Статистичні дані суворо повідомляють нам, що наразі за кордоном знаходиться понад 400 тисяч дітей шкільного віку. Частина з них пішла до іноземних шкіл: хтось ще в березні, а хтось – лише з початку нового навчального року. Певно, ми всі чули та читали позитивні відгуки про закордонні заклади освіти, які трохи відсувають на другий план той факт, що багато хто з учнів попри всі перешкоди не покинув рідну школу.
Діти навчаються за кордоном кілька місяців, тож уже можна зробити певні висновки. Ми провели невеличке опитування серед батьків школярів, які вчаться одразу на дві країни, та з’ясували, як їхнім дітям вдається здобувати освіту в такому темпі.
На дві країни
Чи можливо одночасно повноцінно вчитися у двох школах? Ще рік тому ми могли б впевнено відповісти, що ні (хоча, звісно, такі унікальні ситуації трапляються). Але наші учні довели, що це все ж таки реально: просто зараз багато хто поєднує навчання в закордонній школі із відвідуванням онлайн-занять в український.
Але було б помилкою вважати, що це просте завдання. Це дійсно складно. Час уроків в обох школах зазвичай співпадає. А навіть якщо і ні, то лише уявіть, як швидко мають діти повернутися додому і не просто підключитися до заняття, а почати активно працювати. Про кількість домашніх завдань у такому випадку не варто навіть і згадувати.
Ольга, яка приїхала до Німеччини з двома дітьми, які зараз навчаються у 6 і 8 класі, розповідає, що через неспівпадання графіків навчання та проблеми з електрикою в Україні, відвідувати уроки і консультації вчителів не завжди вдається. Тож вона намагається пояснювати дітям усе сама, але це складно. Діти пишуть контрольні, але якість знань, на жаль, не надто висока.
Тож саме тому після закінчення в такому темпі першого семестру деякі батьки школярів вирішили змінити форму навчання, наприклад, на сімейну або екстернат. У такому випадку дійсно стає трохи простіше, адже з’являється можливість самостійно розподіляти навантаження, а не озиратися лише на розклад уроків. Із іншого боку – такий формат навчання передбачає зростання відповідальності самих учнів та їхніх батьків. На жаль можливість допомогти дитині з навчанням та хоча б прослідкувати за виконанням усіх визначених учителем завдань є не в кожного.
Донька Ганни зараз ходить до школи в Німеччині та навчається в українській, але за сімейною формою. Було складно, тим не менш, атестація за перший семестр пройшла успішно: були і консультації з учителями, і контрольні, і позитивне ставлення до дитини, що змушена вчитися у двох школах одночасно.
Зараз як ніколи важливо ставитися одне до одного із розумінням. І більшість батьків, чиї діти вчаться одразу у двох школах, зазначають, що вчителі йдуть на зустріч своїм учням. Вони переносять терміни здачі необхідних для атестації робіт, проводять консультації у свій неробочий час, надсилають додаткові матеріали тощо. Адже всі розуміють, наскільки важливо підтримати дітей, які не хочуть втрачати зв'язку з Україною.
На жаль, є і певні проблеми. Подеколи дітям, які вчаться дистанційно з-за кордону, приділяють недостатньо уваги та не враховують той факт, що вони тягнуть одразу дві навчальні програми, задаючи забагато завдань та іноді не надсилаючи вчасно навчальні матеріали.
Ольга разом із двома доньками (6 та 7 клас) перебуває в Чехії. Спочатку вони намагалися поєднувати навчання в українській та чеській школах, але згодом відмовилися від цього. Поєднувати було дуже складно, та й завдань від української школи було надто багато.
Дійсно, зараз у вчителів додалося роботи, а рівень відповідальності просто захмарний. І подеколи часу не вистачає навіть на те, аби хоч трохи перевести подих. Але ми повинні пам’ятати одну важливу річ: ми маємо зробити все можливе для того, аби діти, які зараз вимушено перебувають далеко від Батьківщини, повернулися додому.
