Повчальна казка-презентация для 1 класу "Добрий вчинок Їжачка"

Теплого літнього дня гуляв Їжак лісом.

Аж тут з-за дерев вибіг вовк. Кинувся до їжака, а той клубочком згорнувся, голки настовбурчив — і вовк з розгону собі носа вколов. Та як загарчить: —Ти що у порядних звірів під ногами плутаєшся? Геть з дороги! І побіг далі.

А їжак розгорнувся, дивиться — чорна хмара небо закрила. Щойно він під кущем сховався — як загримів грім і полив дощ.

Чує їжак — наче хтось плаче. Роззирнувся довкола і побачив неподалік хатину. Зазирнув всередину, а там маленьке вовченя скавулить від страху.

Шкода їжаку вовченяти, а в хатину заходити страшно — раптом Вовк прийде? Зітхнув їжак і таки зайшов — треба ж маля заспокоїти! Не бійся, дитинко, буря скоро вщухне, і тато твій повернеться. Він побіг на річку риби наловити тобі на обід, — вигадав їжак. — Якщо не будеш плакати, я тобі казку розповім.

Почав їжак казку про хатку-рукавичку розповідати. Вовченя слухало-слухало, та й заснуло.

Тоді він потихеньку вийшов і — просто перед собою побачив вовка.

Притиснув його вовк лапою до землі: Ти що робив у моїй хаті, га? К-казку розповідав, — прошепотів їжак. Найкраща казка — це коли вечеря сама до столу приходить, — зареготав вовк і широко роззявив свою пащеку, їжак заплющив очі, і тут...

Татусь прийшов, — запищало вовченя. — Тату, я грому злякалося, а дядько їжак мені казку розповів, і я заснуло.

Вовк відпустив їжака і сказав: Ти пробач мені, погарячкував я! Я ж не знав, що ти моє маля прихистив! Спасибі тобі, у тебе велике серце.

Дякую, дядьку їжаче! — запищало вовченя. — Рости великий! — усміхнувся їжак і подріботів додому.

Кінець