Як стати суперучителем?

Сучасний учитель може впоратися будь із чим (принаймні зазвичай так вважають учні, їхні батьки та керівництво школи). Дійсно, освітяни можуть чимало: вгамувати галасливий клас одним поглядом, перетворити віртуальний клас на острівець стабільності та безпеки, підтримати кожного учня і не тільки.

Але інколи навіть наші суперучителі стикаються із проблемами, розв’язати які непросто. Іноді навіть може здаватися, що подолати всі труднощі просто неможливо. Що ж робити? Варто спробувати застосувати прийоми фасилітації.

Мистецтво фасилітації – це не просто добірка інструментів та стратегій. Це можливість мотивувати дітей, навчити їх працювати активно та ефективно, та ще й отримувати від цього задоволення. Це про те, як зробити навчання для учнів простішим, як допомогти їм подолати труднощі, як скерувати правильним шляхом.

І хоча спочатку фасилітація була покликана розв’язувати проблеми бізнесу, вона стала справжньою знахідкою і для сфери освіти. Для школи це ще новинка, але серед нас є вчителі, які вже не перший рік використовують у своїй практиці прийоми фасилітації. Наприклад, Юлія Батура, фасилітатор, переможниця Всеукраїнського етапу відкритого європейського проєкту «Наука на сцені», лауреат європейського фестивалю для STEM-викладачів «Science on Stage». До речі, саме про мистецтво фасилітації вона розповідає у своєму курсі «Використання інструментів фасилітації в освітньому процесі».

Фасилітація подарує вам безліч переваг та можливостей, а ще – допоможе стати суперучителем та розв’язати фактично будь-яку проблему. Розглянемо три ситуації, в яких стане у пригоді фасилітація.

Робота у групах

Це популярний, цікавий та дієвий формат навчання… За умови, що діти вміють працювати у групах. І хоча мета такої роботи – включення кожного учня у процес засвоєння навчального матеріалу, на практиці, на жаль, все не завжди гладко. Адже у класі напевно знайдуться діти, які полюбляють працювати самостійно, а не в групі, чи діти, яких не надто охоче приймають інші. При невдалому групуванні деякі школярі можуть лінуватися та користуватися результатами роботи товаришів, а сам процес об’єднання в команди може перетворитися на невеличкий скандал.

То що ж, відмовитися від групової роботи взагалі? Звісно, ні, але перш ніж починати – навчіть школярів працювати у групах. Що можна зробити?

Встановіть правила взаємодії.
Визначте ролі кожного учня у групі та періодично змінюйте їх.
Розробіть чіткі та зрозумілі інструкції: поясніть дітям, які завдання вони мають виконувати, як та для чого.
Підказуйте (ставте допоміжні запитання, робіть ремарки під час відповідей учнів тощо) та допомагайте тим учням, які не встигають чи чогось не розуміють.
Обговорюйте все, що відбувається (розбирайте ідеї, що виникли в процесі роботи, стимулюйте учнів ділитися результатами з іншими групами тощо).
Обов’язково передбачте час для зворотного зв’язку і неодмінно запитайте, чи подобається дітям робота у групах, що можна покращити та змінити.

Техніка «Фокус-запитання»

Правильно поставлене запитання підводить не до самої відповіді, а до сфери знань, у якій цю відповідь варто шукати. Техніка фокус-запитань допоможе залучити всіх учасників групи до обговорення, мотивувати їх до роботи. Для цього зробіть таке:

Продумайте запитання, безпосередньо пов’язане з темою уроку, але на яке буде дуже складно відповісти просто «так» чи «ні» (адже наше завдання – стимулювати дітей до обміну думками, дискусії).
Наприклад: Про що хоче сказати автор тексту? Чому він говорить нам про це саме зараз? Яких знань для роботи над цим проєктом вам не вистачає? Нещодавно ми розбирали способи зображення географічних об’єктів та явищ на картах, які три моменти ви вважаєте ключовими?
Дайте на відповідь 1-2 хвилини. Діти мають подумати над запитанням та дати коротку відповідь (кожен учасник групи може записати відповідь на спільному аркуші).
Попросіть учнів прокоментувати одне одному власні думки та обґрунтувати їх.
Тепер діти мають обрати з наявних думок 2-3, з якими згодні всі (це вчить поважати та враховувати думки товаришів, а це неабияк знадобиться у майбутньому).

Робота у групах може стати складним завданням для школярів, але наявність чітких інструкцій та ваша фасилітаційна допомога дозволять дітям зрозуміти, що насправді все не так складно і дуже цікаво!

Онлайн-навчання

Здавалося б, за останні два роки до дистанційки мали б звикнути і вчителі, і учні. Але насправді навчання онлайн усе одно дається учням складно. Але фасилітація може допомогти і тут!

