Посібник "Патріотизм в наших серцях"

Про матеріал

У запропонованому посібнику вміщено методичні розробки уроків, виховних заходів, проектів, які допоможуть формувати в учнів почуття патріотизму, національної свідомості, любові до рідної землі та зекономлять час при підготовці до уроків та позакласних заходів. Посібник призначений для вчителів, класних керівників, педагогів-організаторів шкіл, студентів педагогічних навчальних закладів.

Перегляд файлу

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

ЗАКЛАД «ЗАГАЛЬНОООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 4

ІМ. Д. І. МЕНДЕЛЄЄВА ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»

ПАТРІОТИЗМ У НАШИХ СЕРЦЯХ

( З ДОСВІДУ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ І КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ)

Номінація

«Позакласна та виховна робота.

Ціннісне ставлення до держави і суспільства»

Ясевіна Тетяна Тимофіївна

голова МО класних керівників 5- 11 класів,

керівник творчої групи вчителів та класних керівників закладу

м. Вінниця

2015

Автор-упорядник Ясевіна Тетяна Тимофіївна., голова МО класних керівників 5- 11 класів, керівник творчої групи вчителів та класних керівників закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 ім. Д. І, Менделєєва ВМР»

Члени творчої групи: Регеша Т. М. – заступник директора з виховної роботи, Белінська Н. Д., Березовська І. В., Бойченко Н. С., Єгоян Л. О., Ковалюк Г. В., Мамчур Л. В., Міхаліна Т. С., Пилип О. В., Тюлєнєв Є. М.

Ясевіна Т. Т. Патріотизм у наших серця х (з досвіду роботи вчителів та класних керівників). Методичний посібник / Т. Т. Ясевіна. – Вінниця: ММК, 2015.

Рецензенти:

Регеша Т. М. - заступник директора з виховної роботи закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 ім. Д. І, Менделєєва ВМР»

Бондарчук Л. П. – заступник директора з виховної роботи Вінницького технічного ліцею.

Рекомендовано методичною радою закладу

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4

ім. Д. І. Менделєєва ВМР»

(Протокол № 4 від 03.02. 2015)

Зміст

Вступ………………………………………………………………………..6
Розділ І. Формування ключових аспектів патріотичного виховання відповідно до вікових особливостей учнів……………………………….8
Розділ ІІ. Методичні розробки уроків з використанням елементів патріотичного виховання школярів……………………………………...13
- конспект уроку з математики «Мандрівка до Запорізької Січі» (вчитель Ясевіна Т. Т.)……………………………………………..13
- конспект уроку з української мови «Народні символи України» (вчитель Березовська І. В.)………………………………………..19
- конспект уроку з курсу «Я і Україна» (природознавство, громадянська освіта) «Україна – наш спільний дім» (вчитель Ковалюк Г. В.)……………………………………………………..28
- конспект уроку-проекту з музики «Календарно-обрядові пісні зимового циклу» (вчитель Єгоян Л. О.)………………………….37
Розділ ІІІ. Розробки виховних заходів, що спрямовані на формування ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави…………..58
- методична розробка проекту «Духовні скарби України. Лялька-мотанка» (вчитель початкових класів Міхаліна Т. С.)…………..58
- сценарій творчого захисту проекту «Нашого цвіту – по всьому світу» (вчитель інформатики Пилип О. В.)………………………78
- сценарій заходу «Свято рідної мови» (вчитель початкових класів Мамчур Л. В.)……………………………………………………..100
- сценарій зустрічі з письменником Кором Роосом. Присвячено до Міжнародного Дня пам’яті жертв Бабиного Яру (вчитель історії та правознавства Тюлєнєв Є. М)………………………………...116
- сценарій класної години «Юнак з очима, які дуже хотіли жити» (вчитель математики, класний керівник 9 класу Белінська Н. Д.)…………………………………………………123
Розділ ІV. Діагностика рівня патріотичного та громадянського виховання школярів……………………………………………………..129
- анкета «Громадянські ціннісні орієнтації старшокласників»….129
- діаграми «Громадянські ціннісні орієнтації старшокласників» (заступник директора з виховної роботи Регеша Т. М.)……….135
- анкета «Що важливіше?»…………………………………….…..151
- діаграма «Що важливіше?» (заступник директора з виховної роботи Регеша Т. М.)……………………………………………..153
Висновки………………………………………………………………...154
Додатки на інформаційних носіях:
1. Урок «Народні символи України» (Березовська І. В.):
- Додаток 1. Таблиця;
- Додаток 2. Презентація «Символи України».
1. Урок «Україна – наш спільний дім» (Ковалюк Г. В.):
- Додаток 1. Презентація «Нове. Небувале. Невідоме».
1. Урок «Календарно-обрядові пісні зимового циклу» (Єгоян Л. О.):
- Додаток 1. Презентація «Календарно-обрядові пісні зимового циклу».
1. Проект «Духовні скарби України. Лялька-мотанка» (Міхаліна Т. С):
- Додаток 1. Технологічна картка з виготовлення ляльки-мотанки;
- Додаток 2. Пам’ятка «Якщо хочеш робити ляльку-оберіг, то треба дотримуватись певних правил»;
- Додаток 3. Тести.

7. 5. Сценарій захисту проекту «Нашого цвіту – по всьому світу» (Пилип О. В.):

- Додаток 1. Презентація «Нашого цвіту – по всьому світу».

7.6. Сценарій виховного заходу «Свято рідної мови» (Мамчур Л. В.):

- Додаток 1. Презентація «Свято рідної мови»;

- Додаток 2. Фотоматеріали.

7.7. Сценарій зустрічі з письменником, автором книги "Рождённые страдать? Катастрофа в Украине 1941 -1944 гг". Кором Роосом (Тюлєнєв Є. М.):

- Додаток 1. Фотоматеріали;

- Додаток 2. Відеоматеріали.

7.8. Сценарій класної години «Юнак з очима, які дуже хотіли жити» (Белінська Н. Д.);

- Додаток 1. Фотоматеріали.

Література……………………………………………………………….155

Патріотизм – серцевина людини,

основа її активної позиції.

В. О. Сухомлинський

Вступ

В сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, особливого значення набуває патріотичне виховання дітей та учнівської молоді [9].

У Національній доктрині розвитку освіти України, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Національній програми патріотичного виховання громадян, законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» визначені основні завдання виховання особистості в любові до Батьківщини, формування в неї громадянської свідомості на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина-патріота України.

У посібнику «Патріотизм у наших серцях» представлені розробки уроків, проектів, виховних заходів вчителів-предметників та класних керівників закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 ім. Д. І. Менделєєва ВМР», у яких використано різні форми, методи і засоби патріотичного виховання учнівської молоді, що спрямовані на формування у школярів ціннісного ставлення до суспільства і держави, духовних цінностей українського патріота.

Мета даного посібника – допомогти вчителю, класному керівнику,педагогу-організатору у формуванні в учнів почуття патріотизму, національної свідомості, любові до рідної землі, Української держави, рідної мови, історії українського народу, відповідальності перед суспільством.

Посібник складається з трьох частин. У Розділі І вміщено аналіз психолого-педагогічних аспектів патріотичного виховання учнів відповідно до їхніх вікових особливостей. У Розділі ІІ містяться методичні розробки уроків учителів-предметників школи (Ясевіної Т. Т, Березовської І. В., Ковалюк Г. В., Єгоян Л. О). У Розділ ІІІ вміщено розробки виховних заходів та результати роботи над проектами патріотичного спрямування класних керівників (Мамчур Л. В., Тюлєнєва Є. М., Белінської Н. Д., Міхаліної Т. С., Пилип О. В.). У Розділі IV мітяться зразки анкет («Громадянські ціннісні орієнтації старшокласників», «Що важливіше?»(для 5-8 кл.) та їх аналіз. У Висновках узагальнено результати роботи творчої групи учителів-предметників та класних керівників з проблеми патріотичного виховання учнів.

Розділ І.

Формування ключових аспектів патріотичного виховання відповідно до вікових особливостей учнів

Головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Процес формування ціннісних орієнтацій є невід’ємною складовою розвитку молодої особистості, її відносин, спрямованості, емоційної та мотиваційної сфер.

На початку молодшого шкільного віку діти (6 років) виокремлюють особисті цінності, відбувається їх емоційне освоєння, яке закріплюється в діяльності, поведінці та міжособистісних взаєминах. У шестирічних дітей з’являється вже дистанція соціальних зв’язків під час оцінки норм поведінки дітей і дорослих. У цих дітей розвивається певна орієнтація на соціум, уміння на відповідному рівні розуміти й оцінювати суспільні відносини. У 6 років дитина починає розуміти важливість суспільно значущих справ. Водночас формується певне розуміння й оцінка соціальних явищ, орієнтація на оцінне ставлення дорослого через призму конкретної діяльності. Відповідно до всіх індивідуально-варіативних особливостей процесу становлення ціннісних орієнтацій саме в шестирічних дітей він відрізняєте найбільшою динамічністю.

Водночас у період розвитку дітей між 6-7 роками чітко проявляється нарощування й розвиток найважливіших компонентів ціннісних орієнтацій дітей, їх адекватно мотивоване вираження. Загалом діти 6 років усвідомлюють соціальні очікування й орієнтуються на хорошу поведінку, хороші вчинки. Проте дитина в цей період ще не сприймає еталони поведінки як соціальну необхідність, не усвідомлює їх соціальну значущість. Вони видаються дітям як індивідуальні цінності, виступаючи лише окремими компонентами ціннісних орієнтацій, що розвиваються.

Суттєві зміни в ціннісних орієнтаціях дітей відбуваються наприкінці молодшого шкільного віку. Психологічна роль ціннісних орієнтацій дитини в цей час особливо зростає й ускладнюється, враховуючи закономірності формування її як особистості.

Останнє обумовлюється тим, що на відміну від шестирічного віку зміна еталонів поведінки дітей тут жорстко не визначається. Окрім того, активно розвивається потреба дитини вийти за рамки дитячого образу життя. У молодшого школяра (10 років) відбувається якісна зміна в його ціннісних орієнтаціях як у системі взаємовідносин, ставлень до інших людей, до спільної справи, так і в ціннісному орієнтуванні в різних видах діяльності, оцінці явищ навколишнього світу.

Відбувається не просто наростання цих компонентів ціннісних орієнтацій, які попередньо сформувалися в процесі здійснення дітьми 6-9 років предметно-практичної та навчальної діяльності й ускладнення форми спілкування, але принципово змінюються ціннісні орієнтації у всіх сферах відносин дитини, яка активно долучається до норм суспільства, і яка на новому рівні оцінює суспільно корисні справи. Тож у таких дітей ціннісні орієнтації починають формуватися в більш розвинену, складну й стійку систему, яка визначає ставлення до їхньої свідомості й самосвідомості.

Тому в молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого колективу; як учня, жителя міста або села; виховувати любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.

У підлітковому віці відбувається оволодіння внутрішнім світом й виникнення життєвого плану як певної системи пристосування, яка вперше усвідомлюється підлітком. У цей період створюються передумови становлення уявлень про сенс життя. Накопичення життєвого досвіду й розвиток процесів рефлексії сприяє формуванню в підлітків потреби у співвідношенні понять «минуле», «теперішнє», «майбутнє», у постановці й вирішенні завдань на розмежування понять «життя» і «сенс життя», розуміння сенсу життя й усвідомлення свого життя.

Вирішуючи «завдання про сенс життя» старші підлітки просуваються від «шкільного сенсу життя» (добре вчитися, поступити в університет) до «дорослого» (залишити слід на землі, зробити відкриття, зберегти мир на землі, творити історію країни, людства). Деякі підлітки прагнуть зазирнути у віддалене майбутнє, осмислити період зрілості й можливі найвищі досягнення на цьому ступені.

Старші підлітки усвідомлюють вплив негативних явищ у сучасному суспільстві на становлення сенсу життя свого покоління. Особливу тривогу в них викликає поширення наркотиків, алкоголізм, екологічні проблеми, тероризм, грабунки, матеріальний і духовний занепад суспільства, вплив ЗМІ на молодь.

Основним станом підлітків, який є психологічною дійсністю, є їхня реальна внутрішня готовність до прийняття дорослих норм життєдіяльності, що виражається в прагненні зайняти нову соціальну позицію, яка реалізується ними й у плані свідомості, і у плані поведінки.

Головним мотиваційним чинником життєдіяльності підлітка виступає його само актуалізація. Прагнення до найповнішого виявлення й розвитку своїх особистісних можливостей у підлітків виражається у певному ставленні до сфер самоактуалізації, спрямованості особистості до творчості, самостійності в активній життєвій позиції, у їхньому ставленні до майбутнього. До того ж досить чітко простежується відмінність характеру й спрямованості самоактуалізації підлітків залежно від конкретних історичних умов функціонування суспільства й особливостей організації життєдіяльності цієї вікової групи.

Підлітки у віці 12-15 років найбільш чутливі до особливостей соціальної ситуації, яку задає їм певний напрям становлення. Різного роду труднощі в соціальній ситуації призводять до різноманітних відхилень в особистісному розвитку й поведінці підлітка. Серед них особливу тривогу викликають не лише прогресивна відчуженість, підвищена тривожність, духовне спустошення, але й цинізм підлітків, їхня жорстокість, агресивність. До того ж агресивність виступає здебільшого як ситуація заміщення у випадку неприйняття підлітка у світ соціально значущих відносин дорослих. Підліток бажає не лише уваги, але й розуміння, довіри дорослих. Він прагне грати певну соціальну роль не лише серед ровесників, але й серед старших.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав і свобод.

У ранній юності особистістю перетворюється на розвиненого суб’єкта, що оволодіває соціальним досвідом, робить його своїм надбанням, тобто відбувається розгорнута соціалізація. У цей період юнаки й дівчата набувають і більшу самостійність, і відносну автономність, тобто відбувається їхня індивідуалізація.

