Реформування історичної освіти: перспективи та системні зміни

Наказом МОН від 30.07.2024 № 1072 затверджено концептуальні засади реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти. Це означає, що система викладання історії, як навчального предмета, зазнає суттєвих змін. Як нова концепція вплине на методику викладання історії? Як зміниться організація та структура шкільного курсу? Про це і поговоримо! 

Потреба реформування історичної освіти 

Потреба реформування історичної освіти зумовлена кардинальними змінами в українському суспільстві, пов'язаними з війною на території нашої країни, та сучасним станом  шкільної освіти, який має декілька проблемних аспектів:

• невідповідність між навчальним часом, обсягом навчального матеріалу та очікуваними результатами навчально-пізнавальної діяльності. Змістові теми навчальних програм містять надмірний за обсягом фактографічний матеріал, що ускладнює їх засвоєння учнями впродовж часу, визначеного в типових освітніх програмах;
• змістове наповнення навчальних текстів. Однією з вад сучасних навчальних матріалів є спроба поєднати анахронічну схему історичного процесу з низкою новацій (результатів значного історіографічного поступу й актуальних суспільних потреб), що створює труднощі з адекватним логічним представленням минулого; 
• недостатня інтеграція історичної та громадянської освіти. Попри поступове й доволі успішне впровадження практик громадянської освіти в базовій школі, вона сприймається як традиційний окремий курс суспільствознавства або позаурокової діяльності учнів;
• недосконалі програми підготовки/перепідготовки вчителів. Система підвищення кваліфікації педагогів потребує врахування актуальних вимог до сучасної шкільної історичної освіти: знання сучасної методології історії, новітніх досягнень української та світової історіографії, уміння ефективно використовувати різноманітні педагогічні технології, здатність забезпечувати учнівство взаємопов'язаними і взаємопідсилювальними знаннями та вміннями, соціальними навичками та системою ставлень і цінностей.

Мета і завдання історичної освіти в системі загальної середньої освіти

Метою історичної освіти є формування національної та культурної ідентичності засобами історії, виховання патріотизму та громадянської відповідальності, утвердження цінностей людського буття, зокрема цінності свободи / вільної особистості, демократії, суспільної злагоди, заснованої на повазі до різних поглядів, звичаїв і культур, релігій, та потреби їх захищати, формування готовності людини до змін, переосмислення соціального досвіду і творення образів майбутнього.

Ця мета конкретизується в комплексі пріоритетних завдань:

• формування умінь мислити критично та системно, міркувати логічно, діяти творчо, знаходити порозуміння з іншими людьми задля досягнення суспільно значущих цілей;
• прищеплення основ історичного світогляду, зокрема вміння бачити минуле під різним кутом зору, розрізняти історичний факт і судження;
• ознайомлення з основними політичними, економічними, соціальними та культурними тенденціями розвитку України та світу в минулому і тепер;
• представлення основних періодів історії України як суголосних із відповідними періодами європейської історії;
• відображення ключових подій, явищ та процесів історії України та світу крізь призму викликів і суспільних відповідей на них;
• накопичення соціального досвіду, увиразнення наскрізних ліній із минулого як інструмента для аналізу та пояснення сучасних подій і проєктування майбутнього;
• встановлення достовірних фактів на основі різних джерел і видів інформації з метою прийняття відповідальних ефективних рішень;
• демонстрування можливостей (зокрема, значущості ціннісних ставлень) для самореалізації/самоствердження людини тепер і в майбутньому.

Організація та структура курсу історії в системі загальної середньої освіти

Для забезпечення структурних і змістових змін у навчанні/вивченні історії у школах реформою передбачено:

• запровадження концентричної структури історичної освіти;
• вивчення єдиного загальноосвітнього курсу «Історія» (інші можливі назви: «Історія: Україна і світ», «Історія України і світу»); 
• реалізація проблемно-тематичного підходу до формування його змісту. 

Навчання / вивчення історії належить організувати за такими концентрами:

1. Інформаційно-ознайомлювальний (І цикл початкової освіти (адаптаційно-ігровий), 1-2 роки навчання). 

Реалізується на основі принципу внутрішньопредметної та міжпредметної інтеграції змісту, який пропонує найзагальніші відомості про людину, родину, громаду, рідний край, Україну як державу. Навчальний матеріал доцільно організувати через базові знання в такій послідовності:

• «Я – людина»;
• «Я в сім'ї та в родині»;
• «Я в громаді»;
• «Я в рідному краї»;
• «Моя держава – Україна».

2. Інформаційно-фрагментарний (ІІ цикл початкової освіти (основний), 3-4 класи). 

Реалізується на основі принципу внутрішньопредметної та міжпредметної інтеграції змісту, який у белетризованому вигляді пропонує найважливіші сюжети історії України, про Україну в Європі та у світі. Навчальний матеріал доцільно організувати через базові знання в такій послідовності:

• «Віхи історії України»;
• «Україна в Європі»;
• «Україна у світі».

3. Пропедевтичний сюжетний (І цикл базової середньої освіти (адаптаційний), 5 – 6 роки навчання).  

Він представляє значущі сюжети історії України і світу від найдавніших часів до сьогодення. Навчальний матеріал має бути спрямованим на:

• ознайомлення учнів із основами історії як науки;
• формування уявлень про знакові події української та світової історії;
• утвердження суспільних цінностей, які ґрунтуються на демократії, принципах свободи, прав людини, верховенства закону.

Тижневе навантаження: 2 години. 

4. Проблемно-тематичний зі збереженням хронологічно-подієвої логіки (ІІ цикл базової середньої освіти (базове предметне навчання), 7-9 класи). 

