Ухвалення управлінських рішень: алгоритм дій та креативні методи для керівників і вчителів

Існує думка що, шкільне управлінське рішення – це наказ по ЗЗСО, затверджене положення чи рішення засідання педради. А управлінські функції належать лише до повноважень адміністрації та колегіальних органів управління. Але згідно з новим Професійним стандартом, управління освітнім процесом є однією з обов'язкових професійних компетентностей вчителя. І управлінська ланка, і педагоги мають планувати та аналізувати результати освітнього процесу, організовувати різні форми навчальної та пізнавальної діяльності учнів, конструктивно взаємодіяти з батьками. Навіть створення разоім із учнями спільних правил поведінки або прийняття рішень на батьківських зборах потребують певних навичок. Як моделювати ефективний процес прийняття управлінського рішення на рівні класу та школи? Як створити успішну формулу управлінської діяльності?

Алгоритм дій для ухвалення управлінських рішень

Будь-яке управлінське рішення має містити організаційний механізм та бути зрозумілим для всіх виконавців. Тому під час його розробки варто врахувати багато нюансів та підготувати чіткі відповіді на запитання:

чому необхідно виконати рішення;
що та коли робитимуть виконавці;
як буде реалізовуватися рішення;
яким є очікуваний результат діяльності.

Моделювання процесу ухвалення управлінських рішень дозволяє підняти освітній процес на якісно новий рівень, розробляти та впроваджувати в практику інноваційні технології. Аби цього досягти, потрібно:

Визначити завдання (проблему). Для цього варто докладно розібратися в ситуації, яка потребує вирішення, врахувати ступінь продуктивності роботи учасників, визначити показники ефективності.
Поставте цілі. Визначте, як ви хочете вирішити ситуацію, який результат прагнете отримати. Розгляньте всі можливі варіанти та оберіть оптимальний. Це важливо! Адже чіткість та вимірність поставлених цілей дозволять у подальшому оцінити точність прийнятого рішення, оперативно коригувати план роботи.
Збір інформації. Зберіть дані, необхідні для досягнення цілей та вирішення поставлених завдань. Інформація має бути максимально докладною, враховувати поточні умови та ресурсний потенціал. Також не буде зайвим вивчити досвід реалізації подібних проєктів іншими чи залучити сторонніх експертів.
Розробка рішень. Змоделюйте ситуацію та створіть декілька альтернативних рішень. Зіставте їх за параметрами (наприклад, необхідна ресурсна база, ймовірність успішності та шляхи реалізації). А потім оберіть релевантне та найвигідніше рішення.
Реалізація рішення. На цьому етапі має бути створений документ (наказ, положення, правила, протокол тощо), в якому будуть визначені відповідальні особи, чіткі терміни виконання та зони повноважень.
Коригування та контроль. Під час реалізації управлінського рішення важливо забезпечити коригування та контроль на кожному етапі роботи. Наприклад, можна використовувати систему звітності (для адмінстрації) чи зворотного зв'язку (для вчителів). Після внесення змін до рішення варто знову провести збір та аналіз даних.

Креативні методи прийняття рішень

А якщо використати творчий підхід до вирішення управлінський завдань? Це дозволить уникнути авторитарного стилю керівництва, по-справжньому зацікавити учасників освітнього процесу та отримати дійсно ефективний результат! Як це зробити? Неформальні (евристичні) методи роботи – це чудовий спосіб пошуку та вибору рішень за допомогою альтернатив, із урахуванням особистого досвіду, знань та інтуїції членів команди.

Метод вільних асоціацій

Цей метод значно підвищує результативність колективної діяльності. За допомогою асоціацій встановлюються неординарні зв'язки між елементами проблеми і досвідом залучених осіб. Навіть одне запропоноване слово чи поняття може стати основою для встановлення нових асоціативних зв'язків та пошуку нестандартних рішень.

