Посібник "Реалізація наскрізної змістовної лінії "Громадянська відповідальність"

Реалізація наскрізної змістовної лінії «Громадянська відповідальність» як засіб інтеграції ключових і загально-предметних компетентностей, навчальних предметів та предметних циклів»

Даниленко Володимир Григорович – вчитель історії та правознавства

АНОТАЦІЯ

 У посібнику подано різнорівневі види інтерактивних вправ на уроках історії в середній школі. Ці вправи сприятимуть розвитку соціальної та громадянської компетентності у процесі навчання, а саме: навчання про громадянську відповідальність; навчання для розвитку розуміння та формування ціннісних ставлень до громадянської відповідальності; навчання через здобуття практичного досвіду громадянської відповідальності.

Громадянська компетентність як функція  демократичного освітнього середовища

Освіта, зорієнтована на формування громадянських компетентностей, вимагає докорінно нових підходів до навчання, адже успішне виховання громадянина вимагає не лише знань та критичного розуміння себе і світу, а й отримання особистого досвіду участі у громадському житті, у взаємодії з іншими на засадах поваги і рівності, відповідальності за спільну справу, мирного вирішення конфліктів.

Проект нового Державного стандарту освіти пропонує 8 ключових компетентностей. Одна з наскрізних – «громадянська компетентність», розвиток якої готує нас до «ефективної та конструктивної участі у громадському житті» та у демократичних процесах, «в сім’ї, на роботі», до успішної взаємодії з іншими, солідарності та рівності на основі поваги до прав людини, мирного співіснування та поціновування соціокультурного різноманіття. 12 квітня 2016 року Рада Європи ухвалила нові Рамки компетентностей для культури демократії, визнавши важливість розвитку громадянських компетентностей через освіту. Згаданий документ охоплює 20 компетентностей – знань, умінь, ставлень та цінностей, необхідних громадянам для життя у культурно багатоманітному демократичному суспільстві, для ефективної та мирної взаємодії з іншими.

 Проте наразі у вітчизняній педагогічній практиці принципово нових підходів до питання виховання громадянина не напрацьовано. Головним завданням убачається намагання виховати слухняних, керованих і передбачуваних людей із заданим набором позитивних суспільно значущих особистих якостей, не дивлячись на всі декларації про необхідність ураховувати індивідуальні особливості кожної людини.

Натомість концепція освітнього стандарту нового покоління потребує переходу до особистісно зорієнтованого, компетентнісного підходу до змісту освіти.

Та ситуація, що склалась нині у вітчизняній педагогічній практиці, характеризується низкою протиріч:

• між орієнтуванням системи освіти до компетентнісного підходу і недостатньо вивченим питанням про його реалізацію у громадянській освіті;
• між необхідністю виховання громадянськості як якості особистості, формування її громадянської компетентності і недостатньою розробленістю відповідних педагогічних умов, засобів і технологій;
• між колективним характером організації навчально-виховного процесу в навчальному закладі й індивідуальним розвитком громадянських якостей.

Становлення учнів як свідомих громадян вимагає партнерської взаємодії усіх зацікавлених сторін – як учнів, учителів, шкільної адміністрації, так і батьків, представників місцевої влади і громадянського суспільства – у різних сферах діяльності школи. Саме комплексне поєднання освітніх заходів, включаючи практичний досвід реальної демократії в школі, – запорука виховання відповідальних громадян, які беруть активну участь у житті суспільства. У процесі розвитку громадянської компетентності важливо спиратися на пропагований зусиллями Ради Європи та Європейського центру ім. Вергеланда загальношкільний підхід, який передбачає: • наскрізну інтеграцію демократичних принципів і цінностей у всі предмети; • орієнтацію усього навчально-виховного процесу на розвиток компетентностей для життя у демократичному суспільстві; • побудову партнерських стосунків між школою, батьками та громадою, залучення усіх учасників навчально-виховного процесу ухвалення рішень.

Реалізація додаткової тематичної лінії «громадянська відповідальність» у рамках окремих предметів вимагає змін у традиційних методах роботи з учнями. Такий інноваційний підхід передбачає, що методи навчання мають інтегрувати завдання виховання свідомого та активного громадянина в навчальні цілі кожного предмету. Це, вочевидь, вимагає спільних зусиль усіх учителів, які беруть участь у навчально-виховному процесі, тісної міжпредметної взаємодії під час реалізації змісту навчання, а також змін в організації діяльності усієї школи як інституції. На передній план виходить готовність учителя реалізовувати своє право на академічну автономію у поєднанні зі зміцненням автономії школи, актуалізує потребу в допоміжних методичних матеріалах.

