Позакласний захід "Андріївські вечорниці"

Про матеріал

Мета: Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Перегляд файлу

                                           Андріївські вечорниці

Мета: Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Оформлення: Інтер'єр селянської хати, лави півколом, застелені українськими килимами, на столі скатертина в українському стилі, збоку - піч, рогачі, лопата. Стіни прикрашено вишиваними рушниками.

Страви: вареники з картоплею, сиром, капустою.

Учасники вечорниць - учні, педагоги, гості.

 

         За сценою учні співають куплет пісні «Ой, у гаю, при Дунаю».

Ведуча: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Ведучий: Українська пісня!... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний її мелодіями!... Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня - це бездонна душа українського народу, це його слава.

Ведуча: Співа Дніпро, відлунюють Карпати

Цей голос чути  селам і містам

Ми хочемо усіх вас привітати

Здоров'я й щастя побажати Вам.

Ведучий: Ласкаво просимо! Ласкаво просимо!

Моя Вкраїно щиро промовля.

Ласкаво просимо!! Ласкаво просимо!!               

Братерством наша славиться земля.

Ведуча: Добрий вечір, добрим людям

Радо вас вітаємо.

Українські вечорниці

Ми розпочинаємо!

На сцену виходить господиня з хлібом-сіллю.

Господиня: Добрий вечір, щедрий вечір!

З щастям, любі друзі!

Честь і шана людям сивим,

Працьовитим і дбайливим.

Слава мамам і бабусям,

Слава хлопцям і дівчатам,

Неспокійним і завзятим.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Прийміть коровай наш із жита, пшениці

Ласкаво всіх просимо на вечорниці!

Господар: Українські вечорниці

Починаємо перший раз

Хай веселий сміх іскриться

У серці кожного із нас!

Хай дзвінке, веселе слово

Пружно рветься в небеса

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Кланяються. Господиня дає гостям хліб-сіль.

Ведучі виходять. На сцені з'являється господиня вечорниць, починає застеляти скатертиною стіл, чепуриться, сідає до столу.

Господиня: А ти пам'ятаєш, яка я була молода?

Господар: Була - була!

Господиня: А красива яка була?

Господар: Була - була!

Господиня: А яких пісень ти мені співав! Пам'ятаєш?

Господар: Співав - співав!

Співають пісню «Ніч яка місячна»

Господиня: А де ж це наша доня?

Господар: Мабуть, до свого. Гриця пішла.

Господиня: Та я ж двері зачинила!

Господар: А ти пам'ятаєш, як до мене через вікно тікала? Мати тебе також не пускала.

Господиня: Пам'ятаю, пам'ятаю! Ой! Що це ми з тобою сидимо? Зараз вже гості до нас прийдуть.

В цей час заходять куми.

Кума: Добрий вечір вашій хаті!

Господиня: Ой, куми прийшли! Добрий вечір! Сідайте, будь ласка.

Стук у двері. Заходять дівчата, одягнені в українське вбрання.

Дівчата: Тітонько, можна до вас на вечорниці?

Господиня: Можна, дівчатка, заходьте, будь ласка!

Дівчата: Добрий вечір вашій хаті!

Господиня: І вам вечір добрий! Сідайте у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчина: Тітонько, які у вас гості хорошії зібралися!

Господиня: Гості і справді хороші.

Дівчата співають пісню «Зеленіє жито»

Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання. Стара жінка сідає за  веретено.

Дівчата: Сядемо, сядемо, заспіваємо

А ж усе, що тільки знаємо.

Потім підемо спати,

Щоб раненько встати.

Виконують пісню «Ой у вишневому саду».

Кума: Дівчата, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте.

Дівчата співають пісню «Заспіваймо пісню веселеньку»

Дівчина: А де ж це наші хлопці?

В цей час чується пісня: «Ти ж мене підманула. Її виконують хлопці, які їдуть на вечорниці.

2 дівчина: Не хвилюйся! З'являться.

(На передньому плані появляється Галя, яка поспішає на вечорниці.

Галя (йде, потім зупиняється): Он хтось стоїть, чи не Степан?

Голохвастов ( уздрівши її): А, на ловця і звір біжить, ціп-ціп, куріпочко!

