Посібник "Формування культури здоров 'я дітей в сім 'ї"

Відділ освіти, культури, спорту і туризму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Розділ І.Родина – базовий інститут виховання…………4-6

Розділ ІІ. Фізична культура……………………………7-9

Розділ ІІІ. Культура харчування……………………....10-15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І.

Родина – базовий інститут виховання

 

Родина, з позиції соціологів, являє собою малу соціальну групу, засновану на шлюбному союзі і кревному спорідненні, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною відповідальністю. Цей найдавніший інститут людського суспільства пройшов складний шлях розвитку: від родинноплеменних форм, до сучасний форм сімейних відносин.

Шлюб як стійкий союз між чоловіком і жінкою виник у родовому суспільстві. Основа шлюбних відносин породжує права й обов'язки.

Шлюб - явище історичне, він пройшов визначені стадії свого розвитку - від полігамії до одношлюбності.

Урбанізація змінила уклад і ритм життя, що спричинило за собою зміну у сімейних відносинах. Міська родина, не обтяжена веденням великого господарства, орієнтована на самостійність і незалежність, перейшла в наступну фазу свого розвитку. На зміну патріархальній родині прийшла подружня.[1]

Слабка соціальна захищеність, матеріальні труднощі, випробовувані родиною в даний час, привели до скорочення народжуваності в Україні і формуванню нового типу родини - бездітної.

Родина - складна багатофункціональна система, вона виконує ряд взаємозалежних функцій. Функція родини - це спосіб прояву активності, життєдіяльності її членів. До функцій варто віднести: економічну, господарсько-побутову, рекреативну чи психологічну, репродуктивну, виховну. Соціолог А.Г.Харчев вважає репродуктивну функцію родини головною суспільною функцією, в основі якої лежить інстинктивне прагнення людини до продовження свого роду. Але роль родини не зводиться до ролі “біологічної” фабрики. Виконуючи цю функцію, родина є відповідальною за фізичний, психічний і інтелектуальний розвиток дитини, вона виступає своєрідним регулятором народжуваності. В даний час демографи відзначають зниження народжуваності на Україні.

Людина здобуває цінність для суспільства тільки тоді, коли вона стає особистістю, і становлення її вимагає цілеспрямованого, систематичного впливу. Саме родина з її постійним і природним характером впливу покликана формувати риси характеру, переконання, погляди, світогляд дитини. Тому виділення виховної функції родини як основної має суспільний сенс.

Для кожної людини родина виконує емоційну і рекреативну функції, що захищають людину від стресових і екстремальних ситуацій. Затишок і тепло домашнього вогнища, реалізація потреби людини в довірливому й емоційному спілкуванні, співчуття, співпереживання, підтримка - усе це дозволяє людині бути більш стійким до умов сучасного неспокійного життя. Сутність і зміст економічної функції складається у веденні не тільки загального господарства, але й в економічній підтримці дітей та інших членів родини в період їхньої непрацездатності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ.

Фізична культура

 

Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна "доза" рухової активності. Фізична культура має два види впливу на організм людини - загальний і спеціальний. Загальний ефект фізичної культури полягає у витраті енергії, прямо пропорційній тривалості і інтенсивності м'язової діяльності, що дозволяє компенсувати дефіцит енерговитрат. Важливе значення має також підвищення стійкості організму до дії несприятливих факторів навколишнього середовища. В результаті підвищення неспецифічного імунітету підвищується і стійкість до простудних захворювань.

 

Спеціальний ефект фізичної культури пов'язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи. Він полягає в економізації серцевої діяльності і нижчої потреби міокарда в кисні. Крім вираженого збільшення резервних можливостей серцево-судинної системи, фізична культура також є потужним профілактичним засобом проти серцево-судинних захворювань.

 

Адекватна фізичне навантаження (фізична культура) здатна в значній мірі припинити вікові зміни різних функцій організму. У будь-якому віці за допомогою занять фізичною культурою можна підвищити аеробні можливості і рівень витривалості - показники біологічного віку організму і його життєздатності. Таким чином, оздоровчий ефект занять фізичною культурою пов'язаний перш за все з підвищенням аеробних можливостей організму, рівня загальної витривалості і фізичної працездатності. Підвищення фізичної працездатності супроводжується профілактичним ефектом відносно чинників ризику серцево-судинних захворювань: зниженням ваги тіла і жирової маси, вмісту холестерину і тріглецірідов в крові, зменшення ліпопротеїдів низької щільності і збільшення ліпопротеїдів високої щільності, зниженням артеріального тиску і частоти серцевих скорочень.

