Позакласний урок "Фізика на кухні"
Про матеріал
Урок призначений для різної вікової групи дітей. Представлено багато цікавих дослідів, які можна провести вдома на кухні.
Фізичні експерименти
на кухні
Вступ.
Кухня з точки зору звичайної людини — це частина житлового будинку, яка використовується для приготування їжі.
Кухня з точки зору фізика — це ідеальне місце для проведення фізичного експерименту.
Тріщать, розгораючись, сухі соснові поліна. Веселе полум’я, як сільський музикант, змушує танцювати і підстрибувати публіку, що зібралася на плиті: блакитний емальований чайник підкидає вгору свою кришку, немов капелюх, і ловить її в польоті, чавунна сковорідка шипить і тремтить від захоплення. Навіть велика мідна каструля і та, забувши свою поважність, вирує щосили, обдаючи киплячою водою свого сусіда - скромного чавунного казанка. По-вашому, це кухня, а мені здається — фізична лабораторія.
Ви, напевно, чули, що є така наука - фізика? Втім, це не так важливо. Головне, що ви постійно в своєму житті стикаєтеся з фізичними явищами, тільки не підозрюєте про це. Чому відбувається те або інше явище ви дізнаєтеся в школі, — всьому свій час. А ті, хто в школі був, і все забув, не турбуйтеся, тут є все і для всіх. Хіба мало що в житті може стати в пригоді.
Світ фізичних явищ надзвичайно різноманітний. Фізика володіє незвичайною властивістю. Вивчаючи найпростіші явища можна вивести загальні закони. Багато фізичних закономірностей можна отримати з власних спостережень. Чудовим місцем для спостереження фізичних явищ і проведення експериментів є звичайнісінька кухня. Звісно, у вас виникає питання, з чого почати? Почнемо з простого, спробуйте в себе на кухні відтворити разом з нами прості досліди.
Перш за все, пам’ятайте про правила безпечної поведінки (вам про це не один раз розповідав у школі вчитель фізики), а також про те, що в кожній демонстрації можуть бути свої “невеличкі секрети”. Розкрити їх вам допоможе CD-диск (тут є відео та фото наших досліджень а також детальна презентація). Пам’ятайте, вашими помічниками можуть бути ваші батьки, старші братик чи сестричка, адже з цими явищами вони вже знайомі.
Розпочинаючи проект “Фізика на кухні”, нам дуже хотілося, щоб наші хлоп’ята і дівчата разом з батьками в найзвичніших для них місцях побачили світ фізичних явищ і спробували їх пояснити. Отож, розпочинаємо нашу подорож в чудову країну фізики з відкриттів і винаходів, які ми здійснили вдома на кухні.
Ми сподіваємось,
що ставши учасниками проекту, ви
дізнаєтесь багато нового про навколишній
світ; відчуєте себе в ролі експериментаторів,
проведете прості, але повчальні досліди
по спостереженню за фізичними
процесами;
знайдете відповіді на
питання “Чому це так?”, поглибите свої
знання по фізиці.
Розділ І. Як пізнати суть природних явищ?
Фізика — наука про природу, що розкриває суть і основи мaтеріальноrо світу, веде нас тернистим шляхом до істини. Вічна цікавість і здивування штовхають людину на цей шлях, змушуючи її вчитися на протязі всього життя. За це природа дарує людині велике благо — знання, і вони служать їй, полегшуючи її працю на Землі, відкриваючи шлях у Космос. Отже нехай цікавість примусить Вас зробити зусилля над собою і “вперед без страху і сумніву!”
Ми пропонуємо Вам перевірити свої здібності, виконуючи фізичні досліди і спостереження в домашніх умовах. При цьому, нам би хотілося, щоб Ви відчули себе дослідниками, створили просту домашню фізичну лабораторію і навчилися пізнавати навколишній Вас світ, або як говорять вчені, освоїли основні методи пізнання. Наукове пізнання найчастіше починається із спостереження.
Спостереження — тривале, цілеспрямоване і добре сплановане сприйняття предметів і явищ навколишнього світу. Спостереження є не тільки елементарним способом пізнання, але й складовою частиною експерименту, який без спостереження позбавлений будь-якого сенсу.
Експеримент (випробування) — це спостереження і аналіз досліджуваного явища в певних умовах, що дозволяють слідкувати за ходом явища і відтворювати його всякий раз при фіксованих (штучно створюваних) умовах.
Методи теоретичного пізнання — вимірювання, порівняння, аналіз явищ, узагальнення фактів, встановлення причинно-наслідкових зв’язків та інші операції.
Планувати і проводити спостереження потрібно в наступному порядку:
1. Формулюємо цілі спостереження. (Для чого спостерігаємо?)
2. Вибираємо об’єкти спостереження. (Що спостерігаємо?)
3. Досліджуємо умови спостереження. (Де спостерігаємо?)
4. Складаємо план спостереження. (Як спостерігати?)
5. Вибираємо спосіб фіксації інформації, яку отримуємо в ході спостереження. (За допомогою чого спостерігаємо?)
6. Проводимо власне спостереження і фіксуємо отримані результати (спостерігаємо!)
7. Аналізуємо отримані в ході спостереження дані (що вийшло?)
8. Формулюємо висновки. (Як описати?)
А планувати і проводити експеримент потрібно так:
1. Формулюємо мету експерименту. (Виріши, що ти хочеш робити і для чого?)
