Посібник "Ручний електрифікований інструмент"

Міністерство освіти і науки України

Рівненське обласне управління освіти

Соснівський професійний ліцей

 

 

 

ПОСІБНИК

“Ручний електрифікований інструмент”

 

 

 

 

Розробила:

викладач

спецдисциплін

Марчук Т.М.

 

 

Розглянуто і схвалено на засіданні методичної комісії викладачів спецдисциплін та майстрів виробничого навчання ДПТНЗ «Соснівський професійний ліцей»

смт. Соснове (протокол № 3 від 08.10.10 р.)

 

Розглянуто і схвалено на засіданні обласної методичної комісії фахівців столярної справи м.Рівне (протокол № 2   від 08.11.10 р.)

 

 Укладач: Марчук Тамара Миколаївна, викладач

                  спецдисциплін ДПТНЗ

                        «Соснівський професійний ліцей»

 Адреса:   ДПТНЗ «Соснівський професійний ліцей», 

                Рівненська обл., Березнівський район,  

                смт. Соснове, вул.Жовтнева,6;

 

Рецензенти:    Самоіл Г.І., методист навчально- 

                       методичного центру ПТО у Рівненській

                       області;

                       Гоменюк Л.В., методист ДПТНЗ

                       «Соснівський професійний  ліцей»

 

 Редагування: Гоменюк Л.В., методист ДПТНЗ

                       «Соснівський професійний  ліцей»

 

Комп'ютерна верстка: Марчук Т.М., викладач

                          спецдисциплін ДПТНЗ «Соснівський

                          професійний ліцей»

 

 

Методичні вказівки.

 

               Даний матеріал рекомендується при вивченні теми «Сучасний ручний електрифікований інструмент» як роздаткові картки на кожен стіл та навчальний посібник для викладача, майстра виробничого навчання і учня.

              Під час проведення уроків з даної теми по роздаткових картках учні зможуть познайомитись з конструкцією електрифікованих інструментів, які використовуються для виготовлення столярних виробів і меблів, їх призначенням та необхідними ріжучими інструментами до них.

              Крім того, у методичному посібнику дані вимоги техніки безпеки під час виконання робіт цим обладнанням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             1.Вступ.

            Електрифікованим інструментом (малою механізацією) називають такий ручний інструмент, в якого різці приводяться в рух від електродвигуна, а весь інструмент переміщується робітником вручну. Завдяки компактності і невеликій масі

(5—15 кг) електроінструментів їх застосовують там, де не можна використати деревообробні верстати (в ремонтних і монтажних роботах, а також частково в складальних).

У деревообробній промисловості застосовують такі електроінструменти:

• електропилки (ланцюгові, стрічкові і дискові)
•  електрорубанки
•  електрофрезери
• електролобзики
• електродовбачі
•  електросвердла,електрошуруповерти
•  електрошліфувальні апарати
•  електрополірувальні машини
• пістолет – розпилювач
• термоклеєві пістолети
• електрокріпильні інструменти - текери

Всі ці електроінструменти складаються з трьох основних

частин: електродвигуна, корпусу і різального інструмента.

У нерухомому статорі електродвигуна, який часто є корпусом електроінструмента, обертається циліндричний ротор, до якого інколи кріплять різальний інструмент. Вал ротора закріпляється в корпусі на підшипниках.

Корпус скріплює всі частини механізмів, захищаючи їх від зовнішніх пошкоджень і забруднення. На корпусі розміщені ручки, пусково-зупинні кнопки, опорні панелі, напрямна лінійка, захисні та інші пристрої Різальні інструменти здебільшого кріпляться на валу електродвигуна: електропилки насаджують на вал, а електросвердла — в патрон, що є на кінці вала. При безпосередньому кріпленні різального інструмента на вал електродвигуна кількість обертів у них однакова. Якщо кількість обертів різального інструмента треба зменшити, то в корпус електродвигуна ставлять шестеренчастий механізм-редуктор. У таких електроінструментах різці кріпляться на валу редуктора.

2. Ручні електричні  інструменти для пиляння

Електричні дискові пили випускають у дуже великому асортименті  (мал.1)

Для дискових пил з ручним управлінням випускають пилкові диски різних видів, кожен з яких призначений ля роботи із певними матеріалами чи використовується у певних цілях.

Дискові пили відрізняються кількістю зубів, формою і розміром зубів. Чим більше зубів, тим чистіше вона ріже.

Фірми випускають їх у комплекті з твердосплавними дисками, що характеризуються двома параметрами:

1) по числу зубів; 2) по матеріалі, з якого вони виготовлені. Диски з малою кількістю зубів (до 24) забезпечують високу швидкість різання. Для поперечних і чистих пропилів краще застосовувати диски з великою кількістю зубів .Пилки, які використовуються див.мал.2. Цю обставину потрібно враховувати,  підбираючи диск для одної або двох операцій. Якщо ж виникла потреба купівлі диска для наявної пили, то потрібно звертати увагу на діаметр посадочного отвору. У виробах різних форм цей отвір може відрізнятися. Ці пили найчастіше зустрічаються в торговій мережі. Найбільш зручними вважаються пилки закордонного виробництва: SKIL, SKILSAW 1850, SKILSAW 5556, BOSCH PKS40 і деякі інші моделі.

 Усі дискові пилки повинні постачати з  захисними кожухами, для безпечної роботи на даній пилі.  Добре зарекомендували себе інструменти з електричною системою плавного пуску. При експлуатації пили потрібно пам'ятати, що вістря диска служать довше. Пиляння за допомогою електричних пил дозволяє підвищити продуктивність праці й зменшити  затрату часу. Крім того, електричні пили вирізають пропил на багато якісніше. Безпечна і якісна робота електричної пилки можлива тільки при правільному підборі й установці робочого диска. Диск повиннен бути надійно закріплений, на його полотнині не повинно бути тріщин, а його зуби – правильно заточені. До включення в мережу потрібно зусиллям пальців руки повернути диск пили. Легкість його обертання свідчить про те, що редуктор відрегульований і змазаний.

Установивши пильний диск на необхідну глибину, пилку рухають по розмітці плавно і рівно. На початку опускають

зверху вниз, а потім пересувають по лінії розмітки. Якщо під час роботи пильний диск зупиниться (відбудеться його заклинювання), то пилку відсувають небагато назад і, коли вона знову набере необхідні оберти, плавно підводять до лінії різання.

