У 90-х роках у США провели дослідження, яке виявило цікаві факти:
- у віці 3-5 років діти мислять креативно у 98% випадків;
- у віці 8-10 років – у 32% випадків;
- у віці 13-15 років – лише у 10% випадків.
Куди ж зникає творчий потенціал? Річ у тому, що маленька дитина не розуміється на справжньому призначенні речей, тож готова спробувати все. З віком, на жаль, ми забуваємо, що існує безліч способів робити одні й ті самі речі. Та і стиль виховання лише сприяє цьому: нас заохочують обирати «правильні» або «перевірені» рішення, забуваючи про неперевірені, але креативні.
Як переломити ситуацію та нівелювати негативний вплив шаблонів? Вам допоможуть особливі принципи, кожен із яких відповідає концепції НУШ та дозволяє дітям зрозуміти, що спроби і помилки інколи допомагають прийняти нестандартне рішення.
Більше практичних занять
Можна читати про проведений експеримент, а можна провести його самостійно. Одна справа 45 хвилин слухати розповідь про принцип дії електроприладів, а інша – взятися за руки та утворити електричний ланцюг із батареєю, вимикачем та дротами. Взаємодія та ототожнення себе з роботою є ключем до ефективного навчання, а діти, які грають активну роль у власній освіті, краще запам'ятовують інформацію та розуміють предмет.
Досягти успіху не так складно. Наприклад, влаштуйте свято театру замість звичайного читання тексту п'єси чи повісті. Об'єднайте учнів у групи та запропонуйте театралізувати розділ чи главу твору. Такий підхід сприятиме глибшому аналізу образів та вчинків героїв, їхнього стилю мовлення та ролі у сюжеті, а ще – розвиватиме мистецьку компетентність.
Вивчаєте клітинний цикл? Запропонуйте учням озброїтися мікроскопом, поспостерігати за рослинами та самостійно визначити стадії, на яких перебувають клітини. Під час вивчення тривимірних фігур дозвольте учням створювати їх копії, використовуючи спагеті та маршмеллоу (інструкція у відео).
Більше дебатів і дискусій
Учителі нерідко захоплюються монологами, особливо під час вивчення нової теми. Варто зізнатися, що учні аж ніяк не проти лекцій, адже натяк на активність примушує їх нервувати, ніби активний урок – це гладіаторський бій, з якого ніхто не вийде неушкодженим.
Історично саме лекторська манера подачі була стандартною для освіти – діти та студенти приходили послухати того, хто готовий ділитися знаннями і досвідом. Утім, варто пам'ятати, що такий підхід добре діяв під час тотальної нестачі письмового слова, тож учительська лекція була основним джерелом інформації.
Ті часи у минулому, а от стиль навчання залишився. Як результат – дітям легше просто слухати, аніж підтримувати дискусію чи шукати спірні моменти. Оскільки культура дебатів в українських школах майже відсутня, декілька уроків не завадить присвятити саме їй:
- Як оцінити потенціал теми для ведення дискусії?
- Наскільки швидко вдасться її обговорити?
- Як підтримувати розмову? Як її збагатити (вказати на невисловлене припущення або протиріччя, що містить аргумент)?
- Як і коли вводити нові факти чи теми? Як уникнути раптового переходу на іншу тему?
- Як зробити так, щоб дискусія була корисною і змістовною? (побудова логічного ланцюжка, добирання фактів та аргументів).
Оберіть цікаву наукову тему чи гостре соціальне питання та запропонуйте дітям влаштувати дискусію (відзначте час – 20 хвилин і не менше), а потім проаналізуйте результат. Завдяки цьому учні дізнаються багато цікавинок про критичне мислення та навчаться ефективно використовувати навчальні матеріали.
Постановка цілей – частина навчання
Учителі постійно задають цілі для учнів, що чудово. Утім, чи ставлять самі учні цілі перед собою? Не завжди. Реформа НУШ покликана виправити ситуацію: згідн з програмою, школярі мають навчитися визначати мету та розуміти, як її досягти. І це неабияк допоможе їм у житті.
Звісно, кожен учень обере свій шлях до мети, навіть у межах одного навчального предмету. Хтось детальніше вивчатиме правопис, хтось – різновиди літературних стилів, хтось забажає поповнити словниковий запас, а хтось – глибше проаналізувати характери героїв.
Один із найважливіших аспектів постановки цілі – розуміння себе. Аби обрати ідеальну ціль, діти мають:
- об'єктивно оцінити власні слабкі і сильні сторони;
- ретельно продумати бажаний результат;
- розробити детальний план дій;
- визначити, які вміння та навички необхідно задіяти
Не менш важлива і ретроспекція, адже школярі мають зрозуміти, чи досягли вони бажаної цілі, що пішло не так, які перешкоди доведеться подолати в майбутньому.
Експерименти зі змішаними групами
У кожному класі є учні, які для колективної роботи обирають одних і тих самих партнерів (як правило, з-поміж друзів). І це не дуже добре, оскільки такий підхід обмежує творчий потенціал: робота у завжди комфортних умовах дозволяє розслабитися та не переживати за результат.
В усталеній групі кожен учасник знає свою роль та грає її вже інстинктивно. Об'єднайте дітей у групи шляхом жеребкування, нехай усе вирішить випадок. Потрапивши у малознайому (з точки зору спільної роботи) групу, учні мусять розширювати кругозір та навчатися комунікувати з іншими людьми.
Перевірте уявлення про відомі речі на міцність
Діти точно колись чули про такі пристрої як катапульта або требушет. Вони уявляють принцип їх дії та, певно, назвуть пару фільмів чи ігор, де бачили такі. А чи можна створити такі пристрої самотужки? Так. Але це буде не так просто.
Попросіть учнів сконструювати міні-катапульту з паличок з-під морозива та резинок (інструкція – у відео). Розуміючи загальний принцип, діти винайдуть конструкцію заново і дізнаються багато цікавого!
Аналогічно можна звести справжню спагеті-вежі (як у відео вище). Це допоможе дітям на практиці зрозуміти принципи каркасного будівництва та розподілення ваги. Така вправа дозволяє актуалізувати знання та відчути себе винахідниками, які шукають найбільш дієві рішення для реалізації власного проєкту.
Звісно, деякі люди більш схильні до креативного мислення, ніж інші. Утім, потенціал дітей завжди можна підвищити, адже креативний потенціал цілком реально озвивати за допомогою практичних занять!
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.