Булінг у закладі освіти: алгоритм реагування, обов’язки та порядок дій педагогів

Безпечне освітнє середовище є однією з основних умов повноцінного навчання та гармонійного розвитку дитини. Однак образи, приниження, погрози, фізична агресія, соціальна ізоляція та цькування в інтернеті можуть порушувати відчуття безпеки учнів, негативно впливати на їхній емоційний стан і залишатися непоміченими дорослими. Щоб вчасно виявити небезпеку та захистити дітей, педагогам важливо розуміти, які прояви можуть свідчити про насильство, як розпізнати ознаки булінгу та яких заходів необхідно вживати в кожній конкретній ситуації.

У цій публікації ми підготували огляд основних положень нової редакції Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), затвердженої наказом МОН від 18.06.2026 № 961 (далі – Порядок). Розглянемо, як розпізнати можливі прояви насильства, які обов’язки покладаються на керівника та педагогічних працівників, у які строки потрібно реагувати й яку роль у цьому процесі відіграє спеціальна комісія.

Прагнете краще орієнтуватися в актуальних нормативних вимогах, упевнено діяти в складних ситуаціях, підтримувати постраждалих дітей і запобігати повторним випадкам цькування? Долучайтеся до Всеукраїнської інтернет-конференції «Протидія булінгу та насильству в закладі освіти: законодавство та практична реалізація», яка відбудеться 5 листопада 2026 року!

Що вважається булінгом та які його основні ознаки

Булінг (цькування) – це психологічне, фізичне, економічне або сексуальне насильство, тобто умисні дії чи бездіяльність, які систематично вчиняються одним учасником колективу стосовно іншого. Такі дії порушують права, свободи та законні інтереси постраждалої особи або перешкоджають виконанню нею обов’язків, визначених законодавством.

Важливо розуміти, що цькування може відбуватися не лише безпосередньо в закладі освіти – під час уроків, перерв або позакласних заходів. Воно може продовжуватися й поза його межами, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій. До таких проявів належать образливі повідомлення, поширення принизливих фотографій і відео, чуток та іншої інформації, метою яких є заподіяння шкоди людині.

Порядок визначає кілька категорій учасників таких ситуацій:

• Кривдник – учасник колективу, який вчинив насильство стосовно іншого учасника.
• Постраждала особа – учасник колективу, щодо якого було вчинено насильство.
• Свідок – особа, яка була очевидцем насильства або якій відомі обставини відповідного випадку.
• Учасники колективу – здобувачі освіти, працівники закладу та інші особи, залучені до освітнього процесу.

Однією з ключових ознак булінгу є систематичність. Відповідно до Порядку, насильство вважається систематичним, якщо його вчинено два і більше разів протягом 12 місяців із дня реєстрації повідомлення про перший випадок або з дня вчинення першого насильства (незалежно від того, чи було повідомлення зареєстровано).

Водночас важливо не ототожнювати відсутність систематичності з відсутністю проблеми. Якщо насильство сталося вперше або поки не має ознак повторюваності, це не означає, що на нього можна не реагувати. Будь-які прояви насильства потребують належної уваги та відповідних заходів із боку педагогічних працівників і керівництва закладу освіти.

Як розпізнати можливі прояви насильства

Діти не завжди готові відкрито говорити про цькування. Вони можуть боятися помсти з боку кривдника, соромитися розповідати про пережите, не довіряти дорослим або не вірити, що ситуацію вдасться змінити. Саме тому педагогам важливо звертати увагу не лише на прямі скарги, а й на непрямі сигнали – зміни в поведінці, емоційному стані, спілкуванні та навчальній діяльності дитини.

Порядок визначає низку поведінкових, емоційних і фізичних проявів, які можуть свідчити про насильство. Зокрема, варто звертати увагу на такі ознаки.

Зміни в емоційному стані та поведінці дитини:

• замкнутість, підвищена тривожність, страх;
• неврівноважена або агресивна поведінка;
• різкі зміни звичної поведінки;
• занижена самооцінка, почуття провини;
• депресивні стани;
• аутоагресія або суїцидальні прояви.

Труднощі у спілкуванні та взаємодії з однолітками:

• відлюдкуватість, уникнення спілкування;
• ізоляція або виключення з групи;
• небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися з дитиною;
• помітний страх перед появою окремих учасників колективу.

Зміни в навчальній діяльності:

• зниження здатності до навчання;
• уповільнене мислення;
• швидка втомлюваність;
• труднощі з концентрацією уваги;
• схильність пропускати заняття;
• відмова відвідувати заклад освіти.

Фізичні прояви та матеріальні втрати:

• видимі фізичні ушкодження;
• скарги на біль, нудоту, головний біль або погане самопочуття;
• намагання приховати травми та обставини їх отримання;
• пошкодження або зникнення особистих речей;
• вимагання грошей, їжі чи інших речей.

