гладкий Ю. 77., Лавров С. Б. Экономическая и социальная география мира: Учебник для 10 класса. — М.: Просвещение, 1995. — 270 с.
8.   Голиков А. М., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії. Підручник. — К.: Либідь, 2006. — 320 с.
9. Градов Г. Л. Південний економічний район СРСР. Основні проблеми спеціалізації і комплексного розвитку народного господарства. — К.: Наук, думка, 1990. — 212 с.
10.   Дронов В. П., Максаковский В. П., Ром В. Я. Экономическая и социальная география: Справоч. материалы. — М.: Просвещение, 2004. — 208 с.
11.   Заставний Ф. Д. Географія України: У 2 кн. — Львів: Світ, 1994. — 472 с.
12.   Максаковский В. П. Географическая картина: 230 «каналов углубления» к курсу «Экономическая и социальная география мира» (10 класс). — Ярославль, 2006. — 320 с.
13.  Масляк П. О., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Словник — довідник учня з економічної і соціальної географії світу. — К.: Лібра, 2006 — 328 с.
14.   Масляк П. О., Шищенко П. Г. Географія України: Пробний підручник для 8—9 класів середньої школи. — К.: Зодіак — ЕКО, 1996. — 432 с.
15.   Паламарчук М. М. Географія України: Підручник для 9 класу середньої школи. — 3-є вид., перероб. і доп. — К.: Освіта, 1992. — 159 с.
16.   Пестуиіко В. Ю., Сасихов В. О., Уварова Г. Є. Географія світу: Підручник для 7 класу середньої школи. — К.: Абрис, 2000. — 288 с.
17.   Пестушко В. Ю„ Сасихов В. О., Уварова Г. Є. Географія світу: Підручник для 8 класу середньої школи. — К.: Проза, 2000. — 304 с.
18.   Програми для середньої загальної освітньої школи. Географія 5—10 класи. Основи економічних знань. 11 клас. — К.: Перун, 1996 — 222 с.
19.   Размещение производительних сил: Учебник для вузов. — М.: Экономика, 1994. — 588 с.
20.   Региональная экономика: Учебное пособие для вузов. — М.: Банки и биржи, 1995. — 304 с.
21.  Сиротенко А. Й., Чернов Б. О., Плаху та В. Я. Географія України: Пробний підручник для 9 класу середньої школи. — К.: Освіта, 1994 — 223 с.
22.  Скуратович О. Я., Коваленко Р. Р., Круглик Л. І. Географія: загальна географія: Підручник для 6 класу середньої школи. — К.: Зодіак — ЕКО, 2005. — 192 с.
23.   Соціально-економічна географія України: Навчальний посібник /За ред. проф. 0. І. Шаблія. — Львів: Світ, 1994. — 608 с.
24.   Статистичний щорічник України за 2000 рік. — К.: Техніка, 2000 — 576 с.
25. Страны и народы: Научно-популярное географо-этнографическое издание: В 20 т. Земля и человечество. Глобальные проблемы / Отв. ред. И. Т. Фролов. — М.: Мысль, 2000. — 429 с.
26.  Федорища Р. П. Загальне землезнавство: Навчальний посібник —   К.: Вища пік., 2001. — 223 с.
27.   Физическая география: Справочное пособие для подготовительных отделений вузов / Г. В. Володина, И. В. Душина, С. Г. Любуш- кина и др.; Под. ред. К. В. Пашканга. — М.: Высш. шк., 2003. — 286 с.
28. Чорний І. Б. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства: Навчальний посібник. — К.: Вища шк., 1995. — 240 с.
29. Экономическая география транспорта: Учебник для вузов. — М.: Транспорт, 2000. — 280 с.