Молодші юнаки, які бурхливо переживають стан дорослішання, більш неспокійно і невпевнено відчувають себе у сучасному світі. Із віком зникаю кризові явища підлітка: дратівливість, негативізм, підозрілість, почуття ворожості. Особистість набуває певну вікову стійкість. Але страх за майбутнє в юнацькому віці повертає дратівливість, образу, ворожість стосовно себе й до суспільства, тому вони стають набутими особистісними характеристиками. До 16 років різко змінюється спрямованість, перетворюючись в егоїстичну з індивідуалістичною акцентуацією, що означає позитивне ставлення молодших юнаків до себе (вони себе поважають), але мають негативне ставлення до оточуючих. І хоча повністю не заперечують їх, але відчувають «ворожість» самого суспільства.

У ранньому юнацькому віці на підставі якісних та кількісних змін відбувається інтенсивний розвиток само розуміння. Молодих людей хвилює пошук відповідей не лише на питання «хто Я», «який Я», але й на питання «навіщо Я». Уже сам зміст таких питань актуалізує в молодих людей процес само розуміння. Юнаки (дівчата) виокремлюють систему знань завдяки усвідомленню не лише власних індивідуальних особливостей, а й своєї соціальної сутності й неповторності.

Молоді люди по-різному й на різному рівні прагнуть визначити своє місце в суспільстві. Це для них можливе завдяки самосвідомості шляхом демонстрації своєї ролі, свого статусу. Старшокласники думають про себе більш узагальнено, і перш за все про ті особливості особистості, які допоможуть їм зайняти певне місце в житті й суспільстві.

Центральною особистісною якістю старшокласників вважається соціальна відповідальність.

Тому в старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність, дієвість і рефлективність. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, а й прагнуть жити в Україні, проявляють готовність служити Вітчизні на шляху до її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати Конституцію України та виконувати норми законів. Вони бережливо ставляться до етно-етичної культури народів України; володіють рідною та державною мовами; визнають пріоритети прав людини, поважають свободу, демократію, справедливість, усвідомлюють себе громадянами-патріотами.

Розділ ІІ

З досвіду роботи з патріотичного виховання вчителів-практиків

Конспект уроку з математики

Клас: 5

Вчитель: Ясевіна Т. Т.

Урок-мандрівка до Запорозької Січі

Тема уроку: Додавання і віднімання натуральних чисел

Мета уроку:

навчальна: узагальнити й систематизувати відомості про натуральні числа, зокрема про додавання й віднімання натуральних чисел; закріпити вміння і навички застосування цих дій до розв’язання задач.
розвиваюча: розвивати логічне мислення та уяву;
виховна: виховувати культуру математичного мовлення; уміння працювати в групі; доброзичливість; повагу до минулого українського народу.

Обладнання: плакати, кросворди, листи з завданням, презентація.

Тип уроку: узагальнення й систематизація знань.

Форма уроку: урок-мандрівка.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

ІІ. Організація навчальної діяльності учнів.

На уроці ми будемо узагальнювати й систематизувати знання, вміння та навички, які стосуються додавання й віднімання натуральних чисел. Для цього ми здійснимо мандрівку. Помандруємо ми з вами в часи козацькі до Запорозької Січі десь так на 500 років назад.

1 етап мандрівки. Шлях до Січі.

Задача 1.

У 1556 році на острові Мала Хортиця було засновано фортецю, що поклала початок Запорозькій Січі. Скільки років минуло з того часу?

Що ж являв собою острів Хортиця? Про його розміри ви дізнаєтесь, якщо розв’яжете задачу.

Задача 2.

Хортиця – найбільший дніпровський острів. Він заввишки сягає 2 км. 500м., а довжину має на 9 км. 500м. більше. Яка довжина острова Хортиця?

Щоб потрапити на цей острів, козакам потрібно було подолати Дніпровські пороги, а нам з вами треба знайти закономірність і замість знака питання записати число.

Впоравшись з завданням, ми потрапляємо на острів.

2 етап мандрівки. Козацька наука.

Тут козаки створювали для дітей 10-11 років школи, учнів яких називали …

Як називали майбутніх козаків ми дізнаємось, розв’язавши наступне завдання.

Обчисліть найзручнішим способом, використовуючи властивості додавання і віднімання.

А) 11+12+12+17+18+19=30+30+30=90 (д)

Б) (547+204)+496=547+700=1247 (ж)

В) (237+118)-37=237-37+118=200+118=318 (у)

Г) 729-(513+129)=729-129-513=600-513=87 (р)

Д) 928+(524-428)=928-428+524=500+524=1024 (и)

3 етап мандрівки. Бойова задача.

Крім обов’язкових знань з математики, риторики, письма, у школі джури вивчали військову справу, вчилися володіти зброєю та способами виживання. Запорізьке військо славилося своєю високою боєздатністю і військовою майстерністю. Козаки вважалися великими майстрами артилерійської справи.

Задача.

На Січі постійно було 50 гармат. Артилерія – це дуже дорога зброя, тому зайві гармати зберігалися у Військовій Скарбниці (Зміїній печері) в потаємному місці на рівні з коштовностями. Гармата середнього калібру коштувала стільки, скільки коштувало стадо із 442 корів, а один постріл такої гармати коштував, як 9 корів. Підрахуйте, у скільки корів обходились козакам 50 гармат та один постріл з них.

Розв’язання:

442+9=451(корова)
451*50=22550(корів)

Відповідь: 50 гармат і один постріл з них коштували стільки, скільки і 22550 корів.

4 етап мандрівки. Математична зарядка.

Незважаючи на бойову вдачу козаків, вони іноді помилялися в своїх розрахунках.

Самостійна робота. Знайти помилки у рівняннях:

х+160=360

х=360+160

х=520 (200)

(м-124)+316=900

м-124=900-316

м-124=584

м=460 (708)

206-у=139

у=139+206

у=345 (67)

Як знайти невідомий доданок, зменшуване, від’ємник?

Перевірка здійснюється у вигляді математичної зарядки. Учитель називає пункт, а учні у разі правильної відповіді піднімають руки вперед, неправильної – вгору.

5 етап мандрівки. Господарювання.

Крім бойових козаків, були козаки, які займались господарюванням: хліборобством, мисливством, рибальством, садівництвом, торгівлею та ремеслом. Хлопчики-джури вчились та допомагали старшим господарювати. Закладалися сади, де росли груші, яблука і вишні. Завітаймо до одного з таких садів.

Задача.

У саду було 6000 дерев. Груш і яблунь всього 3200, решта дерев – вишні. Скільки посадили яблунь, коли відомо, коли відомо, що груш посадили на 1500 менше, ніж вишень?

Розв’язання:

6000-3200=2800 (вишень)
2800-1500=1300 (груш)
3200-1300=1900 (яблунь)

Відповідь: 1900 яблунь.

6 етап мандрівки. Козацький курінь.

Подивіться уважно на схеми. На них по два слова зашифровані числами, а третє слова не зашифроване. Вам необхідно записати число, що відповідає третьому слову.

І варіант

Діти – 4672

Вік – 563

Квіти - ?

(35672)

ІІ варіант

Вухо – 8671

Жук – 356

Кожух - ?

(51357)

7 етап мандрівки. Час змужніння.

Після закінчення навчання, хлопчики-джури посвячувались в молоді козаки, якщо успішно поверталися разом із старшими товаришами із морського походу.

У морські походи запорожці відправлялися на великих човнах, які називалися «Чайками». Про розміри козацьких човнів та їх швидкість ви дізнаєтесь, розв’язавши задачі Д/З.

ІІІ. Рефлексія

IV. Підсумок уроку.

V. Оцінювання учнів.

V. Домашнє завдання.

Д/З: Задача 1.Чайка мала однакові ширину (у верхній частині) та висоту, що у 5 разів менша за її довжину. Днище чайки довжиною 16м. робили суцільним, зі стовбура верби або липи. Сума розмірів чайки становила 44м. Які розміри мав козацький човен чайка?

Задача 2. Замість «*» поставте потрібні цифри:

*48**

+38*96

*55*4

Конспект уроку з української мови

Клас: 5

Вчитель: Березовська І. В.

«Народні символи України»

Тема: Види речень за метою висловлювання. Окличні і неокличні речення. Розділові знаки в кінці речення

Мета: опрацювати з учнями види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні), окличні й неокличні речення; формувати вміння розпізнавати речення за метою висловлювання, окличні й неокличні; навчати правильно інтонувати і доречно використовувати ці види речень; розвивати логічне мислення; виховувати культуру мовлення; пробуджувати прагнення освоювати духовні традиції у ставленні до природи як джерела буття.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручник О. Глазової та Ю. Кузнєцова «Рідна мова» 5 клас (К.: Освіта України, 2005); сигнальні картки, кросворд, таблиця «Види речень за метою висловлювання та інтонацією», надруковані віршики, ребус, малюнки дітей із зображенням калини.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

Робота з епіграфом уроку

На калині мене мати колихала

Щастя-долі в чистім полі виглядала.

А. М’ястківський

Слово вчителя (на фоні тихої музики І. Поклада «Три поради»). Коли починали будувати хату, калину садили біля застільного вікна. Казали, що це символ любові, мудрості. А восени, коли вставляли подвійні вікна, між шибками клали пучечки червоних грон. У найлютіші морози і хурделиці вони живили теплом і красою оселю.

Без калини не обходились при обрядах, особливо весільних. Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його вервечкою калини. Калиновим цвітом або ягодами вбирали гільце.

У деяких сім’ях з калини робили сопілку. Було таке повір’я: якщо зробити таку сопілку, неодмінно в сім’ї народиться син. Нема в народній медицині кращого помічника при застуді, як калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові. Соком калини дівчата та жінки очищали обличчя, щоб рум’янилося.

Живе образ калини і у наших словосполученнях.

ІІ. Активізація опорних знань, умінь та навичок

Робота з сигнальними картками.

Які з поданих сполучень слів є словосполученнями?

Червона калина, зелене листя, гаї шумлять, дощ і вітер, стовбур дерева, верба і калина, наблизитись до лісу, вийти на галявину, роздивлятися захоплено, всміхатися радісно, калиновий цвіт, прощатися з теплом, дерева і кущі, ліс замріявся, перед будинком, ягоди і мед.

Розв’яжіть кросворд.

По горизонталі:

Розділ науки про мову, де вивчається речення. (Синтаксис)
Розділ науки про мову, до якого входять морфологія і синтаксис. (Граматика)
Частина мови. (Іменник)
Головний член речення. (Підмет)

По вертикалі:

Правила вживання розділових знаків. (Пунктуація)
Одиниці мови, з яких складаються словосполучення. (Слова)
Слово, що відповідає на запитання, поставлене від головного слова у словосполученні. (Залежне)
Розділовий знак. (Кома)

Народознавча хвилинка

Слово вчителя. Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців – клен, росіян – береза, а в нас – верба та калина. У калині, кажуть, живе материна любов. Дітям, аби ті не нівечили цвіту калини, казали: «Не ламайте калину, бо накличете мороз». Справді, калина цвіте насамкінець весни, коли вже відходять заморозки.

А що ви знаєте про це чудове деревце?
У якому творі голос калинової сопілки розказав хлопчику про долю сестри Оленки?
Де росте калина?
Про кого кажуть?

«Як у лузі калина»

«Розцвітала як калина»

«Заливається, як соловейко на калині»

Які прислів’я, загадки, вислови, пісні про калину ви знаєте?

(Стрілецька пісня (4 стрічки) у виконанні учениці)

ІІІ. Організація навчальної діяльності учнів

1. Інсценізація.

Слово вчителя. Послухайте казочку-загадку.

(Інсценізація казки)

Зібрав синтаксис своїх дітей та й каже:

Усе життя своє я, як і мати моя, Мова, вірою-правдою служу людям. Цього і вас навчаю. Розкажіть же, діти мої-речення, яку користь ви приносите?
Залежно від потреби, – промовив старший син. – Я, наприклад, стаю у пригоді завжди, коли людина хочу щось повідомити, розповісти.
А я допомагаю людині запитати про все, що її цікавить, –защебетало те, що стояло зліва.
А буває, що людям треба про щось попросити, а то й наказати. Отоді й без мене не обійтися, – додало котресь з речень.
Тепер я спокійний, – після короткої паузи промовив батько Синтаксис. – Ви вірно служите людям, враховуючи мету їх висловлювання.

Слово вчителя.

Відгадайте, як називаються діти-речення.

2. Робота з таблицею. А тепер подивіться, діти, на таблицю. Чи правильно ви назвали речення у попередньому завданні, слухаючи казку-загадку?

3. Творча робота. Складіть речення про калину так, щоб у них звучала розповідь, запитання, спонукання до дії. Визначте вид речення за метою висловлювання.

Зразок.

Калина цвіте і душу мою веселить.

Звідки ти взялася, червона калино? – запитали діти.

Зацвітай же, калинонька, в лузі!

Робота з підручником.

Вправа 112, с. 71 (усно).

Робота з таблицею.

Слово учителя. Розповідні, питальні й спонукальні речення можуть вимовлятися із сильним почуттям радості, захоплення, здивування, болю, страху. Такі речення називаються окличними. На письмі в кінці окличного речення ставиться знак оклику.

Пізнавальне завдання.

Спишіть. Визначте окличні і неокличні речення. Яка різниця між ними?

Погляньте! Погляньте!

Яка благодать!

Калина цвіте –

І морозам уже не бувать!

Погляньте, погляньте,

Яка благодать;

Калина цвіте –

І мороз відійте.

Самостійна робота біля дошки.

Спишіть і вставте пропущені розділові знаки. Визначте вид речень за метою висловлювання. Обґрунтуйте пунктограми. (У кожного учня надрукований віршик)

Про що виспівує струмок

Про літо золоте

Про що співає колосок

Про те, що він росте

Про що виспівує земля

Про неба синь і шир

Про що співаєм ти і я

Про маму і про мир

IV. Підсумок уроку.

Розгадайте ребус (відгадка: знак оклику).

Запитання до відгадки:

Коли він ставиться?

Бесіда за запитаннями.

Якими бувають речення за метою висловлювання?
А за інтонацією?
Яке деревце допомогло нам вивчати тему?
Який вислів про калину ви запам’ятали?