Вербальні та цифрові прояви:

• образливі прізвиська, жарти, погрози;
• принизливі висловлювання та жести;
• поширення інформації, яку дитина бажає зберегти в таємниці;
• образливі фото-, відео- й аудіоматеріали;
• поширення матеріалів сексуального або інтимного характеру;
• розповсюдження інформації з метою заподіяння шкоди.

Важливо: жодна з перелічених ознак окремо не є остаточним підтвердженням булінгу. Проте вона може свідчити про пережите насильство або ризик його виникнення. Тому педагогам не варто ігнорувати зміни в поведінці учнів, навіть якщо дитина не звертається по допомогу безпосередньо.

Які дії можуть свідчити про насильство

Щоб правильно оцінювати ситуацію, педагогам важливо розуміти, які саме дії можуть розглядатися як прояви насильства. Порядок передбачає, що його ознаками можуть бути умисні дії, вчинені всупереч волі, бажанню чи згоді постраждалої особи та такі, що порушують її права, свободи й законні інтереси.

Залежно від характеру проявів можна виокремити чотири основні форми насильства:

• Психологічне – словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, поширення образливих чуток і матеріалів із метою завдати шкоди.
• Фізичне – ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів та інші небажані фізичні дії.
• Економічне – позбавлення їжі, одягу, грошей, документів чи іншого майна, перешкоджання користуванню ними, примушування до праці.
• Сексуальне – небажана вербальна, невербальна або фізична поведінка сексуального характеру, образливі жести, жарти, погрози, поширення матеріалів інтимного змісту.

Отже, насильство не обмежується фізичною агресією. Систематичне приниження, залякування, виключення дитини з групи, переслідування та цькування в цифровому просторі також потребують належної уваги й реагування. Педагогам важливо не применшувати значення таких дій лише тому, що вони не залишають видимих фізичних слідів.

Як повідомити про можливий випадок булінгу

Своєчасне повідомлення про небезпечну ситуацію – важлива умова її належного розгляду та припинення насильства. Кожен учасник освітнього процесу, який помітив ознаки насильства або дізнався про відповідний випадок, повинен повідомити про це керівника закладу освіти. Зробити це можна усно або письмово, зокрема анонімно.

Заклад освіти має забезпечити доступність різних способів інформування, щоб кожен міг обрати зручний і безпечний для себе варіант. Зокрема, повідомити про випадок можна через:

• особисте усне звернення;
• письмову заяву;
• телефонний дзвінок;
• електронний лист;
• скриньку для паперових повідомлень.

Конкретний перелік способів подання повідомлень визначається внутрішнім положенням закладу освіти про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми. Керівник має також визначити відповідальну особу, яка забезпечуватиме реєстрацію й облік повідомлень у паперовій та/або електронній формі.

Важливо! Якщо є підозра, що насильство вчинив керівник закладу освіти, повідомлення потрібно подавати не йому, а засновнику закладу або відповідному органу управління, якому він підпорядковується.

Алгоритм реагування на можливий випадок насильства: покрокова інструкція

Щоб педагогічні працівники могли діяти послідовно, не розгубитися в складній ситуації та не втратити важливий час, варто заздалегідь ознайомитися з процедурою реагування, визначеною Порядком. Вона передбачає декілька послідовних кроків:

1. Виявити ознаки насильства та припинити небезпечну ситуацію.

Якщо педагог став свідком насильства або помітив його ознаки, він має невідкладно вжити заходів для припинення відповідних дій і недопущення подальшої шкоди. Залежно від обставин ситуації необхідно:

• надати домедичну допомогу;
• викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
• звернутися до органів Національної поліції України.

Важливо не відкладати реагування до моменту, коли ситуація повториться або постраждала дитина самостійно наважиться звернутися по допомогу. Якщо є ознаки небезпеки, діяти потрібно одразу.

2. Повідомити керівника закладу освіти про виявлені ознаки насильства.

Після виявлення небезпечної ситуації педагог має поінформувати керівника закладу освіти. Це необхідно зробити незалежно від того, чи йдеться про систематичне цькування, чи про перший зафіксований прояв насильства. Саме своєчасне повідомлення дає змогу запустити передбачену Порядком процедуру реагування.

3. Поінформувати батьків.

Про випадок насильства необхідно повідомити принаймні одного з батьків дитини, яка постраждала, і дитини, яка вчинила насильство.

Водночас для ситуацій, коли батьки самі є кривдниками дитини, передбачено особливий порядок дій. У такому разі керівник не повинен повідомляти їх про випадок у загальному порядку, а має залучити відповідні уповноважені служби, які можуть забезпечити захист дитини.

4. Зареєструвати повідомлення.