Електричною дисковою пилкою можна виконати велику частину розпилів при виготовленні сходів, а при виборці пазів для східців у тятиві вона просто необхідна. Можливі прийоми роботи електропилкою показані на мал.3.

 

 

 

Мал.1. Ручна дискова електропилка

 

 

 

 

Мал.2,а. Дискова пилка із 112 дрібними

зубцями.

                         Для розпилювання фанери, залишає рівний зріз.

 

 

Мал.2,б. Дискова пилка із 60 зубцями.

                     Для розпилювання всіх видів деревини і

                                    столярних плит.

 

 

 

                     Мал.2,в. Дискова пилка із 48 твердосплавними

                   зубцями. .Для різання ДВП, покритих пластиком.

 

 

 

 

 

 

 

Мал.2, г. Дискова пилка із 20 „ шведськими”

 зубцями.   Для швидкісного різання.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 3. Прийоми роботи електропилкою:

                     а) - поздовжнє розпилювання;

                    б) - поперечне розпилювання

 

   Якщо часто необхідно різати крупно габаритні заготовки із дерева, товсті дошки чи столярні плити, то без дискової пилки не обійтися.

     Тільки при ретельній підготовці до роботи і правильному поводженні з інструментом можна розраховувати на хороший результат. Знадобиться також лінійка з упором чи направляюча планка, пристосування, завдяки яким інструмент можна вести по заданій лінії, не відхиляючись.

        У процесі підготовки дуже важливо правильно підібрати дискову пилку і відрегулювати глибину різання.

 

                                     Електроножівки.

            На відміну від дискових пилок мають зустрічний рух пильних полотнин. Їх застосовують для різання товстих брусів і навіть металевих профілів. Деякі моделі електричних ножівок

(BOSCH РЕZ 550 РЕ) крім своєї основної функції можуть виконувати і допоміжні операції.

Для цього до них постачають додаткові пристосування, що легко перетворюють інструмент у рашпіль для грубої обробки деревини, щітку для видалення іржі, напилок і т.д.

Для домашньої майстерні можна рекомендувати електроножівку ВOSCH РЕZ 1200, яку можна застосовувати не тільки для різання дерев'яних брусків, але і при розрізуванні пінобетонних блоків, металу й інших будівельних матеріалів.

 

                        3. Електролобзик.

 

Електролобзики призначені для фігурного випилювання. У великій розмаїтості устаткування даного виду розібратися важко не тільки аматорові, але і професіоналові. Тому приведемо деякі поради, що допоможуть зробити вибір на користь тієї або іншої моделі електролобзика.

Потужність двигуна визначить максимальну глибину пропилу і швидкість різання різних матеріалів. Тому якщо передбачається, що електролобзик буде працювати з великим навантаженням, то потужність двигуна повинна бути великою

(не менше 500 Вт).

Вага для електролобзика відіграє немаловажну роль, тому що цим інструментом часто приходиться працювати одною рукою. Тому при виборі електролобзика варто звертати увагу на питому потужність, тобто відношення потужності до ваги.

Регулювання частоти ходу необхідне, коли приходиться різати різноманітні матеріали. Наприклад, для розпилу деревини необхідна максимальна частота ходу, а для сталі - мінімальна. У деяких моделей електролобзиків частота ходу установлюється регулятором заздалегідь, а в деяких - це відбувається шляхом натискання пускової кнопки. Щоб користуватися інструментом, у якого частота ходу регулюється ступенем натискання пускової кнопки, потрібені навички в роботі.

Маятниковий рух підвищує ефективність і швидкість різання. Для розпилювання тендітних матеріалів потрібні невеликі амплітуди ходу пилки, а для розпилу товстих дощок амплітуда повинна бути максимальною. Тому, якщо електролобзик призначений для розпилювання всіляких матеріалів, то діапазон регулювання в нього повинен бути досить великим.

Пропил під кутом до 45° можуть виконувати не всі моделі, тому при виборі інструмента на присутність цього параметру варто звертати увагу при виборі моделі.

Система пилевідсмоку підвищує якість роботи, тому лінія розрізу буде  краще видна. Крім того, при наявності пилевідсмоку в навколишнє повітря не попадає багато пилу.

Особливо багато пилу в електролобзиках, в яких не має пиловідсмоку, або  вентилятора, якій  призначений для здування стружки з лінії пропилу. Працюючи з таким устаткуванням, потрібно користуватися респіраторами

 

Мал.4. Лобзик ручний електричний.

.

Система кріплення пильної полотнини може бути найрізноманітнішою. У деяких моделях для закріплення інструмента, що ріже, необхідно застосовувати спеціальні ключі. У цьому відношенні зручніше лобзики, що не вимагають для закріплення полотнини спеціальних інструментів. Крім того, потрібно звернути увагу на той факт, що пильні полотнини для різних конструкцій електролобзиків мають різні хвостовики.

Деякі моделі інструментів передбачають закріплення пильної полотнини будь-якого типу, а деякі - призначені для роботи з пильною полотниною тільки одного типу.

 Наприклад, електролобзики фірми "BOSCH" призначені тільки для хвостовиків хрестоподібного типу, так називаного "бошовського". Цю властивість  варто враховувати при покупці інструмента.

       Область використання електро ножівки обмежується товщиною матеріалу. Робоча довжина пилок 50-55, 75, 85, 100мм.

      Замінювати полотна приходиться часто, так як їх ріжучі властивості швидко зменшуються. Тупі зубці ножівки тільки задирають, а не ріжуть матеріал.

     Більшість електроножівок працює в режимі маятникового ходу

 ( три або чотири ступені).

     Електроножівки мають пристрій для здування стружки або для відсмоктування стружки.

     У більшості електроножівок опорну плиту можна повертати так, що пиляння відбувається не тільки перпендикулярно, а і під кутом

 (в обидві сторони ) по відношенню до поверхні деталі.

     Максимальний кут нахилу – 45⁰.

      Опорну плиту можна також переміщувати, це забезпечує інструменту додаткову маневреність.

 

            4. Ручна фрезерна електромашина.