Слово вчителя. Шановні присутні! Нехай ваше життя прикрашає калина, хай приносить вона у ваш дім лише радість і щастя. Нехай, як верба і калина, на землі України ростуть і навчаються її щасливі діти! Адже без верби і калини – нема України. (Звучить пісня поета Ю. Рибчинського та композитора І. Поклада «Три поради»)

V.Оцінювання.

VI. Домашнє завдання.

Параграф 7. Написати твір-мініатюру “Калинова фантазія»

Додаток 1.

За метою висловлювання

За інтонацією

Додаток 2.

$C:\Documents and Settings\Admin\Мои документы\Мои рисунки\1326478481.jpg$

Відкритий урок з курсу « Я і Україна» (природознавство,

громадянська освіта)

Клас: 4

Вчитель: Ковалюк Г. В.

Тема: Україна – наш спільний дім

Мета: формувати поняття учнів про Батьківщину як спільний дім українського народу, розширювати знання про рідний край, його звичаї і традиції; розвивати почуття людяності, інтернаціоналізму; виховувати любов до людей, до України.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Обладнання: карта України, Державний Герб, Прапор, гімн України, картини з краєвидами рідного краю, хліб на вишитому рушникові, квіти, добірка музичних творів.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Слово вчителя. Погляньте на карту світу. Тут багато різних країн. Кожна з них має свою територію, землю, мову, культуру, історію і традиції. Сьогодні ми з вами поговоримо про державу, але про яку саме ви мені скажете, переглянувши відеоролик (перегляд відеоряду «Це моя Україна»)

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край,

Нема без кореня рослини, а нас,

Людей, без Батьківщини.

Про яку святиню говорить автор у вірші? (Про Україну)

2. Вправа «Мікрофон».

Ще у І ст. н. е. римський державний діяч, філософ на публічному виступі сказав: « Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя».

Подумайте і дайте відповідь, продовживши речення «Для мене Україна – це…»

ІІ. Організація навчальної діяльності учнів.

Слово вчителя. Кожна країна світу обов’язково повинна мати свої три символи. Що означає слово символ?

Символ – це умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища.

Україна також має свої символи. Які саме? Дайте, будь ласка, відповідь на питання.

1. Бесіда.

Хто автор слів Гімну України? (Чубинський)
Який знак символізує міць нашої держави? (Тризуб)
Найголовніша пісня України? (Гімн)
Державний символ, що поєднав у собі небесну блакить і золото хлібних нив? (Прапор)

Слово вчителя. Пропоную ще раз поглянути на слайд «Державні символи України» і добре запам’ятати державні символи.

У вас на столі стоять чарівні скриньки. Відкрийте їх і дістаньте те, що в них знаходиться. Що це на вашу думку, діти? Це народні символи, з якими український народ асоціює себе і свою державу.

Згадаємо про їх значення в житті українців (розповіді дітей про калину, рушник, вербу, вінок, сорочку, барвінок)

Народні пісні, прислів’я, приказки, скоромовки, чистомовки, загадки, ігри – це все те, що збереглося з тих давніх часів і теж є символами і оберегами української культури. Отже перед вами державні та народні символи України.

У вас на столах лежать конверти із завданнями. Візьміть їх і відкрийте. Що потрібно зробити? Так, складіть прислів’я.

2. Робота в парах.

З’єднайте частини народних прислів’їв та поясніть їх значення.

Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.
Всюди добре, а вдома найкраще.
Батьківщина – мати, умій за неї постояти.
За рідний край життя віддай.

Слово вчителя. Прикро, але сьогодні для того, щоб зберегти єдність нашої держави, українцям доводиться платити своїм життям. Маленькі українці теж не стоять осторонь цієї біди. Ми з вами приймаємо участь у зборі коштів для придбання спецодягу та ліків для наших воїнів-захисників, писали їм листи та малювали малюнки, виступали з концертами та передавали фрукти пораненим, щоб підтримати їх моральний дух.

Ось я тримаю у руках конверт, який повернувся в наше місто з воїном-захисником. Його написала дівчинка Улянка, учениця 2 класу (зачитую зміст).

Але, на жаль, багато воїнів не повернулися до своєї домівки, своїх дітей, батьків, друзів. До Вінниці не повернулося з зони АТО 8 героїв.

Вшануймо їх пам'ять хвилиною мовчання.

Любов до Батьківщини починається з любові до рідного міста, села, твоєї маленької батьківщини – де ти народився і живеш. Ви здогадались, що мова піде про край, в якому ми з вами живемо? (Про Вінницю, Вінницьку область)

Учениця.

На Поділлі є перлина,

Тут живе моя сім’я.

Це маленька Батьківщина

Квітни, Віннице моя!

Що спадає Вам на думку, коли ви чуєте словосполучення «рідний край»?

3. Складання схематичної павутинки «Рідний край».

Отже, рідний край – це…

А зараз я пропоную вам попрацювати з адміністративною картою України! Розгляньте карту!

4. Бесіда.

- Скільки областей в Україні?

- Знайдімо разом з вами нашу Вінницьку область.

- Назвіть обласний центр.

- З якими областями межує Вінницька область на півночі, сході, заході, півдні?

- Користуючись масштабом, виміряйте і визначте відстань від нашого обласного центру до столиці нашої держави.

У вас на столах лежать контурні карти. Знайдіть та обведіть на ній нашу область, розфарбуйте її.

- Якими кольорами розфарбували?

- Чому саме ці кольори?

Слово вчителя. Отже, карта – це джерело географічних знань про рідний край. Але не тільки. Про свій край ще можна дізнатися з книг, журналів, газет, телебачення, інтернету, музеїв, виставок…

У нашому класі працює агентство ННН (Нове Небувале Невідоме), яке знайомить нас з різними цікавинками про нашу країну, світ. Я надаю їм слово. (Доповідь учнів, презентація)

А тепер поміркуймо, що означає для вас бути Українцем? (Пишатися своєю Вітчизною, традиціями, мудрістю народу, культурною спадщиною, вірити в Україну, в її світле майбутнє)

Ми працювали над творчим проектом «Україна в майбутньому».

Створили виставку малюнків та написали чудові твори. Пропоную послухати деякі з них (учні зачитують).

В своїх творах ви хочете бачити Україну мирною, квітучою, європейською державою. Я вірю, що ваші мрії здійсняться, тому що саме ви – майбутнє цієї держави, ви ті – хто буде це майбутнє творити. І я вірю в вас.

ІІІ. Підсумок.

Підходить до кінця наше заняття. Що вам найбільше запам’яталось на сьогоднішньому занятті?

Отже, все те, що ми вивчаємо, про що дізнаємося на наших уроках, допоможе вам ще краще пізнати свою країну, її минуле, теперішнє і, навіть, помріяти про майбутнє. А сьогоднішню нашу розмову я хочу завершити такими словами:

Для кожного диво – своя Батьківщина,

В ній рідне коріння і мови душа.

І скільки б світів не пізнала людина,

На рідній землі лиш вона ожива.

Наше заняття завершено.

IV. Оцінювання.

Дякую всім за увагу.

Додаток 1.

Відкритий урок – проект з музичного мистецтва

Клас: 4

Вчитель: Вчитель: Єгоян Л.О.

Тема уроку: Календарно-обрядові пісні зимового циклу

Мета: ознайомити учнів зі змістом та художніми особливостями пісень цього циклу; розвивати навички виразного читання творів, коментування їхнього змісту, виділення та пояснення художніх засобів, що в них ужиті; виховувати повагу до прадавніх вірувань наших предків, доброту, щирість, бажання дарувати радість іншим, прищеплювати гордість за свій талановитий народ.

Тип уроку: урок-проект

Обладнання: аудіозаписи народних пісень, ілюстрації до календарно- обрядових пісень зимового циклу; декорації до інсценівки обряду щедрування; мультимедійна презентація.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Українська пісня – це бездонна душа

українського народу, це його слава.

О. Довженко

Вивчення програмового матеріалу розпочинається зі з’ясування емоційної готовності учнів: передаючи з рук у руки вітальну листівку, діти обмінюються компліментами. Учитель побажає, щоб щирі, добрі слова учні класу говорили один одному повсякчас. На протязі двох тижнів учні готувалися до уроку по групах. 1 група- журналісти, які брали інтерв’ю у учнів та вчителів, чи знають вони пісні зимового циклу, що таке колядка і коли їх виконують, що таке щедрівка і коли їх виконують. 2 група – фольклористи, які на протязі двох тижнів збирали матеріал про календарно-обрядові пісні зимового циклу. 3 група- промінчики, які робили власними руками буклетики, ілюстрації до календарно-обрядових піснень зимового циклу та 4 група- театрали, які підготували вертеп «Гадання на Катерини».

ІІ. Актуалізація опорних знань.

- Які ми знаємо календароно-обрядові пісні осіннього циклу?

- Як вони називаються?

- На які групи розподіляються?

- Коли їх виконують?

Дітям пропонується прослухати пісні: «Поле, моє поле», «Вийшли в поле косарі», та визначити назву пісні та автора, народна чи професійна пісня.

Підготовка голосового апарату до виконання пісень. Ритмічні вправи.

ІІІ. Організація навчальної діяльності учнів.

Основна частина

А) Творчий звіт журналістів

Б) Свято Миколая (виконання пісні «Святий Миколай»)

Фізкультхвилинка, які проводять учні з кожної групи.

В) Творчий звіт фольклористів (слухання колядки «Нова радість стала», визначення характеру колядки, слухання щедрівки «Ой сивая та я зозуленька», П. Табаков «Щедрий вечір», визначення характеру щедрівки)

Г) Творчий звіт промінчиків (ілюстрації до пісень)

Д) Творчий звіт театралів, демонстрація вертепу «Гадання на Катерини»

V. Закріплення знань, умінь та навичок

Закріпити, які бувають календарно- обрядові пісні зимового циклу, що таке колядка і коли їх виконують, що таке щедрівка і коли їх виконують. Поняття «акапела» за допомогою слайдів.

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів, їх мотивація

VIII. Виконання колядки «Добрий вечір, тобі, пане господарю»

Додаток 1.

Розділ ІІІ.

Розробки виховних заходів, що спрямовані на формування ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави

Проект на тему: «Духовні скарби України. Лялька-мотанка»

Клас: 4-Д

Керівник: Міхаліна Т. С.

Вступ

Наш проект «Лялька-мотанка» спрямований на реалізацію мети розвитку в учнів творчих здібностей, фантазії, естетичного сприйняття, пробудити в дітей духовне начало, почуття гордості за свій народ, його досягнення завдяки використанню такої народної іграшки, як лялька-мотанка, зроблена власноруч.

Ми переконані, що саме народні свята, ігри та іграшки розкривають у дитини світосприйняття, формують активне багатогранне ставлення до життя, активізують творчі можливості. Все ц відображає явища реального світу в доступних формах, тому має величезну пізнавальну форму та налагоджує співпрацю з родиною.

Опис проекту

Невід’ємною частиною духовного та мистецького розвитку з давніх-давен була дитяча іграшка. У містах та селах матері майстрували для своїх діток забави з ниток, ганчір’я, глини, тіста, сиру, прикрашали ці речі розписом, вишивкою. Поступово іграшка перетворювалась на своєрідний вид мистецтва, до якого охоче брались і ремісники.

Виховні можливості народних ігор та іграшок – значні. Це матеріал для використання на заняттях з фізичного розвитку, мовленнєвого розвитку, образотворчої діяльності, художньої праці на музичних заняттях. Використання таких ігор та іграшок в школі, сім’ї збагачує, урізноманітнює ігрову діяльність дітей, розширює сферу пізнання світу і народу, розвиває навички, традиції для національної, господарської, побутової культури.

Мета проекту:

пробудити в дитині духовне начало, почуття гордості за свій народ, його досягнення;
підтримувати творчих дітей та родичів, які виготовляють іграшки та зберігають давні народні традиції;
сприяти налагодженню взаємодії педагогів, батьків та дітей;
розвивати увагу та інтерес до праці народних умільців, народного фольклору.

Етапи роботи:

І етап – підготовчий: визначення напрямків роботи, вивчення та оцінка різних видів джерел інформації для проекту;

ІІ етап – дослідницький: пошук, накопичення і систематизація інформації про українську ляльку-мотанку, усвідомлення її місця в культурі нашого народу;

ІІІ етап – творчий: вивчення і виготовлення різних видів ляльок, створення інформаційного стенду і підготовка виставки і презентації проекту;

IV етап – виставка ляльок і захист проекту;

V етап – визначення шляхів подальшого розвитку проекту.

Прогнозовані результати:

підвищення дитячого інтересу до народного мистецтва;
створення творчої атмосфери в колективі;
освоєння технології виготовлення українських народних ляльок різних видів;
створення методичних матеріалів по технології виготовлення ляльок (ескізів, інструкційних карт)
виготовлення ляльки-мотанки в українському стилі;
проведення презентації ляльок.

Проведені заходи:

У ході реалізації проекту були проведені такі заходи:

- зустріч з народною майстринею по виготовленню ляльки-мотанки Вовчарук Тамарою Григорівною.

- перегляд виставки робіт Вочарук Тамари Григорівни;

- майстер-клас по виготовленню ляльки-мотанки під керіництвом майстрині Вовчарук Тамари Григорівни.

Хід проектування

Огранізаційно-підготовчий етап.
- План виконання проекту

обґрунтування проблеми, формулювання теми проекту;
визначення обсягу знань і вмінь, необхідних для виконання задуманого виробу;
узгодження з батьками передбачуваних витрат на виготовлення виробу;
пошук, обробка й аналіз потрібної інформації;
оформлення відповідних документів (ескіз, опис, креслення);
добір інструментів і матеріалів;
виготовлення задуманого виробу;
оформлення пояснювальної записки;
захист проекту.
- Обґрунтування вибору теми проекту.

Вивчення теми дозволить з’ясувати, коли з’явилися традиційні народні ляльки, які ляльки були в нашого народу, яке призначення мала кожна лялька.