2. Формулюємо rіпотезы експерименту. (Що плануєш отримати?)
3. З’ясовуємо умови, необхідні для досягнення поставленої мети. (Усуваємо всі перешкоди!)
4. Проектуємо експеримент (мислений експеримент). (Подумай, а потім роби!)
5. Підбираємо необхідні прилади і матеріали. (Знайди і зроби сам!)
6. Збираємо установку. (Збери і перевір!)
7. Проводимо досліди згідно складеного плану, заносимо отримані результати в таблицю. (Замалюй, заповни таблицю!)
8. Обробляємо результати вимірювань. (Обчисли, побудуй rрафік!)
9. Аналізуємо результати експерименту. (Перевіряй, порівнюй, з’ясуй причину!)
10. Формулюємо висновки. (Узагальнюй, підтверджуй або спростовуй свою rипотезу!)
Щасти вам в пошуках істини!
Розділ ІІ. Цікаві досліди на кухні
1. На зразок підводного човна(або яйце, що плаває)
С
віже
яйце у воді тоне - це знає кожна досвідчена
господиня. Бажаючи переконатися, чи
свіжі яйця, вона випробовує їх саме
таким чином: якщо яйце тоне - воно свіжіше,
якщо спливає - непридатне для їжі. Фізик
з цього спостереження робить висновок
про те, що свіже яйце важить більше, ніж
такий самий об’єм чистої води. “чиста”
тому, що нечистая
-
наприклад, солона вода важить більше).
Можна приготувати такий густий розчин солі у воді, що яйце буде легше розчину, який його витісняє. Тоді - за законом плавання тіл, відкритому ще в давнину Архімедом, - найсвіжіше яйце в такій воді спливатиме.
Наші
знання можна використати для наступного
повчального досліду: ви можете примусити
яйце ні тонути, ні спливати, а немов
“висіти” усередині рідини. Фізик назвав
би такий стан яйця «підвішеним». Для
цього ви повинні приготувати розчин
солі у воді такої концентрації , щоб
занурене в нього яйце витісняло рівно
с
тільки
розчину, скільки воно саме важить.
Отримати подібний розчин можна тільки
після декількох спроб: підливаючи
потрохи воду, якщо яйце спливає, або
поступово додаючи міцнішого розчину,
якщо яйце тоне. Якщо ви будуте терплячими,
вам вдасться нарешті приготувати розчин,
в якому занурене яйце не спливає і не
тоне, а залишається нерухомим в тому
місці, куди його помістили.
У подібному стані знаходиться підводний човен. Він може триматися нижче рівня води, не падаючи на дно, тільки тоді, коли важить рівно стільки, скільки витісняє води. Щоб надати йому такої ваги, моряки напускають воду ззовні в спеціальні посудини ; коли ж потрібно піднятися, воду викачують.
Повітряна куля - не літак, а саме повітряна куля - плаває в повітрі з тієї ж самої причини: подібно до яйця в солоній воді, повітряна куля витісняє рівно стільки тонн повітря, скільки він сам важить.
Зараз ви переконалися, що повітря, що оточує нас з усіх боків, тисне із значною силою на всі речі, з якими він стикається. Дослід, який ми збираємося описати, ще наочніше доведе вам існування цього, як фізики говорять, “атмосферного тиску”.
2.Дістань з води монету, не замочивши рук
Поклади на плоску тарілку монету і налий небагато води. Монета опиниться під водою. Тепер запропонуй товаришеві узяти монету голою рукою, не замочивши пальців і не виливаючи воду з тарілки. Навряд чи він зміркує, як це зробити. А фокус в тому, що воду треба відкачати. Але не ротом, звичайно. Адже невідомо, де ця монета валялася, в яких руках вона побувала.
В
ізьми
тонку склянку, обполосни її окропом і
перекинь на тарілку поряд з монетою.
Хід експерименту зображено на світлинах
(див. додаток
1,2,3)
додаток 1 додаток 2 додаток 3
Коли повітря в склянці прогріється, воду вилийте в іншу посудину, а склянку поставте поряд з монетою догори дном. У міру охолодження повітря, вода ніби втягуватиметься склянкою і незабаром вся збереться там, оголивши дно тарілки. Почекайте хвилину, щоб монета обсохнула, і беріть її, не замочивши пальців.
Зрозуміти причину цих явищ неважко. Коли повітря в склянці нагрілося, воно розширилось, як і всі нагріті тіла; надлишок його нового об’єму вийшов із склянки. Коли ж повітря, що залишилося, почало остигати, його вже стало недостатньо, щоб в холодному стані чинити колишній тиск, тобто врівноважувати зовнішній тиск атмосфери. Вода під склянкою знаходиться під меншим тиском, ніж вода у відкритій частині тарілки: недивно, що вона заганяється під склянку, надлишком тиску зовнішнього повітря. Отже, вода, по суті, не “втягується” склянкою, не всмоктується нею, як здається при першому погляді, а втискується під склянку ззовні.
Тепер, коли вам відома причина явищ, що відбуваються тут, ви зрозумієте також, що немає потреби для досліду користуватися папірцем, що горить, або намоченою спиртом ваткою (як часто радять), що горить, взагалі яким-небудь полум’ям. Досить сполоснути склянку кип’ятком, і дослід вдасться так же добре. Вся річ у тому, щоб нагрівати повітря в склянці, а яким способом це буде досягнуто - абсолютно байдуже.
Легко, наприклад, виконати той же досвід в наступному вигляді. Випивши чаю, перекиньте склянку, поки він ще гарячий, над блюдцем, в яке ви налили небагато сподіваюся наперед, щоб у момент досліду він вже встиг охолодитися. Через хвилину-дві чай з блюдця збереться під стакан.
Повітря в склянці почне остигати. А ти, напевно, вже чув, що холодне повітря займає менше місця, ніж гаряче. Так або інакше, склянка, немов медична банка, почне всмоктувати воду, і незабаром вся вона збереться під ним. Тепер почекай, поки монета висохне, і бери її, не боячись замочити пальці!
3. Досліди з повітряною кулею
Цей дослід доводить наявність атмосферного тиску. Суть досліду зрозуміла із серії світлин(див додатки 4,5,6,7,8,9,10), які ми пропонуємо вашій увазі, поскільки відеофрагмент від початкової до кінцевої стадії затягнеться на довгих 5 хвилин. Тривалість експерименту залежить від ступеню нагрітості повітря в банці. Під час ополіскування банки окропом повітря нагрівається і збільшує свій об’єм. Охолоджуючись, повітря чинить менший тиск на повітряну кулю з середини посудини, ніж повітря ззовні, яке тисне на кулю з постійним тиском, що дорівнює атмосферному.
додаток 4 додаток 5 додаток 6
додаток 7 додаток 8 додаток 9 додаток 10
4. Перевертаємо склянку
Це класичний дослід-фокус, знали ще наші батьки, коли навчались у школі. Тим не менше ми вирішили його продемонструвати, щоб показати нашим друзям силу атмосферного тиску(див. додаток 11)
5. Ще один дослід з повітряною кулею
Всі знають, що наелектризований гребінець притягує легкі предмети. У нашому досліді наелектризована повітряна куля змушує відправитись в недалеке плавання паперовий кораблик. Цей дослід особливо сподобався нашим молодшим друзям (див. додаток 12)
додаток 12
6. Підніми лід сірником
Обладнання: склянка з водою, кубик льоду, сірник, небагато солі. На шматочок льоду, що плаває у воді акуратно поклади сірник. Тепер посип небагато солі навколо сірника. Незабаром вона вмерзне в лід, і ти зможеш за цей сірник підняти шматочок льоду(див. додаток 13,14)
додаток 13 додаток 14
Що відбувається?
Коли ти посипаєш сіллю лід, він тане. Це відбувається тому, що солона вода замерзає при нижчій температурі, ніж звичайна. Іншими словами, для того, щоб солона вода перетворилася на лід, температура повинна бути нижче 0°С. Але під сірник сіль не потрапляє, і він вмерзає в лід.
Зимою дороги посипають сіллю: солона вода не замерзає і при температурі нижче 0° C. Для цього ж в охолоджуючу рідину, яку заливають в радіатори автомобілів, додають антифриз. Така суміш не замерзає до -30° С.
7
.
Робимо хмару
Налийте в трилітрову банку гарячої води (приблизно 3,5—5 см, див. додаток 15). Покладіть на металічну сітку, що знаходиться на банці, декілька кубиків льоду. додаток 15
Повітря усередині банки, піднімаючись вгору, стане охолоджуватися. Водяна пара, що міститься в нім, конденсуватиметься, утворюючи хмару.
Цей експеримент моделює процес формування хмар при охолодженні теплого повітря. А звідки ж береться дощ? Виявляється, краплі, нагрівшись на землі, піднімаються вгору. Там їм стає холодно, і вони тиснуться одна до одної, утворюючи хмари. Зустрічаючись разом, вони збільшуються, стають важкими і падають на землю у вигляді дощу.
8. Збиральна лінза
Для цього досліду потрібні циліндрична склянка з водою, смужка паперу з написами, стрілкою. Якщо смужку паперу рухати за склянкою з водою(див. додаток 16,17) , то спостерігач, що знаходиться перед склянкою буде ситуацію, зображену на фотографії.
Що відбувається?
Циліндрична склянка з водою це двоопукла збиральна лінза і, якщо предмет (папірець з відповідними написами) знаходиться між фокусом і подвійним фокусом цієї імпровізованої лінзи, то ми отримаємо його обернене дійсне зображення.
додаток16 додаток 17
9. Скинути папірець
Цей, на перший погляд, простенький дослід дозволяє продемонструвати електризацію через вплив, властивості електричного поля (див. додаток 18).
Для цього нам потрібні склянка, вузенька смужка паперу, ебонітова паличка, кусок шерсті. додаток 18
10. Дослід Геріке
А цьому досліду позаздрив би мабуть і сам Отто фон Геріке. Адже для його проведення не потрібно 8 пар коней та інше дороге і громіздке спорядження(див. додаток 19)
Ми використали дві склянки, паперове кільце і свічку та сірники. Послідовність наших дій ви побачите у відеозаписі .
додаток 19
Що сталося?
Під час горіння свічки у склянці кількість повітря зменшується. Чим менше повітря в склянках, тим сильніше вони стискаються атмосферним повітрям, тиск якого ззовні залишається сталим. Проникнути повітрю всередину заважає просякнуте водою кільце.
11. Експерименти на кухні вдома
Учні 7-го класу експериментували вдома. Вони досліджували швидкість дифузії в газах, рідких і твердих тілах від температури.