   Тим, хто хоче оволодіти прийомами класичної обробки деталей із дерева не обійтися без ручного електрофрезера. За допомогою різних фрез у дерев’яних деталях утворюються пази і фаски, формуються крайки, брускам надається новий профіль. Фрезерною машиною можна обробляти деталі для з’єднання на шип чи в шпунт і гребінь, вести фугування деталей різного призначення. При цьому забезпечується висока точність їх обробки; збирання.

   Фрезерна машина складається з 2-х конструктивних частин: основи і розміщеного вертикально над нею приводного двигуна. Ці вузли з’єднані механізмом підйому, за допомогою якого перед початком роботи установлюють фрезу на необхідну глибину врізання. Корпус із закріпленою фрезою опускають до тих пір, поки фреза не торкнеться поверхні деталі і зафіксовують це положення.

 

Ручний фрезер( див.мал.5).

   Різальним інструментом для фрезерної машини є кінцеві фрези різної форми, розмірів і якості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал.5. Ручний електрофрезер

 

 

 На малюнку 6 показані найбільш поширені фрези і профілі, які вони утворюють.

  1. Пазова (шпоночна) фреза.

  2. Фреза для вибирання V-подібного пазу .

  3. Галтельна фреза.

  4. Фреза на шарикопідшипниках із західною шийкою для

      вибирання фальця.

  5. Фасонна фреза із західною шийкою.

  6,7. Фрези для виборки четверті із заокругленням.

  8. Заокруглювальна фреза.

  9. Галтельна із західною шийкою.

  10. Шпоночно - шипорізна фреза.

 За один прохід можна утворити паз не більше 5 мм.

 

 

Мал.6. Основні види фрез.

 

 

 

Мал.7.  Фрези з різними профілями, з цапфами

і без них, з широким жолобком.

 

Мал.8. Т – подібна жолобчата фреза, копіювальна фреза, 2 свердла для скла,

 фрезерні свердла для дерева і металу.

( можна фрезерувати щілини )

      5. Ручні електростругальні інструменти

Електричні рубанки і фуганки полегшують працю столяра і допомагають домогтися високої якості при обробці дерев'яних поверхонь . Вони легкі і зручні у використанні, забезпечують безпеку в роботі. Споживана електрична потужність цих інструментів значно нижча, ніж у стаціонарних деревообробних верстатах, які, крім того, вимагають наявності спеціального приміщення. За допомогою електричного рубанка можна досить ефективно обробити дерев'яний виріб прямо на балконі або в коридорі. Для цього можна зробити примітивний верстат з дощок або інших допоміжних матеріалів. Електричні рубанки звичайно комплектують спеціальними пристосуваннями, що дозволяють значно розширити технологічні можливості при обробці деревини.

Номенклатура електричних рубанків на сучасному ринку настільки велика, що для їхнього опису недостатньо одного розділу книги. До основних моделей, представлених на будівельному ринку, можна віднести: Bosch  Р Н О 16-82, Blachk   Decker KW715, Festo  ЕНL 65 Е, Virutex СЕ96Н і деякі інші види рубанків, що поставляються як російськими, так і закордонними виробниками.

Переваги і недоліки різних конструкцій можуть оцінити тільки професіонали. Конструктивні особливості їх різні, як і різні можливості. Вони об’єднали у собі достатню потужність, компактність і невелику вагу. Більшість моделей електричних рубанків дозволяють без особливих зусиль не тільки стругати плоскі поверхні, але й обробляти опуклі й увігнуті деталі,       виконувати вибірку четвертей, регулювати глибину стругання й обороти вала. Багато які із сучасних конструкцій електричних рубанків можуть підключатися до пилесмока, що знижує рівень запиленості приміщення.

     Немаловажними новинками є електронні антивібраційні системи, суть яких полягає в електронному балансуванні ножового вала і контролі за зубцюватим ременем приводного механізму.

                                       Мал.9. Електрорубанок.

(використовується як стаціонарний верстат)

            Електрорубанок можна використовувати як на пів стаціонарний верстат, закріпивши його на верстаку, панеллю нагору й установивши знімне захисне огородження. Таке перетворення рубанка необхідно для стругання коротких заготовок, направляти які по панелі до ножів потрібно спеціальним штовхачем, що захистить руки від попадання на барабан з ножами.

До основних переваг сучасних електричних рубанків можна віднести простоту у використанні, що дозволяє навіть новачкові користуватися ними без попередньої професійної підготовки.

Профільний інструмент дозволяє виконати профільоване стругання деревини при попередній її обробці. Ними підрізають крайки, фрезерують по шаблоні, виготовляють виточки , виконують гравірування при художній обробці дерев'яних виробів. Механізми мають досить високу частоту обертання, що дозволяє домогтися необхідної чистоти обробки.

Крім основного призначення деякі моделі  використовують для шліфувальних робіт. Це стає можливим завдяки знімному двигунові. Практично всі моделі постачають різними пристосуваннями, що дозволяють виконати будь-яку операцію при ремонті квартири. Безсумнівною перевагою сучасних профільних механізмів є те, що при великих професіональних можливостях вони, проте, мають малі розміри і вагу. Це дозволяє використовувати їх для найрізноманітніших видів робіт, наприклад, для установки петель, коли фрезер приходиться тримати у висячому положенні.

          Більшість ручних фрезерних машин, представлених на сучасному ринку, дають можливість виконати фрезерування не тільки в деревині, але й в інших м'яких штучних матеріалах.

 

6. Ручні свердлильні машини

Електричні свердлильні машини призначені для свердління отворів не тільки в деревині, але й у металі, пластмасі, бетоні й інших матеріалах, застосовуваних у сучасному будівництві. Наявність електричного регулювання частоти обертання шпинделя дає можливість змінювати кількість обертів від нуля до максимального і здійснювати свердління в найбільш оптимальному режимі.

Сучасний ринок наповнений великою номенклатурою електричних інструментів закордонного виробництва, серед яких у вигідну сторону відрізняються вироби фірми Bosch, що є одним з найбільших у світі виробників електроінструментів і контролює в цій області 27% світового ринку. Продукція цього концерну продається як під власними марками так і під численними приватними торговельними марками. Особливий інтерес для споживача представляють електричні дрилі, що можуть працювати на акумуляторах. В останні роки спостерігається тенденція до збільшення часу роботи акумуляторних дрилів без підзарядки, а також до підвищення їхньої потужності і надійності. Крім того, розширилася шкала напруг акумуляторів. Велика частина інструментів, що поставляються офіційно в Україну, виготовляється на заводах Німеччини і Швейцарії.

