Онлайн-пастки воєнного часу: навчаємо учнів розпізнавати небезпеку

У воєнний час цифровий простір для дітей і підлітків став не лише важливим джерелом інформації та спілкування, а й середовищем підвищеного ризику. Соціальні мережі, месенджери, ігрові платформи та новинні ресурси можуть приховувати серйозні загрози – від дезінформації та психологічних маніпуляцій до вербування й витоку персональних даних. У таких умовах питання онлайн-безпеки набуває особливої актуальності та стає невід’ємною складовою виховної роботи закладу освіти. У цій статті ми підготували декілька порад, які допоможуть не лише попередити учнів про можливі ризики, а й у формувати в них стійкі навички безпечної поведінки в мережі. 

Бажаєте отримати зрозумілі алгоритми дій, реальні кейси та ефективні інструменти для безпечної роботи в цифровому середовищі? Реєструйтесь на Всеукраїнську інтернет-конференцію «Кібербезпека та цифрова грамотність в освіті: захист, навички, практика», яка відбудеться 05.02.2026! 

Чому онлайн-пастки особливо небезпечні під час війни

В умовах війни учні часто перебувають у стані підвищеної емоційної напруги – відчувають тривогу, страх і невизначеність щодо майбутнього. Саме ці вразливі стани нерідко стають об’єктом маніпуляцій з боку зловмисників. Вони майстерно апелюють до почуттів співчуття, патріотизму, страху або щирого бажання «бути корисним», пропонуючи нібито просту допомогу, «важливе завдання», участь у псевдоволонтерських ініціативах чи швидкий заробіток. Особливу небезпеку становить те, що подібні повідомлення часто маскуються під новини, оголошення, популярні челенджі або навіть жарти, через що їх складно одразу розпізнати. І учні не завжди усвідомлюють, що необережний коментар, репост чи опубліковане фото можуть мати серйозні наслідки – не лише для них особисто, а й для безпеки родини, школи та громади загалом. 

Основні види онлайн-пасток, з якими можуть стикатися учні

Розуміння основних видів таких загроз допомагає дітям помічати ризики та діяти безпечно:

• Дезінформація та фейкові новини. Зазвичай це емоційно забарвлені повідомлення з гучними заголовками, фото чи відео без чітко зазначених джерел, які викликають паніку, зневіру або навіть агресію. Учні часто поширюють таку інформацію, не замислюючись про її правдивість і наслідки.
• Маніпулятивне спілкування та психологічний тиск. Ця загроза часто проявляється через приватні повідомлення. Зловмисники можуть видавати себе за однолітків, волонтерів, журналістів або «знайомих знайомих». Спілкування зазвичай починається невинно, проте поступово переходить до уточнюючих запитань про місце проживання, події у населеному пункті, емоційний стан або особисті проблеми дитини. Такі тактики психологічного тиску створюють ілюзію довіри, водночас підвищуючи ризик небезпечних рішень та необережних дій онлайн.
• Вербування та небезпечні «завдання». Пропозиції «допомогти», «виконати просте завдання», «зняти відео» або «передати інформацію» є особливо небезпечними. Зловмисники часто обіцяють за це винагороду або спираються на почуття обов’язку, патріотизму чи бажання «бути корисним», не розкриваючи справжньої мети своїх дій. Такі прохання можуть виглядати цілком безпечними або навіть благородними, проте насправді вони несуть серйозні ризики: участь у потенційно небезпечних ситуаціях, диверсіях чи інших правопорушеннях.
• Фішинг і цифрове шахрайство. Посилання на нібито «розіграші», «подарунки», «безкоштовні підписки», а також прохання терміново підтвердити акаунт чи завантажити файл часто використовуються як пастка. За такими повідомленнями можуть ховатися спроби зламу облікових записів, викрадення персональних даних або отримання доступу до контактів дитини. Саме тому важливо навчити учнів не переходити за підозрілими посиланнями та завжди перевіряти джерело інформації перед будь-якими діями онлайн.

Як говорити з учнями про онлайн-безпеку

Для дітей та підлітків інтернет є звичним середовищем життя, тому формальні заборони або абстрактні попередження не працюють. Розмова про онлайн-безпеку має бути регулярною, ненав’язливою та інтегрованою в повсякденну шкільну практику –  наприклад, під час класних годин, обговорення новин або аналізу конкретних ситуацій. Постійне нагадування та практичне закріплення правил допомагають учням сприймати безпеку в мережі як природну частину свого цифрового життя.

Практичні приклади замість абстрактних застережень

Найефективніший спосіб навчати учнів онлайн-безпеки – розбирати реальні життєві ситуації. Абстрактні фрази на кшталт «не довіряй незнайомцям в інтернеті» не дають потрібного результату. Натомість варто пропонувати дітям проаналізувати конкретні кейси:

• повідомлення від незнайомого користувача;
• емоційні дописи без джерел;
• прохання перейти за посиланням;
• «термінові» пропозиції допомогти. 

Такий підхід допомагає учням помічати тривожні сигнали та зупинятися, перш ніж зроблять небезпечний крок. 

Чіткий алгоритм дій замість страху

Під час розмови про онлайн-безпеку важливо навчати учнів не страху, а конкретному алгоритму дій. Діти мають чітко розуміти, що робити, якщо щось викликає підозру, наприклад: 

• не відповідати одразу;
• не пересилати повідомлення;
• не переходити за підозрілими посиланнями;
• зробити скріншот і звернутися до дорослого (наприклад, до класного керівника, шкільного психолога або батьків). 

Доцільно одразу проговорити просте правило: помилитися або засумніватися – нормально, головне – не залишатись з проблемою наодинці. Така конкретика створює відчуття безпеки й контролю, а також допомагає учням діяти свідомо й обережно в цифровому середовищі.

Розвиток критичного мислення як захисний інструмент

Особливу увагу варто приділяти розвитку критичного мислення учнів. Важливо регулярно нагадувати дітям про необхідність ставити запитання до будь-якої отриманої інформації у мережі: 

• хто її опублікував;
• з якою метою;
• чи є підтвердження з інших джерел;
• чому повідомлення викликає сильні емоції. 

Такий підхід допомагає не лише розпізнавати онлайн-пастки та уникати ризикованих ситуацій, а й формує відповідальне ставлення до споживання інформації загалом, виховує уважність і свідомість у цифровому середовищі.

Особисті межі та право сказати «ні» в інтернеті

Не менш важливо обговорювати з учнями особисті межі в цифровому середовищі. Діти мають усвідомлювати, що вони не зобов’язані відповідати на всі повідомлення, надсилати фото, відео чи особисті дані, навіть якщо співрозмовник здається доброзичливим або «своїм». Пояснення, що онлайн-дружба не завжди безпечна, слід подавати обережно – без залякування, але з чітким акцентом на самоповагу та право відмовити. Такий підхід допомагає учням відчувати контроль над своєю безпекою та розвивати здатність захищати власні межі в будь-якій ситуації.

Навчаючи учнів розпізнавати онлайн-пастки воєнного часу, ми не лише захищаємо дітей від цифрових загроз, а й формуємо відповідальних, свідомих громадян, здатних критично мислити, приймати зважені рішення та дбати про безпеку – власну й суспільну.

Бажаєте дізнатись більше про основні кіберзагрози в освітньому середовищі та способи захисту? Долучайтесь до учасників нашої конференції!