Вечір поезії

 

ГЕНРІХ ГЕЙНЕ

 

 

 

Корисні лінки для використання у сценарії:

 

Звучить музика Шумана.

Учень:

Найглибша істина розцвітає лише з найглибшої любові.

 

«Я ніколи не надавав великого значення славі поета, і мене мало турбує, хвалять чи лають мої пісні. Але на мою труну ви повинні покласти меч, бо я був хоробрим сол­датом у війні за визволення людства» - сказав відомий німецький поет Генріх Гейне.

ГЕНРІХ ГЕЙНЕ (1797-1856) - одна з найпомітніших постатей в історії німецької літератури, найбільший лірик епохи. Його справедливо називають співцем природи і нещасливого кохання.

 

Учениця 1

Народився Гаррі-Генріх Гейне 13 грудня 1797 року в м. Дюссельдорф у небагатій єврейській родині

Mit großer Wahrscheinlichkeit kam Heine am 13. Dezember 1797 in Düsseldorf als Harry Heine auf die Welt. Der später als „letzter Lyriker der Romantik“ bezeichnet wurde. In der Schulzeit machte Heine erste lyrische Versuche.

 

Учениця 2

В 1816 р. батьки відправляють його в Гамбург до багатого дядька, банкіра, Соломона Гейне, де він мав пройти школу ділової людини.

1816 setzte Heine die Ausbildung bei seinem Onkel Salomon Heine, einem Hamburger Bankier, fort. Der Onkel, der nur wenig von dem literarischen Talent seines Neffen hielt, ihn aber dennoch zeitlebens finanziell unterstützt hat. 1819 schickte Salomon Heine seinen Neffen zum Jura-Studium nach Bonn.

 

Учениця 1

 

У 1819 р. Гейне вступив до Боннського університету на юридичний факультет, але з більшим задоволенням відвідував заняття з філології та філософії. Саме в університетські роки завершилося становлення Гейне - поета. Наприкінці 1921 р. в Берліні вийшла перша збірка поета під скромною назвою "Вірші Г.Гейне"

Heine besuchte in Bonn statt Jura-Vorlesungen vor allem universitäre Literatur-Veranstaltungen, die zu einer intensiven Auseinandersetzung mit der romantischen Poesie führten und Heines lyrische Ausrichtung erheblich beeinflussten. 1820 wechselte Heine nach Göttingen. in Berlin erschien 1822 ein erstes Buch mit Heines Gedichten.

Бажаючи на власні очі побачити життя рідної країни, молодий поет 1824 року пішки вирушив у подорож по Німеччині. Краса природи захопила його вразливу душу. Але настрій поета затьмарився, коли він побачив тяжке життя народу. Правдиві картини життя, які Гейне спостерігав під час цих мандрів, змальовані у прозовому творі "Подорож на Гарц" (1826 р.), яким відкривалася чотиритомна збірка прози "Подорожні картини".

Відео https://www.youtube.com/watch?v=ImVAhooiEoM

 

Учениця 2

Trotz seiner grundsätzlichen Abneigung gegen das Jura-Studium schaffte es Heine, 1825 in Göttingen zum Dr. jur. zu promovieren. Der berufliche Aufstieg als Jurist blieb dem wegen seiner jüdischen Herkunft weiterhin diskriminierten Heine war aber in Deutschland verwehrt und er zog schließlich 1831 nach Paris.

У травні 1831 року Гейне поїхав до Франції і став політичним емігрантом до кінця своїх днів. Він постійно жив у Парижі.

 

Учениця 1

Zu diesem Zeitpunkt waren die Gedichte von Heine bereits sehr bekannt und er hatte sich als Lyriker einen Namen gemacht. 1824 war sein Lyrikband „Dreiunddreißig Gedichte“ mit seinem berühmtesten Gedicht “Die Loreley“ erschienen.

 

Учениця 2

In Paris arbeitete Heinrich Heine, dessen Werke in Deutschland ab 1833 verboten worden waren, vor allem als politischer Journalist, dessen Artikelserie „Französische Zustände“ (1832) noch heute als wegweisend für den Beruf des Feuilletonisten gelten.

