Поки наші учні ще неповнолітні, вони не мають жодних проблем із ухваленням важливих рішень. Бо за них це роблять батьки та вчителі, звісно. Але з віком ситуація змінюється – дітям доводиться не лише ухвалювати рішення, а й нести відповідальність за їхні наслідки. Це не завжди легко, особливо якщо ніхто не розказав, як робити це правильно. Все б нічого, якби хибні рішення не призводили до серйозних негативних наслідків. І не тільки для людини, яка їх ухвалила, а й для її близьких (а інколи і взагалі сторонніх людей).
Чому періодично ми ухвалюємо не надто вдалі рішення? Зокрема тому, що ніхто не навчив нас робити це правильно. Ніхто не сказав, що існують певні прийоми та алгоритми, які неабияк спрощують завдання та допомагають уникнути зайвих складнощів. У найгірших випадках дорослі можуть просто не давати дітям можливості самостійно ухвалити бодай якесь рішення.
Як ми можемо допомогти учням стати самостійними та уникнути проблем у майбутньому?
5 етапів процесу ухвалення рішень
Насправді немає ані дня, коли б ми не ухвалювали хоча б якесь рішення. Наприклад, як вдягтися, якою дорогою піти до школи / на роботу, випити кави або чаю. Це прості рішення, на ухвалення яких ми витрачаємо кілька секунд (або трошки більше). Але є й складні рішення, які серйозно впливають на подальше життя. Наприклад, до якого університету вступити після школи, на яку роботу влаштуватися, який освітній курс для підвищення кваліфікації обрати тощо.
Отже, для початку розкажіть дітям, що процес ухвалення рішення включає в себе п’ять основних етапів:
- Розпізнавання проблеми та розуміння необхідності ухвалити рішення.
- Збирання й аналіз інформації.
- Розробка альтернатив розв’язання проблеми.
- Вибір стратегії розв’язання проблеми.
- Ухвалення остаточного рішення (з урахуванням прогнозованих наслідків).
А тепер запропонуйте школярам подумати та або вигадати, або взяти з реального життя ситуацію, пов’язану із ухваленням рішення, а потім розібрати її за цим алгоритмом. На якому етапі можуть виникнути (або виникали, якщо ситуація реальна) складнощі? Який етап взагалі було пропущено? Як це могло вплинути на результат, до яких наслідків призвело?
Покажіть приклад. Отже, є ситуація: Марія має визначитися, чи піти зі школи після 9 класу та вступити до педагогічного коледжу, чи закінчити 11 класів, а потім вступити до педагогічного вишу. Для початку варто зібрати якомога більше інформації про особливості навчання в коледжі та університеті: скільки років триває навчання, які предмети вивчаються, яку кваліфікацію отримує здобувач освіти, що може робити після завершення навчання, чи треба його потім продовжувати, як на різні різні освіти реагують роботодавці тощо. Насправді для того, аби ухвалити зважене рішення, потрібно дуже багато інформації, це нормально.
Далі можемо спробувати пошукати альтернативні рішення. Як? Наприклад, за допомогою аналогій. Можна знайти людину, якій уже доводилося ухвалювати схоже рішення, та дізнатись, що ж було зрештою вирішено. Або спробувати уявити на своєму місці іншу людину.
Тепер важливо розставити пріоритети. А для цього треба розуміти, як взагалі Марія бачить себе за кілька років? Що вона отримає, обравши той чи інший варіант? Чому б не змоделювати майбутнє?
Прийоми для ухвалення ефективних рішень
1. Пункт – контрапункт.
Об'єднайте клас у дві групи. Одна отримає завдання розробити пропозиції та рекомендацій на основі проведеного аналізу та візуалізація отриманих результатів. Потім члени групи передають свої розробки другій, яка має розробити альтернативні варіанти рішення. А потім обидві групи маютть об'єднатися заради спільного обговорення та розробки єдиного висновку.
2. Мозковий штурм.
Як ми знаємо, метод мозкового штурму полягає в генерації якомога білшої кількості ідей. Навіть неймовірних. Навіть тих, що на перший погляд здаються не надто вдалими. Але що більше висловлено ідей, то вищою стає ймовірність того, що принаймні одна з них буде справді вдалою. А потім, коли ідеї такі закінчаться, можна вже подумати над тим, які з них є вдалими, а які – не надто. Їх можна (і варто) аналізувати, класифікувати, об'єднувати, модифікувати... Головне – не висміювати та не критикувати.
3. Карта ризиків.
Для того, аби ухвалити правильне рішення, необхідно:
- окресилити свої основні сумніви (спочатку виписати їх усі, а потім – розглянути та визначити критичність);
- визначити можливі наслідки (важливо розуміти, що кількість цих наслідків залежить від кількості сумнівів);
- визначити ймовірні сценарії розвитку подій (розуміння ймовірносей допомагає зрозуміти реальність різних підходів);
- проаналізуйте результати (варто зробити це якомога детальніше).
Але найкраще навчити учнів ухвалювати рішення може лише той, хто сам це вміє, чи не так? Опанувати це мистецтво вам допоможе курс Олени Пархоменко «Ефективне ухвалення управлінських рішень в освіті: як цього навчити(ся)». Завдяки цьому курсу ви краще розумітимете особливості людського мислення, навчитеся працювати з інформацією та обходити когнітивні пастки, а також опануєте важливі для ухвалення рішень техніки, прийоми та інструменти. Тож цей курс стане у пригоді не лише керівникам, а і всім нам! Долучайтеся!
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.