 Пропонована публікація складається з методичних рекомендацій та прикладів вправ тривалістю 10–15 хв. для включення наскрізної тематичної лінії «громадянська відповідальність» у викладання історії та правознавства в школі.

1. Методичні рекомендації

Реалізація змістової лінії «Громадянська відповідальність» повинна сприяти формуванню діяльного члена громади і суспільства, який розуміє принципи і механізми функціонування суспільства, є вільною особистістю, яка визнає загальнолюдські й національні цінності та керується морально-етичними критеріями і почуттям громадянської відповідальності у власній поведінці. Учнів 5–6 класів необхідно орієнтувати на поцінування демократичного устрою, спільну діяльність, громадянську ініціативу й роботу, засновану на добровільності; бути ініціативним, формувати власну думку й уміти її висловлювати. Учнів 7–9 класів орієнтуємо на пізнання і захист своїх прав і прав інших людей, розуміння зв’язку між громадянською позицією й розвитком суспільства; навчати усвідомлювати свою роль у суспільстві та відповідальність за його стан.

На уроках суспільствознавчих дисциплін в 10-11 класах навчальна діяльність повинна бути спрямована на формування громадянської компетентності школярів/школярок, зокрема:

• соціально-комунікативної: вміння й навички спілкування та встановлення конструктивних відносин між людьми, діалогу і громадського обговорення суспільних проблем;
• інформаційно-медійної: вміння критично мислити; навички пошуку, аналізу та оцінки інформації, критичної оцінки медіа повідомлень на основі аналізу джерел, соціальної ситуації;
• розв’язання соціальних конфліктів, проблем: уміння розв’язувати соціальні суперечності; формування установки на толерантне розв’язання конфліктів;              
• відповідального соціального вибору й прийняття рішення: готовність до ухвалення обґрунтованого рішення на основі усвідомленого й виваженого вибору;
• громадянської участі: установка на відповідальну суспільну діяльність; навички участі в соціальних та по­літичних ­процесах.

Узагальнюючи наукові дослідження вітчизняних педагогів

Г. Ващенка, О. Вишневського, Ю. Завалевського, П. Ігнатенка, В. Поплужного, Н. Косарєвої, Р. Скульського, Л. Крицької, О. Сухомлинської, можна визначити основні, на мою думку, громадянські цінності:

– пріоритет соціальної гармонії над класовою, відстоювання соціальної і міжетнічної справедливості, суверенітет особи, рівність можливостей, повага до виборів як до головного механізму демократії, повага до демократично обраної влади, перевага ідеї громадянськості над ідеєю влади;

 – культура соціальних і політичних стосунків, повага до власності своєї і державної, рівність громадян перед законом, пошана до закону, самовідповідальність, пошана до національно-культурних вартостей інших народів, толерантне ставлення до чужих поглядів, якщо вони не суперечать абсолютним і національним цінностям.

– права людини – на життя, власну гідність, безпеку, приватну власність, право на свободу думки, самовираження, волевиявлення, на вибір конфесії, участь у політичному житті, обов’язки, що випливають з прав і свобод інших людей;

 – готовність до захисту індивідуальних прав і свобод;

– пошана до національно-культурних вартостей інших народів. Громадянські цінності як базові цінності демократичного суспільства ґрунтуються на визнанні рівності всіх людей і знаходять своє втілення в демократичному суспільстві та в житті громад, що визнають принципи демократії.

Дані цінності, як і взагалі цінності, виконують ряд важливих функцій, формуючи не тільки певні ціннісні орієнтації, а і мотив як внутрішню рушійну силу до громадянської діяльності.

Приклади вправ

Вправа «Життя творить порядок»     Час – 15 хв

Використані матеріали

Посібник з навчання дітей правам людини  «Компасіто», с. 124–127.

Мета

Пояснити важливість правил співжиття, участі у їх створенні та відповідальності за їх дотримання.

Інструкція

1.Загальні правила співжиття в Україні записано в основному законі -  Конституції. Учням пропонується уявити, що їхній клас – це маленька держава і вони разом мають домовитися про правила життя у своєму класі-державі.

 Робота в групах: скласти збірку правил співжиття свого класу, враховуючи положення культури прав людини. Кожна група пропонує 3 правила:

 • цінність • мир • гідність • вирішення • повага • підтримка • різноманітність • захист • співчуття • справедливість • солідарність • відповідальність

2. Групи називають правила, вчитель записує на аркуші «Конституція нашого класу» та розміщує на видному місці, наголошуючи, що відтепер – це правила нашої взаємодії! 3. Учні відповідають на питання, яка поведінка нам показує, що ми реалізуємо ці правила, а яка – заперечує їх? 4. Вчитель пропонує проголосувати за ухвалення визначених правил, учні голосують.

Обговорення

• Для чого людям потрібні правила співжиття? • Що робити для того, щоб ухвалених вами правил дотримувалися?

Підсумки

Підведення до розуміння того, що правила і обов’язки їх дотримання допомагають жити разом так, щоб поважати права кожного. Правила захищають нас та інших людей і покладають на нас відповідальність за їх дотримання.

Вправа «Два – чотири – всі разом»   Час – 15 хв

Мета : ознайомити учнів з процесом розквіту афінської демократії; сформувати уявлення про утвердження демократії в Афінах за Перикла; охарактеризувати суспільно-політичний устрій Афін; розкрити причини, перебіг та наслідки Пелопоннеської війни; розвивати вміння характеризувати історичних осіб, порівнювати та висловлювати власну думку, працювати в групах, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; виховувати у школярів повагу до історичного минулого.

Інструкція

Особливе місце займає метод навчання групами, який дає можливість кожному висловити власну думку під час обговорення проблеми у невеликій групі, вчити слухати і розуміти думку товаришів, захищати свою власну точку зору в суперечці з іншими групами.

Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні для спілкування та співпраці. Після об’єднання учнів у малі групи, вони отримують завдання. Кожна група за короткий час (3-5 хв) повинна виконати це завдання та оголосити результати роботи своєї групи.

Пропонуються правила роботи в малих групах, які допоможуть учням організувати свою роботу:

Спікер (керівник групи):

• зачитує завдання групи
• організовує порядок виконання
• пропонує учасникам групи висловитись по черзі
• заохочує групу до роботи
• за згодою групи визначає доповідача

Секретар:

• веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи
• як член групи має бути готовим висловити думку групи при підведенні підсумків, або допомогти доповідачеві

Доповідач:

• чітко висловлює думки групи.

Загальні правила:

• починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі
• дотримуйтесь одного з правил активного слухання, не перебивайте один одного
• обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловлюють ідеї
• утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

   Робота в групах. Прочитайте уривки з розповідей Плутарха про Перікла й поміркуйте, які риси вдачі Перікла сприяли тому, що його багато разів, усупереч приписам закону, обирали на посаду стратега.

   1 група. Чому Перікл уникав панібратства?

   2 група. Які пере­ваги він мав зі свого дару красномовця?

   3 група. Яким постає Перікл як військовий діяч?

   4 група. У чому виявлялася його безкорисливість?

    «...У місті бачили, як він прямує однією дорогою - на площу й у Раду. Він відмовився від запрошень на обіди й від будь-яких дружніх стосунків, отже, під час своєї довгої державної діяльності він не ходив ні до кого із друзів на обід... Перікл налаштовував свою мову, як музичний інструмент... Утім, дехто думає, що його нарекли “Олімпійцем” через ті споруди, якими прикрасили місто, інші - через його успіхи в державній діяль­ності й у командуванні військом; ...ще твердять, що цим іменням він має завдячува­ти своєму дарові слова: він так говорив, начебто гримів і метав блискавки, коли говорив перед народом. ...Усі бачили його безкорисливість і непідкупність. Хоча він зробив місто з великого найбільшим і найбагатшим, хоча він могутністю перевер­шив багатьох царів і тиранів, він на жодну драхму не збільшив свого майна проти того, яке залишив йому батько. Як стратег Перікл славився найбільше своєю обе­режністю: він добровільно не вступав у битву, якщо вона була небезпечною, а її ре­зультат був сумнівний; тих воєначальників, які шляхом ризику здобували блискучий успіх і збуджували загальне захоплення як великі полководці, він не наслідував і не вважав їх собі за зразок...».

Підсумки

• Перікл казав собі, одягаючи військовий плащ під час обрання на посаду стратега: «Будь обачним, Перікле: тобі керманити вільними людьми, і до того ж еллінами, і до того ж афінянами».
• Перікл був громадянином і керував вільними громадянами.

Вправа  ІНСЕРТ       Час – 20 хв

Це етап знайомства з новою інформацією.

Інструкція

Інсерт – з анлійської insert – «вставка, вклейка», «вставляти,  вносити».

Інсерт – це прийом такого маркування тексту, коли учні значками помічають те, що відоме, що заперечує їхні уявлення, що є цікавим і несподіваним, а також те, про що хочеться дізнатися більш детально.

І- interactive (інтерактивна)

N — noting (пізнавальна)

S — system for (система)

E — effective (для ефективного)

R — reading and (читання і)

T — thinking (роздумів)

• Учні отримують готові картки, в яких роблять позначки відповідно до етапів роботи:

1. Робота з документом №3.  Із «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям».

 «Повчання» складається з трьох частин: власне «Повчання», «Літопису», або «Автобіографії» самого князя, та листа політичному опонентові Володимира Мономаха — Олегові Чернігівському. Текст «Повчання» зберігся в Лаврентіївському списку (XIV ст.). Щодо часу написання твору думки дослідників розходяться: називають 1099, 1106, або пізніші роки.

«Повчання» звернуто не просто до дітей, а до юних спадкоємців державної влади. В цьому відношенні воно є близьким до повчання візантійського імператора Василя, «Наставляння» французького короля Людовіка Святого синові Філіппу, англійського «Батьківського повчання» ХІІІ ст., яке зберігалося в бібліотеці тестя Володимира Мономаха — короля Гарольда.

А) Робота над абзацом №1:

 «…помислив я в душі своїй і похвалив бога, що допровадив він мене грішного до цих днів. Хай діти мої чи інший хтось, слухаючи цю грамоти цю, не посміхаються, але, кому з дітей моїх любо, хай прийме її в серце своє і стане не лінуватися, а трудитися…». 

Запитання:

• Якою була мета написання твору князем?
• Кому адресує князь свої повчання?

- До чого закликає князь?

Б)  Робота над абзацом №2:

«… старих шануй, як батька, а молодих, як братів. У домі своєму не лінуйтеся, але за всім доглядайте: не покладайтеся на тивуна, на отрока, щоб не насміхалися ті, що приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого… Більше ж за все —гордощів не майте і в серці, і в умі… Хай не застане вас сонце постелі …». 

Запитання:

• Як князь навчав синів вести господарство?
• Яку рису характеру вважав найнегативнішою?

-  Як розумієте останнє речення цього уривку?

В) Робота над абзацом №3:

«А лінощі — мати всьому дурному: що людина вміє, те забуде, а чого не вміє, того не навчиться; поступаючи добре, не смійте лінуватися ні на що добре. А якщо вмієте щось, то не забувайте того доброго, а чого не вмієте, то того навчайтеся: отак от як батько мій, сидячи дома, навчився 5-ти мов, бо за це є шана від інших земель». 
Запитання:

• Яку людську рису засуджує в цьому уривку?
• До чого закликає автор дітей?

- Кого ставить за приклад своїм дітям?

Г) Робота над абзацом №4:

Мономах вперше у вітчизняній літературі обґрунтував необхідність зв’язку освіти з потребами життя особистості та її діяльністю. При цьому звернув особливу увагу на необхідність розвитку в дітей ініціативи і працелюбності. Працю він вважав основою успіхів, честі людини. Щоб викликати в дітей інтерес до постійного «ділання», Мономах свої настанови ілюстрував власними прикладами про ризиковані лови на диких звірів, ратні походи, господарські турботи. Він обґрунтував думку про те, що праця є основним засобом запобігання лінощам у дітей:

«… розповім вам, діти мої … як я трудився в 13 років… Що треба було робити моєму отрокові, ті діла виконував я сам, на війні… вдень і вночі, у спеку і на холоді, не даючи собі спокою, не покладаючись на посадників… Також ні бідного смерда, ні вбогої вдовиці не дав я сильним образити… А смерті, діти, не бійтеся, ні на війні, ні від звірів, але мужську справу робіть…».

Запитання:

• Який висновок про князя можна зробити з цього уривку?

- Ще які риси характеру вважає він достойними справжньої людини?

