Петиція про впровадження обов’язкового статевого виховання в систему освіти України набрала 25 тисяч підписів: тепер її повинен розглянути президент України. Звісно, навіть той факт, що петицію активно підтримали, не означає, що предмет незабаром з'явиться у школах, але один лише факт її наявності говорить про те, що суспільна дискусія ведеться і до того ж активно!
Наразі окремого предмета, присвяченого статевому вихованню, в українських школах немає, натомість у декількох навчальних предметах для школярів різного віку є кілька тем, які так чи інакше стосуються репродуктивного здоров’я, сексу та стосунків.
Згідно з визначенням ЮНЕСКО, сексуальна освіта – це підхід до викладання тем, що стосуються статевого розвитку й сексуальних стосунків, який передбачає передачу наукової, реальної та об’єктивної інформації не тільки про анатомію статевих органів та репродуктивне здоров’я, а й про емоційні стосунки із сексуальним партнером / партнеркою, відповідальне планування стосунків та інші аспекти сексуальної поведінки людини.
Побутує думка, що починати статеве виховання потрібно у підлітковому віці, не раніше. Проте секс-педагоги стверджують, що в ідеалі статеве виховання має починатися ще в ранньому віці. Звісно, найпершими говорити з дітьми мають батьки, але і школа тут грає величезну роль!
Але яким саме має бути предмет «статеве виховання»? Зрештою, довкола цієї теми чимало спекуляцій! Ми проаналізували методи та підходи до викладання цього предмета в закордонних школах та можемо виділити кілька важливих напрямів.
Як підготуватися?
Найважливіше: під час підготовки до заняття потрібно використовувати лише перевірені наукові джерела та не наводити факти, у яких бодай трохи не впевнені. Наздвичайно важливо надавати учням лише правдиву та обґрунтовану інформацію. За потреби – звертатися до фахівців з конкретного питання. Наприклад, під час обговорення такої складної теми як сексуальна індентичність можна запросити до класу сексолога
Батьки школярів (або особи, які їх замінюють) мають знати, коли та про що саме вестиметься розмова. Тож варто скласти попередній план роботи, що включатиме теми, які планується висвітлити, та надати його батькам учнів для ознайомлення. Це допоможе уникнути зайвих запитань та ускладнень.
Надзвичайно важливо створити безпечне середовище. Діти мають почуватися вільно та бути впевненими, що з них ніхто не сміятиметься, що їхні запитання сприйматимуть серйозно. Тож для початку варто поговорити з учнями, пояснити важливість та мету статевого виховання, та разом скласти правила поведінки на заняттях.
Запитайте в учнів, про що їм було б цікаво поговорити. Так, ні всі захочуть ставити запитання у присутності однокласників, тож закордонні педагоги радять створити скриньку для анонімних запитань.
У країнах ЄС радять дотримуватися правил ефективного та якісного статевого виховання, серед яких:
- вибір на користь комплексного підходу: враховувати і фізичний, і емоційний аспекти;
- залучення до освітнього процесу батьків;
- обов'язковість відвідування таких уроків (вони не мають бути факультативними);
- дозволити дітям спілкуватися на будь-які, жодних табу та упереджень;
- бути готовими говорити з дітьми відверто.
Про що говорити?
Багато хто вважає, що статеве виховання – це насамперед розмови про секс. Але насправді предмет набагато ширший. І тем, які варто обговорити з дітьми, чимало. А тих, які їх цікавлять, ще більше. В ідеалі навчальний курс мав би включати наступні теми:
- Жіноче статеве дозрівання: фізичні та емоційні зміни.
- Чоловіче статеве дозрівання: фізичні та емоційні зміни.
- Чоловіки та жінки: схоже та відмінне.
- Стать і гендер.
- Факти та міфи про ЛГБТК+.
- Кохання, сексуальний потяг, статеві стосунки.
- Інфекції, що передаються статевим шляхом.
- Контрацепція та запобігання небажаній вагітності. Аборти.
- Вагітність і пологи.
- Вміння відстоювати власні кордони. Активна згода.
- Сексуальне насильство.
Звісно, важливо враховувати вік дітей.
Закордонні педагоги наголошують на тому, що просто розповідати дітям про те, як правильно, а як – ні, недостатньо. Важливо заохочувати їх розмірковувати над отриманою інформацією, сперечатися (адже саме в суперечці нерідко народжується істина), моделювати життєві ситуації, проводити тестування (це допоможе вам з'ясувати, чи правильно все зрозуміли школярі) тощо.
Діти так чи інакше все одно дізнаються про секс. Але лише від нас залежить те, як саме вони дізнаються. Замість того, аби черпати інформацію з інтернету та від однокласників, які так само мало розуміють, діти можуть отримати правильні та науково обґрунтовані дані, що допоможе їм піідготуватися до реального життя.
У багатьох країнах ЄС статеве виховання вже давно стало обов'язковим предметом, тож є можливість зробити висновки. І ні, ці заняття не спричинили надмірну зацікавленість сексом чи ранній початок статевого життя. Навпаки – діти отримали відповіді на запитання, що їх хвилювали, навчилися відстоювати власні кордони (і поважати кордони інших) та розуміти, коли ситуація може стати небезпечною (і кому варто про неї повідомити). А отже тепер нікуди не поспішають та не роблять необдуманих вчинків. А це саме те, чого ми прагнемо, чи не так?
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.