До розіграшу
залишилось:
14 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Позакласний захід "Батьківська оселя - Берегиня роду"

Про матеріал

Беручи участь у позакласному заході "Батьківська хата - Берегиня роду", учні ознайомляться з традиційною українською оселею, якою вона була у давнину, її оздобленням, обов'язковими компонентами, хатніми оберегами української родини; у школярів підвищиться пізнавальний інтерес до історії України, її культури, побуту.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класний керівник: Ласкава Г.В.

 

 

 

 

 

Авангардська СЗШ

 

Мета: ознайомити з традиційною українською  оселею, якою вона була у 

       давнину, її оздобленням, обов’язковими компонентами, хатніми оберегами 

       української родини; 

       розвивати пізнавальну активність, словниковий запас, творчi здібностi, уяву;

       пробуджувати пізнавальний інтерес до історії України, її культури, побуту;

           виховувати бережливе  і шанобливе ставлення до традицій українського

           народу, зібраних попередніми поколіннями.

Обладнання: куточок – варіант українського помешкання з українською піччю,           

                       мисником, образами, прикрашеними рушниками; ілюстрації картин з 

                       інтер'єрами та елементами хати; мультимедійна презентація «Хата 

                       моя, біла хата»; записи пісень про хату, вислови про хату

Хід заходу

 (Звучить мелодія пісні «Хата моя, біла хата»)

1-й учень. Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м'ята.

Мальви цвітуть край вікна.

2учень. Хата моя, біла хата,

Казка тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата

В'ється в далекі світи.

Ведуча. Добрий день вам, любі діти і гості!

Сьогодні наше свято присвячене хаті – вірному другу люди­ни від народження і до останніх днів життя. Недаремно англійці кажуть: «Мій дім моя фортеця»! Отож я запрошую усіх вас до українського народ­ного житла, до прекрасної оселі, де завжди панують мир, спокій і злагода.

Пiсня «Хата моя, рiдна хата»

Інтер'єр української хати. Господиня порається коло печі. До хати заходить з дровами господар.

Господар. Гарну хату ми побудували теплу, затишну, світлу. Недарма кажуть люди: «Хата господинею красна».

Господиня. Так, Іване, що добра хата, то добра. Усім є кут: і старому, і малому. Адже, як то кажуть, «Своя стріха своя втіха», «Вдома і стіни пома­гають».

Чути стукіт у двері.

Господар. А хто там, жінко, стукає?

Господиня. Та це ж до нас гості прийшли. (Відчиняє.) Заходь­те до хати!

3-й учень. Добрі люди! Щастя вам і добра, всякого гаразду. Щоб росли, цвіли, як квіти, ваші гарні, чемні діти!

4-й учень. Щоб велося вам завжди

І в коморі, і в стодолі.

Щастя вам у хаті новій!

 


Господар. Дякуємо вам,

Що нас щиро вітаєте,

Щастя нам бажаєте.


5-й учень. Ми для ваших діточок принесли дарунки.

6-й учень. Я приніс букетик квіток,

            Щоб життя у дітей квітло.

7учень. А я цукор, щоб життя було солодке,

8учень. (тримає хліб на вишитому рушнику).

                   Я хлібину, щоб росли діти в достатку.

                   Щоб в достатку була ваша хатка.

9-й учень. А як у свято за столи сідать,

                  Свячену воду випити дають.

                  А потім вже гостинно пригощають,

                   Бо від води завжди спасіння ждуть.

10-й учень. Чистого вам неба, мир у вашій хаті,

                    Щоб були щасливі, на добро багаті.

Передають дари господарям.

Господиня. Дуже раді вам, любі гості! За давнім звичаєм гостям, що рідко заходять, треба ноги попелом з нашої печі посипати, щоб частіше в гості ходили. (Посипає.)

Господар. Дорогі гості, запрошуємо вас за стіл. Хлопців просимо сісти по праву сторону, а дівчат по ліву.

Ведуча. Шановні господарі! Ми прийшли до вашої оселі, щоб ви нашим дітям розповіли про свою хату чим вона багата, про українські звичаї та хатні обереги.

Господиня. Любі гості, вам подобається наша світлиця? Спробуйте відга­дати, яке начиння має бути в українській оселі?

 

 

Господар. Ходять туди, ходять сюди,

І в хату не заходять. (Двері.)

Підперезаний Степанко по хаті скаче

Сюди-туди метається і в куточок ховається. (Віник.)

Мене б'ють, товчуть, ріжуть, а я все терплю і всім добром плачу. (Хліб.)

Рогатий, та не віл, їсть-їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде. (Рогач.)

