Навчання у складних умовах: ефективна дистанційка

Про переваги і недоліки дистанційної освіти, здається, сказано чимало. А скільки зроблено! Утім, чи має довершеність межі? Сьогодні ж ми пропонуємо доповнити наявні знання досвідом закордонних колег та публікуємо огляд глави «Ефективне використання технологій» з британського посібника «Викладання у складних умовах». 

Звісно, українські вчителі мають неабиякий досвід онлайн-освіти. Тому ми зібрали лише найцікавіші поради.

Магічних рішень не існує

Інколи в людей складається помилкове уявлення, що дистанційка – це легко. Достатньо запустити відео, відкрити презентацію, дати дітям посилання на додаток або тест, і навчання почнеться автоматично. Але, звісно, це не так. Навчання має відбуватись із опорою на різноматнітні мультимедійні фішки, але не складатись із таких матеріалів повністю. До того ж дистанційка вимагає подрібненої подачі матеріалу, а уроки не мають складатися, наприклад, лише із лекцій.

Якщо не враховувати ці нюанси, то навіть найкращі навчальні додатки чи видео не матимуть жодного ефекту. Вони допомагають навчатися, але не мають бути єдиним інструментом. 

Завжди майте план «Б»

Онлайн-технології роблять освітній процес гнучким та доступним навіть у складних ситуаціях. І це чудово! Але разом із тим варто пам’ятати і про можливі проблеми, як-от онлайн-небезпеки, поганий інтернет, раптове вимкнення світла, оновлення системи та додатків, яке може початися в найнесподіваніший момент, тощо. Тож під час підготовки до онлайн-уроку потрібно враховувати всі ці варіанти та бути готовими до різного розвитку подій. 

Наприклад, що ви робитимете, коли не зможете показати презентацію? Чи є вона ключовим елементом вашої програми? Які матеріали можуть її замінити? А що робити, якщо почалася повітряна тривога? Чи вдасться продовжити урок пізніше? Саме тому варто мати плани «Б» і «В», що допоможуть скерувати урок в альтернативному напрямку, якщо щось піде не так.

Різні види дистанційного навчання

Онлайн-навчання, як і очні заняття, має багато форм і різновидів. Хоча основними його формами є синхронне і асинхронне навчання. Нерідко вчителі беруть за канон звичайні заняття у класі, несвідомо намагаючися підігнати під них і дистанційні уроки. Але чи варто за будь-яку ціну дотримуватися саме синхронного навчання? 

Звісно, воно найбільш схоже на звичний нам формат роботи, дозволяє забезпечити контроль та безпосередній контакт із учнями. Утім, якщо у когось із учасників буде нестабільний інтернет, цей контакт буде втрачено. Саме тому варто передбачати для учнів можливість автономної роботи.

Зауважити: Асинхронне навчання не має бути виключно запасним варіантом. Варто розглядати його як повноцінну форму роботи, що спирається на відповідальність, мотивацію та самоконтроль учнів.

Так, для асинхронного формату навчання можна: 

• робити аудіо- та відеозаписи із короткими теоретичними даними та надавати їх учням на початку заняття;
• давати кілька вправ для спільної роботи через чат;
• просити прочитати текст та відправити відповіді на опитування за ним електронною поштою (або лишити на онлайн-дошці) тощо.

Як часто ви викликаєте до дошки або опитуєте конкретну дитину? Враховуючи кількість учнів у класі, складно приділити увагу всім дітям. Утім, покращити контакт та забезпечити якісний зворотній зв’язок можна за допомогою звичайного смартфона! 

Закордонні педагоги радять більше спілкуватися із дітьми у месенджерах. Створіть спеціальну групу, куди всі діти зможуть скидувати власні відповіді на запитання, які ви ставите впродовж уроку. Такий собі варіант масового опитування. 

А ще смартфони дозволяють не прив’язувати навчання виключно до підручників. Запропонуйте дітям самостійно пошукати матеріали за темою, а потім разом перевірте, чи правильно вони все зробили. Зрештою, не все, що пишуть в інтернеті, правда, чи не так?

Використовуйте базові програми

Щороку в мережі з’являються сотні нових і на перший погляд дуже корисних додатків, але для навчання знадобиться лише два чи три з них. Навіть більше: якщо ви використовуватимете забагато програм, це заплутає та демотивує учнів. Тож перш ніж вводити до освітнього процесу новенькі додатки, обов’язково зважте, чи дійсно вони є актуальними і конче необхідними. Не збільшуйте кількість додатків у геометричній прогресії.

Також не варто забувати, що телефони та планшети мають чимало цікавих базових програм, що можуть бути корисними в навчанні. Наприклад: перекладачі, програми для запису голосу (можна використовувати при вивченні мов, виразному читанні віршів, ораторському мистецтві), створення нотаток, перегляду або прослуховування аудіофайлів.

Сім принципів чудового онлайн-навчання

1. Переконайтеся, що будь-який підхід або гаджет, які ви використовуєте, є максимально інклюзивним та доступними для всіх учнів. Переконайтеся, що всі учні мають доступ до ключових матеріалів.
2. Не забувайте, що викладання онлайн неабияк втомлює. Може здаватися, що викладати дистанційно простіше, але це не так. Тому переконайтеся, що робите достатні перерви між сеансами, поєднуйте синхронне та асинхронне навчання, змінюйте типи завдань, та трохи знизьте рівень очікувань.
3. Не використовуйте занадто багато платформ, програм/додатків чи вебсайтів. Оберіть кілька максимально універсальних програм, із якими зручно працювати і вам, і школярам.
4. Подбайте про перерви, що дозволять учням вимкнути відео та відійти від екрану. Також діти повинні мати можливість навчатися та ефективно брати участь у занятті, навіть якщо вони щось пропустили. Найкращий спосіб досягти такої інклюзивності – записувати синхронні сеанси, які діти можуть переглянути або послухати пізніше, у зручний час.
5. Синхронні сесії мають бути інтерактивними та містити широкий спектр різноманітних завдань і діяльності (як і урок у класі). Учні мають не лише слухати лекції, а й виконувати завдання в режимі реального часу, самостійно або у групі/парі.
6. Бажано, аби синхронні заняття мали автономний компонент, що дозволить дітям вимкнути звук та екран.
7. Якщо ви працюєте в асинхронному режимі, подумайте про те, які матеріали хочете використати, чому вони важливі, як (скільки часу) учні будуть із ними взаємодіяти. Віддавайте перевагу якості та структурованості перед кількістю.

Також не варто забувати про людський фактор. Навіть на відстані ви лишаєтесь близькою та авторитетною людиною, своєрідним опікуном для класу. Тож важливо цікавитися справами дітей, запитувати, як вони себе почувають (особливо зараз), спілкуватися на сторонні теми (можна зовсім трохи). І тоді дистанційка лише об’єднає клас!