Д) Робота над абзацом №5:

Ідею добрих справ Володимир Мономах сформулював у наступному уривку:

«Майте страх перед Богом у серці своєму і милостиню творіть неосудну, бо це є початок всякого добра… Більше ж за все убогих не забувайте, але скільки зможете … годуйте їх, подавайте милостиню сироті, і вдовицю виправдовуйте самі, і не дозволяйте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його, якщо навіть він буде достойний смерті, і ніякої душі християнської не погубляйте. Куди не підете, де не спинитесь, напоїте, нагодуйте хоч одного кого-небудь…». 
Запитання:

• Яка головна ідея цього уривку?

 Морально-виховні істини Володимира Мономаха не відразу сприймаються і стають нормою життя. Відтак князь радить:

«Якщо будете забувати все, що я написав тут, то частіше перечитуйте; й мені не соромно буде за вас, і вам буде добре».

  Підсумки:

• Охарактеризуйте головну ідею та мету твору «Повчання дітям». Зробіть висновки.
• Чи актуальна тема «Повчання» у сьогоднішні дні? Що саме?
• Аналіз ідей, занесених до таблиці.

 У своєму «Повчанні» В. Мономах вперше серед мислителів Європи обґрунтував необхідність переходу від релігійно-аскетичного виховання до практичних завдань, пов’язаних з повсякденним життям. Твір відкриває шлях до формування гармонійної особистості, тому ідеї Мономаха актуальні і сьогодні:

Технологія ситуативного моделювання

Вправа «Рольова гра»      Час – 15 хв

Мета:

У неформальній постановці програвання сцени без попередньої підготовки з моделюванням реальної життєвої ситуації.

Хід роботи:

Під час рольової гри учасники діють не від свого імені, а демонструють поведінку та висловлюють почуття умовного персонажа. Зазвичай це набагато легше, ніж діяти від себе особисто.

Рольова гра є ефективним методом апробації нових моделей поведінки. Вона дає змогу «приміряти» їх на себе у безпечних умовах. Дія «під маскою» уможливлює формування власних уявлень учасників про те, як можна вирішити подібну ситуацію в реальному житті. Це також допомагає краще зрозуміти почуття уявного персонажа і розвинути навички емпатії (співпереживання). Крім того, завдяки рольовій грі учасник має змогу краще зрозуміти і висловити свої почуття не боячись розкритись і бути висміяним. Це чудова можливість для практичного відпрацювання навичок у ситуаціях, близьких до реальних.

Інструкція:

 Для організації рольової гри:

• опишіть ситуацію, яку треба інсценувати;
• розкажіть учасникам, як вони мають діяти, або запропонуйте сценарій;
• відберіть охочих або розкутих енергійних учасників, щоб продемонструвати сценку перед класом. Виберіть для себе одну із провідних ролей;
• використовуйте допоміжний реквізит: капелюшки, картки з іменами, перуки, костюми, маски — усе, що можна виготовити на місці, або приготовлене заздалегідь;
• починайте рольову гру;
• якщо це можливо, обігруйте ситуацію з гумором;
• після закінчення сценки обговоріть її;
• об’єднайте клас у групи, нехай вони зіграють між собою цю чи подібну сценку. Так можна уникнути ніяковості, спричиненої потребою виступати перед усім класом.

З даної теми уроку для учнів буде цікавою рольова гра "Як приймали у козаки":

Кошовий. Гей, побратими, а хто це до нас на Січ забрів?

Писар. Та це, батьку, чолов’яга у козаки проситься!

Кошовий. Нумо, підійди ближче, чоловіче! Звідкіля ти такий?

Парубок. З Тверської я, батьку.

Кошовий. У Бога віриш?

Парубок. Вірю.

Кошовий. Володіти зброєю вмієш?

Парубок. Вмію.

Кошовий.  А горілку п’єш?

Парубок. П'ю.

Кошовий. Виходить, ти вільний парубок?

Парубок. Та вільний, хоч мав пута у подобі жінки.

Кошовий. То ти покинув жінку? Еге-ге, недобре це діло, чоловіче.

Парубок. Покинув, батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміла варити.

Кошовий. О, то ти справжній козак! Запиши, пане писарю.

Писар. Як кличуть тебе, хлопче?

Кошовий. Та не питай, а так і пиши: козак Борщ!

Запитання:

1. Назвіть умови прийому у козаки.
2. Чи грала роль національна приналежність майбутнього козака?
3. Як давали прізвисько козакам?

Підсумки

В ході роботи формуються:

-  Активність:  Для досягнення поставлених цілей кожен учень має брати активну участь у процесі спілкування та активно взаємодіяти з іншими.