 

 

 

 

Учениця 1

Eine sich ständig verschlimmernde Krankheit zwang den als Journalisten, Prosaisten und Lyriker überaus produktiven Heine schließlich ab 1848 dauerhaft auf das von ihm als „Matratzengruft“ bezeichnete Krankenlager.

 

Учениця 2

  Гейне було майже 37, коли він познайомився з молодою вродливою француженкою Ксенією Ежені Міра, яку поет вперто називав Матильдою.

Er  heiratete die Schuhverkäuferin „Mathilde“ Mirat, mit der er turbulente Ehejahre verbrachte. 1841 erschien das Versepos „Atta Troll. Ein Sommernachtstraum“. 1843 schrieb Heine mit „Nachgedanken“ („Denk ich an Deutschland in der Nacht“) sein populärstes politisches Gedicht. 1844 folgte das Versepos „Deutschland. Ein Wintemärchen“.

Am 17. Februar 1856 starb Heine in Paris.

 

Учениця  ________________________

 

Звучить музика Шумана

 

Гейне видав чотири книги віршів. Найкращою поетичною збіркою є “Книга пісень”, яку він написав у Німеччині. Поет розділив свою книгу на три частини. Це “Юнацькі страждання”, коли кохана з’являється до нього в уяві; “Ліричне інтермецо”, де кохання розцвітає у сновидіннях; нарешті “Знову на батьківщині”, де любов оживає тільки в пам’яті поета.

 

Учениця  ________________________

Поезії з розділу “Ліричне інтермецо” м’ягкі та  ліричні. Вони не залишили байдужими таких відомих  композиторів  як Роберт Шуман, Петро Чайковський та ін.. Саме Роберт Шуман  поклав на музику вірші Генріха Гейне.

Звучить класична музика

Учениця  ________________________

Чому троянди немов неживі,

Кохана, скажи мені?

Чому, скажи, в зеленій траві

Фіалки такі мовчазні?

Чому так гірко дзвенить і співа

Жайворонком блакить?

Чому в своєму диханні трава

Тління і смерть таїть?

Чому холодне сонце поля

В задумі похмурій мина?

Чому така пустельна земля

І сіра, мов труна?

Чому мене, мов безумця, в пітьму

Моя печаль жене?

Скажи, кохана моя, чому

Покинула ти мене?

(Переклав Л.Первомайський)

 

Музика голосніше, поступово тихіше:

 

Учениця  ________________________

 

Warum sind denn die Rosen so blaß,
O sprich, mein Lieb, warum?
Warum sind denn im grünen Gras
Die blauen Veilchen so stumm?

Warum singt denn mit so kläglichem Laut
Die Lerche in der Luft?
Warum steigt denn aus dem Balsamkraut
Hervor ein Leichenduft?

Warum scheint denn die Sonn auf die Au
So kalt und verdrießlich herab?
Warum ist denn die Erde so grau
Und öde wie ein Grab?

Warum bin ich selbst so krank und so trüb,
Mein liebes Liebchen, sprich?
O sprich, mein herzallerliebstes Lieb,
Warum verließest du mich?

 

Учениця  ________________________

Das "Lyrische Intermezzo" ist eines der bekanntesten Werke von Heinrich Heine. Neben einem Prolog über einen einsamen Ritter enthält es 66 Gedichte und verleiht dem Werk eine sehr große Lebendigkeit und gleichermaßen einen Überblick über Heines Gefühlswelt.

  Учениця  ________________________

У “Ліричному інтермецо” Гейне свої почуття виражає через образи природи – ніжної, лагідної, спокійної. Іноді символіка природи набуває драматичного характеру. Таким є символічний вірш про кедр, що росте на засніженій вершині. Йому ніколи не вдасться зустрітися з пальмою із Півдня:

 

Учениця  ________________________

Самотній кедр на стромині

В північній стоїть стороні,

І кригою, й снігом укритий,

Дрімає і мріє вві сні.

І бачить він сон про пальму,

Що десь у південній землі

Сумує в німій самотині

На спаленій сонцем землі.

(”Самотній кедр…” Переклав Л.Первомайський)

 

Учениця  ________________________

Ein Fichtenbaum steht einsam 
Im Norden auf kahler Höh'. 
Ihm Schläfert; mit weißer Decke, 
Umhüllen ihn Eis und Schnee.