Завдання 1.
Взяти три склянки.
1. в першу налийте кип’яток;
2. в другу теплу воду;
3. в третю холодну воду;
4. в кожну склянку кинути щіпку гранульованого чаю;
5. пояснити побачене.
Завдання 2.
За допомогою батьків одночасно виконайте три дії:
1. разріжте апельсин;
2. опустіть в склянку
з гарячою водою пакетик одноразової
заварки;
3. на зріз сирої картоплини
насипте декілька кристаликів
марганцівки;
4. через п’ять хвилин
зробіть висновок про залежність швидкості
дифузії від будови речовини.
Висновки,
до яких ви можете прийти , виконавши ці
досліди :
1.
Швидкість хаотичного руху молекул
збільшується при підвищенні температури,
в склянці з гарячою водою відбувається
інтенсивне фарбування.
2. Швидкість
дифузії залежить від будови речовини.
Спочатку ми відчули запах апельсина,
потім, відбулося фарбування рідини,
останніми розчинилися кристали
марганцівки на картоплині.
12. Як на кухні виміряти швидкість світла?
Що це
таке? Знаю,
це виглядає як кухня. Це і є кухня. Давайте
знайдемо в ній що-небудь таке, що має
відношення до фізики.
Тепер, я
думаю, ми зможемо виміряти швидкість
світла за допомогою обладнання,
що є на кухні.
Для цього нам знадобиться який-небудь
пристрій, здатний випромінювати
електромагнітні хвилі достатньої
потужності, щоб змінити структуру
певного
кондитерського чи кулінарного виробу.
Мікрохвильова піч! Вона розігріває їжу
за допомогою електромагнітних хвиль
надвисокої частоти (тому цю чудо-піч
називають іноді піччю НВЧ). Мікрохвилі
передають енергію молекулам цукрів,
жирів і води, змушуючи їх сильніше
коливатися, і температура продукту
підвищується. У мікрохвильовці хвилі
інтерферують одна з одною і створюють
“гарячі зони” - hot
spots.
Після багатьох спроб ми зупинилися на яєчному білку(див. додаток 20). Погляньте самі на картинку, яку ми отримали за 30 секунд роботи мікрохвильової печі
Щоб визначити
довжину хвилі, треба виміряти відстань
між гарячими зонами й помножити її на
два.
Отже, перед усім витягуємо з печі штуку,
яка обертає їжу усередині — нам
додаток 20
не потрібне рівномірне нагрівання, нам потрібні фіксовані гарячі зони, щоб можна було виміряти відстань між ними. Отже, гарячі зони розташувалися одна від одної на відстані 61 мм, а довжина хвилі становить, таким чином, 122 мм. Якщо тепер подивитися на задню панель мікрохвильовки, то побачимо, що частота випромінювання зазначена: 2450 МГц.(див. додаток 21)
Т
епер
можна обчислити швидкість світла. Світло
- такі ж електромагнітні хвилі, як у
нашої мікрохвильовки. Швидкість їхнього
поширення однакова для всіх електромагнітних
хвиль. Обчислити її можна, помноживши
довжину хвилі на частоту випромінювання.
додаток
21
c = λ·ν
Таким чином, цього вечора на кухні була встановлена швидкість світла c = 0,122 м 2 450 000 000 Гц = 298 900 000 м/с. Google вважає, що вона дорівнює 299 792 458 м/с, тобто наш результат відрізняється лише на 0,3%.
Розділ ІІІ. Дослідження властивостей поверхні рідини
Чому комахи мають змогу бігати по поверхні води, чому дощ падає на землю у вигляді сферичних крапель, чому голка змащена жиром може лежати на поверхні води?
Поверхневий шар рідини відзначається особливими властивостями. Ви добре знаєте, що сухі піщинки не прилипають одна до одної, але коли пісок змочити водою, то легко можна зробити з нього будь-яку фігуру. Цікаво й те, що у воді піщинки також не будуть прилипати одна до одної. Злипання піщинок мокрого піску легко пояснити дією сил зчеплення молекул води, які огортають піщинки. Коли під час купання людина занурюється з головою під воду, його волосся у воді розходиться в різні сторони (рис.1), але варто висунути голову з води, як волосся прилипне до голови.
Це можна пояснити дією сил притягання молекул води, які оточують піщинки або волосся. Чому сили зчеплення не проявляють своєї дії, коли піщинка під водою?
Рис.1
На поверхні межі рідини і її пари виникає сила, зумовлена різною молекулярною взаємодією суміжних середовищ. Кожна молекула, розміщена всередині об’єму рідини, рівномірно оточена сусідніми молекулами і взаємодіє з ними, а рівнодійна цих сил дорівнює нулю(див.рис.2). На молекули рідини у поверхневому шарі діють їх сусіди з результуючими силами R, які намагаються втягти молекули всередину рідини. Зазнаючи однобічної дії, напрямленої всередину рідини, молекули поверхневого шару стискають рідину, чинять на неї тиск, який називають молекулярним. Поверхня має надлишкову енергію і поводиться подібно до пружної плівки, яка намагається скоротитися так, щоб вільна поверхня рідини стала мінімальною. Це сприймається як поверхневий натяг.
Рис.2
Оскільки молекули намагаються увійти всередину рідини з її поверхні, рідина набуває такої форми, за якої її вільна поверхня має найменшу можливу величину.