Прикладом такого інструмента може стати Bosch PSB 12,

VE-2/18, VE-2 - акумуляторні дрилі ударної дії, що можуть працювати і як шуруповерти. За допомогою цих універсальних дрилів свердлять отвори не тільки в деревині, але й у металі, цеглі й у бетоні. Дрилі обладнані реверсом, що дозволяє їх використовувати і для вивертання шурупів, болтів та гайок. У комплект до дриля входять: зарядний пристрій, додаткова рукоятка і пластмасова валіза.

Досвідчені майстри знають, що кожен матеріал треба обробляти відповідним свердлом. Для дерева призначені спіральні свердла із загостреним наконечником, для пластику – свердла із надміцної ріжучої сталі. Нові спіральні свердла із надміцної сталі універсальні і використовуються для різних робіт по дереву. Діаметр свердел від 3 до 30 мм. Важливим додатковим інструментом є зенкер, за допомогою якого надають краю отвору форму «лунки» для утоплювання головки шурупа ( мал.10).

Для свердління широких неглибоких отворів і висвердлювання сучків використовують кільцеві свердла діаметром від 10 до 50 мм.

 

Мал.10. Свердління отвору під шуруп

 

( строго по розмітці спіральним свердлом утворюють отвір для стержня шурупа, а зенкером розширюють отвір для головки шурупа)

 

 

 

Мал.11. Обмежувач глибини врізання свердла

 

              Поставлена на свердлі колодка (невеликий дерев’яний кубик ) обмежує глибину врізання. Такий обмежувач необхідний під час свердління нескрізних (глухих) отворів певної глибини.

 

 

 

Мал.12. Манжетка – обмежувач

 

 

          Самий простий обмежувач глибини гнізда – манжетка із кольорової клейкої стрічки.

Наклеєна на свердло на заданій відстані від вершини, манжетка позначає глибину свердління.

 

 

 

Мал.13. Свердління з манжеткою.

 

 

 Необхідно слідкувати, щоб наклеєна на свердло манжетка при свердлінні не потрапила в дерево.

Мал.14. Нові металеві свердла з конічною

                          заточкою

Вони не ковзаються по заготовці і висвердлюють абсолютно круглі отвори.

 Мал.15.Свердла із золотистим покриттям із титана

 

 

 

 

Мал.16. Фланцеве свердло – ножівка, різак із захисною сіткою

 

Вони служать для виконання отворів великого діаметру.

 

 

 

 

Мал.17. Пристосування для відведення пилу при свердлінні.

 

 

Використовується при утворенні отворів у стіні чи на стелі. Пристосування під’єднуються до шланга пилесмока.

 

 

 

Мал.18. Довгі пробійні свердла з буровою коронкою і великим клиноподібним зажином.

 

7. Електродовбальник

 

             Електродовбальник служить для вибирання гнізд, четвертей і пазів, зарізання шипів, виконання врубок. Робочою частиною устаткування є фрезерний ланцюг з направляючим.

            На корпусі електродвигуна довбальника є в нижній частині налив для зміцнення направляючої шини, а з боків - дві муфти, що служать для переміщення довбальника під час роботи. Установлюють довбальника на опорній рамі з направляючими стійками. Подача вниз здійснюється натиском рук, а підйом корпуса і довбального ланцюга відбувається під дією пружин на важелі підйому. Для регулювання глибини довбання на одній зі стійок розміщене обмежувальне кільце, що закріплюється в потрібному положенні за допомогою гайки.

           Ширина гнізда, що вибирається визначається шириною ланцюга, який складається з трьох рядів ланок:

         1) ланок, що  ріжуть, різці яких заточують з невеликим скосом

             усередину, на зразок зубів поперечного ланцюга;

         2) ланок, що  вибирають;

         3) ланок, що  зачищають.

          Для виконання різних отворів довбальника комплектують змінними комплектами ланцюгів і шин різної ширини.

         Вибирання гнізд електродовбальником виконують по лініях або по шаблону. Для цього, установивши і закріпивши поперечну лінійку відповідно відстані від крайки бруска до гнізда, ставлять довбальника на місце вибирання. Взявшись правою рукою за робочу рукоятку (над фрезерним ланцюгом), а лівою - за рукоятку 9 ( мал.19 ), запускають двигун і опускають ланцюг довбальника вниз по стійках до зіткнення з деревиною. В міру вибирання деревини довбальник опускають на необхідну глибину, що відповідає потрібному розміру.

     Подача ланцюга повинна бути легкою і рівномірною. Під час роботи потрібно стежити за тим, щоб поперечна планка (упор) була постійно притиснута до деталі. Великі гнізда зарізають спочатку з кінців, а потім вибирають середину.

 

8. Пістолети - розпилювачі.

 

             Якщо необхідно покрити лаком чи фарбою меблі, стіни чи двері у кімнаті, знадобиться  пістолет - розпилювач. За допомогою цього інструменту можна швидко і рівномірно наносити лакофарбові суміші.

      Пістолет - розпилювач використовують при виконанні ремонтних робіт для опорядження великих поверхонь. Їм наносять лакофарбові суміші рівномірним шаром, який не можливо одержати, працюючи кісточкою.

      Робота вимагає акуратності. Шар лакофарбового накриття не тільки повинен захищати, а й покращувати зовнішній вигляд предмета.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал.19. Електродовбальник

 

а-загальний вид: 1-фрезерний ланцюг; 2-направляюча  шина;

                               3-ведуча зірочка; 4-натяжний болт; 5-налив

                          для зміцнення шини; 6-муфта; 7-направляючі                

                       стійки; 8-опорна рамка; 9-пускова рукоятка;

10-важелі підйому;

 б-фрезерний ланцюг: 1-ріжучі ланки; 2-направляючі ланки;

                                       3-вибираючі  ланки

                                       

 

 

 

                 

 

 

Мал.20. Пістолет – розпилювач.

 

                                   Техніка розпилення.