Кожне повідомлення про можливий випадок насильства, яке надходить керівнику закладу освіти, підлягає обов’язковій реєстрації. За загальним правилом це потрібно зробити в день його отримання.

Якщо інформація надійшла у вихідний, святковий чи інший неробочий день або в позаробочий час, її реєструють у перший наступний робочий день. Такий порядок дає змогу забезпечити облік усіх звернень і контроль за подальшим розглядом кожного з них.

5. Розглянути повідомлення та оцінити обставини.

Керівник закладу освіти має розглянути зареєстроване повідомлення протягом однієї доби з дня його реєстрації. Під час розгляду необхідно з’ясувати обставини ситуації та визначити, чи наявні ознаки насильства, передбачені Порядком.

Якщо такі ознаки виявлено, керівник невідкладно організовує необхідні заходи реагування. Якщо ж ознак насильства не встановлено, це не означає, що повідомлення можна залишити без уваги: інформацію потрібно проаналізувати на предмет потенційних ризиків і вжити заходів для запобігання можливим небезпечним ситуаціям.

6. Організувати роботу комісії.

Не пізніше ніж протягом трьох робочих днів із дня отримання повідомлення керівник має скликати засідання комісії з розгляду випадків насильства та/або жорстокого поводження з дітьми.

Комісія розглядає обставини ситуації, аналізує надану інформацію та визначає необхідні заходи підтримки й протидії насильству. Усі рішення та дії мають бути спрямовані на захист прав дитини й відповідати принципу найкращих інтересів дитини.

7. Забезпечити подальшу підтримку та запобігти повторенню ситуації.

Реагування не повинно завершуватися реєстрацією повідомлення або проведенням засідання комісії. Заклад освіти має продовжувати роботу над припиненням насильства, усуненням ризиків його повторення та створенням безпечних умов для всіх учасників освітнього процесу. Важливо стежити за подальшою ситуацією, враховувати потреби постраждалої дитини та забезпечувати необхідну підтримку.

Строки реагування: що і коли має зробити керівник закладу освіти

Для належної організації роботи закладу освіти важливо не лише знати послідовність дій, а й чітко дотримуватися встановлених строків. Адже своєчасність реагування безпосередньо впливає на можливість припинити насильство, запобігти його повторенню та забезпечити захист дитини.

Основні строки, передбачені Порядком, такі:

• Реєстрація повідомлення – у день надходження. Якщо його отримано в неробочий день або позаробочий час, реєстрацію здійснюють у перший наступний робочий день.
• Розгляд повідомлення – протягом однієї доби з дня його реєстрації.
• Припинення насильства та унеможливлення його повторення, повідомлення батьків та інформування уповноважених служб – невідкладно, але не пізніше трьох годин із часу виявлення ознак насильства.
• Скликання комісії – не пізніше ніж протягом трьох робочих днів із дня отримання повідомлення.

Окремо варто звернути увагу на обов’язок керівника повідомити про виявлені ознаки насильства відповідні уповноважені органи. Зокрема, він має письмово поінформувати уповноважений підрозділ Національної поліції України та службу у справах дітей за місцем розташування закладу освіти. Одночасно необхідно повідомити територіальний орган Національної соціальної сервісної служби України та Державну службу у справах дітей. Якщо цього потребують обставини, керівник також забезпечує виклик екстреної медичної допомоги. 

Які завдання виконує комісія з розгляду випадків насильства

Комісія з розгляду випадків насильства та/або жорстокого поводження з дітьми є важливою складовою системи реагування в закладі освіти. Її діяльність має бути організована відповідно до Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2025 року № 1513.

Водночас важливо чітко розуміти межі повноважень комісії. Вона не встановлює факт булінгу (цькування) – його встановлюють виключно на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Тому завдання комісії полягає не в тому, щоб самостійно визначити винуватість учасників ситуації, а в належному розгляді повідомлення, з’ясуванні обставин і визначенні необхідних заходів реагування та підтримки.

Під час роботи комісії обов’язково мають враховуватися такі принципи:

• дотримання найкращих інтересів дитини;
• забезпечення права дитини бути вислуханою з урахуванням її віку та рівня зрілості;
• повага до прав і гідності всіх учасників ситуації;
• недопущення дискримінації.

Окрему увагу Порядок приділяє участі дитини в розгляді ситуації. Її вислуховування на засіданні комісії відбувається безпосередньо, у присутності батьків або їхніх представників та за участю практичного психолога чи соціального педагога. Водночас батьки можуть надати письмову згоду на проведення такого вислуховування без їхньої участі.

Крім того, дитина має право надати інформацію про випадок насильства або інші відомі їй обставини в письмовій формі. Важливо, щоб під час розгляду її позицію не ігнорували, а сам процес відбувався з повагою до почуттів, гідності та потреб дитини.