(Галя хоче його обійти, а Голохвастов заступа їй дорогу)

Голохвастов: Господи! Це ж та сама красунечка, що я вже бачив. От ціпонька! Не тремтить-бо: чого лякатись, моя зозулечко,- хіба з'їм?

Галя: От, їй-богу, коли не пустите, то калавур закричу.

Голохвастов: Вигадайте! Тільки крикніть, то я такого наговорю, що зараз і в часть вас посадять.

Галя: За що? Що ви ґвалтуєте серед ночі, то я маю сидіти?

Голохвастов: Слухайте, серденько, не лементуйте, бо я тольки поговорить хотів з вами, моя зірочка красна. Як повидів я вас, то з того часу і пропадаю, -просто вхопили моє серце щипцями, гвоздиком у голові сидите, хоч і бритви не бери в руки!

Галя: Чого переступаєте дорогу; сорому нема, а ще панич!

Голохвастов: Да коли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візміть в руки піштолета і простреліть тут грудь мою!

Галя: Так і повірили. Шукайте собі панночок!

Голохвастов: Да ви луччі за самих найкращих панночок; ви просто така ціпонька, що аж слина котиться, - вірте!

Галя: Хороша пороша, та не для вас!

Голохвастов: Чого ж не для мене? Яка ти строга, нелюб'язна! Да у мене, голубонько, всякого добра. Да я озолочу тебе, брильянтами обсиплю на весь Київ...

Галя: Обсипайте кого іншого, а мені вашого золота не треба.

Голохвастов: Да хіба я разві поганий? Придивись, пожалуста, первий хвасон...

Галя: Та що - що гарні!

Голохвастов (бере її за руки): Серденько, куколько моя! Улюбись у мене, бо, єй-богу, застрелюсь отут зараз перед тобою, щоб тобі напасть зробить!

Галя: Ой, що ви кажете?

Голохвастов: Потому хоч ножицями перетни моє серце, то там тільки одна любов стримить... Куріпочко моя! (Обніма)

Галя: Пустіть-бо! Пустіть, бо кричатиму!

Голохвастов: (притискує її до себе) У-ух! Пропав я! Пожар!

(Галя виривається і тікає, а Голохвастов  прямує до виходу)

1д.: Галю, то Голохвастий до тебе женихається?

Галя: Причепився як реп'ях, ледве втекла!

2д.: Я оце сиджу на вечорницях, вишиваю і думаю, що поки ми дівуємо, поки і горя не знаємо. А як тільки вийдемо заміж і почнуться клопоти та негаразди. Свекруха буде гризти, діти спати не дадуть... Непорозуміння та колотнеча в сім'ї. Особливо коли під однією стріхою збереться декілька невісток. Як ото в " Кайдашевій сім'ї " (У буденному одязі на сцену виходить Мелашка і замітає. Змела сміття в купку)

Мелашка: Оце вимела хату, половину сіней, обмела коло призьби і змела в купку. Піду по ряднину та винесу його.

(виходить, а в цей час вибігає Мотря з хати)

Мотря (дивиться на сміття): Доки я буду терпіти од тієї іродової Мелашки!

(хапає віника і розмітає його по двору. Виходить Мелашка з рядниною).

Мелашка: Хто це розкидав сміття?

Мотря: Я розкидала: не мети свого сміття під мою призьбу, бо я тебе ним колись нагодую!

Мелашка: А зась! Не діждеш ти мене сміттям годувати. Нагодуй свого Карпа (почала змітати сміття до порога).

Мотря: Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити!

Мелашка: Авжеж, велика пані. Покалякаєш, княгине, золоті підківки.

Мотря: Не мети до порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття, щоб удруге так не робила.

Мелашка: А, ти, паскудо! То ти смієш мені таке говорити? Хіба ти моя свекруха? Ти думаєш, що я тобі мовчатиму? Ось тобі, ось тобі!

(Почала розкидати віником сміття)

Мотря (з подиву аж рот розкрила): То це ти так! То це та, що од свекрухи втікала?

Мелашка: Ти мені не свекруха, а я тобі не невістка. Я тобі мовчать не буду!