Крім того, регулярні заняття фізичною культурою дозволяють в значній мірі загальмувати розвиток вікових змін фізіологічних функцій, а також дегенеративних змін різних органів і систем. У цьому відношенні не є виключенням і кістково-м'язова система. Заняття фізичною культурою позитивно впливає на всі ланки рухового апарату, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін, пов'язаних з віком і гіподинамією. Підвищується мінералізація кісткової тканини і зміст кальцію в організмі, що перешкоджає розвитку остеопорозу. Збільшується притока лімфи до суглобових хрящів і міжхребцевих дисків, що є кращим засобом профілактики артозу і остеохондрозу.

 

 

Розділ ІІІ.

Культура харчування

Для забезпечення нормальної діяльності організм повинен одержувати не тільки необхідну кількість поживних ре­човин, але і найбільш оптимальне їхнє співвідношення. Встанов­лено, що людині необхідно близько 70 найбільш важливих еле­ментів (інгредієнтів) харчування, кожний з який виконує специ­фічну функцію в обміні речовин.

Для здоров'я надзвичайно важливе значення має своєчасне і систематичне харчування, його повноцінність, тобто наявність у ньому всіх необхідних поживних речовин, мінеральних солей, води й вітамінів.

Кількість споживаної їжі повинна відповідати енергетичним витратам людини. Тому одним з важливих принципів раціональ­ного харчування є підтримка енергетичного балансу організму, тобто та кількість енергії, що надходить з їжею в організм, по­винна відповідати енергетичним витратам організму. Якщо енер­гетичні витрати менші за кількість споживаної їжі та витраченої енергії, то збільшується маса тіла в основному за рахунок жиро­вої тканини.

Під неправильним харчуванням розуміється тривале недо­одержання організмом достатньої кількості їжі (недоїдання), чи, навпаки, одержання в надлишковій кількості одного або декількох харчових продуктів, багатих енергією (переїдання). У західних країнах, останнім часом і в країнах СНД, найбільш поширене переїдання, що викликає ожиріння, порушення коро­нарного кровообігу і зменшення тривалості життя. Неправиль­не харчування буває при погано розробленій дієті, коли організм недоодержує необхідні білки. Дослідження показали, що витрати енергії тим більші, чим більше діяльність людини пов'язана з фізичною працею. Знаю­чи, скільки енергії за добу витрачають люди тієї чи іншої про­фесії, встановлюють для них норми харчування. На цій підставі професії поділяються на чотири групи:

* не пов'язані з фізичною працею;

* пов'язані з невеликою працею;

* пов'язані з працею середньої важкості;

* пов'язані з важкою фізичною працею.

Для складання норм харчування необхідно ще знати, який запас енергії міститься в поживних речовинах, тобто яка їхня енергетична цінність.

Потреба людини в поживних речовинах визначається за її масою, віком і рівнем рухової активності. Наприклад, чим мен­ший вік, тим більше білку (будівельного матеріалу) необхідно на 1 кг маси тіла: у перший рік життя — 5 г, у 1—3 роки—4 г, у 4— Уроків — 3,5г, у 8—12 років — 2,5г, у 13—17 років— 1,5г.   Для дорослих—1—1,2 г.

Фізична праця, заняття спортом вимагають збільшення по­треб у білках на 20 % від установлених норм.

Недостатнє харчування, як і надмірне (переїдання), призво­дить до розвитку хвороб окремих органів і фізіологічної систе­ми організму.

Валеологічне харчування сприяє оздоровленню людини, по­переджає і знижує захворюваність, підвищує-працездатність, збільшує тривалість життя.

Для харчування досить-таки важливий той психо­логічний і енергетичний настрій, у якому відбувається прийом їжі. Сприятливий для гарного засвоєння їжі настрій створюють їжа в просторій кімнаті, чистий стіл, гарні столові прибори, при­ємна бесіда.

Дуже важливо і дотримання правил етикету, що регламен­тують поведінку за столом. Існує одна закономірність — чим вища культура харчування, тим краще перетравлюється їжа. Дотримання численних правил поведінки за столом призво­дить до того, що швидкість поглинання їжі виявляється неви­сокою і таким чином поліпшується пережовування їжі. Крім того, правила поведінки за столом передбачають емоційну стри­маність під час їжі, що позитивно позначається на процесі травлення.

Основні правила харчування, які кожен повинен не тільки зна­ти, а й виконувати:

Ніколи

Не їжте, якщо вам справді не хочеться. (Відмовка «поспішаю на вулицю» не приймається. Спочатку пообідайте, а потім все інше).

Не відволікайтеся від їжі розмовами, читанням, грою.

Не жуйте на ходу.

Не чекайте заохочень за з'їдене, а також не викликайте не­вдоволення батьків, не змушуйте їх нервувати, відмовляючись від їжі. А якщо батько і мати цілком цивілізовані люди, то вони завжди зрозуміють ваш стан і не будуть вам погрожувати й ка­рати за не з’їдене.