Поради керівникові:

спробуйте неодноразово переформулювати задачу (проблему) та поглянути на неї з різних сторін;
пропонуйте слова чи поняття, які «викликають» якийсь образ, які можуть стати стимулом для утворення несподіваних вільних асоціацій;
заохочуйте учасників висловлюватися, демонструвати все, що прямо або опосередковано стимулює виникнення асоціацій, ідей;
фіксуйте будь-які ідеї, що з’являються у колег (учнів, батьків);
систематизуйте та класифікуйте всі ідеї, а згодом оберіть найкращі.

Метод синектики

Синектика – комплексний метод стимулювання творчої діяльності, який використовує принципи та прийоми мозкового штурму, методу аналогій й асоціацій. Не варто одразу розкривати учасникам суть проблеми – це дозволить їм абстрагуватися від стереотипів мислення. Ефективність використання цього методу залежить від майстерності, такту та винахідливості керівника, його вміння стимулювати творче мислення колег.

Як проводити:

сформулюйте проблему в загальному (образному) вигляді;
починайте обговорення не з проблеми, а з аналізу загальних ознак, що характеризують ситуацію;
спонукайте членів групи до багаторазового переформулювання проблеми. Використовуйте запитання на кшталт: «Ну і що?», «Як ви собі це уявляєте?», «А що тут нового?», «А якщо зробити навпаки?»;
заохочуйте учасників аналізувати об'єкт із різних позицій (зовнішніх і внутрішніх, наукових і життєвих), використовуючи особистий досвід та знання;
під час обговорення використовуйте аналогії, метафори, інверсію, елементи гри, міркування вголос;
не зупиняйтеся відразу на одній ідеї, навіть якщо вона дуже оригінальна та вдала. Краще поетапно відбирати та оцінювати кожну.

Метод зворотної мозкової атаки

Ця технологія передбачає не генерацію нових ідей, а критику вже наявних. Вона базується на принципах взаємодії в процесі пошуку рішення, довіри до творчих можливостей і здібностей кожного, оптимального поєднання інтуїтивного та логічного. На початку роботи доцільно об’єднати всіх учасників у дві групи: генераторів ідей і генераторів зустрічних ідей.

Правила для учасників:

учасники лаконічно та позитивно критикують, обговорюють і оцінюють кожну ідею за визначеними критеріями (наприклад, на відповідність початковим вимогам, можливості для реалізації, застосування в іншій сфері освітнього процесу);
кожен учасник може виступати багато разів, але краще – по черзі, тривалість виступу – 15-20 хвилин;
слід систематизувати та класифікувати всі ідеї за загальними ознаками, оцінити їхню достовірність та виявити можливі перешкоди для реалізації;
наприкінці відбирають прямі та зустрічні ідеї, які витримали критику.

Метод ключових запитань

Цей метод доцільно застосовувати для збору додаткової інформації (або впорядкування вже наявної). Поставлені запитання є стимулом для формування стратегії і тактики розв’язання задачі, вони розвивають інтуїцію, формують алгоритми мислення та спонукають до пошуку правильних відповідей.

Для збору інформації слід використовувати запитання: «Хто?», «Що?», «Навіщо?», «Де?», «Чим?», «Як?», «Коли?». Ви здивуєтеся, але іноді отримані відповіді дозволяють осмислити проблему з несподіваної сторони та розподілити її на прості складові.

Метод колективного блокнота

Цей метод дозволяє поєднати одразу кілька етапів: незалежне висування ідей кожним членом робочої групи, колективну оцінку і процес підготовки рішення. Метод реалізується в такий спосіб:

кожен учасник отримує блокнот, у якому записує в загальних рисах сутність проблеми. Також можна записувати додаткові дані;
кожен учасник має записувати ідеї в блокнот протягом місяця. Також фіксуються ідеї, які не стосуються безпосередньо основної проблеми, але можуть бути корисними для остаточного рішення;
учасники здають свої блокноти керівнику групи, який і систематизує матеріали. Потім усі члени групи обговорюють напрацювання та вибирають остаточне рішення.

Ефективне управлінське рішення допоможе налагодити плідну взаємодію з усіма учасниками освітнього процесу та покращити якість роботи на всіх рівнях.