Хто управляє школою?

Багато хто порівнює школу із державою. І це цілком справедливе порівняння! Адже тут є і Президент (директор), і Парламент (педрада), і голови обласних державних адміністрацій (класні керівники), і народ (школярі). Дуже схоже, чи не так? Але якщо навіть обійтися без настільки гучних порівнянь, зрозуміло, що школа – складний багаторівневий механізм, для управління яким потрібно чимало часу, сил, та багато вмінь, зокрема – вміння ухвалювати рішення.  

Будь-які рішення мають наслідки і це дуже важливо розуміти. Тож важливо ухвалювати їх свідомо. Для того, аби ви могли навчитися, а потім і легко навчити своїх учнів усіх хитрощів ухвалення рішень, долучайтеся до курсу Олени Пархоменко «Ефективне ухвалення управлінських рішень в освіті: як цього навчити(ся)». Ви дізнаєтеся, чому не всі наші рішення мають позитивні наслідки та як уникнути такого подій. Опануєте алгоритми ухвалення рішень, отримаєте дієві прийоми для роботи, використання яких в освітньому процесі допоможе учням набути навичок ефективного розпізнавання проблем, сприятиме розвитку їхніх когнітивних здатностей та життєво необхідних компетентностей. Долучайтеся!

Тож хто насправді управляє школою?

Педагогічна рада

Згідно із законом «Про освіту» управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють:

• педагогічна рада;
• засновник (засновники);
• керівник закладу освіти;
• вищий колегіальний орган громадського самоврядування закладу освіти.

Багато хто звик до класичної ієрархії, де директор – єдиний керівник, який самостійно ухвалює ключові рішення та лише ставить колектив перед фактом. Але насправді так не має бути. Педрада – це не фікція, а потужний та ефективний інструмент управління школою. І вона може (і повинна!) впливати на розвиток закладу освіти та рішення директора. 

Педагогічна рада ЗЗСО схвалює стратегію розвитку школи, річний план роботи, освітні програми (та зміни до них), а також правила внутрішнього розпорядку і положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти, ухвалює рішення щодо вдосконалення і методичного забезпечення освітнього процесу. Також саме педрада ухвалює ряд рішень, що стосуються навчання учнів, підвищення кваліфікації педпрацівників (та визнання їх результатів), впровадження в роботу закладу інноваційних рішень тощо. 

Головою педради є директор школи. До складу ради також входять заступники директора, всі вчителі, педагог-організатор, соціальний педагог, бібліотекар тощо. Засідання є правомочним, якщо на ньому присутні щонайменше дві третини її складу. Потрібно ухвалити певне рішення? Це робиться шляхом голосування. Голоси розподілилися порівну? Тоді визначальним буде голос голови ради. 

Як часто мають відбуватися засідання педради? Усе залежить від доцільності, але загалом вона має збиратися хоча б 4 рази на рік. Перша проводиться на початку нового навчального року – в її межах аналізуються підсумки попереднього року, приймається річний план тощо. Натомість остання присвячується результатам навчального року, в її межах ухвалюються накази про допуск до іспитів, переведення до наступного класу тощо. Інші – проміжні – можуть розкривати будь-які важливі для закладу освіти теми.

Уявіть ситуацію: вчитель виступає перед педрадою та пропонує включити до плану підвищення кваліфікації певну тему. Педагогічна рада має не просто вислухати його, а детально розглянути пропозицію та її доцільність. І якщо хтось вважає подану ідею не надто вдалою, то може (і має!) висловити свою думку з цього приводу. Адже це саме те рішення, яке впливає на всіх членів педагогічного колективу. 

Керівник закладу освіти

Безпосередньо закладом освіти управляє директор. Саме він несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та інші види діяльності школи. Це він призначає працівників на посади, визначає, якими будуть їхні функціональні обов’язки та, якщо доведеться, звільняє їх. Це він контролює виконання освітніх програм та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти.  

