Позакласний захід "Андріївські вечорниці"

                                           Андріївські вечорниці

Мета: Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Оформлення: Інтер'єр селянської хати, лави півколом, застелені українськими килимами, на столі скатертина в українському стилі, збоку - піч, рогачі, лопата. Стіни прикрашено вишиваними рушниками.

Страви: вареники з картоплею, сиром, капустою.

Учасники вечорниць - учні, педагоги, гості.

 

         За сценою учні співають куплет пісні «Ой, у гаю, при Дунаю».

Ведуча: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Ведучий: Українська пісня!... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний її мелодіями!... Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня - це бездонна душа українського народу, це його слава.

Ведуча: Співа Дніпро, відлунюють Карпати

Цей голос чути  селам і містам

Ми хочемо усіх вас привітати

Здоров'я й щастя побажати Вам.

Ведучий: Ласкаво просимо! Ласкаво просимо!

Моя Вкраїно щиро промовля.

Ласкаво просимо!! Ласкаво просимо!!               

Братерством наша славиться земля.

Ведуча: Добрий вечір, добрим людям

Радо вас вітаємо.

Українські вечорниці

Ми розпочинаємо!

На сцену виходить господиня з хлібом-сіллю.

Господиня: Добрий вечір, щедрий вечір!

З щастям, любі друзі!

Честь і шана людям сивим,

Працьовитим і дбайливим.

Слава мамам і бабусям,

Слава хлопцям і дівчатам,

Неспокійним і завзятим.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Прийміть коровай наш із жита, пшениці

Ласкаво всіх просимо на вечорниці!

Господар: Українські вечорниці

Починаємо перший раз

Хай веселий сміх іскриться

У серці кожного із нас!

Хай дзвінке, веселе слово

Пружно рветься в небеса

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Кланяються. Господиня дає гостям хліб-сіль.

Ведучі виходять. На сцені з'являється господиня вечорниць, починає застеляти скатертиною стіл, чепуриться, сідає до столу.

Господиня: А ти пам'ятаєш, яка я була молода?

Господар: Була - була!

Господиня: А красива яка була?

Господар: Була - була!

Господиня: А яких пісень ти мені співав! Пам'ятаєш?

Господар: Співав - співав!

Співають пісню «Ніч яка місячна»

Господиня: А де ж це наша доня?

Господар: Мабуть, до свого. Гриця пішла.

Господиня: Та я ж двері зачинила!

Господар: А ти пам'ятаєш, як до мене через вікно тікала? Мати тебе також не пускала.

Господиня: Пам'ятаю, пам'ятаю! Ой! Що це ми з тобою сидимо? Зараз вже гості до нас прийдуть.

В цей час заходять куми.

Кума: Добрий вечір вашій хаті!

Господиня: Ой, куми прийшли! Добрий вечір! Сідайте, будь ласка.

Стук у двері. Заходять дівчата, одягнені в українське вбрання.

Дівчата: Тітонько, можна до вас на вечорниці?

Господиня: Можна, дівчатка, заходьте, будь ласка!

Дівчата: Добрий вечір вашій хаті!

Господиня: І вам вечір добрий! Сідайте у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчина: Тітонько, які у вас гості хорошії зібралися!

Господиня: Гості і справді хороші.

Дівчата співають пісню «Зеленіє жито»

Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання. Стара жінка сідає за  веретено.

Дівчата: Сядемо, сядемо, заспіваємо

А ж усе, що тільки знаємо.

Потім підемо спати,

Щоб раненько встати.

Виконують пісню «Ой у вишневому саду».

Кума: Дівчата, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте.

Дівчата співають пісню «Заспіваймо пісню веселеньку»

Дівчина: А де ж це наші хлопці?

В цей час чується пісня: «Ти ж мене підманула. Її виконують хлопці, які їдуть на вечорниці.

2 дівчина: Не хвилюйся! З'являться.

(На передньому плані появляється Галя, яка поспішає на вечорниці.

Галя (йде, потім зупиняється): Он хтось стоїть, чи не Степан?

Голохвастов ( уздрівши її): А, на ловця і звір біжить, ціп-ціп, куріпочко!

(Галя хоче його обійти, а Голохвастов заступа їй дорогу)

Голохвастов: Господи! Це ж та сама красунечка, що я вже бачив. От ціпонька! Не тремтить-бо: чого лякатись, моя зозулечко,- хіба з'їм?

Галя: От, їй-богу, коли не пустите, то калавур закричу.

Голохвастов: Вигадайте! Тільки крикніть, то я такого наговорю, що зараз і в часть вас посадять.

Галя: За що? Що ви ґвалтуєте серед ночі, то я маю сидіти?

Голохвастов: Слухайте, серденько, не лементуйте, бо я тольки поговорить хотів з вами, моя зірочка красна. Як повидів я вас, то з того часу і пропадаю, -просто вхопили моє серце щипцями, гвоздиком у голові сидите, хоч і бритви не бери в руки!

Галя: Чого переступаєте дорогу; сорому нема, а ще панич!

Голохвастов: Да коли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візміть в руки піштолета і простреліть тут грудь мою!

Галя: Так і повірили. Шукайте собі панночок!

Голохвастов: Да ви луччі за самих найкращих панночок; ви просто така ціпонька, що аж слина котиться, - вірте!

Галя: Хороша пороша, та не для вас!

Голохвастов: Чого ж не для мене? Яка ти строга, нелюб'язна! Да у мене, голубонько, всякого добра. Да я озолочу тебе, брильянтами обсиплю на весь Київ...

Галя: Обсипайте кого іншого, а мені вашого золота не треба.

Голохвастов: Да хіба я разві поганий? Придивись, пожалуста, первий хвасон...

Галя: Та що - що гарні!

Голохвастов (бере її за руки): Серденько, куколько моя! Улюбись у мене, бо, єй-богу, застрелюсь отут зараз перед тобою, щоб тобі напасть зробить!

Галя: Ой, що ви кажете?

Голохвастов: Потому хоч ножицями перетни моє серце, то там тільки одна любов стримить... Куріпочко моя! (Обніма)

Галя: Пустіть-бо! Пустіть, бо кричатиму!

Голохвастов: (притискує її до себе) У-ух! Пропав я! Пожар!

(Галя виривається і тікає, а Голохвастов  прямує до виходу)

1д.: Галю, то Голохвастий до тебе женихається?

Галя: Причепився як реп'ях, ледве втекла!

2д.: Я оце сиджу на вечорницях, вишиваю і думаю, що поки ми дівуємо, поки і горя не знаємо. А як тільки вийдемо заміж і почнуться клопоти та негаразди. Свекруха буде гризти, діти спати не дадуть... Непорозуміння та колотнеча в сім'ї. Особливо коли під однією стріхою збереться декілька невісток. Як ото в " Кайдашевій сім'ї " (У буденному одязі на сцену виходить Мелашка і замітає. Змела сміття в купку)

Мелашка: Оце вимела хату, половину сіней, обмела коло призьби і змела в купку. Піду по ряднину та винесу його.

(виходить, а в цей час вибігає Мотря з хати)

Мотря (дивиться на сміття): Доки я буду терпіти од тієї іродової Мелашки!

(хапає віника і розмітає його по двору. Виходить Мелашка з рядниною).

Мелашка: Хто це розкидав сміття?

Мотря: Я розкидала: не мети свого сміття під мою призьбу, бо я тебе ним колись нагодую!

Мелашка: А зась! Не діждеш ти мене сміттям годувати. Нагодуй свого Карпа (почала змітати сміття до порога).

Мотря: Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити!

Мелашка: Авжеж, велика пані. Покалякаєш, княгине, золоті підківки.

Мотря: Не мети до порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття, щоб удруге так не робила.

Мелашка: А, ти, паскудо! То ти смієш мені таке говорити? Хіба ти моя свекруха? Ти думаєш, що я тобі мовчатиму? Ось тобі, ось тобі!

(Почала розкидати віником сміття)

Мотря (з подиву аж рот розкрила): То це ти так! То це та, що од свекрухи втікала?

Мелашка: Ти мені не свекруха, а я тобі не невістка. Я тобі мовчать не буду!

(Мотря замахнулась на Мелашку деркачем. Та схопила його і закричала:)

Мелашка: Ґвалт! Ґвалт! Якого ти дідька чіпляєшся до мене, сатано?!

(З хати вибіг Карпо і почав забирати у жінок деркача. Потім вибіг Лаврін і допоміг брату розборонити жінок).

Мотря (з дверей): Одривай хату! Не буду я з ними жити через сіни, хоч би мала отут пропасти! Бери, Карпе, сокиру, та зараз одривай хату!

Карпо: Чи ви показились, чи знавісніли? (Зайшов до хати)

1д.: Невже таке буває?

2д.: Буває ще й не таке!

(чути здалеку троїсті музики і пісню "Розпрягайте, хлопці, коні" (Народні

думи, пісні, балади.-К.1970.-С.2П), що співають парубки)

Хл.: Добрий вечір, дівчата! Без нас сумували, признавайтесь?!   

1д.: Ніхто і не збирався сумувати!

2д.: Ось без троїстих музик було трохи не так... Грайте, музики, бо

танцювати хочеться!

(Грають музики. Всі танцюють, сміються. Всім стало весело.)

1 хл.: - А мені пари не вистачило. Потанцюю з кочергою. (Бере кочергу і

пішов у присядку навколо неї)

(Натанцювавшись, дівчата сідають на лави, беруть вишивання і в'язання

до рук, а хлопці до них женихаються, заважають їм працювати)

Поки знайду хворостину.

Хворостину знайшла,

Та й відсердилася.

Я на свого миленького

Змилосердилася.

З хл.: Спасибі й за це, високошановні дівчата!

(в цей час заходять 2 хлопці одягнені в дівчаче вбрання, нарум'янені.

Низько кланяються всім і співають:)

- Я на свого миленького змилосердилася (повторюють одну фразу разів 5, пританцьовуючи кумедно)

1д.: Ти бач! їм не сподобалась наша пісня... (до троїстих музик) Грайте, музики! В мене нові черевики!

(Лине українська танцювальна музика. Всі танцюють).

2д.: А тепер всіх прошу сісти. Вареники будемо їсти!

3д.: Спочатку скуштують дівчата вареників чарівних з загадками і передбаченнями. (Бере перша вареник з макітри, надкушує його). Вареник із сиром! Буду з чоловіком жити в злагоді і в мирі.

(Підходить друга дівчина, бере вареник, кусає його) А мій вареник із сіллю. Що це означає?

1д.: Будеш жити в достатку. Не будеш на солене хлебати.

5д.: (бере і надкушує вареник): А мій з соломою! 

1д.: Будеш солом'яною вдовою.

6д.: А мій вареник з монетою!

1д.: Багатою будеш!

7д.: А мій вареник з обручкою.

1д.: Заміж скоро вийдеш. 

2д.: Досить ворожити, бо мій милий вареничків хоче. Виносьте, дівчата, вареники для всіх.     

(Дівчата виносять велику макітру вареників, хлопці ставлять поряд на стіл куманець чи баранець)

Хлопці: (стукають у двері)

Добрий вечір вам, дівчата,

Та вам, молодиці,

Чули ми, що в цій хатині

Будуть вечорниці.

Господар: Хлопцям і дівчатам, і гостям у нашій хаті добрий вечір, щедрий вечір!

Господиня: (запрошує хлопців) Хоч не знаємо - звідки ви, чи з полудня, чи з півночі - в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати та з дівчатами пісню заспівати.

Виконують пісню «Ой, на горі два дубки»

Господиня: А хто з вас  смішне нам щось розкаже?

Читають народні усмішки.

Дівчина: (підходить до одного з хлопців)

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях, крутить головою

Він, сердяга, як побачив, та через городи,

Заплутався в бур'яні та й наробив шкоди.

Хлопець: У Валер'янівці густо хати,

Вітер не провіє,

Сама мати ложки миє,

Бо дочка не вміє.

Дівчина: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі

Сидить гуска над водою, вирячила очі,

Він до неї: гиля, гиля - вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з'їла.

Хлопці: Дівчата, давайте замість суперечок разом пісню заспіваймо

Виконують пісню «Ой, у вишневому садочку».

Дівчина: Народ скаже, як зав'яже. Скільки отих приказок в народі ходить.

Хлопець: їду, їду калиту кусати! 

Пан Калитинський: А ти хто?

Хлопець. Я - Кацюбенко, а ти?

Пан Калитинський: А я - пан Калитенко! Ти звідки?

Хлопець: З Черкас!

Пан Калитинський: Чого хочеш від нас?

Хлопець: Калиту кусати!

Пан Калитинський: А як її звати?

Хлопець: Сонячна, знати!

Пан Калитинський: Коли ніч від нас відійде?

Хлопець: Лишень сонце зійде!

Пан Калитинський: Чи зумієш Калиту дістати?

Хлопець: І вмію, і знаю, і білим конем доскакаю!

Дівчина: То ж не кінь, і не білий, а коцюба в сажі!

Хлопець (розповідає небилиці) ( Камал Курбанов)

Слухайте, дівчата, я вам розкажу, що колись зі мною було! Було це тоді, як мого батька на світі не було. А ми з дідом удвох на печі жили. На комині хліб сіяли. Та було в нас п'ять курок дійних та сім півнів . Ось раз дід дав мені здоровенний гріш та й каже: «Піди на ярмарок, та й купи там кобилу й сокиру» Поїхав я на ярмарок та купив найбільшого оселедця та в'язку бубликів: поснідав гарненько, а потім купив кобилу і сокиру, ув'язав сокиру в тороки і поїхав додому. Моя кобилка трюх-трюх, а моя сокира цюк-цюк, та й відрубала кобилі ногу. А я, бач, був хлопець не дурний, зліз з кобили, взяв сокиру, зрубав найвищу вербу та й прив'язав її кобилі замість ноги. Сів та й поїхав. їду, їду аж зачепився вербою за самісіньке небо. Що тут його робити? Поліз я по тій вербі, щоб, бач її відчепити, та й виліз на небо. Дивлюсь, а там циган лопатою гроші віє. Йшов я йшов і дійшов до самого раю. А в раю річка сметани тече, понад нею дерева ростуть, а на них все гречані вареники, - здоровенні...

Дівчина: Та досить вже! Чи то й справді було? Знаєм, який ти видумщик!

Хлопець: (Павло Прилепський)

А я знаєте про що мрію, ось послухайте:

Коли б я був полтавський соцький,

Багато б дечого зробив.

Зробив би так, щоби жилося

Всім людям добре. Напримір:

Поставив би я скрізь дерева

З медових пряників самих,

І ніжки з холодцю свинячі

Щоб з часником росли на них.

Замість лози росли б ковбаси,

А листя все б були млинці.

Земля б була з самої каші

Та з добрих свіжих потрухів.

Ставки б з сметаною стояли

З лемішки з салом береги,

В ставках вареники стирчали:

Товсті, гарячі і пухкі.

Ну, годі. Треба б замовчати,

Щоб ще хтось шиї не набив.

Коли б я був полтавський соцький,

Усе б дочиста це зробив!

Хлопець (бере коцюбу) Діду, Діду, Калиту кусати їду!

Пан Калитинський: А будеш нам слово казати?

Хлопець: Буду!

Пан Калитинський: Що в світі найсильніше?

Хлопець: Вода!

Пан Калитинський: А що в світі найпрудкіше?

Хлопець: Світло!

Пан Калитинський: Скільки в небі зір?

Хлопець: Як у морі піску

Пан Калитинський: А скільки у морі піску?

Хлопець: Як трави на землі

Пан Калитинський: А скільки трави на землі?

Хлопець: Як проміння у Сонця

Пан Калитинський: А скільки проміння у Сонця?

Хлопець: Як у людини думок!

Калиту опускають і роздають усім.

Дівчина: Пора вже розходитися.

Хлопець: Дякуємо господаря за гостину!

Дівчина: А господині за науку.

Господиня: Спасибі на добрім слові, приходьте ще.

Господар: Бувайте здорові. Переказуйте вітання своїм батькам.

Звучить пісня «Так будьте здорові. Живіте багато...»