Миттєве рішення: метод сфокусованої бесіди ОРІП

Чи завжди вам вдається порозумітися зі школярами? Упевнені, що здебільшого все добре, але ситуації бувають різні. Але ми дорослі та знаємо, як вчинити правильно. А от підлітки часто надто вразливі та чутливі, а суперечки між однокласниками чи з педагогами можуть привети до справжньої ворожнечі. Тому вчителю так важливо вміти гармонізувати та за потреби налагоджувати шкільний клімат.

Фасилітація (з англ. facilitation – допомога, полегшення, сприяння) все частіше застосовується в освітньому процесі. І починати її впровадження варто з перевірених інструментів, про які ми писали в нашій статті. Один із ключових прийомів фасилітації – метод сфокусованої бесіди ОРІП.

Метод фасилітації ОРІП – колективне обговорення з використанням воронки послідовних запитань із урахуванням того, як люди мислять та розв'язують проблеми. 

Абревіатура ОРІП розшифровується як: 

1. Об’єктивний рівень сприйняття (Що відбулося?). Спочатку ми зчитуємо інформацію із зовнішнього світу.
2. Рефлексивний (Що зі мною?). Отримуємо інформацію та емоційно реагуємо на неї.
3. Інтерпретаційний (І що?). Після емоційної реакції «вмикається» розум. Ми аналізуємо ситуацію, вкладаємо в неї свої сенси. 
4. Прийняття рішень (Що далі?). Після того, як будуть пройдені всі попередні етапи, приходимо до висновку або дії. 

Цей метод буде актуальним:

• після презентації або вивчення теми;
• по завершенню проєктів, самостійних робіт;
• у проблемних ситуаціях та конфліктах, щоби зрозуміти всі сторони та прийти до рішення;
• на початку або наприкінці уроку;
• для актуалізації знань або підбиття підсумків.

Також метод ОРІП може стати основою вашого заняття. 

Цілі обговорення

Щоби бесіда дійсно була сфокусованою та продуктивною, варто з самого початку визначитися з її метою. Вона може бути раціональною та/або емоційною. Наприклад, для обговорення конфлікту чи проблемних питань варто поставити лише емоційну мету, адже вчитель-фасилітатор не має бути зацікавленим у результаті суперечки. 

Запитання, які варто поставити собі на цьому етапі:

• Для чого школярам та вчителю це обговорення? 
• Чи є висновки (або рішення), до яких мають прийти учні? 
• Що діти мають зрозуміти по завершенню? 

«Що відбулося?»: об’єктивний рівень

За допомогою запитань об’єктивного рівня команда дізнається нове або об’єднує наявні факти, дані, інформацію. Важливо донести учням, що тут немає правильної або неправильної відповіді, потрібно лише ділитися власним баченням, досвідом.

1. Що ви бачили, чули, читали про це?
2. Що знаєте про це? Що запам’яталося?
3. Розкажіть про обставини, людей, слова, які ви чули.

Що цікаво: якщо школяр буде активним на цьому етапі, то, найімовірніше, охоче братиме участь і в наступних стадіях обговорення. Щоби залучити якомога більше дітей до бесіди, продемонструйте їм чудовий приклад – почніть відповідати на запитання першим! 

Приклад: Я бачу, що в нашій школі не сортується сміття. Хоча проблема стихійних сміттєзвалищ та забруднення водойм є нагальною. І причина не тільки в тому, що люди викидають сміття просто на вулиці, а й у тому, що воно довго розкладається. Наприклад, пластикова пляшка розкладається аж 550 років! 

«Що зі мною?»: рефлексійний рівень

Запитання рефлексійного рівня допомагають дитині зрозуміти та вербалізувати ті емоції, які вона відчуває. Навіщо? Емоційні реакції відіграють важливу роль, адже підказують нам, що робити далі. Наприклад, злість свідчить про те, що наші особисті межі порушують, що їх потрібно відстояти або переглянути. Страх говорить про те, що ми не почуваємо себе безпечно, потребуємо більше підтримки та уваги до себе. Сум означає, що ми переживаємо втрату чогось важливого (довіри, статусу, впевненості, безпеки абощо).

Під час дискусії підкажіть дітям, що їхні емоції – орієнтир для подальших дій! Попросіть учнів розповісти, що вони відчували в моменті. Допоможуть такі запитання: Якою була ваша реакція на ситуацію? Що перше спало на думку? Яку емоцію ви відчули? 

Приклад: Коли я бачу розкидане або непосортоване сміття, мені сумно та неприємно, хочеться це змінити. Я думаю про забруднені водойми, населені пункти біля стихійних сміттєзвалищ, шкоду для мешканців водойм. 

«І що?»: інтерпретаційний рівень

Інтерпретаційний рівень відповідає за аналіз ситуації, її причин, наслідків та нашого ставлення до цього. На цьому етапі розглядаємо ситуацію з усіх сторін, заходимо деталі, що спершу пропустили. Якщо для обговорення ви обрали міжособистісний конфлікт, то на інтерпретаційному рівні можна розглянути приховані мотиви школярів, їхні незакриті потреби та бажання. 

Запитання, які варто поставити на цьому етапі:

• Що спонукало людину зробити або сказати це?
• Як на цю ситуацію відреагував би мій друг? Чому?
• Чому у вас була саме така реакція? Чи були ви у схожих обставинах?
• Якщо «піднятися на два кілометри» над ситуацією, як вона виглядатиме зі сторони?

Приклад: Люди не сортують сміття через те, що їх не навчили, вони до цього не звикли. Існує думка, що сортувати сміття та здавати вторсировину – складно та дорого. Нам не вистачає поінформованості з цього питання. 

«Що далі?»: рівень прийняття рішень

Коли ми зрозуміли ситуацію, розпізнали емоції та поглянули на обставини зі сторони, то можемо зробити певні висновки. Зазвичай це чи не найлегший етап, адже школярі вже зробили велику роботу на попередніх рівнях. Наприкінці варто підсумувати сказане та запропонувати варіанти розв’язання конфлікту, зробити висновки.

Які запитання поставити на цьому етапі?

• Як ви бачите подальший розвиток подій, результат?
• Які наступні кроки на шляху до розв’язання проблеми, вивчення теми тощо?
• Що ви можете запропонувати з приводу цього?

Приклад: Розв’язання проблеми сміття починається з кожного. Наприклад, ми можемо організувати у школі роздільні смітники, пункт сортування вторсировини. Для вивозу сміття можемо домовитися з екологічними ініціативами, що діють у місті. Але перед цим важливо провести роз'яснювальні бесіди зі школярами, батьками та іншими учасниками освітнього процесу.

Метод сфокусованої бесіди – чудовий інструмент структурованого та конструктивного обговорення, що допомагає зосередитися на важливому та відкинути зайві емоції. Тому його можна застосувати ледь не на кожному уроці та стосовно більшості тем. Спробуйте!