Звісно, найбільша відповідальність за це лежить на МОН. Але і освітянська спільнота теж може чимало зробити! Варто завжди пам’ятати одне: якщо б батьки хотіли б залишитися із дітьми в іншій країни, вони б не прагнули навчатися ще й в українській школі. Тож зараз головне – не відштовхнути випадково учнів, а показати їм, що тут на них чекають, що їм радо допоможуть і підуть на зустріч. Звісно, перегинати палицю та виставляти оцінки просто так теж не варто, адже ми завжди маємо дбати про якість освіти.
Лишаємося з Україною
Частина батьків не записували і не записують дітей на навчання до закладів освіти у країні перебування, віддаючи перевагу онлайн-навчанню в рідній школі. Хтось не бачить сенсу в подвійному навантаженні, хтось переживає через мовний бар’єр, а когось просто не влаштовує якість освіти у закордонній школі. І всі батьки, які ухвалили саме таке рішення, наголошують на одному: вони скоро повернуться на Батьківщину.
Ірина із сином зараз у Франції. І хоча хлопчик ходить до французької школи, українську вони теж не покинули. Ірина із вдячністю говорить про вчителів, які ставляться до їхньої ситуації з розумінням, та наголошує на тому, що вони не хочуть втратити навчальний рік. Адже коли вони приїдуть додому (а це точно станеться невдовзі!), дитина має повернутися до навчання саме зі своїми однокласниками та до улюбленої вчительки.
І спочатку все було добре, але згодом ця ситуація перестала влаштовувати закордонні міністерства освіти та безпосередньо директорів шкіл. Середня освіта в ЄС так само є обов'язковою для всіх, як і в нас, і чиновники за цим суворо стежать. Ті, хто вимушено опинився, наприклад, у Німеччині, знають, що не записати дитину до школи було фактично неможливо. А от, наприклад, у Польщі та Румунії спочатку ставилися до цього поблажливо, але зараз ситуація починає змінюватися. І хоча і поки що все доволі м’яко, місцеві депутати вже вносять різні пропозиції.
Оксана разом із сином кілька місяців знаходиться в Румунії. Хлопчик успішно навчається онлайн в українській школі, а до румунської вони навіть і не збиралися записуватися (зокрема і тому, що дитина не знає мови та не вчила її ці місяці). Але зараз румунські парламентарі переглядають закон про допомогу українцям і серед пропозицій – надавати її лише за умови відвідування дитиною румунської школи. Оксана зауважує, що зараз в Бухаресті ажіотаж – усі почали шукати хороші школи. Але загалом батьки розгублені і не знають, що робити.
Проте батьки школярів усе ж сподіваються, що МОН зможе якось розв'язати це питання та домовитися з європейськими міністерствами освіти, аби учні могли спокійно продовжувати вчитися в рідних школах. Нехай і дистанційно, але все ж лишатися з Україною.
Важливий момент: І учень, і його батьки мають чудово розуміти, для чого взагалі їм подвійне навантаження. І що як би чудово не розумів їх учитель, а працювати все одно потрібно. І ставити оцінку просто так ніхто не буде. Це варто доносити до учасників освітнього процесу максимально чітко. Якщо учень не робить взагалі нічого, але потім хоче отримати оцінку – це не нормально, толерувати таку поведінку, звісно, не варто. Тож комунікація і ще раз комунікація. Саме відверта розмова освітян із батьками їхніх учнів може розв'язати багато питань.
Навчання виключно в закордонній школі не є проблемою як такою. Як і не є чимось новим для українських шкіл долучення до освітнього процесу дитини, яка кілька років провела в іншій країні. Але ще ніколи за кордоном не було настільки багато дітей. Відмовляючися від навчання в українській школі вони ризикують втратити зв’язок із країною. Зрештою, як вони вчитимуть українську мову та історію України? А ці предмети, погодьтеся, надзвичайно важливі. Математику та фізику вивчають всюди, а якщо дитина втратить навіть рік вивчення історії України, то чи зможе вона екстерном довчити її та успішно атестуватися?
Багато хто зараз говорить, що варто зосередитися якраз на вивченні тих предметів, яких немає в закордонних школах, можна навіть додатково проводити так звані «уроки вихідного дня», присвячені українській мові та літературі, культурі та історії. Усе для того, аби діти не лишилися поза контекстом. А як вважаєте ви, що могла б зробити освітянська спільнота, аби підтримати учнів?
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.