      Перш ніж використовувати фарбу (лак), необхідно перевірити  їх  в'язкість, відрегулювати розпилювач. Для цього необхідно випустити фарбу (лак) на аркуш паперу.  Ні в якому разі не можна довільно міняти відстань від пістолета-розпилювача до поверхні, що опоряджується.

      Інструмент повинен знаходиться на відстані 18-20см. від поверхні. При зменшені відстані на поверхню попадає забагато фарби (лаку) і вона починає текти по ній, якщо відстань збільшити, то лакофарбова суміш не прилипне до поверхні, бо частина розчинника випарується.

Вибір сопла.

       На передню частину інструменту накручують сопло, розпилюючий конус якого повинен відповідати по розміру величині деталі, що фарбується. Пістолет – розпилювач тримають у такому положенні, щоб ємкість з фарбою (лаком) розміщувалась нижче сопла. Поверхня, що лицюється завжди має бути перпендикулярна інструменту.

      Фарбу (лак) наносять рівномірними   рухами. Дуже важливо зберігати однакову відстань між  поверхнею і пістолетом –  розпилювачем. Рухи інструмента повинні бути рівномірні: наліво і назад або зверзу  вниз і знову вверх.

 

 

Мал.21. Сопла, які утворюють круглу, плоску чи тоненьку цівки.

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал.22. Гнучкі подовжувачі для розпилювачів.

 

Дають можливість покривати лаком горизонтальні поверхні конструкцій, які важко демонтувати.

 

                   Пофарбування поверхні див.мал.23.

• Великі поверхні фарбують паралельними полосами;
•  По краях вони повинні перекриватися.
• Пістолет – розпилювач розміщується на витягнуту руку.
• Розпилювання ведеться зверху вниз.

              

Пістолет – розпилювач ведуть на однаковій відстані від поверхні.

Завершувати роботу потрібно раніше, ніж зупиниться пістолет.

Мал.23,а. Пофарбування поверхні

                          б)                                                       в)

        Кути не можна фарбувати завчасно! На них потрапляє багато фарби і утворюються  патьоки                                          

  Спочатку фарбувати кожну  стіну; тоді кути будуть  красиві.

Підготовка фарби.

 

1. Спочатку пропускаємо фарбу через спеціальне сито чи шматок тонкого полотна, щоб очистити її від забруднень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Розводимо фарбу розчинником (акриловий лак - вода)

у співвідношенні 5:1.

 Завжди додавайте розчинник до фарби, а не навпаки!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Без перерви заповнюємо фарбою витратомір, попередньо закривши пальцем його випускний отвір.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. По часу витікання фарби визначаємо її в’язкість.

Цей показник необхідно порівняти з тим, що вказаний виробником.

 

 

Мал.24. Пістолет-розпилювач нового покоління.

 

               Пістолети – розпилювачі новітніх моделей призначені для побутових цілей, їх називають „безповітряними”. Вони працюють за допомогою насоса, який подає фарбу в сопло.

      Гвинт для регулювання на ручці інструмента дає можливість дозувати подачу лакофарбових матеріалів.

               Сопла, що створюють різні струї (див.мал.21)

      Гнучкі шланги дають можливість покривати лаком і горизонтальні поверхні.(мал.22)

      Пістолет – розпилювач нового покоління (мал.24)

9. Термоклеєві пістолети.

 

        Клеї, які плавляться при високій температурі широко використовуються в сучасному будівництві.

        Багато фірм випускає термоклеєві пістолети, які суттєво полегшують виконання ремонтних робіт (мал.25).

        Термоклеї використовують для роботи з самоклеючими накладками чи фанерними листами. Вони наносяться на поверхню спеціальними пістолетами. Ці інструменти доводять клей до плавлення і подають його в необхідне місце. Додатковий інструмент – щіточка чи шпатель з насічкою – не потрібні.

       Клей наноситься при температурі 200⁰С, стає рідким, він витікає із гарячого сопла пістолета і легко наноситься на деталь у вигляді великих чи малих крапель, або цівкою – прямою чи зигзагоподібною.

      Виробники пропонують пістолети двох типів:

• побутові
• професійні.

      Побутові працюють тільки з клеєними стержнями довжиною 45мм, які переміщуються вперед натискуванням великого пальця.

      Професійні оснащені спеціальним ричагом і можуть працювати із стержнями довжиною до 20 см.

      Усі пістолети термоклеєві оснащені електронним пристроєм, який керує основними процесами, не допускає перегріву клею і корпуса інструмента. Також є відкидна стійка чи скоба для установки пістолета під час перегріву чи перерви.

      Перевага термоклею: розплавлений гарячий клей дуже швидко (за 20-120 сек.) знову затвердіває. Це дає можливість тільки що відремонтований виріб піддавати подальшій обробці.

     Термоклеї використовують для так називає мого точкового з’єднання. Якщо необхідно нанести клей на більшу площу, то треба попередньо нагріти деталь тепло вентилятором чи праскою, щоб клей зберігав пластичність  і не затвердівав.

Клеєві патрони (див.мал.26).

 

 

Мал.25. Термоклеєві пістолети різних фірм.

 

 

 

 

Мал. 26. Клеєві патрони.

     Всі патрони для клею мають стандартний діаметр 11мм і підходять для любого пістолета. Виробники пропонують патрони різних кольорів, своєрідне маркування. Довжина патрона 45, 90, 200мм. Світлі і білі патрони – універсальні.

 

10. Електричні полірувальні машини.

   

       Полірування деталей до блиску – робота, що вимагає  багато  часу. Але, коли використати електроінструмент робота перетворюється  в радість.

      Спеціальні полірувальні насадки до електродрилі чи кутової шліфувальної машини значно полегшать вашу роботу . Для їх оснастки  використовують полірувальні круги із волоку і пінопласту чи полірувальний ковпачок  із овчини, який натягують на гумовий тарілчастий круг.

      Кутові шліфувальні машини ефективніші, ними можна полірувати навіть напомацки. Віддають перевагу акумуляторним інструментам.

      Недолік інструменту – обмежений  резерв потужності – під час роботи необхідно робити перерву, щоб підзарядити акумулятор.

 

                                              Полірувальні насадки.

 

      Полірувальними пристосуваннями є різні насадки. Круги із

вспіненого синтетичного матеріалу використовують для нанесення воску. Залишки  легко видалити під струменем води.