Основне завдання: вивчити технологію виготовлення традиційної української ляльки-мотанки.

1.3. Історична довідка.

Народна лялька відома з незапам’ятних часів і своїми витоками сягає доби Трипільської цивілізації. Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні. Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей і бід. Ляльку часто використовували у ритуалах. При виготовленні ритуальної ляльки в неї вплітали все те, від чого людина хотіла позбутися (біди, хвороби), і спалювали на вогнищі, або топили у воді. До кінця 19 ст. витоки обряду остаточно втратилися і забулися, а ляльки залишилися.

У всіх слов’янських народів було велике різноманіття саморобних ляльок. Традиції виготовлення ляльок на території, де проживали слов’янські народи існували аж до середини 20 ст. За призначенням слов’янські ляльки діляться на обрядові, оберегові, ігрові, авторські художні ляльки та сувенірні промислові ляльки.

- обрядові: Масляна, Купавка, Коляда, Покосниця, Нерозлучники, Зольна, Куватка, Пеленашка, Весільна, Круп’яничка, Вербниця, Пасхальна голубка, Веснянки.

- оберегові: Куватка, Лихоманки, Травниця, Безсонниця, Берегиня, Вузлова, Десятиручка.

- ігрові: Зайчик на пальчик, Вузлова, Куватка, Пеленашка.

- авторські художні ляльки відображають особливості індивідуального відношення автора до навколишнього світу, стан його душі – це коли лялька стає предметом мистецтва.

- сувенірні промислові ляльки, пов’язані з соціальними стандартами і попитом на ринку.

Зустріч учнівського колективу з майстринею

Вовчарук Тамарою Григорівною.

На цьому етапі ми дізналися про ляльку-мотанку таке:

« В основі української ляльки-мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об’єміа деталь – це голівка. ЇЇ виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Майстер (а частіше – майстриня) змотує спіраль – символ безконечності Буття і вічності (знову ми зустрічаємо спіраль, як основу для обличчя мотаної ляльки!), і покриваючи її шматинкою, вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голівка обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. Хрест у даному випадку є й оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). І обов’язково вузлова лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе удачу і щастя. Коли голівка готова, майстриня нарікає майбутню ляльку тим іменем, яке буде символізувати її призначення. Далі з валиків тканини формуються ручки (перекладина хреста) і тулуб. Дехто з майстрів надає ляльці більшої схожості з жіночою постаттю, формуючи ще й груди. Після того ляльку одягають – вбрання та кольори підбирає майстер за своїми уподобаннями та враховуючи символічне призначення ляльки. Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний родинний оберіг від нещастя і хвороб.

Багато хто з дослідників, відзначаючи важливість традиційної ляльки у процесі виховання дитини і формування її світогляду, водночас залишає поза увагою інший аспект народної ляльки. Звісно, лялька завжди була іграшкою, але в древності кожна річ мала крім побутового, буденного, ще й сакральне призначення. І лялька – не виняток. З одного боку, гра х лялькою – це важлива складова прилучення дитини до пізнання світу і побутового життя, дівчинка, граючись з лялькою, психологічно готувала себе до майбутнього материнства.

Раніше в Україні ляльку-мотанку робили, щоб викликати або припинити дощ, змінити погоду, залагодити сварку в родині, забезпечити добру подружню пару дівчині чи хлопцеві. Зокрема, дуже цікавим виглядає звичай робити ляльку-мотанку для викликання дощу. Це знову нагадує про Велику Богиню, давньоєвропейську Богиню Дану – Праматір Вод, яка, за міфами європейських народів, народила усі ріки ( і до сьогодні коріно імені цієї богині зустрічається у назвах багатьох європейських річок). Пізніше у слов’янських народів був культ богині Макоші – володарки живильних небесних вод (дощу), покровительки священних цілющих джерел, володарки і хранительки людських доль. До цієї богині молилися біля джерел та водойм, до неї зверталися з проханням про урожайні дощі. І зображували її жінкою з піднятими або розпростертими руками. До сьогодні розпростерті у жесті захисту руки – атрибут української ляльки-мотанки. Крім того, що Макоша – богиня води, вона ще й богиня-прядильниця, вона пряде нитки людських доль. І даному разі ниточка, якою мотається лялька-берегиня – це теж символ щасливої нитки, що її пряде кожному з нас Велика Богиня. І майстриня, створюючи ляльку-мотанку, закладає у своє творіння щасливі побажання, яких вона просить для майбутнього власника ляльки у Хранительки Долі.

Окремий різновид обрядової ляльки, яка робилась на добробут і щастя – це весільна подвійна лялька, що зображувала «князя з княгинею», тобто, молодого й молоду. Такій подвійній ляльці робили одну ручку на двох, що повинно було символізувати злагоджене любов’ю життя. І нерідко таку парну ляльку садовили на першій підводі, якою молоді їхали до церкви вінчатися, щоб ця лялька захищала майбутнє подружжя від лихого ока. До речі, дотепер нерідко можна бачити на капоті машин весільного кортежу ляльку, хоча уже давно забувся первісний, сакральний символ цієї традиції.

Внутрішня будова (основа) ляльок Середньої Наддніпрянщини та Карпат

Етапи створення ляльки-мотанки

Етапи створення ляльки-мотанки "княгині". Так робили бабусі села Золотоношка

Варіанти мотанок

Лялька - княгиня

Варіанти вузлових ляльок-''княгинь'', Середня Наддніпрянщина

Ляльки поблизу Канева, Переяслава-Хмельницького, Золотоноші, Решетилівки на Полтавщині мають на обличчі хрести, набрані із чорних ниток; трохи нижче по Дніпру, у районі Чигирина та Кременчука, хрести набираються з кольорових ниток у такий спосіб, що посередині, на розхресті, утворюється квадрат чи ромб.

Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі.

Ми мали можливість переглянути зразки виробів.

1.4.Вироби-аналоги та їх аналіз.

1.4. Вироби-аналоги та їх аналіз.

11794big Автор: ОксанаДолжко.

3_0 Автор: Лариса Теліженко.

Автор: Тетяна Білокрилець

24606big Автор Марія Горностай.

. P7180737 Автор Алла Шушкевич.

А також ми дізналися про основне завдання нашого проекту.

2. Конструкторський етап.

2.1. Ескіз задуманого виробу.

$D:\DCIM\116___10\IMG_2166.JPG$

Майстер-клас по виготовленню ляльки-мотанки

$D:\DCIM\116___10\IMG_2225.JPG$

Крок 1. Виготовлення голівки.

Складаємо шматок тканини у смужку. Орієнтовна ширина смужки – 5-7 см. Скручуємо смужку «рулетиком». Замотуємо «рулетик» в білу тканинку та формуємо голову. Щільно огорнувши основу тканиною, робимо «шию» - обмотуємо ниткою по колу. Мотати треба обов’язково від себе – за рухом сонця. Лялька має бути без вузлів, тому закріплюємо нитку петлею.

Крок 2. Намотування хреста.

Підбираємо нитки, щоб вони личили до обраних кольорів майбутнього одягу мотанки. Для хреста краще використовувати нитки ірис або муліне 3-х різних, поєднаних між собою кольорів.

Значення кольорів:

чорний хрест робився в поєднанні з яскравими, соковитими кольорами одягу і символізував вічність;
червоний хрест робили частіше з менш строкатим одягом – це традиційна символіка життя, енергії, сили, вогню, кохання;
зелений – колір здоров’я та багатства;
жовтий – колір сонця, пшениці, землі, фізичного світу;
синій – колір творчості і саморозвитку;
фіолетовий – колір мудрості;
золотий – колір Божої любові.

Крок 3. Виготовлення тіла ляльки.

Матеріали для виготовлення тіла ляльки:

головка з намотаним хрестом;
скручений рулончик тканини на ручки;
скручений рулончик тканини на груди;
тканина для сорочки;
міцні нитки.

Крок 4. Одяг для ляльки.

Одяг для ляльки в стилі народного костюма. Це вишиті сорочка та фартух, плахта або обмотка, хустина або віночок з стрічками.

Виставка готових виробів

$D:\DCIM\116___10\IMG_2166.JPG$ $D:\DCIM\116___10\IMG_2226.JPG$

Додатки

Технологічна картка з виготовлення ляльки-мотанки

№ з/п	Технічні умови виконання	Технологічна операція	Зображення операції
1.	Виготовлення голівки	Моток тканини розміщується в квадратний шматок тканини, обмотується ниткою і зав’язується вузлом.
2.	Виготовлення хреста на голівці ляльки	Різнокольоровими нитками намотується на обличчі ляльки хрест.
3.	Виготовлення тіла ляльки.	Звисаючі кінці тканини обмотують, щоб утворилося тіло ляльки, до якого на наступному етапі прив’язується одяг.
4.	Виготовлення одягу ляльки	1 варіант. Різнокольоровими шматками тканини обгорнути основу, імітуючи верхній та поясний одяг. 2 варіант. Одягти ляльку в спеціально вишитий і пошитий одяг в традиціях національного костюма: сорочечку, плахту, безрукавку, хустку або вінок з стрічками.
5.	Оформлення голівки ляльки.	Накласти на головку волосся з ниток, заплести косу. Зробити віночок із стрічками або пошити головний убір-очіпок, чи зав’язати хустку.

Якщо хочеш робити ляльку-оберіг, то треба

дотримуватись певних правил:

Нитки мають бути натуральні: льон або вовна. Можна робити ляльку із соломи чи трави. Солому треба розпарити у воді, а траву прив’ялити на сонці для гнучкості.
Нитку мотаємо за Сонцем, тобто спрямовуємо енергію у русло росту і розвитку.
На кожний зав’язаний вузлик наговорюємо побажання. Можна молитву, можна просто «на здоров я», «на добробут» і т. п.
При рівнянні ляльки, обрізанні зайвих ниточок говоримо заговір: «Нитку відрізаю – все лихе, недобре від себе відкликаю, коли нитка перегниє, все лихе, недобре у землю піде».
Слідкуйте, щоб не обрізати дуже багато, бо можна відмовитися від хорошого у житті.
Ляльці не роблять обличчя, лише прямий хрест – символ Сонця.
Ляльку тримають у ліжечку, вона вбирає у себе негатив. Якщо трапляється щось лихе, ляльку спалюють, або закопують у землю.

Тести

Ляльці-мотанці виповнилось:

А. Понад 5000 років;
Б. 200 років;
В. 10 років.

Лялька-мотанка має бути:

А. Безликою;

Б. З нафарбованими очима;

В. З випуклими губами.

Якого типу ляльок-мотанок не існувало?

А. Немовля;
Б. Баба-берегиня;

В. Наречена;
Г. Лялька-школярка.

Лялька баби-берегині оберігала;

А. Хлопчиків;

Б. Дівчаток;

В. Достаток сім’ї.

Обов’язковими атрибутами ляльки є:

А. Вишиванка та намисто;

Б. Чоботи;

В. Корзинка.

Сценарій

творчого захисту

дослідницького проекту

про причини та шляхи еміграції українців.

Пилип О.В.,

учитель інформатики

закладу «Загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів №4 ім. Д.І.Менделєєва

Вінницької міської ради»

2014

Творчий захист супроводжують презентації

(бажано на двох пректорах)

" Братам -емігрантам"

Ви розбрелись , друзяки , по планеті,
Мов журавлів стривожених ключі,

Що курс до гнізд утримали в полеті:

Так спраглі йдуть в піщаному заметі,
До вод оази втому несучи...
І хай один родився у Карпатах
З Волині другий , третій - із Черкас...
Йдучи у рейс: повинні пам'ятати :
В нас дім один , одна у ньому мати,
Одна мета єднати мусить нас.

Микола Верес

Виступ дослідницької групи про І еміграційний потік.

Виступ супроводжує презентація

Українці — одна з найбільш емігрантських націй у Європі. Звідси їхали за будь-якої влади. Пакують валізи й зараз. Таким є емігрант сьогодні, але яким він був століття тому?

Перша хвиля еміграції розпочалася в останніх десятиліттях 19 ст. і завершилася з початком Першої світової війни

Національне гноблення з боку австро-угорських і царських властей, дискримінація української культури, традицій, мови, утиски й переслідування, а нерідко й загроза неминучої розправи за найменші прояви національної самосвідомості, відстоювання права українського народу самому визначати свою долю — все це підсилювало еміграційні настрої українців.
Утвердження капіталізму в Наддніпрянській і в Західній Україні супроводжувалося малоземеллям або й повним обезземелюванням селянства, внаслідок чого майже 70% працездатного населення (передусім на селі) не мало змоги віднайти застосування своїм робочим рукам, що змушувало селян і частину робітників шукати вихід із злиднів у еміграції в пошуках вільних земель і кращого життя.
Певну роль відігравали й релігійні мотиви, утиски і переслідування віруючих різних відгалужень католицької і православної церков, а також прагнення уникнути обтяжливої військової служби.

У пошуках "вільної землі", нових теренів поселення, український селянин зокрема зі Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття дістався Поволжя, дійшов до Центральної Азії і далі вздовж південних окраїн Сибіру, понад рікою Амур, добрався до Тихого Океану,організовуючи поселення, надаючи їм відомі в Україні топографічні українські назви. Україна, Київ, Галичина, Полтава, Тернопіль, Коломия, Карпати, Січ, Козак, Хмельницький, Сірко та ін.. Одночасно із західних земель України селяни заходили у найдальші закутини американського континенту, починаючи від холодної Канади аж до найдальше висунених окраїн Південної Америки, таких як провінції Ріо Негро і Чубут в Аргентині. В кожній країні він мусив пристосовуватися до локальних відносин, відмінних природних і культурних умов.

Поява в Америці першого національно свідомого українця зазвичай пов'язують з ім'ям Агапія Гончаренко православного священика з Київської губернії, людини революційних поглядів, особисто знайомого з Шевченком.

Іншою досить колоритною постаттю був Микола Судзиловський-Руссель . Він також намагався залучити українців на свою нову батьківщину.

У 1893-році у Чикаго переїздить з Пенсильванії один із найсвідоміших українців першої еміграції Володимир Сіменович , громадський діяч у США, лікар родом з Бучача. З його іменем пов’язано початок культурно-просвітницького життя української Америки.

Однак перша велика група українських емігрантів у Сполучені Штати суттєво відрізнялася від своїх колоритних попередників. Це були в основному селяни Закарпаття та Лемківщини найзахідніших і найменш розвинених українських земель. Вісті про напівміфічні краї, що лежать далеко за морями, вперше донесли закарпатцям і лемкам їхні західні сусіди словаки, угорці та поляки.

Люди, що в незчисленному потоці емігрантів прибували до Сполучених Штатів, подолавши довгий виснажливий шлях, незабаром усвідомлювали, що в цій країні — країні багатих можливостей — треба працювати не покладаючи рук. Спочатку більшість новоприбулих знаходила роботу на вугільних шахтах і металургійних заводах Пенсільванії, й цей регіон став осереддям перших українських іммігрантів. Інші влаштовувалися на заводах у Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Коннектікуті, Огайо та Іллінойсі.

У 1895 р., коли агенти італійських пароплавних компаній з'явилися в Галиччині, розповідаючи про дешеву й родючу землю в Бразилії, почалася справжня «бразильська лихоманка». Понад 15 тис. зубожілих селян, які практично не мали уявлення, де саме знаходиться ця Бразилія, поїхали до цієї країни. Але замість сподіваного чорнозему вони отримали клапті нерозчищеного лісу у штаті Парана, біля міста Прудентополіса. Кинуті напризволяще, опинившись у незвичних кліматичних умовах, зіткнувшись із ворожістю індійців і, нарешті, не маючи медичної допомоги, вони найчастіше гинули незабаром після приїзду. Деякі поверталися на батьківщину. Ті, що залишилися, жили сам-на-сам із джунглями.

Якщо Бразилія принесла тільки розчарування, то Канада виправдала сподівання українських емігрантів. У її широких преріях знайшли собі місце селяни, котрі в пошуках землі емігрували з Галичини та Буковини. Першими українськими емігрантами в Канаді традиційно вважаються Іван Пилипів і Василь Єленяк. Вони удвох прибули до Західної Канади у 1891 р. і вподобали цей край. Повернувшись до Галичини, Пилипів переконав шість сімей із свого рідного села Небилів переселитися до Канади.

Значну роль у стимулюванні еміграції із Західної України до Канади наприкінці ХІХ століття відіграв товариш і однодумець Івана Франка, професор Львівської вчительської семінарії Йосип Олеськів. Він вивчав ситуацію в різних країнах, що запрошували до себе переселенців, а потім підказував землякам, де вони можуть позбутися злиднів, що переслідують їх у себе вдома. Вражений можливостями, які відкривалися перед селянами у Західній Канаді, Олеськів надрукував цілу низку брошур, де закликав заселяти Канаду.

Іммігранти, котрі прибували сюди, практично не мали грошей, не знали англійської мови, найчастіше були зовсім неписьменними. Після довгої виснажливої дороги вони опинялися у суворих незаселених преріях. Першим і найважливішим завданням було одне: вижити.

Сибір став другою "батьківщиною" українців. Заселення Сибіру українцями, яке активно розпочалося з другої половини ХІХ ст., різко інтенсифікувалося після спорудження Транссибірської магістралі . З того часу українці селилися поблизу цієї залізниці, переважно в селах, і займалися землеробством і тваринництвом. В Сибіру, на Далекому Сході і в інших місцях нового поселення українці заснували багато селищ, назви яких були перенесені з України: Катеринославка, Звенигородка, Зіньківка, Чернігівка, Прилуки, Кролевець, Харківка, Київ, Ромни, Брацлавка та ін.

Емігрантів спіткали великі труднощі: матеріальні і психологічні. Вони пізнали болісну ностальгію, психологічну несумісність, відчуженість, дискримінацію.

Звучить мелодія у виконані національного хору ім. Г.Верьоки «Мелодія»

Одні, покидаючи свої села, сподівалися зайнятися сільським господарством у чужих краях, де земля була дешевою та приступною. З самого початку ці іммігранти, що найчастіше лишали батьківщину цілими сім'ями, планували осісти на нових землях назавжди. Оскільки ці землі, як правило, містилися в незаселених районах, цим іммігрантам доводилося вступати у важку, виснажливу боротьбу з природою.

Більшість прямувала до Сполучених Штатів, де влаштовувалася робітниками на шахтах і фабриках, розташованих у великих містах або ж поблизу них. Ці іммігранти, переважно молоді парубки, планували залишатися у Сполучених Штатах доти, доки не зароблять стільки грошей, щоб повернутися до рідних осель, придбати там досить землі та загосподарювати.

Літературно-музична постановка.

На сцені зажурена дівчинка. До неї підбігають дівчата.

Іляно, поть побавитись!

Дівчинка не зважає на слова, тільки відмахується рукою.

Чом єси така сумна?
Няньо йде на зароботок у Амирику!
І муй..
І муй…
Мати реватимуть…
Дівки, достася журити!Нині прийдуть гусляші! Там все село буде!

Звучить музика. Починається танець.

В кінці танцю звучать трембіти та сумна мелодія.

Учасники сценки починають формування фінальної сцени та завмирають, відтворюючи скульптурну композицію. На екрані висвічується скульптурна композиція "Пам'ятник заробітчанам". Головні герої сценки формують живий пам’ятник. Закінчується сценка словами учня про долю його прапрадіда.

У нас дома від старого до малого споминають, що муй прапрадід так же мусів лишити свою сім’ю і свою родину йськаючи якогось заробку. З гуртом таких самих ковдошів нанялись аж удалеку Трансільванію заготовляти деревину у лісах. Там вун і найшов свуй кунець. Убило його велике дерево. Мала парть людий, що прийшли назад дому принесли прапрабабці-вдовиці лише тайстрину із сорочков і постолами, фірес і сокиру.

Яка удавшему била доля мого прадіда і його 6 сестер можете лиш здогадуватися…

Виступ дослідницької групи про ІІ еміграційний потік.

Виступ супроводжується презентацією.

Друга хвиля еміграції українців охоплювала період між Першою і Другою світовими війнами у ХХ столітті і була зумовлена поєднанням соціально- економічних та політичних причин. До 1914 р . на Захід емігрувало понад 500 тис. українців, у міжвоєнний період лише близько 200 тис. Головною причиною спаду було безробіття в США і Канаді, викликане Великою депресією. Якщо деякі країни вже не відчували нестачі в дешевій робочій силі, то інші продовжували залучати іммігрантів.

Відкрила їм свої двері Аргентина,. Сюди перебралося близько 40 тис. українців. 30-40 тис. західних українців емігрували до Франції, де знайшли роботу на вугільних шахтах і заводах біля Меца, на півночі країни.
Мабуть, найбільш відмітною рисою міжвоєнного виходу з України була поява нового типу емігрантів - політичних. Емігрували в основному ті українці, які зі зброєю в руках боролися проти радянської влади, підтримували Центральну Раду, Директорію, Гетьманат. Вони виїздили до Польщі, Чехословаччини, Австрії, Румунії, Болгарії, Німеччини, Франції, США і Канади.

Після поразки різних українських урядів у 1918 - 1920 рр.. десятки тисяч солдатів, офіцерів, урядовців і головним чином представників національної інтелігенції йшли разом з ними у вигнання. Їх кількість досягала 100 тис. чоловік. Основною причиною еміграції цих людей були політичні переконання.

Багато були військовими, однак значну частину становила національна інтелігенція. Сюди входили відомі діячі культури і науки чи люди, які ще зовсім недавно займали відповідальні пости, болісно переживали свої політичні помилки, ідеалістично налаштовані, але ідеологічно непримиренні.

Для багатьох з них боротьба за досягнення незалежності Україна залишалася сенсом усього життя. Прагнучи бути ближче до своєї батьківщини, вони селилися в Польщі або Чехословаччини.

Драматичні події в Україні 1917-1920 років підвищили інтерес до її політичних проблем. Усюди, де концентрувалися українці, стали виникати різноманітні політичні організації. Їх численні члени сповідували ультранаціоналізм, проводили акції протесту проти гноблення їх співвітчизників у Польщі та Радянському Союзі.
Прийшовши на Західну Україну, більшовики за кілька тижнів показали свої наміри, практично припинивши релігійне та політичне життя. Кожного дня відбувалися нові арешти, людей охопили непевність та страх.

В'язниці переповнились людьми, над якими чинилися жорстокі розправи. Радянським режимом було заборонено політичні партії, громадські об'єднання, культурні спілки. Управління перейшло до керівників, які приїхали з інших регіонів, та в переважній більшості не знали й не бажали знати місцевих особливостей і традицій.

Причиною до переселення стала також насильницька колективізація одноосібного західноукраїнського села, яка набрала характеру гострої боротьби. Вона супроводжувалась репресіями щодо одних, та заграванням з іншими. На темпи та методи колективізації в значній мірі впливала збройна боротьба з учасниками національного визвольного руху.

Ціною великих зусиль та численних жертв влада нав'язала західному регіону України радянську модель колективного господарства. Система збирання земель в колективні господарства проводилась руками людей, відрядженими зі Східних регіонів та загостренням репресій з боку державного апарату

Таке «життя» з більшовиками привели до того, що прихід німців був зустрінутий частиною населення з полегшенням. Та не принесла бажаного звільнення і німецька окупація.

Вивезення населення на примусові роботи до Німеччини впало новим тягарем на долю українського народу.

Необхідно відзначити, що перед та під час війни значних жертв зазнало духовенство: спочатку радянська влада кинула в тюрми десятки греко-католицьких єпископів та тисячі священиків, під час німецької окупації переслідували духовенство гітлерівці.

Ситуація на території Західної України склалась нестерпна. З одного боку, польське та німецьке населення жорстоко ставилось до корінного населення, з іншого, – урядовці радянської влади, комуністи.

Розпорошившись по багатьох країнах світу, насамперед Європи, відчуваючи нестатки й труднощі повсякденного життя, українські емігранти все ж не перетворилися в безлику людську масу.

Вони виявили достатні внутрішні сили для самоорганізації, а відтак — для збереження себе як частини українського етносу, відірваної через вказані вище причини від його ядра.

Цьому сприяла діяльність створених емігрантами в місцях їхнього скупчення численних громадських і культурно-освітніх установ.

Маючи в своїх лавах емігрантів чимало гідних, талановитих, чудово освічених людей, українці внесли в свій актив чимало корисного. Створивши численні наукові установи, цілу українську зарубіжну пресу, вони познайомили світ з українською проблемою.

Досить високого рівня досягла в їхніх працях нова українська суспільно-політична думка. Доброю якістю відрізняються багато їх культурні досягнення, що тим більше вражає, якщо врахувати, в яких важких матеріальних і політичних умовах їм доводилося жити і працювати.

Але їх праця була недаремна і по сьогодні ми можемо спостерігати за повноцінним життям українських діаспор в різних куточках земної кулі , які бережуть свою мову, традиції, культуру.

Перегляд відеофільму із культурного життя українських діаспор за кордоном.

Вступ дослідницької групи про ІІІ еміграційний потік.

Хронологічні рамки третьої хвилі еміграції охоплюють перше десятиліття післявоєнного періоду, оскільки в той час в Україні панував тоталітарний режим, який знищував національно свідомих представників українського народу, у тому числі й тих, які під час війни потрапили за кордон.

1939 року в зв'язку з нападом нацистської Німеччини на польську територію, захопленням німцями західноукраїнських земель приблизно 5 млн. українців були насильницьки вивезені до Німеччини як дармова робоча сила.

Радянською владою переміщені особи розглядались як зрадники Батьківщини, вороги народу. Вони не наважувались повертатись до рідного краю, тому що побоювались зустрічі із сталінським терором, з яким українці були знайомі ще з розповідей співвітчизників до війни.

Генеральний посол Канади А. Глинка, який офіційно відвідав у 1945 році численні табори для переміщених осіб, узагальнив причини, чому українці не захотіли повертатись на Батьківщину:

1. Ненависть українців до диктатури

2.Відсутність свободи віросповідання

3.Комуністична диктатура

4.Небезпека з боку Народного комісаріату

5. Заслання до Сибіру

1946 рік – перші повоєнні місяці, коли на вимогу Сталіна почалась примусова депортація колишніх радянських громадян до СРСР. Вона супроводжувалась насильством, розстрілами, знущанням, тортурами, обов'язковою висилкою до концтаборів.

З цього приводу Іван Багряний написав брошуру «Чому я не хочу повертатись до СРСР» – маніфест нової хвилі української еміграції, що вперше показав світовому людству обличчя тиранії і повну відсутність будь-яких прав людини, які панували на одній шостій земного суходолу.

Істотну частину «переміщених осіб» становили робітники і колгоспники, службовці та інтелігенція.

Якісно іншою була категорія осіб, які свідомо зробили свій вибір із антикомуністичних переконань. Так з'явилось нове покоління українських політичних емігрантів . Політична українська еміграція увібрала в себе в основному людей освічених, свідомих. Це були вихідці з міст, містечок та сіл.

З перших років еміграції українці налагоджували громадське й культурне життя. Для задоволення своїх духовних потреб вони створювали українські школи, хорові колективи, драматичні гуртки тощо. Такому поступу сприяв значний приплив високоосвіченої інтелігенції третьої хвилі еміграційного процесу.

У післявоєнний період у Канаді поселилась значна кількість українських музичних митців, серед яких диригенти: Ю. Гнатюк, Т. Кондрацька, В. Колесник, С. Гумунілович, З. Лавришик; оперні співаки: О. Бала, Л. Білошицький, М. Василенко, Н. Лисанюк та багато інших. В Канаду емігрували і театральні артисти та режисери фільмів, постановники, які розвивали українську культуру.

Значну увагу привертають до себе й українські митці та художники цього періоду. До них належать митець-декоратор І. Курачка-Армашевський (в Канаді з 1948 року); графік В. Баляс; художники Л. Перфецький, В. Залуцький, В. Доброліж, В. Курилик, Черешньовський та інші.