Er Träumt von einer Palme, 
Die, fern im Morgenland, 
Einsam und schweigend trauert 
Auf brennender Felsenwand.

Учениця  ________________________

Відомий німецький композитор Роберт Шуман  створив цикл оперного співу «Кохання поета», який складався із віршів збірки «Ліричне інтермецо» Генріха Гейне

Die Dichterliebe ist ein Zyklus von 16 Liedern des Komponisten Robert Schumann, der mit seinem Opus 48 einen Höhepunkt des romantischen Kunstlieds schuf. Der Zyklus entstand 1840 zu Gedichten aus Heinrich Heines Lyrischem Intermezzo, einer Sammlung von 65 Gedichten

 

Відео з опери  „Im wunderschönen Monat Mai“.

 

Учень _____________________

Im wunderschönen Monat Mai,
als Knospen sprangen,
da ist in meinem Herzen
die Liebe aufgegangen.

Im wunderschönen Monat Mai,
als alle Vögel sangen,
da hab ich ihr gestanden
mein Sehnen und Verlangen.

Учень ________________________

Коли настав чудовий май,

Садочків розвивання,

Тоді у серденьку моїм

Прокинулось кохання.

Коли настав чудовий май

І пташок щебетання,

Тоді я милій розказав

Мою журбу й кохання.

(Переклад Лесі Українки)

 

Учениця  ________________________

Тема розлуки, прощання – центральна у розділі «Ліричне інтермецо». Саме кульмінацією її розвитку є вірш «Коли розлучаються двоє…»

 

Учениця  ________________________

Wenn zwei voneinander scheiden,
So geben sie sich die Händ,
Und fangen an zu weinen,
Und seufzen ohne End.

Wir haben nicht geweinet,
Wir seufzten nicht weh und Ach!
Die Tränen und die Seufzer,
Die kamen hintennach.

Учениця  ________________________

Коли розлучаються двоє,

За руки беруться вони,

І плачуть, і тяжко зітхають,

Без ліку зітхають, смутні.

З тобою ми вдвох не зітхали,

Ніколи не плакали ми;

Той сум, оті тяжкі зітхання

Прийшли до нас згодом самі.

(Переклав М. Стависький)

 

Учениця  ________________________

Розділ “Знову на батьківщині” — найцінніша частина збірки. Поет шукає забуття в мандрах. Основною причиною тому слугувало — нерозділене кохання. Він повертається до рідного міста,  зустрічається з родиною колишньої коханої. Поет пише, що тільки прості та щирі люди можуть оцінити всю красу його душі:

 

Учень  ________________________

Вродливице рибачко,

До суші плинь в човні,

Зостанься тут поруч зі мною

І руку дай мені.

 

Учень  ________________________

Du schönes Fischermädchen,
Treibe den Kahn an’s Land;
Komm zu mir und setze dich nieder,
Wir kosen Hand in Hand.

 

Учень  ________________________

Прилинь до мого серця

І страх даремний забудь, —

Щодня ж у дикім морі

Ти прокладаєш путь.

 

Учень  ________________________

Leg’ an mein Herz dein Köpfchen,
Und fürchte dich nicht zu sehr,
Vertrau’st du dich doch sorglos
Täglich dem wilden Meer.

 

Учениця  ________________________

Як море, в мене серце —

Нуртує і кипить,

І скарб чудових перлів

На дні його лежить.

(”Вродливице рибачко…” Переклав Дм. Паламарчук)

 

Учениця  ________________________
Mein Herz gleicht ganz dem Meere,

Hat Sturm und Ebb’ und Fluth,
Und manche schöne Perle
In seiner Tiefe ruht.

 

 

Учениця  ________________________

В останньому розділі — «Північному морі» —  Ліричний герой, який пережив розчарування, втрати, прагне тепер жити одним життям з природою. Тепер йому здаються  марними пусті хвилювання, він позбувся романтичних мрій. Символічним у цьому плані є вірш «Корабельна аварія».

Учениця  ________________________

Der Dichter fühlte sich allein, allein in der ganzen Welt. Mit seinen Dichtungen zeigt er seine Erinnerungen. Er sieht sich in der Vergangenheit und  wiederspiegelt seine alten Schmerzen:

 

Учень  ________________________

Ніч тиха, всі вулиці в сні спочивають,

Колись моя люба в цій хаті жила; її вже немає, її тут не знають,

Оселя ж лишилася та, що й була.

