Як би там не було, а навчання завжди є джерелом певної тривоги для дитини. І це нестрашно, адже тривога – нормальна частина життя. Але є нюанс: вона не має бути надмірною, адже постійна тривожність здатна негативно вплинути на здоров’я, пам’ять і соціальні контакти учня. Під її дією дитина починає уникати складних ситуацій, конфліктувати з однолітками чи дорослими та навіть впадати у відчай.
Як мінімізувати тривожність та визначити основні її джерела – ці та інші питання ми розглянемо нижче.
Що нас тривожить?
Причини тривожності у дорослих і дітей майже однакові, просто останні страждають значно більше. Ми тривожимося через непередбачувані події, стан невідомості, а ще більше переживаємо, якщо не можемо вплинути на події у власному житті.
Звісно, інколи ми і справді не можемо нічого зробити, але більшість шкільних справ цілком залежать саме від нас. Ми здатні їх спрогнозувати й спланувати, тож відмова від відповідальності у цьому випадку буде просто помилкою.
Отже, план зниження тривожності учнів може виглядати наступним чином:
- Невідоме зробити відомим.
- Хаотичне – спланованим.
- Те, що керує життям дітей ззовні – віддати у їхні руки.
Тепер розгляньмо кожен із цих пунктів.
Стан невідомості
Що з нами буде? Це запитання визначає, скільки психічних сил ми маємо виділити й на яку справу. Дитина просто не розуміє, куди докласти зусилля, це і викликає тривогу. Зазвичай занурені у навчальний процес, діти перемикаються швидше, але на початку року їм треба час, аби налаштуватися на роботу. Саме тому у перші тижні є сенс продемонструвати учням прогнозованість подій.
Якщо вже є розклад, варто одразу роздати або продиктувати його учням. Які види робіт проводитимуться в онлайні, як вони будуть проходити? Те саме стосується і офлайн роботи. У вас є контрольні за темами, що вивчалися під час карантину? Тоді краще перенести їх на наступний тиждень, а поки що підготуватися, дати школярам звикнути до цієї думки. Не варто починати тестування на першому або на другому уроці – повідомлення про це істотно збільшить стрес дітей.
Які фактори можуть викликати тривогу у зв’язку із дистанційним навчанням?
Перш за все – чисто технічні та людські фактори:
- не надто «просунутий» пристрій, що повільно завантажується, через що дитина відчуває, що відстає від групи;
- недостатній рівень обізнаності у програмах;
- небажання демонструвати квартиру на відео/під час включень у Zoom;
- сором через голос/вигляд під час конференції;
- сором через присутність батьків, братів і сестер.
У такому випадку варто домовитися про деталі проведення відеозв’язку заздалегідь, або ж провести коротку виховну роботу з дітьми та батьками.
Свідоме планування
У цьому пункті поговоримо про боротьбу з хаосом та особисту ініціативу дітей. Його сенс у тому, що коли ми надаємо заспокоєння та впевненість ззовні, без розвитку внутрішньої впевненості, то сприяємо закріпленню патерну тривоги. Тобто найкращими ліками проти тривожності є навчання дітей активної позиції.
Дозвольте дітям контролювати власне життя. Якщо на початку року ви плануєте шкільні активності, винесіть деякі пункти на обговорення класу. Нехай вони самі приймуть та затвердять рішення.
Наприклад: винесіть на обговорення пункт про повторення матеріалу та станьте фасилітатором, який спостерігатиме за пошуком рішення.
- Аби дізнатися, який матеріал варто повторити, діти мають визначити лакуни у власних знаннях. Як дізнатися, чого ми не знаємо?
- Пройти тест на початку наступного тижня та визначити, що забулося. За результатами скласти план повторення матеріалів.
- Що робити далі? Можна повторювати по дві теми на тиждень, а потім проходити коротке онлайн-тестування.
- Як стежити за тим, що вже опрацьовано? Намалювати схему знань. Замалювати ті ділянки, у яких знання повні. Потім поступово замальовувати те, що ви вже повторили.
Які ще рішення зможуть запропонувати учні? Нехай діти самостійно приймуть план дій та слідують йому.
Які ще ситуації варто мати на увазі?
Істотним джерелом тривожності для дітей може бути примус до спільної чи командної роботи. Не об’єднуйте всіх без виключення учнів у випадкові або надто великі групи, завжди запитуйте, чи є добровольці для участі естафети та контактних рухливих ігор.
Аби дізнатися, як краще ставитися до конкретної дитини, запропонуйте учням на початку навчального року заповнити анкету з наступними запитаннями:
- Чи є ви інтровертом, екстравертом або амбівертом?
- Як ви ставитесь до публічних виступів?
- Чи подобаються вам групові ігри?
Це допоможе спланувати, яким чином ви будете опитувати учнів, як боротися зі страхом виступів і якої міри участі вимагати від кожного.
Лайфхак: за пів року діти відвикли від компанії однокласників та вчителів, тож повернення у школу має для них ефект новизни та закономірно викликає тривогу. Аби пом’якшити цей ефект, спробуйте внести у нову ситуацію елементи чогось знайомого. Нагадайте про щось яскраве, що ви робили минулого року – поробка, вистава, перегляньте відео, що було відзнято у цей час, спробуйте пригадати якнайбільше цікавих подій. Цей прийом допоможе прив’язати теперішнє до спільного минулого.
Кого викличуть?
Ще одне джерело неймовірного стресу – момент, коли вчитель водить ручкою по журналу та обирає прізвище того, хто піде до дошки. Ці миті, безперечно, відповідають за найбільші сплески адреналіну і тривожності у класі.
Зробіть такі відповіді спланованими та передбачуваними для дітей. Запишіть цей пункт у шкільні правила та винесіть на обговорення класу. Якщо більшості ця ідея сподобається, то вигадайте нову схему, що замінить її.
Наприклад: цього дня відповідають учні, прізвища яких починаються на «І» або «В». Або введіть перелік учнів, які відповідали недавно, а тому не можуть бути викликані знову, доки принаймні половина класу не буде опитана.
Тривожність – це наші думки про уявні або можливі небезпеки, яким ми приділяємо занадто багато часу. Звісно, навіть найсором’язливішим дітям варто вступати у тривожні ситуації, аби випрацювати стійкість до них, але значно краще, коли учні вже готові до цього.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.