      Для очищення поверхні і полірування використовують полірувальні кругли із тканинного шнура, волока і шкіри. Обробляються плоскі і рельєфні поверхні.

      Для обробітку лакових покриттів використовують шкіряні полірувальні круги. Ковпаки із овчини використовують на завершальній стадії полірування. Перед поліруванням на виріб наносять полірувальний засіб. 

      У залежності від матеріалу і структури поверхні полірування проводять сухим способом і з використанням полірувальних засобів – паст чи воску, які одночасно очищають поверхню і покривають її блискучою плівкою. 

      Сучасні полірувальні машини ( див.мал.27).

      Полірувальні насадки (мал.28)                                        

 

Мал.27. Сучасні полірувальні машини

 

 

Мал.28. Полірувальні насадки.

11.Степлер – інструмент для кріпильних робіт.

Цвяхи забивають молотком. Проте, це можна зробити степлером – скоріше і без промахів. Перевага інструменту перед молотком досить суттєва.

Щоб забити цвях у м’яке дерево необхідно зробити 3-4 удари молотком. Степлером ця операція буде виконана при легкому натискуванні на пусковий пристрій. В результаті економимо сили і час, що дуже важливо при виконанні кріпильних робіт.

 За допомогою степлера можна не тільки забивати цвяхи. Використовуючи різні кріпильні скоби можна легко закріпити сучасні облицювальні і ізоляційні матеріали.

Електричні і ручні степлери – інструменти універсальні, тому що можуть використовувати скоби різних розмірів.

 

На мал.29 показані сучасні моделі степлерів.

Нижній ряд – це моделі ручних степлерів.

Зверху – акумуляторні степлери.

Посередині – електричні степлери.

 

 

 

 

 

 

Мал.29. Сучасні моделі степлерів.

 

12. Електричні шліфувальні машини.

Електрошліфувальний переносний інструмент.

Інструмент складається з електродвигуна, що веде барабана, шліфувальної стрічки, опорної рамки й опорної плити. Обертання ведучому барабанові передається за допомогою зубчастої передачі. Ведучий барабан натягає і направляє стрічку, а підтримку її при роботі робить опорна плита.

Віброшліфувальна полірувальна машина складається з електродвигуна, дебаланса, віброплощадки, що має коливальний і круговий поступальний рух. Якість шліфування залежить від його напрямку, натягу шліфувальної стрічки на циліндри (диск, шків) і від підбору шліфувальної шкурки.

а) Ручні електричні шліфувальні машини.

Видалення з дверного полотна старого лакофарбового покриття - справа важка і стомлююча. Полегшити її і при цьому заощадити час допоможе шліфувальний інструмент із приводом від електродвигуна. Первинну обробку деталей і вже готових виробів також краще виконувати механізованим інструментом, щоб зберегти сили для наведення останнього блиску, коли приходиться покладатися в основному на власні руки.

Існує безліч ручних електроінструментів для обробки поверхні дерев'яних виробів різними способами. Серед них найбільш відома машина "Суперфініш", що забезпечує порівняно тонке, м'яке шліфування дерева. Шліфувальна плита машини приводить у рух із незначним погойдуванням ексцентрик, що знаходиться на приводному валу. На холостому ходу плита робить до 24000 погойдувань у хвилину, при навантаженні – значно менше. Машини суперфініш працюють дуже м’яко, навіть якщо на плиту натягнута стрічка з крупнозернистим абразивним покриттям.  Отже, її можна використовувати на завершальній стадії обробки виробу. Машину необхідно вмикати перед тим, як поставити на поверхню. Вести машину потрібно тільки у напрямку волокон. Машини Суперфініш мають підошву з отворами, через які відсмоктується абразивний пил, абразивна стрічка також перфорована.( мал.30)

б) Стрічково – шліфувальні машини.

 Потужні стрічково-шліфувальні машини, безсумнівно, більше підходять для попереднього, чим для кінцевого шліфування.

Обробка дерев'яної поверхні на завершальній стадії, коли потрібна особлива точність, ведеться звичайно вручну. Однак більш грубі підготовчі роботи, і в першу чергу очищення від старих покриттів, краще усе-таки виконувати шліфувальним інструментом з електроприводом, що дозволить домашньому майстрові зберегти сили і час. Яку конкретно машину вибрати, залежить від характеру і мети робіт.

Відмінною рисою цих машин є те, що ними можна обробляти як великогабаритні, так і дрібні деталі. Тільки в останньому випадку машину варто закріплювати, щоб вона працювала в стаціонарному режимі. Тобто в цьому випадку не машину підводять до оброблюваної поверхні, а деталь - до абразивної стрічки машини.

При цьому треба стежити, щоб стрічка йшла в напрямку волокон деревини ,а не поперек.

Поряд з такими універсальними машинами випускаються також електроінструменти і пристосування, призначені для шліфування особливих видів або в особливих умовах. Це електричні напилки для обробки важкодоступних ділянок, пневматичні насадки до дриля для шліфування профільних і закруглених поверхонь, шліфувальні круги і щітки для структурування поверхні.

По потужності машини "Суперфініш" помітно уступають стрічково-шліфувальним машинам побутового призначення: досить сказати, що останні оснащуються приводним двигуном потужністю до 1000 Вт, що забезпечує рух абразивної стрічки зі швидкістю 180-400 м/хв.

 Ширина стрічки в залежності від моделі машини коливається від 65 до 200 мм. Довжина неперервної рухаючої стрічки складає по периметру близько 560 мм. У процесі шліфування задіяна тільки частина її - приблизно 110-140 мм.

Найбільш могутні стрічково-шліфувальні машини обладнані електронікою: швидкість стрічки в них плавно регулюється і зберігається постійно, незалежно від навантаження. У звичайних машин стрічка рухається з одною швидкістю. Абразивне покриття стрічки впливає на оброблювану поверхню набагато сильніше, ніж шліфувальна плита машини "Суперфініш". Тому ні в якому разі не можна вести стрічкову машину по сирій деревині поперек волокон. Це допускається тільки при знятті товстих шарів лаку або фарби, однак потім варто відшліфувати поверхню уздовж волокон тонкозернистою абразивною стрічкою.

