Створення проєктів – цікавий та дієвий метод навчання, який подобається і вчителям, і учням. Вони актуальні на будь-якому уроці та під час вивчення майже будь-якої теми. А ще навчальні проєкти чудово розвивають креативне мислення учнів та неабияк мотивують до навчання! Дійсно, цікавий проєкт може зробити для мотивації набагато більше, аніж просто розповіді про те, як корисно вчитися та які горизонти відкриваються перед освіченими людьми. Робота над таким проєктом може мотивувати дізнатися більше та зануритися в тему. І це чудово!
Тож пропонуємо вам три ідеї навчальних проєктів, які допоможуть вашим школярам пофантазувати, продемонструвати креативність та отримати заряд мотивації до подальшого навчання.
Проєкт «Я створюю фільм»
Запропонуйте учням відчути себе справжніми митцями та доторкнутися до прекрасного, заглибившись у процес створення кіношедевру.
1. Підготовка до роботи. Запропонуйте дітям пошукати в мережі інформацію про особливості роботи над фільмом. Із чого все починається, основні етапи, нюанси підготовки, знімальний процес тощо.
Аби допомогти учням зануритися в тему та надихнутися на подальшу роботу, запропонуйте їм пройти наш тематичний конкурс «Як це працює: кіноіндустрія». Завдяки участі в ньому школярі дізнаються багато цікавого про історію виникнення кіно, про секрети роботи над фільмами на знімальному майданчику й поза ним, а також ознайомляться із кращими зразками українського та світового кіномистецтва. І точно будуть готові для подальшої роботи над проєктом!
Зрештою, цей конкурс цікавий і просто зараз, під час канікул, без прив'язки до проєкту. Допоможіть учням трохи відволіктися від буденності та розширити кругозір!
2. Об’єднання у групи. Об’єднайте дітей у групи по 5-7 осіб та або запропонуйте їм самостійно обрати тему для майбутньої стрічки, або надайте її самі. Звісно, перший варіант кращий, адже дозволяє проявити креативність. Не обмежуйте фантазію дітей: вони можуть вигадати будь-який сюжет, але бажано, аби вони могли аргументувати, чому, на їхню думку, цей фільм може зацікавити інших. Але вибір теми – лише перший і не найскладніший етап. Далі школярі мають пропрацювати наступні етапи:
Предпродакшн (тобто підготовка до зйомок). Мова йде про:
- написання сценарію – на цьому етапі достатньо описати його кількома реченнями, також можна написати діалог для однієї сцени;
- розкадровку – готову сцену потрібно візуалізувати, тобто намалювати (зауважте, що малюнки не мають бути ідеальними, достатньо просто мати уявлення про те, хто де стоятиме);
- створення переліку обладнання для роботи – можливо, знадобиться професійна камера та освітлення (а може, діти збираються знімати фільм просто на телефон), мікрофони тощо;
- визначення строків роботи – коли буде проводитися зйомка, скільки вона триватиме, скільки часу знадобиться для монтажу;
- також важливо визначитися із локацією зйомки та різноманітним реквізитом.
Виробництво. Тут потрібно визначитися, як проходитиме зйомка, які плани та кадри використовуватимуться тощо. І, звісно, відзняти матеріал.
Постпродакшн (тобто робота з відзнятим матеріалом, останні штрихи створення шедевру). На цьому етапі проходить монтаж, налаштування звуку тощо.
3. Розподіл обов’язків. Діти мають розподілити між собою обов’язки: хтось писатиме сценарій, хтось стане режисером, а хтось буде монтувати відео. Зауважте, що учасники команди мають допомагати одне одному, тобто оператор цілком може висловити думки щодо сценарію, а монтажер – давати поради режисеру.
4. Робота над проєктом. Звісно, це непростий проєкт! Хоча і дуже цікавий. Тож відведіть на його реалізацію достатньо часу – не менше двох тижнів. Важливо допомагати учням: чудово, якщо кожну групу очолить дорослий (хтось зі вчителів або батьків), аби за потреби координувати діяльність та розв’язувати проблемні питання.
5. Презентація. Влаштуйте перегляд готових стрічок, наприклад, під час години спілкування. Спочатку знімальна група розповідає, як проходила робота, із якими складнощами вони зіштовхнулися, що сподобалося найбільше тощо, а потім вмикають фільм. Обов'язково влаштуйте потім обговорення (але спокійне та нетоксичне!).
Проєкт «Який орган головний?»
Чи багато ми насправді знаємо про власне тіло? Наприклад, який його орган можна вважати найважливішим? Чи взагалі такі є? Тож запропонуйте дітям стати справжніми дослідниками.
1. Підготовка до роботи. Спочатку, звісно, теорія. Враховуючи вік дітей, розкажіть їм про наше тіло, про те, як зароджується організм, як він розвивається та змінюється. Потім запропонуйте учням подумати, чи є органи, без яких цілком реально прожити? Також у межах підготовки до роботи діти мають дізнатися, які органи є в людини та яку функцію виконує кожен із них.
Аби допомогти учням зануритися в тему та надихнутися на подальшу роботу, запропонуйте їм пройти наш тематичний конкурс «Тіло людини». Завдяки участі в ньому школярі дізнаються багато цікавого про те, як функціонує їхнє тіло та на що здатен їхній організм. Вони зрозуміють, чому ми різні і схожі водночас, дізнаються, як наукові відкриття впливають на розвиток людства, та отримають корисні поради й рекомендації по догляду за тілом. І точно будуть готові для подальшої роботи над проєктом!
Зрештою, цей конкурс цікавий і просто зараз, під час канікул, без прив'язки до проєкту. Допоможіть учням трохи відволіктися від буденності та розширити кругозір!
2. Об'єднання у групи. Об’єднайте дітей у групи по 3-4 особи та запропонуйте їм обрати один із органів людського тіла, який вони досліджуватимуть. Аби не було скарг і сварок, можна роздати теми за допомогою жеребкування.
3. Групова робота. Діти мають дізнатися якомога більше про орган, про його роль в організмі, можна також пошукати цікаві факти та дані новітніх наукових досліджень. Тепер потрібно вивчити знайдену інформацію та на її основі створити інфографіку, презентацію чи буклет про орган. Коли школярі впораються із завданням, запропонуйте їм подумати та дати відповідь на наступне запитання: Чи могла б людина жити, якщо б не мала цього органу? Якщо так, то як саме вона б жила? Можливо, це вже була б не зовсім людина? Або якийсь інший орган узяв би на себе його функції? Як би ми тоді жили? Зрештою, чи не маємо ми органів, без яких цілком можливо прожити? Нехай пофантазують та спробують аргументувати свою думку.
4. Створення макету. Запропонуйте учням усім разом створити макет тіла людини. Намалюйте на ватмані сілует людини, знайдіть у мережі та роздрукуйте (або запропонуйте дітям намалювати) картинки із зображенням внутрішніх органів, виріжте їх та наклейте на сілует. Тепер попросіть учнів подумати, як можна показати кровоносну систему та скелет? А потім реалізуйте їхні ідеї.
Проєкт «Історія моєї родини в історії України»
Як добре ми знаємо історію своєї родини? На жаль, знання багатьох обмежуються загальними фактами. Тож запропонуйте дітям спробувати дізнатися більше та зрозуміти, як історія їхньої родини пов'язана із історією всією країни.
1. Підготовка до роботи. Запропонуйте учням подумати над тим, як пов'язане наше життя з подіями, що відбуваються у країні. Чи впливають вони на нас та як саме? А чи можуть впливати на нас, на конкретну родину, події, що відбуваються у світі?
Аби допомогти учням зануритися в тему та надихнутися на подальшу роботу, запропонуйте їм пройти наш тематичний конкурс «Без коріння саду не цвісти». Завдяки участі в ньому школярі краще зрозуміють, що означає родина в житті кожної людини, як формуються сімейні традиції, та що ж робить стосунки в родині гармонійними. Учасники переконаються, що всі родини різні, але є дещо, що робить їх схожими.
Зрештою, цей конкурс цікавий і просто зараз, під час канікул, без прив'язки до проєкту. Допоможіть учням трохи відволіктися від буденності та розширити кругозір!
2. Збір даних. Для початку учні мають зібрати якомога більше інформації про свою родину. Запропонуйте їм план дій:
- Спочатку запишіть усе, що самі знаєте про свою родину. Перерахуйте тих членів сім'ї, яких знаєте, запишіть короткі історії про них. Наприклад: моя мама, Анна, 37 років, інженер. Мріяла саме про цю професію, аби продовжити династію інженерів.
- Поговоріть із батьками. Що вони знають про історію родини, про її членів? Чи є в них фотографії?
- Поспілкуйтеся з бабусями та дідусями. Вони можуть знати багато цікавих фактів про ваших предків.
- Зберіть фото членів родини, відскануйте їх та збережіть у хмарному сховищі (так буде надійніше).
- Дізнайтеся, чи залишилися в родини якісь цінні сімейні документи (свідоцтва про народження, про шлюб тощо). Вони можуть багато розповісти! Їх теж варто відсканувати та зберегти.
3. Написання історії. Запропонуйте дітям об'єднати всі факти та спробувати написати історію своєї родини. Це може бути простий твір-опис, а може – справжнє пригодницьке оповідання. Усе залежить від фантазії!
4. Осмислення історії. Тепер, коли історія готова, запропонуйте учням накласти її на історію нашої країни. Якщо прабабуся учня народилася в 1935 році в Донецькій області, то що сталося далі? Як події Другої світової війни вплинули на неї? Наприклад, нам відомо, що до першого класу вона пішла лише в 10 років, чому? А чому вона не мала можливості вступити до вишу, хоча дуже хотіла стати лікарем? Чудово, якщо хтось із дорослих пам'ятає та може передати розповіді прабабусі про життя в умовах війни. І так із кожним членом родини.
5. Візуалізація. Запропонуйте дітям візуалізувати історії та створити колажі, сімейні альбоми, генеалогічні дерева, презентації, буклети – будь-що, що вони вважатимуть цікавим та доречним. Для візуалізації можна (і варто!) використати фото рідних та документи (аби не зіпсувати їх, краще просто зробити копії).
6. Презентація. Діти презентують свої проєкти перед класом. Вони мають продемонструвати візуалізацію та зачитати (або розказати) історію своєї родини. Будь готові до того, що одного уроку вам не вистачить!
А як ви мотивуєте учнів до навчання?
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.