Еміграція... Для українських письменників ЗО—80-х років XX століття еміграція була трагедією їх життя. Бо це не просто життя за кордоном, це означало заборону повернутись до рідного краю. А хіба може бути щасливим письменник, позбавлений можливості спілкуватися з народом? Звичайно, ні. Однак, як не важко було письменникам-емігрантам, які знали, що їх твори не дійдуть до українського читача, вони писали, щоб народи світу знали, що є така країна — Україна, що є такий народ — український з його болем і стражданням, з його проблемами, які необхідно розв'язати.Українська проза письменників-емігрантів — це трагічна правда про життя нашої нації за часів тоталітарного режиму.

«Розстріляним Відродженням» називають мистецьку течію, яка намагалася словом боротись проти системи. Тоталітарна машина жорстоко розправилася з ними - лише небагатьом вдалося виїхати за кордон.

Літературно-музична постановка.

Звучить «Карпатська сюіта» Мирослава Скорика.

Ведуча Однією з провідних тем поетів-емігрантів є мотив викриття тоталітарного режиму, який заважав жити в Україні щасливо і вільно. Тугою за батьківщиною сповнені рядки їх поезії та прози.

Учні читають вірші та слова поетів та політичних діячів.

На екрані з’являються портрети письменників та їх роки життя та обставини загибелі.

Іван Багряний

«Я один з тих самих українців, що не хочуть додому, під більшовизм, дивуючи світ…ля європейців і громадян усіх частин світу (крім СРСР) дивно й незрозуміло, як то може людина утікати від своєї Вітчизни і не хотіти вертатись до неї. То, мабуть, великі злочинці, що бояться кари за свої гріхи перед Вітчизною…

Я не тільки не є злочинцем супроти своєї Вітчизни, а навпаки, я витерпів за неї третину свого життя по радянських тюрмах і концтаборах ще до війни. Вона мені сниться щоночі,…

Ми є. Були. І будем Ми Й Вітчизна наша з нами!

О. Олесь " На чужині "

             О принесіть як не надію,
             То крихту рідної землі:
                  Я притулю до уст її
                                                             І так застигну, так зомлію…
                                                            Хоч кухоль з рідною водою...
                                                            Я тільки очі напою,
                                                            До уст спрагнілих притулю,

Торкнусь душею вогненою.

С. Черкасенко « На чужині»

Про Україну ані чутки!
Живе, умерла, міцно спить?
У серці чадом в'ються смутки,

Душа завмерла і мовчить;

Холодним болем отупіння

Ущерть налита голова

І ринуть в пітьму безгоміння

Без сліду мислі і слова...

Де взять його, отрути зілля,

Заворожить гнітючий сум,

Розвіять чорне божевілля,

Розбити долі наглий біль.

О краю мій, моє кохання!

Лани широкі, гір шпилі!

О сльози рідної землі !-

Вас не забути до сконання!

Т. Осмачка:

Моя Україно, недоля моя,

була ж ти мені дорогою,

а нині тебе вже лишаюся я.

Ох, що ж ти зробила зі мною!

Є. Маланюк :

Не треба паризьких бруків,

Ні Праги вулиць просторих.

Все сняться материні руки,

Стара солома рідних стріх.

Юрій Клен. Уривок з поеми «Прокляті роки»

Блажен, хто гордо кинув рідний край
І з посохом в руці пішов шукати
На чужині незнаній дольній рай,
Куди веде його весна крилата.
Та тричі той блажен, який за чай
І хліб той не схотів себе продати,
Але, минаючи тропу розлук,
Зостався, щоб зазнати кресних мук.

О. Теліга «ПОВОРОТ»

І часто серце запалає болем,
А щось гаряче аж за горло стисне,
Коли над рідним, тим же самим полем
Зависне інша, незнайома пісня.

Чекає все: і розпач, і образа,
А рідний край нам буде - чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти - дорогою одною.

Заметемо вогнем любови межі,
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом

Ведуча

Якби міг повідати крук,

аби мав у крилах ще сили

на цвинтар на чужий Бавен-Брук

черешень приніс, як просила.

Упали б вони на межі

Цього і тамтешнього світу.

Могили, немов сторожі,

Здаля Україною світять.

Не свічі, що їх палить хтось,

Любов то – в серцях поіменних:

Близенько Осьмачка Тодось,

Ще ближче Докія Гуменна.

Євгеній десь тут Маланюк

Почила Лятуринська в Бозі,

І Ваша душа без принук

У вічній додому дорозі.

Бо сила любові й пера

Корінням з народу – в нім соки.

Вертайтися, любі – пора! –

Журавками в небі високім.

Постаті завмирають на сцені. Під час пісні на слова Б.Лепкого «Журавлі» у виконані Квітки Цісик по одному виходять зі сцени.

Виступ дослідницької групи про ІV еміграційний потік.

Виступ супроводжує презентація.

На відміну від другої та третьої хвиль, які мали політичні передумови, поштовхом до четвертої була не тільки «горбачовська відлига» та глобалізація у всіх своїх проявах, а знову ж таки економічні чинники. Початок четвертої хвилі еміграції припадає на кінець 1980-х рр.

Більшість емігрантів четвертої хвилі має вищу освіту, спеціальність, дехто володіє іноземною мовою. З середини 90-х років XIX ст. для емігрантів з України привабливими країнами для проживання залишалися США, Канада, а згодом додалися Австралія, Нова Зеландія, Гаванські острови.

Новоспечені емігранти, намагаючись влитися в закордонне суспільство, часто не знаходили спільної мови з представниками старої еміграції. У багатьох із них світогляд залишився радянський, а їхня розмовна мова - російська. Ця четверта хвиля викликала шок у старої української діаспори, оскільки вона не очікувала такого байдужого ставлення до української мови, культури, традицій.

Крім того, сьогоднішні причини еміграції людей з України відрізняються від колишніх. Так, попередні покоління залишали Батьківщину, котра перебувала під владою чужинців, а тепер українці мають власну державу. Об'єктивно держава дуже зацікавлена у кваліфікованих, працьовитих, патріотичних кадрах, однак не може знайти їм достойного застосування.
Таким чином, четверта хвиля української еміграції де в чому повторює першу - "заробітчанську".

Явище трудової міграції населення стає визначальним для подальшого функціонування української держави.

Багато сучасних дослідників виділяють наступні передумови цього процесу:

– боротьбу з бідністю, невідповідність заробітної плати умовам проживання, розшарованість суспільства і сповільнення темпів скорочення числа зайнятих, відсутність гідної плати;

– безробіття;

– соціальну незахищеність;

– відсутність перспектив у персональному та кар’єрному зростанні населення;

– кризові явища, пов’язані з культурним розвитком;

– корупцію та ін.

До іншої групи трудових емігрантів належать особи, що працевлаштувалися за кордоном та працюють відповідно до своїх професійних навиків. Причинами виїзду є кращі умови праці та вища матеріальна винагорода, а також суттєво вищий рівень життя у країні до якої мігрували. Однак, спостерігаємо двозначність наслідків такого процесу: з одного боку, відсоток людей, які повертаються після закінчення дії контрактів та угод загалом високий, але з іншого – більшість з них, проживши на території батьківщини певний час, знову їдуть працювати за кордон. З такою формою міграції пов’язане явище «відпливу або міграції умів». Воно трактується як міграція висококваліфікованих фахівців, зі збільшенням частки яких в країні-донорі починають пригальмовуватися темпи розвитку окремих галузей економіки, освіти та держави загалом, що створює загрозу індивідуальній та національній безпеці. Протягом останніх років кількість емігрантів суттєво збільшилася, особливо до таких країн як США та Канада, куди переїжджає значна частка фахівців з системного аналізу, програмування, біології та комп’ютеризація.

Процес еміграції українців стосується не лише Американського континенту, західноєвропейських та східноєвропейських країн. З розпадом СРСР сформувалась так звана східна діаспора. Більшість українського населення за межами України перебуває на території Російської Федерації, у Казахстані та деяких територіях Закавказзя. Досить численне українське за походженням населення у суміжних районах Бєларусі та Молдови. В інших регіонах українців налічується порівняно менше.

Участь українців у глобальних світових міґраційних процесах – вражаюча: понад 45% нашого люду живе за межами України. Понад 30% усіх українців (близько 20 млн.) живуть за межами України як закордонні українці, які є громадянами інших держав і глибоко інтеґровані в їх суспільства. А новітні українські міґранти й еміґранти становлять близько 25% громадян України (близько 8 млн.), а це понад 10% (!) від загальної кількості міґрантів у світі. А в сезонний пік чисельність українських міґрантів збільшується майже удвічі. Частка українських еміґрантів і трудових міґрантів, відносно до загальної чисельності українського соціуму, найвища в світі. Цей показник особливо тривожний на тлі депопуляції українського етносу – низької народжуваності й високої смертності та масової імміґрації в Україну.

Зважаючи на динаміку трудової міграції, можна виділити наступні її наслідки.

Є певні негативні риси, що можуть загрожувати ефективному функціонуванню економіки та загалом стабільності внутрішнього клімату держави - це залежність економіки від зовнішніх надходжень, демографічні та соціальні зміни.

До позитивних можна віднести:

1. Інвестиції в розвиток української економіки (прямі та непрямі);

2. Накопичення професійного досвіду у країнах з вищим рівнем розвитку сфери обслуговування і можливість поділитися ним у країні-донорі;

3. Сприйняття інших культурних особливостей країни-рецепієнта, що позитивно відображаються на формуванні системи цінностей мігранта;

4. Можливість «рекламувати» українську культуру у світі, створювати нові осередки української діаспори;

Перегляд відеолистів-привітань випускників школи, які навчаються за кордоном.

Фінал

На екрані кадри з майдану та АТО.

Чорна ніч над твоїми обшарами,

Ніч червоних пожеж і плачу

Хто закляв тебе чорними чарами

Звучить « Пливе,кача…» у виконані «Пікардійської терції».

На поталу вогню і мечу?

Щоб північнодикунськими ордами

Знов топтати землю святу.

Щоб сини твої мріями гордими

Знов кривавили світлу мету.

Чорна ніч над твоїми руїнами.

І йдемо ми до тебе крізь ніч.

І, як факел, несем на Вкраїну ми

Знов весною палаючий клич.

Учасники по черзі виходять на сцену зі «свічками - хвилина мовчання.

Музика затихає. Звучать слова ведучих

Червона калина у білому снігу

Сумна за весною і хоче тепла

Червона калина, мов та сиротина

Ніхто не зігріє, бо сонця нема

Червона калина, хоч важко, та сильна

Зими не боїться з віків

Червона калина, як мати жде сина,

Так жде Україна на своїх синів.

Виходить Дівчина у символічному костюмі України починає акапельно тихо заспівувати пісню «Ой, у лузі червона калина…»

Ой у лузі червона калина
Похилилася.
Чогось наша славна Україна
Зажурилася.

На приспів вступає музика та всі учасники. Заноситься стилізований прапор.
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
Не хилися, червона калино,
Маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно,
Маєш вільний рід.
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!

Ведучі

Це моя і твоя війна
за мою і твою свободу.
Ти із заходу, я зі сходу -
ми щаслива одна сім'я.
І ніхто нас не роз'єднає,
нас ніколи ніхто не здолає,
бо ми разом – могутня сила.
Це моя і твоя Україна.
І весь світ нас з тобою знає.
Нас з тобою весь світ поважає,
бо ми биті, та не подолані,
ми з тобою ніким не підкорені!
А нам брешуть, а нас обманюють.
Нас, мов звірів, з тобою стравлюють,
але марно - дешева акція.
Я і ти – то Велика нація!
І ніхто нас не роз'єднає,
нас ніколи ніхто не здолає.
Ми тут вільні, царям не вклонимось,
ми ніколи їм не підкоримось!
Бо нам воля дорожче золота.
Наше слово б'є краще молота.
Я і ти – це велика сила.
Я і ти – це і є Україна. А. Дмитрук

Звучить пісня «Моя Україна»

Свято рідної мови

Мета. Показати красу, багатство рідної мови, розвивати навички виразного та інтонаційного мовлення, творчі здібності, виховувати любов до рідної мови, почуття гордості за свій рідний край.

Вчитель: Мамчур Л. В.

Клас: 3

( Зал святково прибраний ).

Учитель. Шановна громадо! Дорогі гості, батьки, діти. Сьогодні у нас свято, приурочене Дню української мови і писемності. Це одне із наймолодших державних свят в Україні. Воно встановлено указом Президента України 9 листопада 1997 року. Вважають, що саме в цей день народився Нестор- літописець- автор « Повісті минулих літ», яка розповідає про найдавнішу історію нашої держави, про перших князів та про українську культуру.

(Учениця читає казку про мову).

Учень. Найкращий дар, який має людина від Бога- це мова. Німа людина дуже нещаслива. Вона не може сказати того, що її голова думає, що її серце відчуває. Різними мовами говорять люди. За підрахунками вчених, на земній кулі є біля 3000 мов.

Учениця. Деякі мови подібні, інші зовсім різні. Наша мова також має кілька сестриць, що до неї подібні. Споріднені з нашою мовою російська, білоруська, польська, чеська, словацька, болгарська та інші. Чужі або зовсім не подібні до нашої китайська, німецька, англійська та інші.

Учень. Історія моєї мови починається з 4-5 століття нашої ери. У той далекий час із розрізнених слов’ янських племен склалася народність,з якої згодом утворилась Київська Русь. З того часу й починається історія моєї рідної української мови.

Учениця. Дуже багато поневірянь пережила моя рідна мова. Були часи, коли заборонялось друкувати книги українською мовою, а багато заможних українців соромились своєї мови, розмовляли на російській чи іноземній. Українська мова вважалась мовою кріпаків, простих селян.

З величезною силою зазвучала моя мова у творах Т. Г. Шевченка .Поет так звертався до українців:

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Учень. Його справу продовжила Леся Українка. Будучи тяжко хворою дівчиною, вона велику надію покладала на рідне слово.

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє.

Учениця. Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу- це його мова».