При роботі "з рук" ведіть стрічкову машину по виробу уздовж волокон деревини; абразивний пил зразу ж відсмоктується.

При роботі машини в стаціонарному режимі деталь прикладають до стрічки, що шліфує, або пересувають по ній (мал.31, 32).

 

 

 

 

Мал.31. Ручна шліфувальна машина Суперфініш

 

 

 

 

Для ремонтних робіт краще використовувати потужну стрічково-шліфувальну машину. Якщо наприкінці роботи потрібно ще раз злегка відшліфувати поверхню виробу, щоб усунути сліди від грубозернистого абразиву, то для цього натягають нову дрібнозернисту стрічку. Стрічково-шліфувальною машиною можна працювати не тільки "з рук". Усі моделі оснащені затискним пристроєм, що дозволяє міцно закріплювати машину на робочому столі. У цьому випадку оброблюваний виріб притискають до шліфувальної стрічки, що рухається.

На додаток до затискного пристрою різні виробники пропонують рами, паралельні, кутові і поперечні упори, що полегшують обробку деталей або готових виробів у тих випадках, коли машина працює в стаціонарному режимі, і дозволяють одержувати відмінні результати. Усі стрічково-шліфувальні машини мають пристрій, що відсмоктує пил. Без пилезбірника шліфувальна стрічка під дією відцентрової сили розкидала б далеко по приміщенню деревний пил.  Для машин пропонуються абразивні стрічки будь-якої зернистості. При покупці стрічки звертайте увагу на те, щоб вона точно підходила по довжині і ширині до вашої машини.

 

 

 

Мал.31. Стрічко – шліфувальна машина стаціонарна.

 

 

 

Мал.32. Стрічко – шліфувальна машина для роботи “з рук”.

 

                         в) Пневматична шліфувальна насадка.

Для обробки профільних, закруглених деталей і виробів з різьбленням потрібний відповідний шліфувальний інструмент. Звичайна машина - "Суперфініш" або стрічкова - для цих цілей не підходить. Особливо коли виникає необхідність очистити від бруду, що зібралося, або залишків старого лакового покриття ті ділянки виробу, де проходить різьблення.

У цій ситуації майстра виручить пневматична шліфувальна насадка, що закріплюється у патроні електродриля. Насадка, що має форму циліндра, заповнюється повітрям під визначеним тиском - таким, який необхідний для конкретного виду робіт. Циліндр, обтягнутий абразивною стрічкою, може бути дуже пружним, і тоді він годиться для шліфування плоских поверхонь, але може стати м'яким, що дозволяє вести обробку деталей складного профілю. Дриль необхідно тримати двома руками, а оброблювана деталь повинна бути міцно закріплена. Для пневматичних насадок випускаються абразивні стрічки різної зернистості: 40, 80, 120 і 180.

   

 

 

 

 Мал. 33. Шліфувальна стрічка і

насадка у вигляді циліндра.

 

 

 

 

При невеликому тиску повітря циліндр стає м'яким і шліфувальна стрічка добре пристосовується до складних контурів (мал.34).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 34.  Робота шліфувальною  насадкою.

 

г) Шліфувальний напилок.

Новинка останніх років - шліфувальний напилок, якого можна назвати мініатюрним аналогом стрічково-шліфувальної машини. Напилок діє по такому принципу: поверхню шліфує обертаюча перед корпусом абразивна стрічка, замкнута в кільце. Тільки ця стрічка дуже вузька -  шириною тільки 13 мм, що дозволяє обробляти ділянки, важкодоступні для звичайних шліфувальних машин.

Шліфувальний напилок з успіхом замінить стамеску в тих випадках, коли треба розширити пророблений свердлом отвір. Цей інструмент помітно полегшить формування виїмок під  врізні замки або гнізд під шипи.

Довжина робочої ділянки шліфувального напилка -130мм. 13-міліметрова стрічка обертається зі швидкістю 900-1500 м/хв.

Не тільки для дерева.

Абразивна стрічка обертається зі швидкістю 900-1500 м/хв. Для кожного оброблюваного матеріалу підбирається оптимальна швидкість, причому цей процес регулюється електронікою. Шліфувальний напилок згодиться і для обробки металу, кераміки, пластмаси, гіпсу і навіть легких будівельних каменів. Якщо потрібно прокласти проводку під шаром штукатурки, то за допомогою цього інструмента можна вирізувати в стіні канавки. Завдяки пристрою, що відсмоктує, і пилезбірнику ділянка шліфування не забруднюється абразивним пилом.

Мал. 35. Шліфувальний напилок

                                      д)  Щітки шліфувальні.

 Під кожухом схована обертова щітка з тонкого сталевого дроту, або тканих смужок, або нейлонових волокон. Така щітка поновить поверхню дерева.

Якщо шліфувальні машини і напилки використовуються головним чином для того, щоб зробити поверхню гладкою, то щіткам приділяється зовсім інша роль: вони видозмінюють поверхню. Наприклад, сталева щітка, вмонтована в корпус кутової шліфувальної машинки, зачищає м'які волокна (так званої ранньої деревини), але залишає більш тверді, і в результаті поверхня дерева виглядає вже не так, як колись. Щітка, що має нейлонову щетину з абразивними зернами на кінчиках, очищає поверхню від волокон, що стирчать. Значно м'якше впливає на дерево щітка з тканинних смужок: її застосовують для обробки оброблених воском  поверхонь.

Після обробки сталевою щіткою дерево здобуває такий вид, начебто воно багато років піддавалося атмосферним впливам

.

ж) Шліфувальний круг.

Шліфувальні інструменти, які обертаються в горизонтальній площині не можна використовувати для обробки поверхні деревини: рух абразивних зерен по кривій неминуче приведе до подряпин. Виключення складає тарілчастий шліфувальний круг.

Тарілчастий шліфувальний круг не тільки обертається щодо центральної осі, але і робить зворотно-поступальний рух.

 Для чорнового шліфування підходить рівномірне обертання круга навколо своєї осі. Для чистого шліфування інструмент переключаючи на ексцентричне обертання, при цьому він працює за принципом машини "Суперфініш". Одночасно з переключенням міняється робоча швидкість:  з  420 об/хв. вона підвищується до

12 000 об/хв. при обох режимах спеціальний пристрій через отвори в підошві шліфувального круга відсмоктує пил (мал.36).

