Захистимо учнів: що робити, якщо дітям загрожує онлайн-небезпека

Подорож в онлайн-світ має бути безпечною! Утім, лише 29% дітей почуваються спокійно в онлайні. І ми маємо щось із цим робити. 

Вражає, але кожна третя дитина готова зустрітись із незнайомцями, а це неабиякий ризик для життя та здоров'я. Як вам така статистика соціологічного дослідження у межах міжнародного проєкту «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді»? 

На щастя, майже половина українських учнів (43,5%) довіряє своїм викладачам, діти готові прийти та поділитися з ними своїми переживаннями та негараздами, зокрема про небезпеки в онлайн-просторі. Тож як ми можемо допомогти учням та вберегти їх від розповсюджених онлайн-ризиків? 

Попереджений – значить озброєний. Тож маємо знати більше про причини та наслідки небезпечних дій.

1. Секстинг – це обмін власними фото, відео та текстовими матеріалами інтимного характеру за допомогою мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж. 
   Причинами популярності цього явища є доступність гаджетів, брак знань щодо можливих наслідків віртуальних стосунків, особливості підліткового віку та брак уваги.
   Наслідки такої поведінки можуть бути дуже небезпечними, хоча діти не замислюються над тим, яким буде результат спілкування. Навіть якщо фото не були опубліковані, дитина постійно перебуває у пригніченому стані: переживає, що її приватні світлини побачать сторонні люди, що вона стане об'єктом знущань серед однолітків.
2. Сексторшен – шантаж публікацією сексуального контенту (зображень, відео, навіть чуток) для залякування, примусу та здирництва.
   Наслідки сексторшену неприємно вражають. Згідно з дослідженнями, один із трьох постраждалих від сексторшену, наносили собі шкоду та вчиняли спроби самогубства через отриману психологічну травму. Наслідки цього явища мають однаковий вплив на дівчат і хлопців будь-якого віку. Більшість тих, хто зіштовхнувся з сексторшеном повідомляють про відчуття самотності, високої тривоги та депресивні думки.
3. Онлайн-грумінг – побудова дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті.
   Причинами онлайн-грумінгу можуть стати труднощі у спілкуванні з однолітками, низька самооцінка, обмежена обізнаність щодо ризиків в інтернеті, відсутність контролю за часом з боку дорослих.
   Потрапивши в таку складну ситуацію, діти відчувають самотність, відчай та безвихідь, тому погоджуються на всі умови кривдників. Часто у жертви виникає відчуття провини за те, що трапилося. Дитина може думати, що вона на це заслуговує.

Алгоритм дій педагогічних працівників, коли дитині загрожує онлайн-небезпека  

Лекторка ділить ризики на декілька категорій: ті, які є правопорушенням і ті, які не є правопорушеннями. 

Коли йдеться про правопорушення, ми стикаємося з такими проявами:

• дискримінаційні висловлювання або заклик до такої поведінки;
• приватна інформація: незаконне зберігання, поширення тощо; 
• вимагання;
• шахрайство;
• сексуальні домагання, розбещення;
• демонстрація/поширення порнографічної продукції; 
• вироблення або поширення дитячої порнографії;
• булінг із використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Як має поводитися вчитель, виявивши правопорушення? Насамперед слід підтримати дитину, уважно вислухати та спокійно поговорити. Після цього продумуємо алгоритм дій, обговорюємо кожний етап із дитиною та її батьками. Усім має бути зрозуміло, що відбувається, для чого це потрібно. Дуже важливо виконати такі дії:

1. Зберегти докази, наприклад, скріншот матеріалів та повідомлень. Вони знадобляться для звернення до адміністрації онлайн-ресурсу (з проханням видалити фото) та до правоохоронних органів. 
2. Видалити контент у повідомленнях, на пристроях учнів, зі спільних груп чи діалогів, із платформ чи сайту. 
3. Звернутися до правоохоронних органів. Є декілька шляхів взаємодії: написати електронного листа, піти у відділок поряд із домом, або ж звернутися до кіберполіції через їхній сайт. 
4. Отримати психологічну підтримку. Дитині може допомогти шкільний психолог, приватний психолог чи гаряча лінія Ла Страда.

Протягом усього навчального процесу педагогічний працівник має контролювати ситуацію – спостерігати за психологічним станом потерпілого учня та психологічним кліматом у класі.

Дії вчителя, якщо правопорушення не виявлено

На жаль, деякі небезпечні вчинки не є правопорушеннями, але вони впливають на спокій та здоров'я учня. Психологічний тиск може бути небезпечнішим за фізичний. Тож будьте уважними. До таких проявів належать:

• доведення до самогубства без застосування примусу; 
• кібербулінг (не між учасниками освітнього процесу); 
• секстинг;
• реклама, контент для дорослих; 
• спам, нав’язливі повідомлення;
• неправдива інформація.

У таких випадках учитель також має вислухати та підтримати школяра. Якщо кривдник теж учень, можна поговорити і з ним також. Запропонуйте потерпілому учню домовитися з іншою людиною, аби він/вона припинили свої образливі дії. Часто близькі, друзі чи просто знайомі діти можуть нашкодити ніби жартома, вони не хочуть реально скривдити людину. У такому випадку відвертої розмови буде достатньо. 

Якщо ж кривдник продовжує свої дії, потрібно: 

1. Рекомендувати дитині завершити спілкування. 
2. Зробити скріншоти переписки та зберегти як докази.
3. Звернутися до мережі/платформи, де відбулося порушення, а також самостійно заблокувати контент/користувача.
4. Надати психологічну допомогу, психосоціальну підтримку для попередження наслідків.

Бажаєте дізнатися більше рекомендацій щодо бесіди з учнями на теми секстингу, сексторшену, онлайн-грумінгу, порнографічного контенту та кібербулінгу? Неодмінно подивіться вебінар Аліни Касілової – менеджера навчальної діяльності проєкту #stop_sexтинг, дитячого та підліткового психолога і тренера «Як педагогічні працівники можуть створити безпечний онлайн-простір для учнів».