(Мотря замахнулась на Мелашку деркачем. Та схопила його і закричала:)

Мелашка: Ґвалт! Ґвалт! Якого ти дідька чіпляєшся до мене, сатано?!

(З хати вибіг Карпо і почав забирати у жінок деркача. Потім вибіг Лаврін і допоміг брату розборонити жінок).

Мотря (з дверей): Одривай хату! Не буду я з ними жити через сіни, хоч би мала отут пропасти! Бери, Карпе, сокиру, та зараз одривай хату!

Карпо: Чи ви показились, чи знавісніли? (Зайшов до хати)

1д.: Невже таке буває?

2д.: Буває ще й не таке!

(чути здалеку троїсті музики і пісню "Розпрягайте, хлопці, коні" (Народні

думи, пісні, балади.-К.1970.-С.2П), що співають парубки)

Хл.: Добрий вечір, дівчата! Без нас сумували, признавайтесь?!   

1д.: Ніхто і не збирався сумувати!

2д.: Ось без троїстих музик було трохи не так... Грайте, музики, бо

танцювати хочеться!

(Грають музики. Всі танцюють, сміються. Всім стало весело.)

1 хл.: - А мені пари не вистачило. Потанцюю з кочергою. (Бере кочергу і

пішов у присядку навколо неї)

(Натанцювавшись, дівчата сідають на лави, беруть вишивання і в'язання

до рук, а хлопці до них женихаються, заважають їм працювати)

Поки знайду хворостину.

Хворостину знайшла,

Та й відсердилася.

Я на свого миленького

Змилосердилася.

З хл.: Спасибі й за це, високошановні дівчата!

(в цей час заходять 2 хлопці одягнені в дівчаче вбрання, нарум'янені.

Низько кланяються всім і співають:)

- Я на свого миленького змилосердилася (повторюють одну фразу разів 5, пританцьовуючи кумедно)

1д.: Ти бач! їм не сподобалась наша пісня... (до троїстих музик) Грайте, музики! В мене нові черевики!

(Лине українська танцювальна музика. Всі танцюють).

2д.: А тепер всіх прошу сісти. Вареники будемо їсти!

3д.: Спочатку скуштують дівчата вареників чарівних з загадками і передбаченнями. (Бере перша вареник з макітри, надкушує його). Вареник із сиром! Буду з чоловіком жити в злагоді і в мирі.

(Підходить друга дівчина, бере вареник, кусає його) А мій вареник із сіллю. Що це означає?

1д.: Будеш жити в достатку. Не будеш на солене хлебати.

5д.: (бере і надкушує вареник): А мій з соломою! 

1д.: Будеш солом'яною вдовою.

6д.: А мій вареник з монетою!

1д.: Багатою будеш!

7д.: А мій вареник з обручкою.

1д.: Заміж скоро вийдеш. 

2д.: Досить ворожити, бо мій милий вареничків хоче. Виносьте, дівчата, вареники для всіх.     

(Дівчата виносять велику макітру вареників, хлопці ставлять поряд на стіл куманець чи баранець)

Хлопці: (стукають у двері)

Добрий вечір вам, дівчата,

Та вам, молодиці,

Чули ми, що в цій хатині

Будуть вечорниці.

Господар: Хлопцям і дівчатам, і гостям у нашій хаті добрий вечір, щедрий вечір!

Господиня: (запрошує хлопців) Хоч не знаємо - звідки ви, чи з полудня, чи з півночі - в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати та з дівчатами пісню заспівати.

Виконують пісню «Ой, на горі два дубки»

Господиня: А хто з вас  смішне нам щось розкаже?

Читають народні усмішки.

Дівчина: (підходить до одного з хлопців)

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях, крутить головою

Він, сердяга, як побачив, та через городи,

Заплутався в бур'яні та й наробив шкоди.

Хлопець: У Валер'янівці густо хати,

Вітер не провіє,

Сама мати ложки миє,

Бо дочка не вміє.

Дівчина: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі

Сидить гуска над водою, вирячила очі,

Він до неї: гиля, гиля - вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з'їла.

Хлопці: Дівчата, давайте замість суперечок разом пісню заспіваймо

Виконують пісню «Ой, у вишневому садочку».

