Психологічна підтримка дітей в умовах карантину і не тільки

Весна 2020 року ознаменувала початок нового освітнього етапу: дистанційного навчання в умовах карантину. Неочікувані зміни безперечно «вдарили» по вчителям, але ще більше – по дітям. Підвищений рівень гормонів, дитячий максималізм та проблеми з самоорганізацією – все це так чи інакше впливає на кожного учня, навіть на найбільш байдужого.

Чи є діти психологічно вразливою групою, яка потребує додаткової підтримки? Як допомогти пристосуватися до змін, а також підтримати у скрутну хвилину? Пропонуємо дізнатись.

Чому на час карантину необхідно ретельніше стежити за станом дітей?

Експерти попереджають про глобану кризу: багато у кого можуть виникнути проблеми з психічним здоров'ям через пандемію коронавірусу. Соціальна ізоляція, самотність, тривога про здоров'я, стрес, економічний занепад – ідеальні умови для прогресування тривожності, депресії, а також зростання проблемної поведінки: алкоголізму, наркоманії, цькування в інтернеті та потягу до азартних ігор.

Світова статистика демонструє, що рівень домашнього насилля після запровадження самоізоляції зріс. І це не дивно, адже кожна людина так чи інакше зіштовхується з тиском пандемії, результатом якої може бути проблемна поведінка: неконтрольована агресія або навіть насилля. В умовах спільної ізоляції сім’ї питання домашнього насилля є як ніколи актуальним.

Карантинні заходи неабияк впливають на всіх, але діти є однією з найбільш психологічно уразливих груп. Якщо ж розглядати ситуацію загалом, Україна має невтішні показники дитячих самогубств (одні з найвищих у Європі). Тільки за 7 років кількість підліткових самогубств зросла майже у два рази, а на 100 тис. осіб припадає аж 22 самогубства!

Покроковий гайд для вчителя

Попри беззаперечну важливість підтримки дітей в умовах карантину, це не є єдиним інструментом допомоги. Зрештою, постає питання: як підтримувати дитину, якщо ми не знаємо про її стан? Адже тільки розуміючи настрій, у якому перебуває людина, та що вона відчуває, можна дійсно допомогти. І, як не дивно, власне «підтримки» може бути не так багато, як усіх інших кроків.

Перш за все, необхідно побудувати довірливі стосунки з класом. На жаль, інколи виклодачі нехтують цим пунктом, а школярі подеколи навіть цураються хороших стосунків із учителем. Утім, довірливі стосунки вчитель-учень можна і потрібно започатковувати! Ось декілька дієвих порад:

виконуйте з учнями вправи для тимбілдингу та безпосередньо приймайте в них участь;
застосовуйте позитивні психологічні практики;
застосовуйте командні вправи, після яких школярі, в якості одного із завдань, мають зазначити настрій партнера по парі;
не соромтеся говорити про власний стан, настрій та переживання, пам’ятаючи золоте правило «перш ніж вимагати від учнів – передусім поділюся сама/сам».

Стежте за психологічним станом дітей: спостерігайте, проводьте опитування, робіть висновки. Найефективніший інструмент – кожного дня влаштовувати п’ятихвилинку рефлексії на початку уроку. Можна ставити такі запитання: Як ти себе почуваєш? Які емоції у тебе зараз? Оціни свій стан та настрій від 0 до 10, де 10 – дуже погано?

Подібна рефлексія може проходити у вербальному форматі, а можна провести онлайн-опитування. Перевага онлайн-формату в швидкості, але, все ж, його вважають не кращим варіантом. У той час як «живе спілкування», навіть за допомогою аудіо або відеоплатформ, дозволяє вчителю вловити найменші нотки тривоги або брехні у голосі школяра.

І, все ж, як підтримувати? Між підтримкою та допомогою є велика різниця. Частіше за все, психологічна підтримка – перманентний процес в довірливих стосунках, а допомога – це радше інструмент, що застосовується за необхідності. Діти не так часто звертаються за допомогою до вчителя у питанні психологічного стану, адже для цього є шкільний психолог. Але підтримувати учнів усе ж необхідно. У пригоді стануть такі способи:

Стежте за психологічною атмосферою у класі та намагайтеся помічати найменші прояви булінгу або токсичності: жарти, смішки, злі коментарі тощо.
Чудово допомагають підтримувати стабільний стан та позитивний настрій дихальні практики, які можна проводити перед кожним уроком – вони чудово допомагають налаштуватися на роботу.
Фізичні вправи не тільки поліпшують когнітивні здібності учнів, але й одночасно покращують їх настрій у довгостроковій перспективі. На час карантину можна влаштовувати спільну ранкову зарядку, користуючися відеозв’язком.
Переконайтеся, що ваші учні сприймають вас як «якір», тобто ту дорослу людину, на яку можна покластися, до якої можна звернутися за підтримкою та порадою. Звичайно, це питання часу, якого потребує побудова довірливих стосунків, проте ніколи не буде зайвим просто зазначити: «Я поряд, мені важливо, я можу вислухати».
Жоден дорослий не може на 100% захистити школярів від стресу. Тож єдиний вихід – це навчити дітей справлятися зі стресом у правильний спосіб, не замовчувати його, а навпаки – «виплескувати». Нижче наведені приклади дій, які діти можуть виконувати, коли відчувають стрес. Учителі можуть періодично застосовувати ці техніки, аби покращити загальний настрій класу.

Читання, дихальні вправи, розповідь про свої почуття, позитивна розмова з собою або з іншими, будь-яка гра, йога, творча робота (малювання, виготовлення поробок тощо).

Коли допомагати?

Діти, як і дорослі люди, можуть перебувати у поганому психологічному стані. Що може зробити вчитель? Не квапитися з висновками, і найголовніше – спробувати поговорити з дитиною, порадити звернутися до шкільного психолога. А якщо поганий стан учня триває більше двох тижнів, це є підставою для викладача поговорити зі шкільним спеціалістом про проблему.

Пам’ятайте: дитина може поділитися своїми переживаннями тільки у ситуації взаємної довіри. І якими б сильними ці переживаня не були, іноді добре слово та розуміння – це все, що необхідно.