- Відкритий зворотній зв’язок:  Висловлення учасником чи всіма учасниками групи думок, ідей чи заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному використанню зворотного зв’язку учасники групи дізнаються, як сприймаються іншими людьми їхня манера спілкування, стиль мислення, особливості поведінки.

- Експериментування:  Активний пошук учнями нових ідей та шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже важливий і як зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх до розвитку творчості й ініціативи особистості.

- Довіра у спілкуванні:  Саме на це спрямовано спеціальну організацію групового простору в ході проведення занять: зазвичай використовуваний у роботі прийом розташування учнів і вчителя по колу обличчям одне до одного, для того щоб змінити в учнів стереотипну установку й уявлення про те, як повинні проводитися й організовуватися заняття і яку роль у них має відігравати вчитель.

Вправа  «Дебати»      Час – 20 хв

Мета : Всебічний аналіз проблем, які не мають простого розв^, язання.

Порядок проведення дебатів:

Для проведення дебатів спочатку формулюють певну проблему чи запитання, наприклад: “Реформи: «за» і «проти»”. Учасникам пропонують зайняти певну позицію з цієї проблеми. Відтак упродовж визначеного часу вони формулюють аргументи на захист своєї позиції і вибирають того, хто виступатиме від імені групи. Речники обмінюються промовами, а після цього кожній команді дається можливість спростувати аргументи опонентів.

Для організації дебатів важливо дотримуватися наведених нижче рекомендацій:

• Дозвольте учасникам вибрати позицію на власний розсуд. Якщо в однієї позиції забагато прихильників, запропонуйте охочим відстоювати протилежну позицію або стати суддями.
• Дайте учасникам час і можливість для вивчення проблеми. Підготуйте для цього інформаційні матеріали.
• Поясніть правила ведення дебатів.
• Під час дебатів уважно стежте, щоб жоден з учасників не домінував, намагався виступити за рахунок іншого.
• Стежте, щоб дебати не виходили за межі заданої теми.
• Після закінчення дебатів підбийте підсумки, пояснивши, що аргументи обох сторін є однаково важливими для з’ясування проблеми.

 Хід роботи:

• Робота у групах
• І група – Земська реформа
• ІІ група – Міська, фінансова реформа.
• ІІІ група – Судова, військова реформа.
• ІV група -   Реформи в галузях освіти і цензури

За результатами роботи груп формується таблиця:

Ключовий етап уроку:

Аналіз ____________фахової думки. Аргументовано доведіть або спростуйте думку авторів підручника (О. Гісем, О. Мартинюк): «Селянська та інші реформи 60—70-х рр. XIX ст. в Російській імперії мали характер запізнілої модернізації, здійсненої під тиском історичних обставин».

Аргументи «За» - «Проти» (проведення дебатів).

Підсумки

Правильно організовані дебати дають змогу не лише всебічно розглянути проблему, ознайомитися з аргументами її прихильників і супротивників, а й навчитися дискутувати з повагою до опонента. Дебати розвивають навички самоконтролю, критичного мислення, толерантності, адвокації та впевненого відстоювання своєї позиції.

Висновки

Набуття людиною громадянської компетентності триває протягом усього життя й залежить від цілої низки факторів екзистенційно-вольового, суспільно-політичного та правового характеру. Саме правове суспільство створює необхідні передумови для розвитку громадянської компетентності та громадянської відповідальності особистості. Значну увагу проблемі виховання громадянської відповідальності приділяв відомий педагог В. Сухомлинський. У своїй науковій праці «Методика виховання колективу» вчений розмірковує над формуванням ідейно-громадянських переконань колективу й кожного його представника. Відомий науковець акцентує увагу на різних типах стосунків, які розвивають і утверджують почуття громадянської відповідальності, а саме: – інтелектуальні стосунки. Кожен вихованець має передати свої ідейні громадянські переконання товаришам, щоб їхня участь у громадському житті була водночас турботою про духовне збагачення інших людей. В ідейно-виховних взаєминах на перше місце виступає утвердження однією людиною ідейних переконань у свідомості, діяльності й поведінці іншої. Почуття громадянської відповідальності — це продуктивні ідейно-виховні та навчально-трудові стосунки; – виховна цінність трудових стосунків полягає у тому, що громадянські ідеї втілюються в конкретній праці, знаходять свій вияв у взаємній відповідальності; – самодіяльно-творчі та ігрові взаємини. Однією з важливих форм цієї діяльності є відпочинок. Від того, чим він насичений, як організовується, значною мірою залежить життя вихованців. Але всі взаємостосунки — тільки азбука, перші елементарні уроки громадянськості, перша школа громадянської відповідальності людини за людину [1, с. 420].