Дівчина: Народ скаже, як зав'яже. Скільки отих приказок в народі ходить.

Хлопець: їду, їду калиту кусати! 

Пан Калитинський: А ти хто?

Хлопець. Я - Кацюбенко, а ти?

Пан Калитинський: А я - пан Калитенко! Ти звідки?

Хлопець: З Черкас!

Пан Калитинський: Чого хочеш від нас?

Хлопець: Калиту кусати!

Пан Калитинський: А як її звати?

Хлопець: Сонячна, знати!

Пан Калитинський: Коли ніч від нас відійде?

Хлопець: Лишень сонце зійде!

Пан Калитинський: Чи зумієш Калиту дістати?

Хлопець: І вмію, і знаю, і білим конем доскакаю!

Дівчина: То ж не кінь, і не білий, а коцюба в сажі!

Хлопець (розповідає небилиці) ( Камал Курбанов)

Слухайте, дівчата, я вам розкажу, що колись зі мною було! Було це тоді, як мого батька на світі не було. А ми з дідом удвох на печі жили. На комині хліб сіяли. Та було в нас п'ять курок дійних та сім півнів . Ось раз дід дав мені здоровенний гріш та й каже: «Піди на ярмарок, та й купи там кобилу й сокиру» Поїхав я на ярмарок та купив найбільшого оселедця та в'язку бубликів: поснідав гарненько, а потім купив кобилу і сокиру, ув'язав сокиру в тороки і поїхав додому. Моя кобилка трюх-трюх, а моя сокира цюк-цюк, та й відрубала кобилі ногу. А я, бач, був хлопець не дурний, зліз з кобили, взяв сокиру, зрубав найвищу вербу та й прив'язав її кобилі замість ноги. Сів та й поїхав. їду, їду аж зачепився вербою за самісіньке небо. Що тут його робити? Поліз я по тій вербі, щоб, бач її відчепити, та й виліз на небо. Дивлюсь, а там циган лопатою гроші віє. Йшов я йшов і дійшов до самого раю. А в раю річка сметани тече, понад нею дерева ростуть, а на них все гречані вареники, - здоровенні...

Дівчина: Та досить вже! Чи то й справді було? Знаєм, який ти видумщик!

Хлопець: (Павло Прилепський)

А я знаєте про що мрію, ось послухайте:

Коли б я був полтавський соцький,

Багато б дечого зробив.

Зробив би так, щоби жилося

Всім людям добре. Напримір:

Поставив би я скрізь дерева

З медових пряників самих,

І ніжки з холодцю свинячі

Щоб з часником росли на них.

Замість лози росли б ковбаси,

А листя все б були млинці.

Земля б була з самої каші

Та з добрих свіжих потрухів.

Ставки б з сметаною стояли

З лемішки з салом береги,

В ставках вареники стирчали:

Товсті, гарячі і пухкі.

Ну, годі. Треба б замовчати,

Щоб ще хтось шиї не набив.

Коли б я був полтавський соцький,

Усе б дочиста це зробив!

Хлопець (бере коцюбу) Діду, Діду, Калиту кусати їду!

Пан Калитинський: А будеш нам слово казати?

Хлопець: Буду!

Пан Калитинський: Що в світі найсильніше?

Хлопець: Вода!

Пан Калитинський: А що в світі найпрудкіше?

Хлопець: Світло!

Пан Калитинський: Скільки в небі зір?

Хлопець: Як у морі піску

Пан Калитинський: А скільки у морі піску?

Хлопець: Як трави на землі

Пан Калитинський: А скільки трави на землі?

Хлопець: Як проміння у Сонця

Пан Калитинський: А скільки проміння у Сонця?

Хлопець: Як у людини думок!

Калиту опускають і роздають усім.

Дівчина: Пора вже розходитися.

Хлопець: Дякуємо господаря за гостину!

Дівчина: А господині за науку.

Господиня: Спасибі на добрім слові, приходьте ще.

Господар: Бувайте здорові. Переказуйте вітання своїм батькам.

Звучить пісня «Так будьте здорові. Живіте багато...»

 

Завантаження...
docx
Додано
20 грудня 2018
Переглядів
397
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку