22 липня о 18:00Вебінар: Тьюторство (наставництво) як ефективний інструмент розвитку обдарованої молоді
Як наше сприйняття робить критику неконструктивною.

Критика ставить у слабку позицію, примушує почуватися незручно, викликає почуття сорому. Більшість учнів вважають саме так. І не має значення, що вони неодноразово чули про корисний вплив зворотного зв’язку. Подібне ставлення до критики формується ще у школі, а потім ця звичка зберігається у дітей під час навчання в університеті та навіть у дорослому житті.

Сьогодні ми проаналізуємо лише деякі з факторів, що перешкоджають коректному розумінню критики та руйнують її позитивне значення.

Коли причина у критику?

Кожен учитель знає, що критика має бути конструктивною. Утім, інколи вона спрямовується безпосередньо на особистість учня. Про яке покращення ситуації у такому випадку може йти мова? Якщо критику забарвлює особисте ставлення, це привід замислитися чи взагалі утриматися від обговорення. Особливо, коли дотримання правил, наведених нижче, здається неможливим:

  1. Критикується дія, але не особа. Критика не має звучати як постановка діагнозу дитині, або педагогічним здібностям її батьків.
  2. Чи можна щось змінити? Якщо ні, критикувати не варто. На жаль, для декого критика – можливість продемонструвати власне «я» та бути почутим, що значно цінніше за допомогу іншому.
  3. Критикуємо наодинці. У жодному разі не публічно.
  4. Зауваження мають бути не лише об’єктивними, а і конкретними. «Мені не подобається» – просто беззмістовно, адже це не можна використати як аргумент. Тим більше, що якісна критика вже містить шляхи до подолання проблеми.

Оцінювання особистості чи роботи?

Цей пункт із попереднього списку варто винести окремо, адже учні не завжди здатні відділити роботу від власної особистості, а отже і критику роботи від критики власного «я».

Дійсно, робота є відображенням нашого поточного стану та досягнень. Утім, варто пам’ятати, що це лише сходинка, етап, на якому тимчасово знаходиться особистість учня і його чи її навички. Здоровим сприйняттям є розумне розподілення – не перекладати відповідальність на інших, але і не триматися за зроблене так, неначе це фортеця, яку обов’язково треба втримати.

На жаль, учні часто схильні ототожнювати себе із власною роботою. У такій ситуації школярі чекають на «удар» та заздалегідь налаштовані захищатись, адже критика руйнує їхній звичний образ життя та самих себе. 

Комплекс чистого аркуша

Припускатися помилок – нормально, а інколи і корисно. Утім, подеколи учні сприймають невдачі як пляму на власній репутації, недолік, що тягне їх на дно соціальної групи. Звідси і береться комплекс «чистого аркуша». На думку дитини, помилок краще не припускатися взагалі, або пережити дорікання та якомога швидше забути їх, повернувшися до нормального життя.

Діти ставляться до критики так само, як і до оцінок – що менше виправлень, то краще. Це призводить до того, що вони взагалі не бажають звертатися до вчителя за консультацією та коментарями. Порівняйте: західна освіта навпаки орієнтована на максимум індивідуальних консультацій та глибоку роботу над помилками.

У багатьох українських учнів відсутнє уявлення про ріст як чергу злетів і падінь. Або все добре одразу, або ніяк. Світогляду, що менше мотивує до роботи над собою, важко й уявити. 

Інформація сприймається інакше

На шляху до адресата інформація зазнає чималих трансформацій. Уявімо ситуацію: ви вказали на недоліки твору – довгі, складні чи надто заплутані речення. Помилки окреслені чітко, як і спосіб їх виправлення, утім, школяр може подумати, що ваша критика – комплімент. Просто дуже своєрідний. 

«Мій недолік – моя відзнака» – може подумати учень. Мислю складно, тому і речення складніші. Довші – та ж причина. Не надто зрозумілі? Просто люди звикли до більш простої подачі інформації, а мій текст творчий, тому підходити до нього зі звичайною міркою не варто. Чи сприймається у такому разі критика правильно? Ні. Виявляється, що критика – це «негативна похвала», а недоліки – зворотній бік позитивних якостей. 

Зауважте: «Нерозуміння» можна зустріти у багатьох випадках – сварка за лайку чи перегляд жорстоких фільмів. Діти можуть побачити у цьому привід для гордості, адже вони виявились готовими до сприйняття серйозних чи депресивних тем. Не те що дорослі! А у слові «вдосконалення» школярі нерідко чують заклик «ламати себе», «підлаштовуватися під суспільні рамки».

Отже, захист власного «я», комплекс чистого аркуша та неправильне розуміння – три особливості сприйняття, що руйнують мотивацію до змін. Завжди майте їх на увазі, адже ризик того, що вас не почують, надто серьйозний.

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter