Позакласний захід "Андріївські Вечорниці"

Андріївські вечорниці

Вед.1. Добрий вечір, любі гості!  Просимо ВАС до світлиці!

 

Вед.2. Швидкоплинно час минає,  вік  новий нам відкриває.  Та немає переводу добрим звичаям народу.

Вед 1.     Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку  землі, солов`їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.   

 

Вед. 2.  З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і  працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера, про мову милозвучну, про красу українських дівчат , про традиції та  свята.

Вед.1 Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу.

Вед.2. Рід наш прекрасний духовністю. З найдавніших часів наші пращури відбирали найцінніші надбання, збагачуючи їх, і бережливо передавали з покоління до покоління. Українці вміли відчувати природу, черпати здоров’я, силу й красу з її лона. Всі творчі сили людини були спрямовані на зміцнення сім’ї, свого роду.

Вед.1. Із давніх-давен наша Україна славиться ве­личними традиційними святами й обрядами. Ко­жен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій нашого народу.

Вед.2. Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди, було велике  свято — Свято Андрія - день пам`яті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного. За старовинними літописами саме він приніс слов’янським народам християнство. Особливо полюбляла його сільська молодь. Адже на вечорницях хлопці та дівчата відпочивали, розважалися, хлопці залицялися до дівчат і таким чином обирали собі пару.

Вед.1. Ми хочемо, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія. А ігри, забави, ворожіння - нагадали обряди та традиції нашого народу. Отож не забудьмо свого прямого обов'язку і продовжимо справу наших предків. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають добра господиня та весела молодь…

Разом : Запрошуємо вас на Андріївські вечорниці!

 

 

 

 

На сцені з’являється господиня вечорниць, починає застеляти скатертину, поправляє рушники.

   Господиня. Доброго вечора, шановні добродії! Рада вітати у своїй оселі. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш вечорниці, біжиш, аж тини трі­щать, а тепер... Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився... 

Чутно сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, за­прошує дівчат у хату.

Музика «На наші вечорниці» 

Господиня. Прошу! Прошу! Заходьте будь ласка! 

Заходять дівчата. Усі одягнені у святкове українське вбрання, несуть миски з пампушками, млинчиками, яблуками, вергунами, горіхами. 

 

Саша: Добрий вечір вашій хаті,

Уклін  господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

 

Софія: Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

 

Альбіна : Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

 

Єва: Будем з вами добрі, щирі,

То і  будем  жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

 

Господиня: Добрий вечір! 
Добрий вечір, любі гості! 
Щиро просимо у хату, 
І привітну, і багату. . 
Від зірниці до зірниці 
Хай лунають вечорниці! 
 

Яна: Зваримо вареників

Біленьких, смачненьких,

Та й запросимо до нас в гості,

Парубків гарнесеньких,

Щоб вони разом із нами

Гарно погуляли,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

 

Уляна :Гей, на наших вечорницях 
І сумний розвеселиться! 
Жарти, танці, небилиці — 
Гарні будуть вечорниці! 
Стрічайте нас пирогами 
Білими, смачними, 
Бо прийшли ми із піснями 
Дзвінко-голосними. 

Дівчата співають пісню «А калина , не верба»

(Дівчата розствляють іжу на столі , вишивають і говорять між собою)

Єва : (поправляючи волосся, фарбує губи, дивиться у дзеркало)

Ой дівчатонька, як добре, що ми з вами такими гарними вродились!

 

Альбіна:  І не говори!

 

Єва: Усі хлопці на селі за нами бігають, я вже втомилась відмовляти!

 

Альбіна: І не говори! А хто бігає?

 

Єва: (починає перераховувати) Ну дивись: Валентин, Влад, Михайло,  ну і… ну цей, що

на мопеді ганяє як його…

 

Саша:  А Ілля. Славний парубок.

 

Софія : (дістає з кишені телефон)  Дівчата, нащо вам ті хлопці. Давайте краще селфі зробимо!

Роблять селфі

 

Софія:  Так, хештег вечорниці, хештег лялечкі, хештег на Андрія, хештег киці- мациці.

 

Яна: Улянко, що ти вяжеш?

 

Уляна: Шарф для мого майбутнього нареченого.

 

Яна: А я рушник вишиваю собі на весілля.

 

Саша: А я для свого нареченого сорочку вишиваю.

 

Єва : А я для свого майбутнього нареченого і шарф, і сорочку  і рушник – замовлю на 

Алі експрес – і щвидко і дешево і час для гуляння є!

 

Софія: Дівчатонька! Годі щебетати,  а давайте попробуємо  пісню заспівати.

Дівчата співають пісню «Цвіте терен»

 

Господиня: От ця молодь, нічогісінько їм не можна довірити. А що вони можуть у наші часи? Та нічого…Сидять у своїх гаджетах, тиць, тиць, на ті кнопки.

Лунає звук повідомлення

Господиня: Так, ооо! Палажка вподобайку мені поставила. Ооо, а Горпина, сторіс новий виклала. Так, подивимось… (лунає весела смішна музика, з звуками гуляння і вечірки)  Оце я розумію вечорниці! Треба буде забігти на пару хвилин. Чуєте? (прислуховується) Аж сюди пісні чути!

 

Яна : Софіє,  а що це ти принесла?

 

Софія : Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду і на них все загадаєм:

Як розпустяться листочки до Різдва – заміж вийде дівчина ця,

Якщо пустить пагінець – через рік йде під вінець.

А зів’яне – то погано…Але в нас буде все файно.

Мерщій гілочки беріть і поставте у  вазу з водою- лиш запам’ятайте де чия гілочка.

 

Господиня: Сьогодні вечір, у який мають здійснитися всі ваші надії. Вечір – ворожіння.  Хочете знати свою долю, дівчата?

Поки дівчата гадають на фоні звучить містична музика.

Дівчата: Хочемо!

 

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти Олександро перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.

Усі дівчата переставляють капці. Дивляться хто буде перший.

Господиня: Дівчата, а тепер дізнаємося вашу долю на рік прийдешній -  погадаємо на тарілках. Мені бабця розказувала: під тарілку кладеться перстень, ключ, лялька, намисто - тарілки перемішуються та дівчина вибирає ту яка найбільше до вподоби. Намисто означає – ще походиш в дівчатах, лялька - зрадить милий, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро весілля). Тож дівчата не підглядайте і вгадуйте свою долю.

Дівчата гадають на тарілках : Саша, Уляна, Альбіна.

Господиня: А зараз, дорогі мої дівчата, ми дізнаємося, які у вас будуть чоловіки. У чотири кутки кімнати  я покладу хліб, дзеркало, гроші і книгу  (дзеркало — самолюбний, книга — розумний, гроші— щедрий, хліб — працьовитий), потім  дівчина крутиться з закритими очима. У напрямку, куди вона повернеться, визначається характер чоловіка.

 

Дівчата гадають : Яна, Єва, Софія.

Господиня: А тепер дівчата давайте гадати на ім’я вашого судженого - ряженого. Беремо 11 аркушів паперу з написаними чоловічими іменами на кожному, один повинен бути при цьому порожнім. потім кладемо у шапку, перемішуємо і «хлопця вибираємо».

 

Дівчата вибирають імена.

 

Яна: Найпростіший спосіб ворожіння – уві сні. Для цього потрібно взяти гребінець і покласти його перед сном під подушку зі словами: “Суджений-ряджений, прийди і причеши мене”.   Якщо насниться чоловік, то дівчина у найближчий рік вийде заміж або ж зустріне кохання.

 

Саша: Ох і наворожили ми і нагадали. Долю собі добру вибирали.

Стук у двері

 

Господиня: Оце Слава Богу , вже і хлопці йдуть. Привітаймо їх весело.

 

Яна : Та ні, подивимося чи гідні вони того….

 Знову стук у двері.

 

Уляна: Не пустимо вас в хату бо дуже вас багато.

 

Валік: Пустіть ліпше бо буде гірше.

 

Саша: Ми як візьмем рогатини,  поламаєм ваші спини.

 

Хлопці всі разом: Пустіть нас до хати!   Хлопці знову стукають. 
 

Єва: Агов! Хто такий?

 

Хлопці (разом). 

Пес рябий! 
Баран круторогий! 
Ведмідь клишоногий! 
Пустіть-но до хати! 
 

Альбіна : Як чемно не попросите, не пустимо! Гарненько попросіть! 
 

Валік :  Дівчатонька-голуб'ятонька, та ми ж при­йшли не битися, та ми ж прийшли миритися, і гостинця при­несли, і музик привели, пустіть, будьте ласкаві! Ми готові заспівати .

 

Ілля: Дозвольте на поріг ступити та з вашої ласки хату звеселити.

 

Хлопці заходять та співають пісню «Цей сон , цей сон»
 

Дівчата встають із-за столів та виходять назустріч хлопцям. 

Андрій: Добрий вечір, дівчата-голуб'ята! 

Дівчата (разом). Добрий вечір, хлопці-молодці! 

Господиня. Просимо хлопці, до господи. Як добре що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали.
     Хлопці та дівчати сідають.

Господиня: Дівчата, давайте почастуєте хлопців пиріжками, що ви напекли, та подивимось чи сподобаються вони їм.

 

Усі співають пісню «А мій милий вареничків хоче.»

 

Дівчата: Частують хлопців пиріжками, хлопці їдять і говорять жартуючи.

 

Антон: Ой, який твердий, можна й зуба зламати.

 

Міша Курінний : А в мене кислий, як помідор.

 

Рома: Я з’їв пересолений. А ти?

 

Тимофій: А я гіркий, як перець.

 

Артем: А я, цілий пуд соди з’їв.

 

Яна: То виростеш, як пончик.