І там хтось стоїть, вгору глянув, здригнувся І в розпачі руки ламає свої;

Ось місяць його освітив, —я жахнувся:

Обличчя і постать у нього мої!

Ти, марище зблідле, ти, тінь моя власна!

Нащо мене дражниш коханням моїм?

І так не забута година нещасна,

Як серцем я рвався на місці оцім. («Ніч тиха...» Пер. Лесі Українки)

 

Учениця  ________________________

Still ist die Nacht, es ruhen die Gassen,
In diesem Hause wohnte mein Schatz;
Sie hat schon längst die Stadt verlassen,
Doch steht noch das Haus auf demselben Platz.

 

Da steht auch ein Mensch und starrt in die Höhe,
Und ringt die Hände vor Schmerzensgewalt;
Mir graust es, wenn ich sein Antlitz sehe –
Der Mond zeigt mir meine eig’ne Gestalt.

Du Doppeltgänger! du bleicher Geselle!

Was äffest du nach mein Liebesleid,
Das mich gequält auf dieser Stelle,
So manche Nacht in alter Zeit?

 

Учениця  ________________________

 

Більшість віршів збірки написана в дусі народних пісень. Цим і пояснюється її назва — “Книга пісень”. Гейне в народній пісні  віднайшов  традиційний для німецького фольклору образ Лорелеї — дівчини-сирени з Рейну, що чарувала рибалок своїм співом :

 

Перегляд відео легенди Лорелеї із німецьким фольклорним музичним оформленням

 

Учениця  ________________________

 

Не знаю, що стало зо мною,

Сумує серце моє,

Мені ні сну, ні спокою

Казка стара не дає.

Повітря свіже — смеркає,

Привільний Рейн затих;

Вечірній промінь грає

Ген на шпилях гірських.

Незнана красуня на кручі

Сидить у самоті,

Упали на шати блискучі

Коси її золоті.

Із золота гребінь має

І косу розчісує ним,

І дикої пісні співає,

Не співаної ніким.

В червні рибалку в цю пору

Поймає нестерпний біль,

Він дивиться тільки вгору —

Не бачить ні скель, ні хвиль.

Зникають в потоці бурхливім

І човен, і хлопець з очей,

І все це своїм співом

Зробила Лорелей.

(Переклав А. Первомайський)

           Учениця  виконує пісню «Лорелея»

 Die Lorelei
Ich weiß nicht was soll es bedeuten,
  Daß ich so traurig bin;
  Ein Märchen aus alten Zeiten,
  Das kommt mir nicht aus dem Sinn.
Die Luft ist kühl und es dunkelt,
  Und ruhig fließt der Rhein;
  Der Gipfel des Berges funkelt
  Im Abendsonnenschein.
Die schönste Jungfrau sitzet
  Dort oben wunderbar;
  Ihr goldnes Geschmeide blitzet,
  Sie kämmt ihr goldenes Haar.
Sie kämmt es mit goldenem Kamme
  Und singt ein Lied dabei;
  Das hat eine wundersame,
  Gewaltige Melodei.
Den Schiffer im kleinen Schiffe
  Ergreift es mit wildem Weh;
  Er schaut nicht die Felsenriffe,
  Er schaut nur hinauf in die Höh.
Ich glaube, die Wellen verschlingen
  Am Ende Schiffer und Kahn;
  Und das hat mit ihrem Singen
  Das hat die Lore-Ley getan

Учениця  ________________________

Генріх Гейне був і сьогодні залишається найулюбленішим іноземним поетом в Україні.У другій половині ХІХ століття лірику Гейне головним чином перекладають Ю. Федькович та М. Старицький. Важливою віхою в історії перекладів Гейне українською мовою був майже одночасний вихід у Львові в 1892 році збірок перекладів Л. Українки та І. Франка.

 

Учениця________________________ 

           У збірці «Книга пісень» Лесі Українці належить перекладу 92 вірші Гейне.  Леся Українка, тоді поетеса-початківець, зуміла, не пориваючи з усталеною традицією, створити переклади високої поетичної вартості, що зберігають її й сьогодні.
 