 Отже, багатоканальні соціальні взаємодії, сам процес соціалізації людини як такий перманентно впливають на формування у неї громадянської відповідальності у різних її проявах: правовому, політичному, екзістенційному, соціальному та ін. Становлення громадянської відповідальності як суспільного феномену має свою логіку, послідовність та рівні. Так, дослідники виокремлюють такі рівні розвитку громадянської відповідальності особистості: – активна громадянська позиція (високий рівень громадянської відповідальності), яка характеризується соціальною ініціативністю, сформованістю цілісних та системних знань про ідеї громадянського суспільства; відповідальним ставленням до виконання своїх обов’язків; вимогливістю до себе та інших; високим рівнем розвитку самосвідомості, становленням унікальної творчої індивідуальності (Я-громадянин, Я-патріот, Я-член громади, колективу); – громадянська позиція репродуктивного рівня (середній рівень громадянської відповідальності), яка характеризується знанням і відповідальним ставленням до прав і обов’язків, знанням і дотриманням правил поведінки, наявністю елементарних уявлень про цінності громадянського суспільства, розвиненим прагненням знайти своє місце в житті, хоча активна громадянська позиція стосовно діяльності і вчинків інших членів суспільства, самостійність та ініціатива виявляються не завжди; – пасивна громадянська позиція (низький рівень розвитку громадянської відповідальності): розрізненість елементів громадянської позиції; наявність загального уявлення про ідеї громадянського суспільства, розпливчасте уявлення про цінності громадянського обов’язку та громадянської відповідальності; низький рівень громадської активності; низький рівень розвитку самосвідомості; відсутність адекватної «Я-концепції»; соціальна поведінка індивіда детермінується актуальною ситуацією [2, с. 41].

Громадянська свідомість – це ставлення до громади або соціальної групи. Громадянська свідомість передбачає:

Почуття належності та ідентифікування себе в спільноті. Усвідомлення інших людей у спільноті, взаємозалежності між цими людьми та наслідків своїх дій для інших. Почуття солідарності з іншими людьми в громаді, зокрема готовність співпрацювати, стурбованість їхніми правами та добробутом, готовність захищати тих, хто може бути позбавлений прав у громаді. Зацікавленість та уважність до справ і переживань громади. Почуття громадянського обов’язку, готовність активно сприяти громадському життю та брати участь у вирішенні проблемних питань, які хвилюють громаду, працювати на її благо, готовність до діалогу з іншими членами громади незалежно від їхньої культурної належності. Згоду виконувати, наскільки це можливо, обов’язки та бути відповідальним відповідно до ролі або посади, яку людина обіймає у громаді. Почуття підзвітності перед іншими людьми в межах громади і визнання того, що кожен відповідає перед іншими за свої рішення та дії.

Список використаної літератури та джерел

1. Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори : у 5 т. – Т. 1. – К. : Рад. шк., 1976. – С. 403–639.

2. Бичко О. В. Психологічні засади формування громадянської відповідальності (від теорії моделювання до теорії реалізації) / О. В. Бичко // Вісн. черніг. держ. пед. ун-ту. – чернігів, 2009. – Вип. 74. – Серія «Психологічні науки». – Т. 1. – 280 с.

3. Використання інтерактивних методів навчання [Електронний ресурс] / О. М. Ковальова, Н. А. Сафаргаліна-Корнілова, Н. М. Герасимчук, О. А. Кочубей. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.refs.in.ua/m-kochubej-o-a-vikoristannya-interaktivnih-metodiv-navchannya.html.

4. Інтерактивні технології навчання [Електронний ресурс] // Україномовні реферати – Режим доступу до ресурсу: http://www.refotext.com/referat-text-16587-1.html.

5. Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) [Електронний ресурс] / Т. В. Воронцова.—К.: Алатон, 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c.

6. Примак В. Громадянська відповідальність як предмет філософських і педагогічних досліджень [Електронний ресурс] / В. П. Примак // Вісн. Нац. акад. держ. прикордон. служби України. – 2012. – Вип. 4. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ j-pdf/Vnadps_2012_4_19.pdf.