Учень. А Володимир Сосюра закликав:

Любіть Україну у сні й наяву

Вишневу свою Україну.

Красу її, вічно живу і нову

І мову її солов’ їну.

Учениця.

Крізь заборон важке каміння

Пробилась ти, немов проміння.

Тобою можемо гордиться-

Ти- чиста дзвонкова криниця.

Учень. Немало мов на білім світі,

Та серед них одна лиш рідна!

Наш рід великий, славнозвісний,

Бо є в нас мова, є в нас пісня!

( Звучить пісня Миколи Янченка «Лише на Україні» у виконанні батька Коломієць Маші).

Учениця. Мов вишиваний рушничок,

Мовонька барвиста.

Неповторна, гомінка,

Ніжная і чиста.

Дивовижна, чарівна

Мова- зоряниця.

Немов чистая вода

З давньої криниці.

Учень. Моя мова- найкраща у світі! Нею освідчувалися в коханні мої дідусі і бабусі, моя матуся і татусь. Моєю рідною мовою я сказав свої перші слова: мама, тато. Нею скажуть свої перші слова мої діти.

Учениця. Моя мова- найбагатша в світі. У словнику моєї мови налічується більше 300 тисяч слів. Моєю мовою мовлять, речуть, розмовляють, говорять, балакають, оповідають, кажуть, гомонять, моралізують, лепечуть, белькотять, бовкають, гаркають, гиркають оточуючі мене люди… У якій мові є ще така багата лексика. Тільки в моїй рідній мові!

Учень. Українську мову вважають багатою ще й тому, що одне слово може мати кілька значень. Наприклад, чиста вода, чистий папір, чиста совість, чисте небо, чисті світанки.

Учениця. Багата наша мова ще й тому, що в ній є слова ,які виражають найтонші відтінки почуттів: смуток, сум, печаль, журба, розпач, відчай.

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода,-

То України мова барвінкова,-

Така багата й вічно молода.

(Пісня « Рідна мова», муз. В. Колотія, слова М. Прощерука).

Калинова сопілочка, гей, дзвінкоголоса.

Соловейко на гілочці дослухатись просить.

Сопілочка голос має,

Нашу мову величає,

Грає дзвінко, звеселяє.

Заспіваймо разом, дітки,

На чарівнім святі.

Рідну мову, як ту квітку,

Будемо плекати.

Вчитель. А якими прекрасними звертаннями багата наша мова.

Учень. Є в нашій мові прекрасні звертання ,добрі і щирі , прекрасні слова.

Тими словами усяк без вагання маму найкращу свою назива.

Учениця . Мамо, матусенько, мамочко, ненько, матінко, усміх твій ніжний ловлю. Мамонько рідна, моя дорогенька, я над усе тебе в світі люблю!

Учень. Я і до тата умію звертатись, хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись, і щоб в душі його сонце цвіло.

Учениця. Татку, татусенько, таточку, тату, кращого в світі немає навкруг! Татоньку, хочу тебе обійняти , ти мій порадник, заступник і друг!

Учень. Я до бабусі з любов’ ю звертаюсь:бабцю, бабусю, бабуню моя! І до бабусиних рук притуляюсь, і відчуваю в них лагідність я!

Учениця. Й до дідуся я іду по науку: діду, дідуню, навчи в світі жить! Він на голівку кладе свою руку, голос сріблястий струмочком біжить.

Учень. Слово могутнє, яка в ньому сила! Скажеж з любов’ ю і радість росте. Слово хороше народжує крила, ви не забудьте ніколи про те.

Учениця. Донечко, синку, сестрице, братусю,- дружна, велика, щаслива

сім’ я! Таточку, мамочко, бабцю, дідусю,- мій оберіг і родина моя!

Вчитель. З сім’ ї народжуються перші паростки любові та поваги до рідного слова. Народжуються з маминої та бабусиної колискової, з казки, з народної пісні,з дотепної приказки та мудрого прислів’ я.

Учень. Як я був іще маленький,

Колисала мене ненька.

Колисаночку гойдала

Й ніжну пісеньку співала.

(Звучить колискова пісня у виконанні мами учениці Середюк Софійки).

Вчитель. Нехай від роду до роду, від батька до сина і від матері доні передається те надзвичайне добро- колискова пісня. І назавжди тоді ми залишимось великою сім’ єю, духовно багатою українською родиною. Недаремно український письменник-народознавець Василь Скуратівський писав: «І що більше буде виспівано колискових, то щедрішими, духовно багатшими стануть наші діти».

Вчитель. Наші діти старанно вивчають рідну мову в школі. Вони відшукали гарні вислови про мову, зібрали багато українських прислів їв про силу слова, склали власні сенкани. Погляньте на їхню працю.

А ще вони підготували вірші.

Учень. Все ,що живе на світі,

Уміє розмовляти.

Уміють говорити зайці та зайченята,

По своєму говорять і риби серед моря

І у садочку пташка, і у траві комашка…

Говорять навіть квіти з блискучими зірками…

- А як говорять діти?

- Так, як навчила мати!

Учениця. На білому світі, на чорній землі

Є мова у квітів, є мова в зорі.

Є мова у бджілки, в метелика й клена,

В бузкової гілки, в любистку зеленого.

Є мова в калини, в дрімучого лісу,

У річки й стежини, в осіннього листу.

Та тільки тому, хто цурається рідної мови,

Не промовлять вони ані слова.

Учень. Раз казала мені мати:

«Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх щоб у серці ти зберіг».

В серці ніжну і погідну збережу я мову рідну!

Учениця. Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

Учень. Моя українська мово!

Ти мамина колискова,

Бабусина перша казка,

Батька суворість і ласка.

Нам, українцям рідна,

Любові та шани гідна.

Моя українська мова-

Ніжна, лагідна, чудова!

Учениця. З далекого краю, з далеких світів

Журавлик на крилах додому летів.

Минав океани, ліси і моря

Вдивлявсь крізь тумани

Чия це земля? Чиї це долини? Чиї це луги?

Чию це калину гойдають вітри?

Впізнав Україну: «Моя це земля,

Моє тут гніздечко і мова моя.

Вчитель. Наша мова калинова

І ласкава, і медова,

І багата, і не бідна-

От що мова наша рідна!

Розцвітай же, рідна мово,

І в родині, і у школі,

Й на заводі, і у полі

Пречудесно, пречудово-

Розцвітай же слово!

Учень. Українські діти всім говорять сміло:

Свій народ любити- то велике діло.

Лиш по- українськи любо говорити,

І по- українськи Господа молити.

Треба й чужі мови старанно вивчати,

Та з усіх найбільше рідну шанувати.

( Пісня «Рідна мова» ,музика А. Павленка, вірші В. Гринька і К .Гнатенка).

Вчитель. Сумні свята без жартів та ігор. Ми з вами також зараз пограємо у мовні ігри. У мене в руках український віночок, але ще без квіточок. Зараз ми будемо вплітати у нього квіти.

1 група - червоні маки;

2 група – сині волошки;

3 група – білі ромашки;

4 група – чорнобривці;

5 група (присутні у залі батьки) – плоди калини.

Завдання:

Дібрати якомога більше прикметників до слова « мова»

( Батьківська, бабусина, багата, бідна, барвиста, барвінкова, близька, благословенна і т.д.)

Зі слова «колискова» утворити нові слова.

( Колиска, слово, слова, коло, коса, колоски, воли, лиска, вокал, лико, кок, сок, совок ).

Скласти прислів’ я про мову.

Цюпти ютьзнавпі по юпір’ , а динулю по овім.

Скласти з букв чарівні слова. Сказати, коли вони вживаються.

Розпізнати ключове слово фразеологізмів.

На нього кидають слова і гроші; його радять шукати в полі; він є у голові легковажної, несерйозної людини.

Вітер.

Через них пролітають, як через отвір; вони не квіти, але в’ януть; їх розвішують, як білизну, особливо дуже довірливі.

Вуха.

Ним можна клювати, як дзьобом; його задирають, коли зазнаються;його можна всунути будь- куди.

Ніс.

Він коневі не товариш і дружній череді не страшний;скільки його не годуй, він усе в ліс дивиться;інколи він буває в овечій шкурі; як його боятися, то в ліс краще не ходити.

Вовк.

- Що означає вислів «після дощику в четвер?» Ніколи.

( Діти вплітають квіти у віночок ).

Вчитель. Який гарний став наш віночок. Барвистий, багатий, як рідна мова. Український віночок, як і вишиванка, як і вишитий рушник є символом нашого народу. А улюблені рослини- символи - це калина та верба. Які вірші про них ви знаєте?

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина- дитина.

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою

Червонакалина.

Чи я в лузі не калина була?

Чи я в лузі не червона була?

Взяли мене поламали

І в пучечки пов’ язали- така доля моя.

( Пісню « Ой є в лузі калина» виконують дівчатка ).

Вчитель. – Хлопці, дівчатка співали нам. А що ви вмієте робити?

Хлопці. – А ми заспіваємо вам пісню- гру про Василя.

Ой, Василю- товаришу, ну ж- бо глянь ти на нас,

Чи вгадаєш, товаришу, яка праця у нас?

А як не вгадаєш, станемо карати:

Будеш тоді перед нами три дні танцювати.

( Український танок у виконанні дітей).

Вчитель. Сьогодні на нашому святі присутня дитяча письменниця- Тетяна Іванівна Пакалюк. Запросимо її до слова.

( Виступ письменниці. Презентація нею своєї нової книги «Рідна мова». Вплітання нею своїх квіточок до українського віночка).

Учениця. Мова українська- то Шевченка слово,

Лесі Українки і Марка Вовчка.

Мова українська - то дарунок Бога.

Це барвисте слово генія Франка.

Учень. Мова українська - це і степ широкий.

Це сади вишневі і гаї, ліси.

Мова українська - океан глибокий

Мудрості народу - вічної краси.

Учениця. Мова українська - берегиня наша,

Пісня материнська, голос немовлят.

Мова українська - це достатку чаша

І найбільше свято із відомих

Учень. Мово наша рідна, йди широким кроком

Впевнено і гордо в світле майбуття.

Не лякайся, мила, цих тривожних років

Ти для нас - єдина і на все життя.

( Звучить пісня М. Поплавського «Україна» у виконанні батьків і дітей)

Додаток 1.

Додаток 2.

Фотоматеріали

ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ БАБИНОГО ЯРУ.

Сценарій зустрічі з письменником, автором книги "Рождённые страдать? Катастрофа в Украине 1941 -1944 гг". Кором Роосом

Мета заходу: ознайомлення з трагічними сторінками історії єврейського народу під час Другої світової війни; знайомство з творчістю Корома Роосома.

Вчитель: Тюленєв Є.М.

Початок заходу, демострація фрагменту спектакля "Жизнь в тени смерти" Вінницького обласного товариства єврейської мови та культури

Ведучий:

Їм — неоплаканим і невідспіваним...

їм — похованим без труни й молитви,

позбавленим могили й шани — присвячується

наша сьогоднішня зустріч

Пом'янімо мільйоннії жертви

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Ведуча:

Страшна ніч огорнула мою Україну.

В небі високо засяли зорі.

Чому ж до зірок я думкою лину,

Схиляючи голову в тихій покорі?

Ведучий:

Може, ті зорі — то душі людей,

Які відлетіли в трагічні часи? ...

А серед них скільки було дітей!

їм не бачити більше земної краси.

Ніколи вже їм не пізнати Кохання...

Не пройтися щасливими лісом, ні полем...

Голокост знищив життя і сподівання...

Ведуча:

Раптом туга стискає душу мою...

Свічку поставлю на могилі.. Запалю.

Прошепчу я тихенько молитву свою

— Тих жертв замордованих, страчених я гріх замолю.

Хай світло від свічки у небо летить

— Хоча б одну Душу зігріє в цю мить,

Щоб Душа ця загублена спокій знайшла —

І у Вічність до Бога вона відійшла.

Відеоролик про презентацію книги "Рождённые страдать"? в Ізраїлі

Представлення гостей та автора книги

Ведучий: Перша презентація книги відбулася ще в жовтні 2011 року у Вінниці. Захід був приурочений до 70-річчя початку Другої світової війни. І спеціально для презентації в Україні була підготовлена російськомовна версія книги.

Книга підготовлена благодійним фондом «Роза пустелі» (Нідерланди). Це невеликий приватний фонд, заснування якого стало останньою волею однієї голландської леді (Кор Роос не повідомила нам її ім'я). Вона довірила виконати свою волю нашому гостю пану Рооса. Згідно з її бажанням, фонд повинен підтримувати євреїв, які постраждали у Другій світовій війні. «Відповідно з цим завданням, ми щомісяця надаємо матеріальну допомогу пережили Голокост в Ізраїлі, а також підтримуємо спеціальні проекти, як наприклад, видавництво цієї книги.

Над виданням працювали перекладачі, редактори, фотографи-ілюстратори, представники різних християнських та єврейських організацій з трьох країн (Україна, Ізраїль та Нідерланди) під керівництвом пана Кора Рооса.

Презентація книги автором, показ слайдів

Відеоролік "Бабин Яр"

Відповіді на питання автором

Ведуча:

Боже великий, всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду,

— Праведників не забудь.

Дивляться в твої очі

Мільйони скатованих душ.

Пригорни їх, посели на спочинок,

Та їхнього сну не наруш!

Заступи нас і нашу державу

Од кривавих, лютих негод.

Всі ми — сущі, усопші, прийдешні

Ознайомлення гостей заходу з виставкою літератури посвяченої проблемі Голокосту в Україні

Фотографування, автограф - сесія

Додаток 1.

Фотоматеріали

Сценарій класної години «Юнак з очима, які дуже хотіли жити»

Мета: вшанувати пам'ять героїв, що загинули на Майдані; розвивати бажання стати захисником Батьківщини, прищеплювати любов до України, виховувати почуття власної гідності.

Вчитель: Белінська Н. Д.

Учень 1.

На Майдані сьогодні тихо,

Плаче свічка, звучать молитви,

Вже прогнали страшне ми лихо,

І не чути вже грому битви.