Учениця  ________________________
Das Meer erglänzte weit hinaus, 
im letzten Abendscheine; 
Wir saßen am einsamen Fischerhaus, 
Wir saßen stumm und alleine. 

Der Nebel stieg, das Wasser schwoll, 
Die Möwe flog hin und wider;
Aus deinen Augen, liebevoll, 
Fielen die Tränen nieder. 

Учениця  ________________________
Ich sah sie fallen auf deine Hand, 
Und bin aufs Knie gesunken; 
Ich hab von deiner weißen Hand 
Die Tränen fortgetrunken. 

Seit jener Stunde verzehrt sich mein Leib, 
Die Seele stirbt vor Sehnen; – 
Mich hat das unglückselge Weib 
Vergiftet mit ihren Tränen.

Учень __________________________
Вечірні промені ясні
По хвилях миготіли,
Біля хатини самітні,
Мовчазні ми сиділи.
Все море вкрили тумани,
Вгорі чайки кружляли,
А сльози милої дрібні
З очей на руки впали.
І я навколішки упав,
На сльози ті дивився,
Ті білі руки цілував
І гірких сліз напився.
Мені сум-туга навісна
Так палить душу й тіло,
Та безталанниця сумна
Мене слізьми струїла.

Учениця  ________________________

Переклала цей вірш Леся Українка. Важливо зауважити, що Генріх Гейне використовує загальновживані рими, а українська поетеса перетворює їх в справжню любовну поезію, наповнює її істинними почуттями.

 

Учениця  ________________________

 

 Auf Flügeln des Gesanges,

 Herzliebchen, trag ich dich fort,

 Fort nach den Fluren des Ganges,

Dort weiß ich den schönsten Ort.

 Dort liegt ein rotblühender Garten

Im stillen Mondenschein;

 

Учень  ________________________

 

 Тебе, моя любко єдина,

 На крилах пісень понесу

 Над Ганг, – там розкішна країна,

Там знаю долину-красу.

В саду там при місячнім світлі

Чудовії рожі цвітуть;

 

Учениця  ________________________

 

Die Lotosblumen erwarten

Ihr trautes Schwesterlein.

Die Veilchen kichern und kosen,

Und schaun nach den Sternen empor;

Heimlich erzählen die Rosen

 

Sich duftende Märchen ins Ohr.

Es hüpfen herbei und lauschen

Die frommen, klugen Gazell'n;

 Und in der Ferne rauschen

Des heiligen Stromes Well'n.

Dort wollen wir niedersinken

Unter dem Palmenbaum,

Und Liebe und Ruhe trinken

 Und träumen seligen Traum.

 

Учень  ________________________

 

Там лотосу квітки розквітли,

Сестрицю свою вони ждуть.

 Сміються фіалочки гожі,

 Глядять в небеса на зірки,

 І тихо шепочуться рожі,

 Запашнії кажуть казки.

Біжать, доступаючи злегка,

Газелі стрункі, сторожкі;

 Шумлять і лунають здалека

Ті хвилі святої ріки.

Там сядемо, любко, з тобою

 Де пальми красують ставні.

Нап’ємось кохання й спокою,

 Присняться нам сни чарівні. 

 

Учениця  ________________________

 

Mein Liebchen, wir saßen beisammen,

Traulich im leichten Kahn.

 Die Nacht war still, und wir schwammen

 Auf weiter Wasserhahn.

Die Geisterinsel, die schöne,

Lag dämmrig im Mondenglanz;

Dort klangen liebe Töne,

 Und wogte der Nebeltanz.

 Dort klang es lieb und lieber

 Und wogt' es hin und her;

Wir aber schwammen vorüber,

Trostlos auf weitem Meer.

 

Учень  ________________________

 

Сиділи ми, любко, обоє

У легкім човенці своїм.

Ніч тиха була, ми з тобою

Плили геть шляхом водяним.

Ми острів заклятий стрівали,

 Ген-ген в сяйві місяця мрів,

Там гуки чудові лунали

І млистий таночок лелів.

Так любо ті гуки бриніли,

 Леліли таночки дивні,

Ta геть нас відносили хвилі,

 Плили ми по морю сумні.

 

 

Вечір постійно супроводжує класична музика: композиції Р.Шумана та закінчується танцем!