1. Зменшення площі поверхні рідини
Намагання рідини зменшити свою вільну поверхню добре проявляється під час такого досліду. Утворимо мильну плівку на кільці з ниткою(каркас Плато), як показано на додатку 1. Поки плівка ціла, по обидві сторони нитки, нитка має ту форму, яку вона випадково зайняла при утворенні плівки. Якщо зруйнувати плівку по одну сторону нитки (див. додаток 2), то мильна плівка по другу сторону зменшить свою поверхню і натягне нитку.
додаток 1 додаток 2
Намаганням плівки скоротитися до найменших можливих розмірів пояснюється кулеподібна форма мильних бульбашок. Тим же зменшенням поверхні рідини при встановленні рівноваги пояснюється злипання мокрих піщинок і волосся(рис.3).
Рис.3. Заштрихованні круги зображають переріз волосся. Штрихова лінія зображає водяную плівку, що оточує волосся.
а) якщо волосся розпушене, поверхня плівки велика.
б) якщо волосся злиплося поверхня плівки мала.
2. Рідина в стані невагомості
Умови невагомості можна штучно відтворити в наступному досліді. У прозору посудину з водою обережно наливаємо рослинне масло. В посудині буде спостерігатися чітка межа між рідинами (олія зверху, вода знизу). Коли доливати спирт, олія намагається збільшити свій поверхневий натяг, вона збирається у велику кулю, що плаває на межі вода – спирт, глибина занурення залежить від співвідношення між об’ємами води і спирту. Густина суміші вода-спирт повинна дорівнювати густині масла. Тоді сила тяжіння врівноважиться виштовхувальною силою. Після того як густина спиртового розчину набуде кінцевого значення (розрахунки показують, що густина спиртового розчину води буде приблизно рівна густині олії), олія буде знаходитись у вигляді деформованої сфери, що плаває в суміші на будь-якому рівні. Отже сила поверхневого натягу рідини залежить густини середовища, в якому вона перебуває.
Додаток 3 Додаток 4
Додаток 5 Додаток 6 Додаток 7
3. Залежність поверхневого натягу від наявності домішок
При вимірюванні поверхневого натягу потрібно слідкувати за тим, щоб рідини були по можливості хімічно чистими. Наявність домішок, що розчиняються у рідині може суттєво змінити поверхневий натяг. Це доводять наступні досліди
Додаток 10 Додаток 11
1. На поверхні води розміщуємо на деякій відстані один від одного два сірники. Між ними вносимо лезо бритви, змочене у мильному розчині води. Сірники розлітаються (див.додатки10,11). Це можна пояснити тим, що розчин мила зменшує силу поверхневого натягу між сірниками, в той час як поза ними сила поверхневого натягу залишається незмінною. Рівнодійна цих сил буде направлена назовні і сірники будуть розходитись на певну відстань.
Додаток 12 Додаток 13
2. Якщо між сірниками ввести лезо бритви, змочене у розчині цукру, то сірники будуть притягуватись. Розчин цукру збільшує силу поверхневого натягу між сірниками, в той час як поза ними сила поверхневого натягу залишається сталою. Рівнодійна цих сил не дорівнює нулю і направлена всередину.
Висновок: розчин мила зменшує поверхневий натяг рідини, а розчин цукру збільшує.
4. Дослідження плівок
Та обставина, що на поверхні води утворюється плівка розчину мила, і молекули води знаходяться глибше, приводить до того, що сили, які втягують всередину молекули води будуть більшими, ніж сили, які втягують молекули мила. Отже робота по витягуванню молекул води на поверхню більша, звідси слідує, що поверхневий натяг чистої води більший поверхневого натягу розчину мила
Піна — це велика кількість бульбашок повітря, обмежених тонкою плівкою рідини. З піни легко утворити надзвичайно тонку плівку (у найтонших місцях цієї плівки її товщина не перевищує стотисячної долі міліметра). Однак вони можуть бути дуже стійкими до деформацій розтягу. Це підтверджує наступна демонстрація
Додаток 14 Додаток 15
Чим пояснити стійкість плівок? Насамперед слід відмітити, що стійкі плівки і піна не можуть утворитися в хімічно чистих рідинах. Наявність домішок у рідині, які сильно впливають на зміну поверхневого натягу приводять до утворення стійкої піни. Молекули домішок збираються в поверхневому шарі рідини. Мильна плівка являє собою по суті потрійний шар(див.рис 4). У двох зовнішніх ми маємо рідину, насичену молекулами домішки ( у нашому досліді молекулами мила), а в середньому — майже чиста вода.
Рис.
4.
Схематичне
зображення будови мильної плівки:
А і
В — поверхневі
шари,
багаті
молекулами мила;
С — шар
майже чистої води
В той момент, коли ми ллємо воду крізь плівку, в тому місці куди потрапляє вода товщина плівки зменшується, це приводить до того , що плівка в даному місці буде мати тільки один шар, який складається з чистої води. Поскільки поверхневий натяг чистої води більший, то це приведе до того, що цей шар притягне рідину з інших місць і таким чином товщина плівки вирівняється, а отже загроза руйнування плівки ліквідована.