Перемога! Вже Україну

Гвалтувать не дамо нікому!

Але скільки ж прекрасних хлопців

Не повернуться вже додому.

Повертаються в домовинах

Прапорами і квітами вкриті.

Це найкращі Сини України

Зека звірами підло вбиті!

Коли їхали, їм говорили –

«Там стріляють і можуть вбити»,

Та Вкраїну вони любили,

Вільно й чесно хотіли жити.

В серці смуток і туга сьогодні,

Ллються сльози по всій країні,

Хтось сказав – це ж Небесна Сотня

Йде на небо за Україну…

Боже милий, списи Україну,

Хай в ній правда і віра воскреснуть!

Хай повік її захищає

Ця святая Сотня Небесна… (Андрій Глушик)

Учень 2.

З «чорного» четверга – з 20 лютого 2014 року впродовж декількох днів Україна хоронила своїх найкращих синів і дочок, які загинули на барикадах у центрі Києва, а найбільше – від куль снайперів. 88 тільки офіційно підтверджених МОЗ смертей. Страшна, кривава, нелюдська плата за тишу, яка тепер стоїть над Майданом.

Учень 3.

Життя, як спалах сірника,

В одних залишиться й погасне,

У інших довго горить ясно

А є не спалахне ніяк. (Олег Вінник)

Учень 4.

Яскравим і коротким, як спалах сірника було життя одного із наймолодшого із майданівців Романа Гурика.

Учень 5.

Із Вікіпедії:

Гурик Роман Ігорович (2 жовтня 1994 року, м. Івано-Франківськ – 20 лютого 2014 року, м. Київ) – протестувальник Євромайдану, студент факультету філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Герой України.

Учень 6.

Із життя:

20 лютого погляди всієї родини Романа: бабці Наталі, дідуся Мирослава і мами Ірини були прикуті до монітора: транслювали епізоди кривавих подій із Майдану, коли снайпер спокійно розстрілював юнаків, які захищалися дерев’яними щитами. Ніхто ще тоді не міг припустити, що один із тих юнаків – їхній єдиний син і онук.

Учень 7.

Вперше Роман поїхав на Майдан, коли зима була дуже люта, а востаннє на Стрітення. Мама не хотіла пускати сина до Києва. Він запитував її: «Ви з татом їздили на Помаранчеву революцію? То чого ти мене стримуєш?»

Останній запис Роми в соціальних мережах: «…зараз або ніколи. Всі на Майдан. На смерть».

Учень 8.

«Татуировка на теле. Рюкзак с кедами и обертками от конфет. А на голове 10 на 7 см. дыра с осколками черепа… Пока я удерживала его руку, чтоб поставить капельницу, он бессознательно, рефлекторно, инстинктивно сжал мои пальцы в своей ладони. Я никогда не забуду этой своего рода попутки удержаться за жизнь» - так описує останні хвилини життя Романа лікар швидкої допомоги Варвара Шпиц.

Учень 9.

Згорьована мама, їдучи за сином до Києва, втомлена, спершись на столик в купе потягу, заснула. І сниться їй, що приходить до неї Роман.

«Мамо, то я» – каже. А мама його запитує: «Ромочка, як ти? Ти живий? А я їду за тобою, мені таке люди сказали… Таке, неправду сказали!» «Мамочко, то – правда, але ти будеш мною гордитися ціле своє життя! – сказав їй Роман!

Учень 10.

Мамо, не плач. Я повернусь весною,

У шибку пташиною вдарюсь твою,

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач,

Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм,

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,

Розкажу, як мається в далі новім.

Мені колискову ангел співає

І рана смертельна уже не болить,

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. І люблю Україну

Вона, як і ти, була в мене одна. (Степан Стефурак)

Учень 11.

Пішов у вічність юнак з очима, які дуже хотіли жити. У його родині він був шостим, хто положив голову за Україну. Пішов у вічність бунтар з діді-прадіда, взявши від предків сили, щоб дивитися на це все власним поглядом і йти вперед. В ньому життя було на десятьох. Саме він поклав найдорожче, що у нього було за нас усіх. Роман – хлопець не з сірої маси.

Учень 12.

На Майдані, власне кажучи, не було дівчат і хлопців з сірої маси. Сіра маса сиділа вдома біля телевізорів, або обурювалась, що центр Києва розносять і забруднюють. А ті, що вийшли на Майдан, хотіли жити не менше ніж ми з вами, але в той же час казали – якщо не ми, то хто тоді?

Учень 13.

Їх було близько 100. Пливли гроби по морю людей, як човни. Плили гроби по морю сліз і розпачу, а вслід плескались хвилі молитов і переспіву (звучить пісня «Плине кача»)

В тих гробах, як на крилах ангела у вирій полетіла Небесна Сотня… Схилімо голови перед їх світлою пам’яттю.

Вічна Слава Героям!

Герої не вмирають!

Додаток 1.

Розділ IV. Діагностика рівня патріотичного та громадянського

виховання школярів

Анкета «Громадянські ціннісні орієнтації старшокласників»

1.Що на даний час турбує Вас більш за все?

а) моє майбутнє;

б) матеріальне становище;

в) стан здоров’я;

г) побоювання не знайти роботу;

д) забезпеченість житлом;

е) екологічна ситуація;

ж) аморальність у молодіжному середовищі;

з) зниження авторитету України в міжнародному співтоваристві;

и) стан культури в суспільстві;

к) стан з правилами і свободою людини у країні;

л) послаблення почуття колективізму і солідарності в суспільстві;

м) відсутність загальнонаціональної ідеї, здатної об’єднати всі верстви суспільства;

н) ситуація з міжнаціональними стосунками країні;

о) інше (напишіть).

2. Як ідеї видаються Вам найпривабливішими?

а) ідея безпеки;

б) ідея стабільності;

в) ідея свободи і прав людини, її особистої гідності;
г) ідея рівності і справедливості;

д) ідея національного відродження країни;

е) ідея духовності й моральності;

ж) ідея розвитку ринкових відносин і свободи підприємництва;

з) ідея відродження національних традицій;

и) ідея централізації влади;

к) інтереси моєї нації;

л) ідея самостійності регіонів;

м) інше (напишіть).

3. Що, по вашому, означає бути громадянином?

а) безпосередньо проживати в Україні;
б) володіти правами громадянина України;

в) володіти як правами, так і обов’язками перед країною;
г) бути патріотом;

д) бути причетним до великої історії й культури країни;

е) своєю активністю сприяти розвитку громадянського суспільства і демократії;

ж) не замислювався над цим;

з) інше (напишіть)

4. Чи вважаєте Ви себе патріотом України?

5. Що для Вас означає бути патріотом?

а) любити і гордитися Україною

б) бути готовим захистити країну;

в) поважати традиції і культуру країни;

г) своєю особистою участю сприяти процвітанню країни;

д) інше (напишіть)

6. Чи готові Ви виїхати за кордон, якщо з’явиться така можливість?

а) готовий виїхати за кордон назавжди;
б) поїхав би на деякий час (вчитися, працювати);

в) вважаю за краще жити в Україні навіть за поганого розвитку подій;

г) важко відповісти;

7. Як Ви ставитесь до служби в армії?

а) всі здорові чоловіки повинні відслужити в армії встановлений термін;

б) призовник повинен мати можливість за бажанням пройти альтернативну службу;

в) потрібно перейти від закликів до комплектування армії на контрактній основі;

8. Чим для Вас є Батьківщина, які її просторові характеристики?

а) Україна в цілому;

б) місто(село), в якому живу;

в) регіон, область.

9. Які з перерахованих нижче цінностей, на Ваш погляд, мають стати пріоритетними для громадян нашої країни? (проранжуйте подані цінності за ступенем їх важливості для вас)

а) дотримання національних традицій;

б) законослухняність;

в) свобода, незалежність у думках і діях;

г) громадянський мир і злагода;

д) відповідальність;
е) терпимість до інших поглядів;
ж) милосердя;
з) повага до людської гідності;

и) гарантія прав і свобод особистості;
к) стабільність у житті;
л) уміння брати від життя все;

м) висока моральність

н) здоровий спосіб життя;

о) любов до батьківщини;
п) освіта;

10. У чому, на Вашу думку, полягає громадянський обов’язок людини? (проранжуйте подані нижче твердження за ступенем їх важливості для вас)

а) кожна повнолітня людина має ходити на вибори (президента, депутатів і місцевої влади);

б) необхідно чесно сплачувати податки;

в) треба дотримуватись усіх законів, які діють в країні;

г) кожний здоровий чоловік повинен відслужити в армії;

д) слід вивчати і любити історію своєї країни;

е) кожен повинен чесно трудитися в міру своїх здібностей;

ж) необхідно піклуватися про свою сім’ю та дітей;

з) треба брати активну участь в охороні природного середовища;

и) слід цікавитися міжнародними подіями;

к) людина повинна жити для себе, не думаючи ні про який громадянський обов’язок;

л) приносити користь іншим;

м) брати активну участь в політичному житті суспільства;

н) здобути хорошу освіту.

11. Якими здібностями, на Ваш погляд, повинен володіти ідеальний громадянин? Які з цих цінностей є у Вас?

12. Які з перерахованих нижче прав людини Ви вважаєте найбільш важливими для нормального життя суспільства? (можна відзначити декілька відповідей, але не більше трьох)

а) свобода совісті (право мати свої погляди);

б) свобода слова (право вільно висловлювати свою думку);

в)свобода інформації ( право ставити питання і отримувати відповіді);

г) право на рівність всіх перед законом;

д) право на захист культури свого народу;

е)свобода від принизливого поводження;

ж) важко відповісти;

з) інше (напишіть).

13. Як Ви вважаєте, чим можуть гордитися громадяни нашої країни? (можна відзначити декілька відповідей, але не більше трьох)

а) славним історичним минулим;

б) спортивними досягненнями;

в) науковими відкриттями;

г) своїми співвітчизниками;

д) багатою культурною спадщиною;

е) традиціями, звичаями;

ж) красою природи;

з) системою освіти;

и) нічим гордитися;

к) інше (напишіть).

14. Чи вважаєте Ви, що Ваша активна участь у вирішенні суспільно-політичних проблем може змінити життя країни на краще? (можна відзначити тільки одну відповідь)

а) упевнений, що своєю участю можу змінити життя суспільства;

б) сумніваюся;

в) від моєї участі в суспільстві нічого не зміниться;

15. Якби Вас обрали мером Вашого міста, що б Ви зробили?

16. Чи є національності, до яких Ви відчуваєте неприязнь?

а) немає;

б) так (вказати до яких).

17. З якою з нижченаведених думок Ви згодні? (можна відзначити тільки одну відповідь)

а) міжнаціональні проблеми можна вирішити лише із застосуванням сили;

б) сила необхідна тільки тоді, коли виникає загроза життю і гідності людей;

в) силове вирішення національних проблем в принципі недопустиме;

г) важко відповісти.

18. Назвіть найбільш значущі для Вас події особистого життя за минулий навчальний рік. Обґрунтуйте свій вибір.

19. Які події політичного і культурного життя найсильніше схвилювали Вас за минулий рік:

а) на міжнародному рівні;

б) на рівні країни;

в) на місцевому рівні.

20. Якою Ви бачите долю нашої країни через 20 років?

21. Яким Ви бачите своє майбутнє через 20 років?

Аналіз анкет учнів 9-11-х класів «Громадянські ціннісні орієнтації старшокласників»

Анкета «Що важливіше?»

(для учнів 5-10 класів)

Розставте картки в порядку значимості для вас того, що на них зображено. Пронумеруйте їх.

ДРУЗІ

БАТЬКІВЩИНА

СЛАВА

ПРОФЕСІЯ

БАГАТСТВО

ЛЮБОВ

КВАРТИРА

РОДИНА

СПІЛКУВАННЯ

ЗДОРОВ’Я

ТАЛАНТ

СВОБОДА

Аналіз анкет учнів 6-х класів «Що важливіше?»

Висновки

Патріотичне виховання органічно поєднує національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання і базується на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю України.
Вихованню сучасного громадянина-патріота України сприяє спільна участь вчителів, учнів, батьків у виховних заходах, розробки яких подано у даному посібнику.
Використання посібника вчителями та класними керівниками сприятиме розвитку критичного творчого мислення, самоактивності, творчості та допоможе зробити виховний процес ефективнішим та цікавішим, зекономить час на підготовку до уроків та позакласних заходів.

Література

Бех І. Д. Концепція виховання особистості. / І. Д. Бех/ Рідна школа. – 1991. – № 5. – с. 40 – 47.
Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: наук.-метод. Посібник. / І. Д. Бех / К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
Бех І. Д., Чорна К. І. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді./ І. Д. Бех, К. І. Чорна/ К., 2014. – 29 с.
Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: аналітично-інформаційні матеріали. – К.: Державний ін.-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 191 с.
Галузяк В. М., Холковська І. Л. Діагностичний інструментарій класного керівника / В. М. Галузяк, І. Л. Холковська/ Вінниця: ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2009. – 301 с.
Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави/ Педагогічна газета. – 2000. - № 6(72), червень. – 6 с.
Коркішко О. Г. Виховання патріотизму молодших школярів у позаурочній виховній роботі/ О. Г. Коркішко/ Луганськ, 2004. – 23 с.
Мала енциклопедія державознавства / НАН України, Ін-т держави й права ім. В. М. Корецького. – К.: Довіра: Генеза, 1996. – 942 с.
Методичні рекомендації з організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді у 2014/2015 навчальному році / Додаток до листа Міністерства освіти й науки України від 27. 11. 2014 № 1/9-614. – 8 с.
Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів/ Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1243 від 31. 10. 2011.
Чорна К. І. Виховання громадянина, патріота, гуманіста: навч.-метод. посіб. / К, І. Чорна – К: ТОВ «ХІК», 2004. – 96 с.

doc

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Ясевіна Тетяна Тимофіївна

Пов’язані теми

Класному керівникові, 8 клас, Виховна робота

Додано

27 квітня 2022

Переглядів

1550

Оцінка розробки

Відгуки відсутні