Розвиток успішної особистості починається з самоорганізації. Проблеми з раціональним розподілом роботи роботи і часу, витраченого на неї, відсутність мотивації для виконання завдань, неможливість впоратися зі стресом – це говорить про нестачу навичок самоменеджменту. Про те, які інструменти самоорганізації будуть ефективними для вчителя, розповідає лекторка Всеукраїнської інтернет-конференції «Виховання та розвиток успішної особистості» – Тетяна Бондар.
Напрямки самоменеджменту.
Самоменеджмент – це своєрідна торбинка, наповнена корисними інструментами, що допомагають будувати життя в необхідному напрямку. Тобто це набір навичок і прийомів, арсенал яких можна поповнювати, і який допоможе вчителю або учню бути гнучкими навіть у складних ситуаціях.
Самоменеджемнет охоплює: самопланування, самоорганізацію, самомотивацію та самоконтроль, і поділяється на наступні напрямки:
- Когнітивний менеджмент (стратегії навчання, розвиток). Розвиток мислення, пам'яті, робота з інформацією.
- Тайм-менеджмент (продуктивність). Час, організованість, цілепокладання, мотивація, відповідальність.
- Керування стресом (емоції). Екологічність проживання емоцій, реакція на стрес, відновлюваність, EQ, саморефлексія.
- Комунікація. Інтегративність, командність, спілкування.
- М’які навички. Гнучкість, лідерство, адаптивність, фінансова грамотність.
Керування стресом.
Сучасний світ переповнений інформацією, тож і учні, і вчителі піддаються прокрастинації, не здатні зосередитися, страждають від хронічної втоми. Для вчителів істотну загрозу складає професійне вигорання, через що навички стрес-менеджменту посідають одне з головних місць у їхньому арсеналі.
Зауважити: одне з базових правил стресового менеджменту стосовно дітей – не захищати школярів від щоденних та випадкових стресів. Найкраще дати учню «вудку», тобто навчити правильно реагувати на важкі ситуації, а не власноруч розв’язувати його проблеми.
Чи не найголовнішою навичкою стресового менеджменту є «резилентність» (з англ. «resilience»: пружність, еластичність). У фізиці це поняття означає здатність твердих тіл відновлювати форму після механічного тиску. Тобто найефективніша стратегія – не уподібнюватись скелі, що без емоцій, перенесе будь-які негоди, а бути гнучкими, швидко відновлювати емоційну форму після активної реакції на ситуацію.
Аби знизити ризик вигорання, тренуйте психологічну гнучкість та еластичність. Ці навички лише частково зумовлені вродженими якостями та можуть поліпшитися в результаті свідомого тренування, в тому числі шляхом вміння правильно проживати стрес.
Зверніть увагу на наступні установки і навички:
- тренування навички реагування та відновлення;
- екологічне проживання емоцій (відсутність блокування);
- адаптивність, емоційна гнучкість;
- сприйняття стресу не як нещастя, але як ресурсу.
Аби прийняти свої почуття – емоції – та прожити їх екологічно, використовуйте правило «4 В»: виявити, визначити, виділити, врівноважити. Спостерігайте за гнівом та ловіть появу перших ознак. Як тільки ви помітите, що починаєте гніватися, спробуйте відділити себе від емоцій (подумки скажіть, що ваша особистість, емоції та ситуація, що викликала гнів, не тотожні), а потім перемкніть увагу на щось інше.
Аби дізнатися більше про техніки подолання стресу та самоменеджменту, перегляньте виступ!
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.