Але через деякий час руйнується і мильна плівка. Причин для цього може бути кілька:
плівка ніколи не буде горизонтальною (хоча б тому, що вона буде прогинатись під дією сили тяжіння, внаслідок цього рідина перетікає з верхньої частини плівки у нижню);
з поверхні плівки весь час відбувається випаровування рідини, тому вона тоншає до такої міри, що товщина внутрішнього шару стає практично рівною нулю;
на поверхні плівки можуть проходити реакції окислення, що ведуть до утворення нових речовин, через деякий час плівка покривається темними плямами, які швидко ростуть і плівка швидко лопає.
В природі і техніці ми маємо справу з піною, яка утворюється з великої кількості плівок. Струмки води, що потрапляють на спокійну поверхню води утворюють піну, це пояснюється наявністю у воді особливої органічної речовини сапоніну. В будівництві використовують блоки з так званого пінобетону (вони дешеві, легкі, погано проводять тепло і звук, достатньо міцні). При ліквідації пожежі використовують вогнегасники (джерело вогню покривається піною, яка перешкоджає доступу повітря).
5. Явище змочування. Капіляри.
Якщо занурити у воду пластилінову і паперову кульки, то побачимо, пластилінова кулька не мокра, а паперова промокає. Чому?
У першому випадку,
витягаючи кульку з води, ми відриваємо
частинки рідини від частинок твердого
тіла, а в другому — частинки рідини одна
від одної. Це пояснюється відмінністю
в силах зчеплення.
Якщо сили зчеплення частинок рідини й твердого тіла більші за сили зчеплення частинок рідини, рідина називається змочувальною, тобто такою, що змочує дане тверде тіло(див рис.5). Рис.5
Якщо сили зчеплення
частинок рідини й твердого тіла менші
за сили зчеплення частинок рідини,
рідина називається незмочувальною(див
рис.6).
рис.6
Явище змочування призводить до викривлення поверхні рідини біля поверхні твердого тіла. Явище змочування характеризується крайовим кутом .
Для змочувальної
рідини крайовий кут гострий:
(1)
Для незмочувальної
— тупий:
(2)
Капілярні явища мають велике значення в природі і техніці. Завдяки цим явищам відбувається проникнення вологи з ґрунту в стебла і листя рослин. Саме в капілярах відбуваються основні процеси, пов’язані з диханням і живленням організмів. У тілі дорослої людини приблизно 160.109 капілярів, загальна довжина яких сягає 60-80 тис. км.
У будівництві враховують можливість підняття вологи по капілярних порах будівельних матеріалів. Для захисту фундаменту і стін від дії ґрунтових вод та вологи застосовують гідроізоляційні матеріали: толь, смоли тощо.
Завдяки капілярному підняттю вдається фарбувати тканини.
Часто капілярні явища використовують і в побуті. Застосування рушників, серветок, гігроскопічної вати, марлі, промокального паперу можливе завдяки наявності в них капілярів.
Капілярні явища використовуються під час видобування нафти. Сили взаємодії води з гірською породою більші, ніж у нафти. Тому вода здатна витиснути нафту з дрібних тріщин у більш великі. Для збільшення нафтовіддачі шарів використовуються спеціальні поверхнево-активні речовини.
Явище змочування використовують під час склеювання, паяння, фарбування тіл. Явище змочування необхідно враховувати під час конструювання космічних апаратів, оскільки в стані невагомості змочувальна рідина розтікається по стінках посудини, в якій міститься, а незмочувальна — збирається великою краплею усередині посудини.
Тоненькі трубки,
де рідина внаслідок змочування (чи
незмочування) піднімається (чи
опускається), називають капілярами, а
явище підняття (чи опускання) рідини в
них — капілярністю.
Проведемо дослід з капілярами різного діаметру. Вода піднімається по стінці трубки вище над рівнем рідини в посудині. Але якщо взяти трубку трішки ширшу, то рідина піднімається над рівнем рідини в посудині менше, ніж у вузькій(див.додаток 16).
додаток 16
Висновок: якщо рідина змочує стінки трубки, то вона піднімається по стінці трубки над рівнем рідини в посудині й притому тим вище, чим вужча трубка.
Проведемо ще один дослід (див. додаток 17, відео файл “Залежність висоти підняття рідини від діаметра капіляра”), який доводить залежність висоти підйому рідини, що змочує тверде тіло від діаметра капіляра.
додаток 17
Встановлено, що тиск під увігнутою поверхнею менший, а під опуклою — більший, ніж під плоскою. Це можна уявити собі так, що під опуклою поверхнею рідини створюється додатковий тиск, що діє вниз. Цей додатковий тиск залежить як від поверхневого натягу, так і від форми поверхні.
додаток 18 додаток 19 додаток 20
Приблизно так “працюють” капіляри, забезпечуючи рослини органічними поживними речовинами.
Розділ ІV. Поради фізика домогосподарці
1
.
“Мала техніка” для кухні, або капілярний
насос в домашньому господарстві.
На цьому малюнку ви бачите проект вічного двигуна, який всупереч намаганням багатьох людей ніколи не працював жодної секунди (Занимательная физика Перельмана).
Будь-яке звичне домашнє начиння, навіть таке непомітне, як господарська ганчірка таїть в собі немало дивного і невідомого. Писав же геніальний казкар Андерсен захоплюючі історії про швейну голку, галоші, червоні черевики, комірець, перо і чорнильницю, старий чайник і багато інших дивовижних речей. І були це не казки, а чиста правда. Давайте і ми поговоримо про начебто незначні дрібниці, предмети побуту, яким не прийнято приділяти серйозної уваги (але спробуйте без них обійтися!).
Дивно, що ми ніколи не дивуємося з такого простого домашнього “інвентаря”, як кухонна ганчірка. Ось на клейонці блищить невелика калюжка. Накриваємо її ганчіркою — і калюжки як не було. Але чому вода, яка завжди тече зверху вниз, перемістилася, всупереч закону тяжіння, всупереч нашому життєвому досвіду, від низу до верху і зібралася в ганчірці? Виявляється, ганчірка діє, як насос. Але де ж джерело енергії, що живить його?
Ось ми і добалакалися до того, що звичайна господарська ганчірка — це “вічний двигун. І дійсно, на такому принципі був заснований один відомий, але недіючий проект “Вічного двигуна”, про який писав Я. И. Перельман в книзі “Цікава фізика”. Суть цього проекту в тому, що вода, налита в нижню посудину, повинна підніматися за допомогою гноту спочатку у верхню посудину, потім по іншому гноту — ще вище, а вже звідти — по жолобу стікати на лопатки водяного колеса і обертати його. Але вона не стікає! Двигун не діє.
А ганчірка відмінно
діє і є прикладом найпоширенішого
застосування капілярних явищ. Річ у
тому, що між якнайтоншими волокнами
тканини є безліч дуже вузьких каналів
— капілярів. Якщо молекули речовини, з
якої складаються волокна, мають чималі
сили зчеплення з молекулами рідини, то
поверхневий натяг утворює в капілярах
увігнуті меніски (так називається
викривлена всередину поверхня рідини).
Тиск на викривлену донизу поверхню
менший, ніж на плоску, і рідина в капілярах
піднімається вгору, поки різниця тиску
не урівноважиться. Чим тонші капіляри,
тим вище піднімається по ним волога.
Ось і знайшлося джерело енергії, що
живить наш “вічний двигун”. Правда,
вічним він бути не може: щоб ганчірка
постійно працювала капілярним насосом,
потрібно час від часу її віджимати.
Виходячи з того, кухонна ганчірка — це капілярний насос, можна отримати корисні знання, придатні для домашнього господарства.
Якою повинна бути ганчірка?
Запам’ятайте: ганчірка для миття повинна бути м’якою, з бавовняних або льняних волокон. Їх поверхня добре змочується водою, і в капілярах утворюються увігнуті меніски. До речі, за старих часів разом з ганчірками користувалися морськими губками. Тіла цих багатоклітинних тварин пронизані безліччю тонких судин (каналів). Після обробки в окропі вони перетворюються на порожнисті капілярні ходи. Від того часу, коли здавалося, що багатства природи нескінченні, залишився вираз: “вбирає, як губка”.
Давно налагоджений випуск штучних губок з полімерних матеріалів. Але широко поширений у нас поролон, хоч і має пористу структуру, на роль губки не годиться: його молекули погано зчіплюються з молекулами води. Спеціально розроблені інші синтетичні матеріали, позбавлені цього недоліку. З них і роблять штучні губки для домашнього господарства.
Добре служить і такий природний матеріал, як замша - особливим чином оброблена шкіра. Вона вся пронизана безліччю дрібних каналів. Замшею зручно мити вікна, кахель і інші гладкі поверхні. На відміну від ганчірки вона зовсім не залишає волокон. Привабливі симпатичні замшеві, розміром з долоню, подушечки використовують для миття вікон, дзеркал, стекол в шафах і кахлю. Щоб така подушечка утримувала в собі більше вологи і щоб її було зручно тримати в руці, її наповнюють м’яким пористим полімером.
Як ви вважаєте, якою ганчіркою краще витирати мокре - сухою або вологою?
Логіка підказує, що сухою, життєвий досвід говорить: вологою, хоча це і незрозуміло. Тепер-то, коли ми розібралися з капілярами, все стає зрозумілим. Ганчірку краще спочатку добре намочити, щоб всі її капіляри наповнилися водою, а потім гарненько віджати — і капіляри із стінками, покритими якнайтоншою водяною плівкою, готові до роботи. А ми дивувалися, чому суха ганчірка так поволі вбирає, довго розмазує калюжу.
На роль ганчірки для миття не годиться ні шерсть, ні синтетика. Молекули їх речовин не зв’зуються з водою, і в капілярах утворюються опуклі поверхневі меніски. На них тиск підвищений, і рідина в капілярах знаходиться навіть нижче за рівень води, яку потрібно ввібрати. Отже волога не тільки не вбирається, але навіть відштовхується. Зате такими ганчірками зручно робити сухе прибирання, протирати поліровані меблі. Від тертя волокон виникає статична електрика, і порошинки самі притягуються до ганчірки.
2. Який посуд кращий?
У магазинах зараз можна знайти кастрюлі- сковорідки на будь-який смак і з будь-яких матеріалів. Розберемося в тонкощах вибору кухонного начиння з точки зору фізика.