Факт вислуховування, форма його проведення та основний зміст висловленої дитиною позиції обов’язково фіксуються в матеріалах розгляду. Це дає змогу документально відобразити участь дитини в процедурі та врахувати надану нею інформацію під час визначення подальших заходів.

Як закладу освіти організувати системну профілактику булінгу

Реагування на вже виявлені випадки насильства – лише одна зі складових роботи закладу освіти. Не менш важливо створити умови, за яких ризики виникнення цькування будуть мінімізовані, а всі учасники освітнього процесу знатимуть, як розпізнати небезпечну ситуацію, повідомити про неї та отримати допомогу.

Порядок визначає, що діяльність із запобігання та протидії насильству має бути постійним і системним процесом. Вона охоплює визначення можливих ризиків, виявлення ознак насильства, реалізацію профілактичних заходів і своєчасне усунення небезпечних ситуацій. Отже, профілактика не може обмежуватися окремими тематичними заходами або розмовами з учнями після інциденту – вона має бути частиною повсякденної роботи закладу.

Для цього керівнику закладу освіти варто організувати роботу за кількома напрямами.

1. Розробити внутрішні документи та механізми реагування.

У закладі має бути затверджене положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми. Його розробляють з урахуванням відповідного Порядку, Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми, а також інших нормативних документів.

У внутрішньому положенні необхідно чітко визначити:

• якими способами можна повідомити про можливий випадок насильства;
• як реєструються та розглядаються такі повідомлення;
• хто відповідає за їх облік;
• які дії має виконувати кожен із залучених працівників. 

Завдяки цьому в разі небезпечної ситуації учасники освітнього процесу матимуть зрозумілий порядок дій.

2. Інформувати учасників освітнього процесу.

Учні, батьки та працівники закладу мають розуміти, які дії можуть вважатися насильством, як розпізнати небезпечну ситуацію та до кого звернутися по допомогу. Зокрема, їм важливо знати:

• що вважається насильством і булінгом;
• які дії та зміни в поведінці можуть свідчити про небезпечну ситуацію;
• кому та в який спосіб можна повідомити про випадок;
• які заходи вживає заклад після отримання інформації.

Особливу увагу варто приділити можливості анонімного звернення. Не кожна дитина готова відкрито розповісти про пережите або назвати кривдника, тому важливо забезпечити доступні й безпечні способи повідомлення.

3. Формувати культуру ненасильницької комунікації.

Важливо систематично працювати над розвитком соціального та емоційного інтелекту учнів, формувати навички конструктивного спілкування, поваги до особистих кордонів і ненасильницького розв’язання конфліктів. Така робота допомагає дітям краще розуміти власні емоції, враховувати почуття інших і знаходити прийнятні способи взаємодії.

Для цього можна проводити тематичні години спілкування, дискусії, рольові вправи, групові обговорення та заняття з практичним психологом. Важливо, щоб ці заходи не були формальними: учні мають не лише отримувати інформацію, а й відпрацьовувати конкретні моделі поведінки в ситуаціях непорозуміння, тиску або порушення особистих кордонів.

4. Залучати учнів до профілактичної роботи.

Учнівське самоврядування може долучатися до створення доброзичливої атмосфери в колективі, організації інформаційних заходів і поширення знань про способи протидії цькуванню. Залучення дітей до такої діяльності сприяє формуванню відповідального ставлення до взаємодії з однолітками та допомагає розвивати культуру взаємоповаги.

Водночас важливо не перекладати на учнів відповідальність за виявлення та припинення насильства. Діти можуть підтримувати одне одного й повідомляти дорослих про небезпечні ситуації, але основні організаційні обов’язки та відповідальність за реагування залишаються за дорослими й керівництвом закладу.

5. Розвивати партнерство з батьками.

Профілактика насильства потребує послідовної взаємодії педагогів і родин. Батьки мають розуміти, які зміни в емоційному стані та поведінці дитини можуть свідчити про небезпеку, як повідомити заклад про підозрілу ситуацію та до кого звернутися по допомогу.

Для налагодження такої співпраці можна проводити батьківські зустрічі, тематичні консультації, інформаційні заходи й обговорення способів підтримки дітей. Важливо формувати атмосферу довіри, у якій родини не боятимуться повідомляти про проблеми, а заклад освіти буде готовий до відкритого діалогу та спільного пошуку рішень.

Бажаєте поглибити знання про алгоритми виявлення та реагування на випадки булінгу й насильства, розібрати особливості взаємодії з учнями, батьками та уповноваженими службами, а також ознайомитися з практичними кейсами створення безпечного освітнього середовища? Долучайтеся до учасників Всеукраїнської інтернет-конференції «Протидія булінгу та насильству в закладі освіти: законодавство та практична реалізація»!