 

Міша Крупка : Тихо хлопці. А мені попався самий смачненький. Рум’яний, як ваші личка дівчата, а солодкий як мед.

 

Курінний: Дівчата, а ви вже ворожили? Ми такі гарні парубки, то може виберете серед нас собі чоловіків. Красуні вибирайте серед нас собі нареченого.

Крупка :  дівчата, може мене виберете ? Мене звати Михайло,хазяйський син. Багатий, маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і мухи, і гусінь, а що вже комарів – світу білого не видно!

Дівчата переглядаються.

Саша : Не хочу тебе, парубче. Ти багатий, а я хочу роботящого.

Ілля: Чим я вам не жених? Може й не зовсім багатий , та роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду. А що вже обідати люблю! Обідав би до самого сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.

Софія  Не хочу я такого. Хочу роботящого, розумного і гарного!

Валік: То може за мене підеш заміж підете?? Мама каже, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я.  А то візьму гіршу, люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний. Ти мене вимий, причеши і можна під вінець шкандибати. А цілуватись…то я готов і зараз.

Яна: Ні, не хочу тебе!

Тимофій: Альбіно , то може вийдеш за мене? Я красивий, розумний і багатий. Заберу тебе на море. Звучить пісня про море.(Дідзьо пісня «Ялта» )

Яна.  А за тебе вийду заміж з радістю. Поїхали на море.!

Ідуть разом та сідають.

Господиня. Годі вже балакати. Просимо, хлопці, сідайте  та з дівчатами гарну пісню заспівайте.

Хлопці та  дівчата разом співають пісню «Ти ж мене підманула …»

Господиня. Ой лишенько! Вже час калиту нести. Дівчата,  несіть сюди  калиту. Та розкажіть, як ви її готували.

Дівчата виносять калиту на рушнику

Софія: А ось як: Ми калиту місили,  З усіх криниць воду носили.

Альбіна: У тісто додали мед, родзинки, посипали маком, оздобили колосками.

Єва: Помазали медом, що принесли хлопці. Спекли сухою, щоб важче відкусити! Подивіться на неї, яка вона кругла, запашна, красою і теплом всю оселю звеселила.

Звучить мелодія. Хлопці прив’язують калиту до палиці.

Рома: А тепер потрібно вибрати пана Калитинського!

Курінний: Нехай буде Андрій. Кому, як не йому панувати на нашому святі.

Андрій. Дякую вам, друзі! (Підходить до калити.) Хто вкусить і не засміється-тому минеться. А хто буде реготати, того наш писар буде сажею писати. Тільки кусати, руками не чіпати. Не забутьте коня свого мати.

Уляна (бадьоро). Нумо, хлопці, хто відважиться калиту вкусити?

 

Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею. Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.

— Добрий вечір, пане Калитинський!
— Здоров будь, пане Коцюбинський!
— Чого пожалував?
— Калиту кусати.
— А я буду по зубах писати!
— А я вкушу!
— А я впишу!
— Ой чи впишеш, чи ні,  Я на білому коні

Господиня Шановні гості, традицією цього свята  є кушту­вання калити. Хто калиту поку­штує, той буде здоровим і щас­ливим цілий рік.

Андрій  розламує і пригощає при­сутніх Калитою.

Ярик: А заграйте-но музики,

У нас гарні черевики.

Починайте скоріш грати,

Бо хочеться танцювати. (Діти танцюють у парах )

Музика Верка Сердючка «Гоп ,гоп,гоп )

 

Саша: Що ж, повеселились й досить. Вже і наша Господиня нас просить.

 

Артем: Щось так швидко вечоріє,

У світлиці вже темніє.

Треба свічку запалити,

В гості нічку запросити.

 

Уляна: Вже б годилося йти спати, Бо на свято Андрія  -

Треба всім до церкви зраненька встати

У Всевишнього та Святого Андрія просити благодаті.

Щоб у всіх збулась надія й заповітніша мрія- Перемога та мир для нашої неньки України.

А для того має бути у кожного сильна віра.

 

Всі встають.

Валік : Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились

І, здається, все пройшло

 

Яна :Ні! Так просто не проходить,

 В серці струночка бринить.

Про Андрія вечір-спогад

В нашім серці буде жить!

 

Андрій: Дякуємо господині за теплу хату!

Ілля: Молодим нашим дівчатам за цей стіл багатий, розваги та пісні.

 

Всі разом: Бажаємо миру і добра!

 

Альбіна: Нехай ваша хата всім буде багата!

Тимофій: І хлібом, і сіллю, й великим добром.

Єва: Хорошими дітьми й міцним здоров’ям.

Курінний :І піснею й сміхом, сімейним теплом.

Софія: А ще ми бажаєм, щоб ви не хворіли,

Крупка: Душею і серцем були молоді.

Саша: До рідного краю любов’ю горіли,

Артем:  І користь приносили рідній землі! 

 

Усі співають пісню «Ой у лузі червона калина»

Господиня: Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

Слава Україні!

Героям Слава!