Позакласний виховний захід до Дня Героїв Небесної Сотні " Небесна Сотня білих журавлів..."

Позакласний виховний захід до Дня Героїв Небесної Сотні„Небесна сотня білих журавлів…“

Історія будь - якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Вірність і мужність - ось головні риси героїв: вірність своєму ідеалу та мужність у втіленні цього ідеалу в життя. Вірність і мужність аж до смерті! Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Битви під Крутами, Голодомору 1932-33рр, Бабиного Яру. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. Давайте згадаємо, як це все було.

Ніхто не в праві забути морозні дні 2013 - 2014 року, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті.

Герої Небесної Сотні назавжди змінили нашу Україну і самих українців, підняли наш національний і патріотичний дух. Саме завдяки Майдану наша держава довела всьому світові гідність, мужність і тверду волю українців до справедливості. Кожен здійснив особистий подвиг – віддав найцінніше – своє життя заради нової України.

Небесна Сотня – то в серцях вогонь. Він гаряче палав за Україну. Віднині тихим співом заспокой Ти, земле рідная, свою дитину.

Іх в мирі, Господи, прийми до себе І шлях високий Боже, освяти. За чисті душі, що злетіли в небо, Небесній Сотні шана й молитви.

Так, 21 листопада 2013 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову, якою призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом. У соціальних мережах одразу з’явилися заклики прийти на майдан Незалежності, щоб висловити протест. 21 листопада, станом на 23.10, на Майдані, попри дощ і буденний день, було близько двох тисяч осіб, які висловили своє обурення зміною політичного курсу . Їх підтримали у Львові, Хмельницькому, Луцьку, Ужгороді, Харкові та Донецьку.

Для чого люди вийшли на Майдан? Що їхні сонні душі розбудило? Розвіявся густий - густий туман, Що прикривав всю правду так грайливо…

У наступні дні до Києва почали приїжджати люди з інших міст, переважно молодь. Під стелою Незалежності з’явився перший імпровізований пункт харчування – з бутербродами та гарячим чаєм; кияни почали приносити мітингувальникам теплі речі, ковдри та дрова. Стало зрозуміло, що молоді люди налаштовані рішуче – днюватимуть й ночуватимуть на Майдані.

30 листопада 2013 року у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Вони вийшли щоб відстояти Угоду про асоціацію і були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції, деякі у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні. Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиття мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, наголошуючи на права людини та принципи демократії, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, використовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

Проти мирних мітингувальників кинули внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу. Вони йшли голіруч проти озброєних, вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі. Бійці підрозділу «Беркут» застосовували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених.

Мітингувальники ж «відповідали» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у мітингувальників були саморобні дерев’яні щити, дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів та палаючі автомобільні шини і їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ…Постріл, другий, розірвалася тиша і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерть, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики. Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе…Так до нас прийшла війна…

Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Страшна кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ.

«…Груди! Відкрийте йому Груди… Швидше… Швидше…» Відкрили йому груди, а там рана від кулі. Глибока. Страшна. Господи, ще ж зовсім дитина… Він такий юний. Каска злетіла, волосся русяве розсипалося. Очі голубі, як небо над його головою. Сорочина стала червоною. Ще кликав маму, ще шепотів слова теплі, як кров, що витікала життям з його грудей. Ще питав про весну, чи ж настала вже… А очі, ті голубі очі вже ясніли щасливо – він йшов ангелом до Бога…

Летіли легко, хоч Майдан ридав… І з кров´ю перемішана сльоза…. А батько сина ще не відпускав. Й заплакав Бог, побачивши загін: Спереду – сотник, молодий, вродливий І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній-сивий-сивий.. І рани їхні вже не їм болять.. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла…

Майдан ридав, а сотня в небо йшла,Один за одним наче янголята. Тут, на землі прощались матері,А в небі зустрічала Божа Мати... Летіли тихо, хоч земля тряслась,Хоч небо поливало їх сльозами. Лиш ангел колискову їм співав. На тій дорозі, що веде до мами. Один за одним шикувались в ряд,Героїв сотня в небо полетіла. Летіли тихо, хоч майдан ридав,Як ті пташки летіли в небо раннє. Востаннє хтось дитину цілував,І сам не вірив, що це все востаннє

Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній сотні. Йому вже не болять рани. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас. Не плачте, мамо. Дайте нам поплакати…. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Вже у сотні своїй небесній стоїть він на варті. По праву руку від Бога. А по ліву – його побратими - Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Сергійки, Максимки ……. А сотню Небесну вже зустріли небеса…

То ж давайте хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих воїнів Небесного Війська і згадаємо у своїх молитвах усіх , хто поклав свої голови за наше майбутнє. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.. Орден «Золота зірка»

Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, «бабуню», не буде твоїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співаєI рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буваєДуша за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я любив. I любив Україну Вона, як і ти, була в мене одна.

Хай пам'ять всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас. Сьогодні вони дивляться на нас з небес і думають - не дайте злу перемогти, адже Україна і нині в сльозах, на її захист у війні з російським агресором стають тисячі й тисячі патріотів своєї держави, борються за її єдність та цілісність. Тому ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину.

По країні вже з’являються вулиці, майдани, школи, названі на честь Героїв Майдану, зведені пам’ятники, відкриються музеї … На знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року) захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини та європейське майбутнє України - Президент України Петро Порошенко 11 лютого 2015 року підписав Указ «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». 20 лютого назавжди увійде в історію України, як день жалоби і пам’яті. Гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття. Ми віримо у світле, щасливе майбутнє України. Від кожного з нас залежить, в який бік хитнуться терези долі України. Тому, кладімо часточку свого серця, своєї душі, своїх умінь на бік правди і світла.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню - частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті вічно! 

Небесний загін відлетів у небесаЇх душі вже світять зорею. У відбли ску сяйва ранкова роса Нас живить вогнем Прометея.  В ці дні хай єднає нас думка єдина. Ми зло в нашім домі здолаємо не раз. Все треба зробить, щоб жила Україна –Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!