Що має вміти дійсно хороший та професійний директор школи? Насправді компетенцій в нього має бути чимало, і це логічно – адже він керуватиме великою кількістю людей. Але зараз ми зупинимося на одній із найважливіших – ухвалювати управлінські рішення.  

Адже саме від рішень керівника залежить функціонування закладу освіти, його розвиток та результат розв’язання проблем, що виникають. 

Керівник може ухвалювати рішення незалежно від інших, спираючись на наявні в нього дані. А може попередньо порадитися з майбутніми виконавцями. У будь-якому разі варто розуміти, що рішення директора так чи інакше впливатиме на інших учасників освітнього процесу. 

Уявіть ситуацію: директор закладу освіти подав заявку на участь у конкурсному відборі для отримання солідного гранту від закордонної благодійної організації на цифровізацію освітнього простору. І от школа виграє його. Чудова новина, чи не так? Справді, чудова, якщо перш ніж подавати заявку, керівник скликав педраду та детально розповів про свою ідею. Вона може бути найкращою, але реалізовувати програму гранту буде не директор одноосібно, це робитиме весь колектив (або майже весь), для цього потрібні ресурси.

Наступний крок – розписати повноваження та завдання, можливо, хтось отримає додаткове навантаження. Чи всі погодяться із цим? Звісно, директор може розподілити ролі та обов'язки між членами колективу на свій розсуд (зрештою, йому справді часто видніше), але чи не краще спочатку порадитися? І якими будуть наслідки, якщо людей просто поставлять перед фактом? Такий підхід може зіпсувати враження навіть від найкращої ідеї. 

Тож при ухваленні рішень директор не може керуватися просто своїми вподобаннями (навіть якщо вони дуже і дуже правильні). Найперше він має керуватися законом і детально вивчати ситуацію. Думати наперед та аналізувати ситуацію, моделювати можливі наслідки. Враховувати думку колективу. Зрештою, навіть для того, аби видати наказ про переведення учнів до наступного класу, потрібно розумітися на нормативних документах.

Хто ще управляє школою?

Великий вплив має також громадське самоврядування в закладі освіти. Учасники освітнього процесу мають право брати участь у вирішенні організаційних питань, впливати на освітній процес, захищати свої права та інтереси, організовувати дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді. Згідно із законом, у школі можуть діяти:

• органи самоврядування працівників закладу освіти;
• органи учнівського самоврядування;
• органи батьківського самоврядування.

У діяльність будь-якого органу громадського самоврядування закладу освіти не мають права втручатися представники іншого органу громадського самоврядування цього закладу освіти.

Учнівське самоврядування – це спосіб залучення учнів до систематичної участі у освітньому процесі. Це самостійна діяльність школярів, яку координує відповідальний педагог. Вона дозволяє залучити учнів до ухвалення рішення, навчити їх захищати свої права та інтереси, створювати умови для їхньої соціалізації. 

Батьківське самоврядування здійснюється батьками учнів як безпосередньо, так і через органи батьківського самоврядування, з метою захисту прав та інтересів учнів, організації їх дозвілля та оздоровлення тощо. Але важливо розуміти, що рішення органу батьківського самоврядування з питань організації освітнього процесу або ж діяльності школи можуть бути реалізовані лише за рішенням директора.

А от вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти. Їх скликають хоча б раз на рік. А взяти в них участь можуть уповноважені представники учасників освітнього процесу. Під час загальних зборів директор звітує перед зібранням, а колектив не просто слухає його, а оцінює. А за результатами оцінки можуть ініціювати проведення позапланового інституційного аудиту закладу освіти.

Важливо розуміти, що насправді школою управляє не хтось один, на процес управління впливають всі учасники освітнього процесу: вчителі, адміністрація, учні та їхні батьки. І це дійсно чудово. Адже саме такий підхід забезпечує оптимальну роботу закладу та його всебічний розвиток.