Він представляє основні події історії України і світу відповідно до історично-культурних періодів. На цьому етапі доцільно організувати навчальний матеріал через базові знання, що зафіксовані в Держстандарті базової середньої освіти: 

• людина і природа; 
• людина і світ матеріальних речей; 
• людина і суспільство; 
• людина і влада; 
• людина і світ уявлень та ідей. 

У хронологічному вимірі навчальний матеріал може бути розподілений так: 

• у 7 класі – первісність, давня і середньовічна історія (від найдавніших часів по XV ст.);
• у 8 класі – історія нового часу (XVI - XIX ст.);
• у 9 класі – новітня історія та сучасність (XX - початок XXI ст.). 

Тижневе навантаження: 7 і 8 класи – 3 години, 9 клас – 4 години.

5. Профільний проблемно-тематичний  (І цикл профільної середньої освіти (профільно-адаптаційний), 10 рік навчання та ІІ другий цикл профільної середньої освіти (профільний),  11-12 роки навчання).

Цей етап представляє історію України і світу через основні явища і процеси від найдавніших часів до сьогодення і реалізується через взаємодію єдиного загальноосвітнього та спеціальних (відповідно до профілю) курсів. В основному курсі змістові пріоритети доцільно спрямувати на поглиблений розгляд історичних явищ і, особливо, процесів із наголосом на історії сучасного суспільства. Історичними процесами, які потребують пріоритетного системного розгляду в межах основного обов'язкового курсу є:

• українське націєтворення;
• державотворення;
• модернізація та глобалізація. 

Тижневе навантаження: 10 клас – 3 години, 11-12 класи неісторичних профілів – 3 години, 11-12 класи історичного профілю – 6 годин.

Загальноосвітній та профільні історичні курси

Єдиний загальноосвітній курс  «Історія» 

Єдиний загальноосвітній курс «Історія» (або «Історія: Україна і світ», «Історія України і світу») зможе наблизити освіту до сучасних наукових інтерпретацій минулого та розширити саме поняття «історія України». Він має ряд додаткових переваг для вчителів, зокрема:

• можливість керувати навчальним процесом, ефективно використовуючи години навчальних занять; 
• зосередитися на основних питаннях змісту; 
• зробити навчання історії змістовно та інтелектуально наповненим; 
• швидше досягати навчальних цілей, тобто реалізовувати компетентнісний підхід; 
• вивільнити час для обговорень і виконання учнями практичних завдань, зокрема для реалізації навчальних проєктів; 
  диференціювати навчання відповідно до зацікавлень учнівства;
• оперувати повнотою власних знань і досвіду.

Під час розгляду загальних історичних явищ і процесів слід надавати перевагу матеріалу з вітчизняної історії (не менше 2/3), який буде показувати включеність України у світовий/європейський історичний процес і водночас відображати її національну самобутність та особливості розвитку. Також слід опрацьовувати сюжети минулого, які дадуть змогу простежити суголосність подій/явищ/процесів української та світової (передусім європейської) історії.

Змістовими акцентами в початковій освіті, у базовій та старшій школі в межах загальноосвітнього курсу історії також мають бути:

• «Територіальні та демографічні зміни»;
• «Історія українського націотворення і державотворення»;
• «Європейські/світові контексти (зв'язки) української історії»;
• «Ідентичність на різних етапах історичного розвитку»;
• «Екологічна історія»;
• «Соціальні катастрофи (війни, епідемії, голоди, геноциди, техногенні аварії)»;
• «Опір тоталітарним та імперським режимам, протистояння насильству та агресії (зокрема, у контексті російсько-українських відносин)»;
• «Культурно-інтелектуальна історія»;
• «Історія повсякденна та мікроісторія»;
• «Жіноча історія»;
• «Історія України й українства у світі, роль і культурні надбання української діаспори».

Структурні елементи предметної історичної компетентності (хронологічна, просторова, інформаційна, логічна, аксіологічна) мають формуватися шляхом внутрішньогалузевої та міжгалузевої інтеграції змісту загальної середньої освіти.

Історія та громадянська освіта

Розширення тематичних і просторових контекстів української історії, осмислення з української перспективи сюжетів світової історії дасть змогу повніше реалізувати громадянознавчий потенціал історичної освіти. Тож під час добору навчального матеріалу з історії слід надавати перевагу тим сюжетам минулого, які увиразнюють питання:

• національні і загальнолюдські цінності;
• особиста гідність й повага до інших;
• захист прав і свобод;
• національна ідентичність;
• громадянська відповідальність;
• опір насиллю. 

Крім того, слід розглядати набувають питання, пов'язані з історичними основами формування та консолідації української політичної нації.

Спеціальні історичні курси для профільної середньої освіти

У профільній середній освіті важливо підтримати не лише пізнавальні, а й практичні освітні потреби учнів. Це можна досягти шляхом запровадження історичних спеціальних курсів, які поглиблюють вивчення актуальних історичних подій, явищ і процесів, Наприклад:

• історична географія; 
• локальна/регіональна історія; 
• інтелектуальна історія; 
• історія культури; 
• історія етнічних та/або релігійних громад; 
• історія й досвід виживання/протистояння тоталітарним режимам, імперіям під час війн; 
• історія політичних і правових учень, історія державотворення та ін. 

Для профілів інших спрямувань будуть необхідними спеціальні курси, пов'язані з історією наукових відкриттів, технічних винаходів, фінансів та економіки, збереження довкілля, повсякденна та ін.

Бажаєте дізнатися більше про організацію освітнього процесу у новому навчальному році? Долучайтеся до нашої спільноти у Facebook та телеграм-каналі та слідкуйте за анонсами!