Теплопровідність впливає на рівномірність прогрівання посуду і якість та швидкість приготування їжі. По теплопровідності поза конкуренцією чавун - кращі млинці і смажена картопля виходять на чавунній сковороді, в чугунці найсмачніша каша. Чавун, крім того, вважається нейтральним матеріалом, який не вступає в реакцію з їжею. Найважливіші з недоліків: посуд дуже важкий, не відрізняється вишуканим дизайном і продається не скрізь. Алюміній і мідь практично не поступаються чавуну в теплопровідності. Недолік алюмінієвих каструль в тому, що їх легко подряпати і при вариві продуктів з підвищеним вмістом кислоти деякий відсоток алюмінію все-таки переходить у вміст того, що готується в кастрюлі. Правда, він не дуже значний і, на думку учених, небезпеки для людини не представляє. Мідний посуд дуже дорогий і в продажі зустрічається рідко, хоча в деяких сім’ях ще збереглися мідні тази для приготування варення на довгих дерев’яних ручках. Мідь і алюміній використовують для поліпшення якостей посуду з неіржавіючої сталі — вони виступають компонентами дна — сендвіча. Посуд з нержавіючої сталі з покращеним дном важче звичайного сталевого і приємніший в експлуатації. Найгірша теплопровідність у емальованого посуду. Від опуклості або угнутості дна безпосередньо залежить розподіл тепла. І якщо каструлі з подібними недоліками ще можна експлуатувати — для сковорідок ці дефекти фатальні: або середина горить, або краї. Для перевірки дна на опуклість в магазині потрібно захопити з собою лінійку або, … книгу. Якщо, приклавши свій еталон до дна сковороди або каструлі, ви не виявили відхилень — можна купувати. А якщо відхилення є — то вам намагаються продати непотріб.
Чавунний посуд ідеальний для тушкування і жарення, приготування густих соусів і повидла. Емальований посуд пригорає, тому його краще використовувати для приготування супів і компотів. Тефлон вимагає особливого відношення. За великим рахунком тефлонові сковорідки не люблять газові конфорки, їм до вподоби склокерамічні або електричні плити. Для газових конфорок обов’язкове використання розсікачів полум’я. Крім того, нагрівати таку сковорідку без вмісту неприпустимо. Хоча тефлонове покриття неможливо розчинити навіть царською горілкою (суміш концентрованих соляної і сірчаної кислот), його руйнує нагрівання до 300 градусів (виділяються отруйні речовини). Якщо покриття подряпане - в їжу, що готується поступає отруйна плавикова кислота, тому пошкоджені сковорідки і каструлі потрібно безжально викидати. Крихкістю відрізняється і емальований посуд — під впливом контрастних температур або при використанні абразивних засобів для миття на емалі з’являються тріщини і сколи. Пошкоджений емальований посуд використовувати не можна - через сколи в їжу можуть потрапляти з’єднання металів, зокрема важких. Оптимальний варіант — ручка з матеріалів, що не нагріваються. Певні зручності додають знімні ручки — вони дозволяють використовувати сковорідки і каструлі для приготування їжі в духовці.
Проблеми: металеві ручки нагріваються, а пластикові обгорають. При використанні дешевого посуду існує небезпека, що ручки відваляться в самий непідходящий момент, наприклад, коли ви переставляєте гарячу каструлю борщу. При покупці, звичайно, вам не дадуть налити в каструлю води і перевірити кріплення ручок на витривалість, але можна просто прикласти до них деяке зусилля — якщо відчули податливість, відмовтеся від покупки. Стандартні вітчизняні ручки, відлиті разом з каструлею, найнадійніші. До речі, якщо ви уважно прочитаєте гарантійні зобов’язання на посуд, то помітите, що гарантія на ручки каструль і сковорідок не розповсюджується. Для кращого контролю за приготуванням їжі зручні скляні кришки. Але якщо у господині все валиться з рук — краще зупинити свій вибір на звичайних металевих. Наявність термометра значно здорожує покупку, а його необхідність вельми спірна. Досвідченій господині і за зовнішнім виглядом їжі все ясно.
3. Як треба охолоджувати льодом?
Коли ви хочете охолодити квас льодом, куди ставите ви глечик: на лід чи під лід?
Багато хто, не роздумуючи, ставить глек на лід, як горщик з борщем на вогонь. Так охолоджувати не годиться. Нагрівати треба, дійсно, знизу, але охолоджувати, навпаки, зверху.
Спробуйте розібратися, чому вигідніше охолоджувати зверху, ніж знизу. Ви знаєте, що холодна речовина має більшу густину, ніж тепла (чи гаряча); холодний напій має більшу густину, ніж гарячий. Коли ви кладете лід поверх глечика з квасом, верхні шари напою (прилеглі до льоду), охолодившись, стають важчими і опускаються вниз; на їх місце підтікають інші, ще неохолоджені (не остуджені) порції квасу, які охолоджуються льодом і, у свою чергу, опускаються. У короткий термін ваш квас в глечику побуває в сусідстві з льодом і охолодиться. Інша справа, якщо ви ставите напій не під лід, а поверх льоду. Тоді перш за все охолоджується самий нижній шар напою; він робиться важчим і залишається на дні, не поступаючись місцем іншим теплим шарам. Ніякого перемішування рідини в цьому випадку не відбувається, і тому вона охолоджується дуже повільно.
Не одні тільки напої вигідно охолоджувати зверху: м’ясо овочі, рибу треба для охолоджування теж класти під лід, а не поверх льоду. Адже вони охолоджуються не стільки самим льодом, скільки остудженим повітрям; холодне ж повітря тече вниз, а не вгору. І якщо вам знадобиться льодом охолодити, наприклад, кімнату хворого, кладіть лід не під лавку, а якомога вище, на полицю, або підвісьте його до стелі в якійсь посудині.