Перш ніж почати, запитайте в учнів про їхні очікування від ваших уроків. Як ви будете спілкуватися, чи обов’язково вмикати камери (поясніть, чому варто це робити), коли діти мають надсилати відповіді на запитання в чат, як ви спілкуватиметеся поза заняттями (наприклад, якими месенджерами будете користуватися).
Додайте інтерактив. Це уцікавить заняття та покращить сприйняття матеріалу учнями. Тож віртуальні дошки, на яких діти зможуть писати і малювати, та різноманітні онлайн-додатки мають стати вашими найкращими друзями!
Використовуйте можливості Zoom, аби об’єднати дітей у групи для виконання різноманітних завдань.
Використовуйте програми на кшталт Trello, аби відстежувати прогрес учнів, публікувати додаткові матеріали для роботи та обговорення.
Заохочуйте учнів ставити запитання. Інколи діти вважають, що на онлайн-уроці можна просто посидіти, але яким тоді буде результат? Тут допоможе активна взаємодія з учнями: ставте запитання та заохочуйте дітей робити те саме, просіть їх писати відповіді та роздуми в чаті, розв’язувати тести.

Техніка «4 запитання»

Чудовий інструмент, який допоможе додати інтерактивності онлайн-уроку та активізувати увагу дітей. За допомогою цього методу можна, наприклад, швидко з’ясувати, наскільки добре ваші учні зрозуміли нову тему.

Відкрийте онлайн-дошку та розділіть її на чотири квадранти, кожному з яких буде відповідати одне зі запитань:

Чого ми навчилися на цьому уроці (під час вивчення теми тощо)?
Які нові ідеї в нас з’явилися під час роботи?
Із якими завданнями вдалося впоратися найкраще?
Що можна було зробити краще?

Це своєрідна рефлексія, яка допоможе вашим учням проаналізувати отримані знання та рівень розуміння нової теми. Ви ж одразу бачитимете, наскільки добре учні розбираються в матеріалі, та за потреби зможете швидко скоригувати освітній процес.

Важливий момент: ви самі маєте досконало володіти всіма онлайн-інструментами, які використовуєте, тож тренуйтеся! Адже уроки завжди проходять без проблем лише в ідеальному світі, насправді ж нерідко виникають різноманітні труднощі: хтось не може підключитися до трансляції, у когось не працює чат, не запускається додаток тощо. І тоді ви маєте прийти на допомогу!

Стрес

На жаль, зараз усі ми живемо та працюємо в умовах хронічного стресу. Складно всім, але особливо – дітям. Стрес неабияк заважає вчитися та негативно впливає на когнітивні функції, тож варто зробити все можливе, аби його мінімізувати. І тут знову вам допоможе фасилітація!

Покажіть учням, що ви їх підтримуєте: діліться новинами, відповідайте на запитання, не пов’язані безпосередньо із темою уроку. Знайдіть час вислухати учнів, демонструйте зацікавленість та щиру турботу.
Подбайте про організацію плідної взаємодії. Проводьте опитування (звісно, анонімні), які допоможуть зрозуміти, чи все влаштовує дітей, а потім обговоріть результати та розробіть план дій для розв’язання проблем.
Розкажіть учням про методи релаксації та поясніть, коли варто їх використовувати.

Коло історій

Проста та дієва техніка, яка допоможе налагодити емоційний зв’язок між вами та учнями, показати, що ви – спільнота, що ви завжди поруч.

Розкажіть учням, що сьогодні ви розповідатимете одне одному історії. Поясніть, що зараз ситуація у країні нестабільна та дуже динамічна, а отже і ми маємо бути гнучкими. А ще – маємо підтримувати одне одного. Як саме ми можемо допомогти тим, хто нас оточує? Насправді підсвідомо ми вже знаємо, що робити, але, аби сформулювати алгоритм дій, кожен із нас має розповісти історію. Запропонуйте дітям розповісти історію про ситуацію, в якій їм допомогли (були то близькі чи сторонні люди – не має значення), або коли вони самі допомогли комусь.
Дайте дітям кілька хвилин для того, аби вони могли подумати та вирішити, що саме вони хочуть розказати. А поки вони думають, покажіть приклад та розкажіть власну історію. Таким чином ви покажете дітям модель, яку вони мають наслідувати (наскільки довгою може бути історія, які елементи та деталі мають в ній бути).
Якщо ви проводите урок офлайн, то об’єднайте дітей у групи по 4-5 осіб та запропонуйте сісти колом. Зауважте, що кожен учень матиме 2 хвилини для того, аби розповісти власну історію (ваша теж має тривати саме стільки) та стежте за таймінгом. Кожен учень у групі має розказати товаришам свою історію.
Усі розказали свої історії? Чудово, тепер діти мають помінятися місцями так, аби всі опинилися в нових колах, серед однокласників, які ще не чули їхню історію, та розповісти її знову. Кілька раундів потрібні для того, аби діти отримали якомога більше прикладів поведінки, які можна узагальнити та обговорити.
Запропонуйте дітям усім разом подумати над тим, що корисного вони дізналися з цих історій. Як нові знання допоможуть підтримувати близьких? Не поспішайте, для формування хороших ідей потрібен час.

Як бачите, фасилітація – це ефективно та зручно. Тож якщо бажаєте дізнатися більше та стати справжнім майстром фасилітації, реєструйтеся на курс «Використання інструментів фасилітації в освітньому процесі».