Не розвивайте жадібність: не їжте зайвого, навіть якщо це дуже смачно і вам здається, що ви могли б здолати ще тарі­лочку.

Завжди

У тарілку кладіть рівно стільки, скільки можете з'їсти. З'їдайте все, що поклали в тарілку. їжте повільно, ретельно пережовуючи їжу. Поївши, подякуйте.

Не треба

Водити руками по столу.

Розсовувати тарілки, гратися посудом.

Пробувати третю страву (солодке), поки не з'їдені перша і друга страви.

Виходячи з-за столу, брати із собою їжу.

Вставати з-за столу, не закінчивши їсти і без дозволу до­рослих.

 

Треба

Перед їжею ретельно мити руки. Жувати їжу із закритим ротом, їсти тільки за столом.

Правильно користуватися ложкою, виделкою і ножем. Встаючи з-за столу, оглянути своє місце, чи не розлито, чи не накришено.

Закінчивши прийом їжі, засунути стілець і подякувати.

Пам'ятайте

Не можна їсти із спільної тарілки. Користуватися спільною чашкою і ложкою, їжу, яка впала на підлогу, вживати не можна, тому що вона забруднена.

Перш ніж їсти фрукти, ягоди, треба обов'язково їх вимити. Відразу після бігу, гри у футбол пити не дозволяється. Не можна пити воду з крана. Спільну склянку потрібно за собою вимити.

Про дієти

Джерела сучасної дієтотерапії знаходяться в да­лекому минулому. Наприклад, у Китаї перші лікарі-дієтологи з'явилися вже за часи династії Чжоу  (близько II ст. до н.е.).

Вони давали свої рекомендації для лікування і профілактики різних захворювань.

Так худим дітям рекомендували густий рисовий відвар, яєчні жовтки, квасолю, рибу, тобто продукти, багаті на повноцінні білки, а також овочі та фрукти, багаті на вітаміни та мінеральні солі. При набряках рекомендували їсти кашу з чорної квасолі, при кашлі — з мигдалю. При дизентерії — рибну кашу. Людям похилого віку пропонувалося їсти часто і потроху.

Давні дієтологи стверджували, що в харчуванні необхідно враховувати індивідуальні особливості людини. Організм має потребу в усіх продуктах, але їхнє співвідношення і кількість по­винні змінюватися залежно від віку, конституції, звичок, клімату.

Так, наприклад, у зимовий час віддавали перевагу їжі, яка «зігріває» організм. Це—яйця, страви, приготовлені з зернових продуктів: пшениці, ячменю, вівсу; гостру їжу—цибулю, молоду редьку, перець; жирні сорти риби і м'яса. Взимку обмін речовин активізується, тому можна їсти більше гострої і жирної їжі.

Влітку, навпаки, організм має потребу в охолодженні, і в ра­ціоні повинні переважати продукти, які «охолоджують»: рис, кар­топля, морква, капуста, редис, фрукти, ягоди, телятина, качати­на, риба (нежирна) і т. д.

Лікувальні дієти застосовувалися практично всіма великими лікарями: Авіценною, Парацельсом, Гіппократом, які говорили: «Ваша їжа повинна стати ліками, а ваші ліки повинні бути їжею».

В середини XVIII століття натуропатія, як окремий напря­мок, стала розвиватися в Німеччині. У XX столітті вона стала популярною у Швейцарії, Англії й Америці, де стали розроб­лятися наукові принципи, а також практичні рекомендації дієте­тики, тобто науки про раціональне харчування й оздоровлення організму за допомогою різних очисних дієт, у тому числі й лікувальним голодуванням.

Основна риса практично всіх «модних дієт» це те, що вони в більшості випадків не допомагають. І, у першу чергу, через те, що вони побудовані на насильницькому обмеженні себе в яких-небудь продуктах. Лише в рідкісних випадках людям з незви­чайною волею вдається «переробити» себе за допомогою дієти. В основному ж муки, на які йде людина, застосовуючи ту чи іншу дієту, бувають безрезультатні. Крім того, треба розуміти, що якщо дієта підійшла вашій сусідці по парті та навіть допомогла їй, то це зовсім не означає, що вам вона також підійде, а тим більше допоможе. «Модні дієти», як правило, не враховують інди­відуальних особливостей людини.

Що ж, залишається тільки покладатися на медицину? Зовсім ні. Розбираючись в основних принципах раціонального харчу­вання, знаючи склад поживних речовин і той вплив, який вони здійснюють на організм, з огляду на індивідуальні особливості, можна чудово самому для себе скласти дієту. Потрібно знати, що дієта не повинна бути насильством над собою, а повинна приносити задоволення. Перебудова харчування повинна відбу­ватися в три етапи.