 

 

Мал. 36. Шліфувальний круг.

\

з) Кутова шліфувальна машина.

Видалення іржі, шліфування і полірування металевих поверхонь, розрізування тротуарних плит або природного каменю - такими справами домашньому майстрові не приходиться займатися регулярно, але якщо в цьому виникає необхідність, то він, звичайно ж, не стане покладатися лише на власні руки - насамперед тому, що названі види робіт відносяться до розряду найбільш стомлюючих. Використання кутової шліфувальної машинки дозволяє зберегти багато сил. На таку машинку можна установити диск, що ріже, призначений для обробки звичайної нержавіючої сталі, каменю або кольорових металів, або дротову щітку для видалення іржі, або лакофарбового покриття з металевих поверхонь. Установивши на кутовій шліфувальній машинці гнучкий тарілчастий диск зі шліфувальним колом, що само приклеюється, або полірувальним ковпаком, можна вести такі чистові роботи, як завершальне шліфування і полірування. З усім цим оснащенням кутова шліфувальна машинка перетворюється в універсальний інструмент, що полегшить домашньому майстрові виконання самих різних робіт.

 

Мал.37. Кутова шліфувальна машина.

Різні шліфувальні круги, щітки й опорні тарілчасті диски для насадки пластинчастих шліфувальних кругів можна встановлювати і на електродрилі. Це означає, що деякі види робіт можна виконувати як кутовою шліфувальною машинкою, так і дрилем із приставками. Однак перша має переваги перед дрилем у виконанні тих робіт, що вимагають більшої потужності й у той же час визначеної точності. Обертання приводу безпосередньо діє на дриль, через що її веде убік. На відміну від дриля, кутова шліфувальна машинка працює спокійно і її легше утримувати на оброблюваній ділянці деталі.

Плавності ходу кутової шліфувальної машинки сприяє висока швидкість обертання - до 10 000 об/хв на холостому ходу (проти 3000 об/хв у хорошого дриля). Робочу швидкість можна погодити з характером роботи і матеріалом: якщо інструмент оснащений електронікою, тобто можливість попередньо вибрати і відрегулювати швидкість. Таке регулювання дозволяє дозувати зусилля, необхідні для грубої або, навпаки, для чистової обробки.

Важливі стандартні приналежності

Наявні в продажі кутові шліфувальні машинки настільки стандартизовані, що працюють зі шліфувальними кругами і дисками різних виробників. Єдине обмеження до застосування - це розмір круга: у нього може бути діаметр 115 або 230 мм. Опорні тарілчасті диски діаметром 115 мм і підходящі до них по розмірі шліфувальні круги з абразивним покриттям різної зернистості (від 24 до 120) є в продажі у великій кількості. Як і полірувальні ковпаки з овчини, такі диски і круги підходять до всіх кутових шліфувальних машин.

       Диск, що ріже, (для обробки каменю) можна придбати в комплекті із супортом, захисним кожухом і додатковою ручкою. Супорт дозволяє впевненіше направляти і вести інструмент, витримуючи заданий кут щодо поверхні деталі. Додаткову ручку пригвинчують праворуч або ліворуч до корпуса кутової шліфувальної машини, що полегшує керування нею як працюючою правою рукою, так і лівші. Важливим критерієм при виборі машини є придатність її для конкретної роботи. Щоб розрізати камінь або бетон, буде потрібна потужна машина: вам доведеться "приручати" майже 6-кілограмового "звіра".

Через велику вагу цей "тягач" практично непридатний для точних робіт. Більш легкі моделі вагою близько 2 кг є справжніми "фахівцями" шліфування, полірування і різання.

Кутові шліфувальні машинки з електронним керуванням і без нього, застосовувані з полірувальними, шліфувальними кругами і дисками, що ріжуть, діаметром 115 і 230 мм(мал.39).

 

 

Мал. 38. Кутові шліфувальні машини.

13.Техніка безпеки при роботі з електроінструментами.

       Перед початком роботи перевіряють:

• справність захисних засобів;
• справність струмопровідних пристроїв;
• заземлення;
• надійність кріплення різального інструменту.

         Різальний інструмент завжди має бути гострим, збалансованим.

         Вмикати інструмент слід тільки перед початком роботи, а після закінчення роботи відразу ж вимикати з мережі. Не зупиняйте інструмент руками! Класти інструмент після повного його зупинення. Не можна відходити від інструменту, поки він не зупиниться.

        Насувати інструмент плавно, без ривків.

 Забороняється зупиняти інструмент сторонніми предметами.

        Навантаження на інструмент має відповідати його технічній характеристиці.

        Вмикати інструмент у мережу тільки через вилку.

Вмикати напряму – заборонено! Повинен бути курок – перемикач.

        Кабелі інструментів повинні бути надійно заізольовані, без перегинів.

        Не можна налагоджувати електроінструмент на холостому ходу, щоб запобігти пошкодженню його від можливого попадання в зону обертання ріжучої частини сторонніх предметів.

       Інструмент подавати тільки при наборі ним необхідної кількості обертів.

       При довготривалій роботі електроінструментами можуть виникнути шуми, стуки, вібрації вала, відійти кріплення, нагрітись підшипники. Все це є свідченням несправності інструменту. Працювати ним можна лише після усунення цих неполадок.

       Несправності машин можна запобігти, якщо дотримуватись правил їх експлуатації.

А саме, не дозволяється:

• перегрівати струмоведучі кабелі;
• працювати на інструменті без огорожі захисної;
• обробляти матеріали із брудом, льодом, піском.

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Зміст

1.Вступ…………………………………….стор.4

2.Ручна дискова електрична пилка………стор.5

3.Електролобзик…………………………..стор.10

4.Ручна фрезерна електромашина…….....стор.13

5.Ручний електрорубанок………………...стор.17

6.Електродрилі ..…………………………. стор.19

7.Електродовбальник……………………..стор.  28       

8.Пістолет-розпилювач…………………...стор.30

9.Термоклеєві пістолети………………….стор.38

10.Електричні полірувальні машини……стор.40

11.Степлер-інструмент для кріплення…..стор. 42

12.Електричні шліфувальні машини…….стор.44

13.Техніка безпеки при роботі з

     електроінструментом…………………стор. 59