Що то за постіль, що висить на стелі? (Колиска)

Людей годую, сама голодна,

Часом гаряча, часом холодна.(Ложка )

З землі робився, на кружалі вертівся,

На огні пікся, на базарі бував,

Людей годував.

Як упав, то й пропав,

Ніхто не поховав. (Горщик.)

Маю чотири ноги ще й чотири роги,

В полотно мене вбирають, їсти й пити заставляють. (Стіл.)

Господиня. Добре, діти, відгадуєте загадки , може, ще й заспіваєте нам?

Діти виконують пісню «                                .

Господиня. Ну що ж, Іване, почнемо розмову про нашу хату. Діти давно хочуть почути цікаву розповідь.

Господар. Українська хата це колиска нашого народу. У ній народжува­лися, жили і помирали. Хата надавала людині притулок, тут були умови для повсякденного існування, відновлювалися сили, визрівало натхнення. Тут формувалися родинні стосунки, тут людина відпочивала, працювала і харчу­валася...

Господиня. Українська хата мала троє вікон: двоє навпроти столу одне у чільній, або передній, а друге у причілковій стінах, третє навпроти печі менших розмірів. Вікна впускали в житло світло і повітря. Навпроти застільного вікна садили на обійсті калину. Біля хати завжди цвіли мальви, росли вишневі садочки, буяли різнобарв'ям квіти.

Пісня «Я люблю свою хату»

1-ша дитина. Про покуть казали: «червоний кут, святий вугол». Це було в хаті найголовніше місце. Біля нього стояв стіл, накритий скатертиною, з хлібом-сіллю, що символізувало нашу прадавню гостинність.

2-га дитина. У почесному кутку повсякчас висіла ікона Ісуса Христа чи Матері Божої. Для неї спеціально виготовляли більших розмірів вишитий рушник. Під іконою звисав каганець (лампадка), який запалювали під час свят та молитв — «щоб ангели приліта­ли до оселі».

3-тя дитина. На покуті мав стояти дідух пучечок колосся, як символ достатку. З його зерен, освячених у церкві, робили перший засів.

4-та дитина. На покуті ставили й квітку маку, посвячену на Маковія 14 серпня, страсну свічку, посвячену на Великдень, та пляшечку води, при­несену з Водохреща.

5-та дитина. Коли народжувалася дитина, першу купелю робили на покуті.

Господиня. А ось і стіл. Це символ єдності сім'ї. За ним збирається вся родина, відзначаються родинні та обрядові свята.

6-та дитина. Українську хату прикрашали килимами, рушниками, ряднами...

Господар. А чи знаєте ви, що таке сволок?

7-ма дитина. Це товстий стовбур дуба чи липи, який обтесували, надаючи квадрат­ної форми. Про сволок казали: «надійний хатній захисник». Він завж­ди в Україні символізував міцність оселі. На ньому вирізали дату споруджен­ня хати, прізвище та ім'я господаря.

Господиня. А зараз зазирнемо у куточок бабусиної скрині. Скриня — це дерев'яний великий ящик, Майстер вміло робив її з дуба, клена або липи. Мальована або різьблена, вона завжди виділялася серед інших селянських меблів. В ній зберігали все найдорожче, найрідніше, а що саме, ми зараз подивимось.

8-ма дитина. Погляньте, що я знайшла – український рушничок. Він оздоблений квітами, зірками, птахами…. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Простий, скромно оздоблений рушник висів у кожній сільській хаті біля порогу на кілочку (кілковий руш­ник). Його називали по-різному — «утирач» або «стирач».

9-та дитина. Ознакою охайності та працьовитості кожної жінки є прибрана біла хата, а в ній — чистий рушник на похваті.

                     10-та дитина.Рушникове обличчя веселе,

  Обвива коровай на столі.

  Закликає гостей до оселі,

  Випромінює щедрість землі.

11 дитина. Рушничок на стіні – давній звичай.

Ним шлюбують дітей матері,

Він до дому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов᾿ї.

 12 –та дитина.Він простелений тим, в кого серце

  Не черствіє й дарує тепло.

  Хай цей символ сусідиться вічно

  В нашій хаті на мир, на добро.

Танок  «Золотава Украïна»

Господиня. Кожна дівчина готувала собі весільні рушники, вишивкою прикрашала одяг. Вишивати мати навчала доньок ще змалку. Багато вишивали дівчата на вечорницях довгими зимовими вечорами.

13-та дитина. А подивіться, що я ще знайшла в бабусиній скрині! Сорочку-вишиванку. Може, ви думаєте, що вона туди одразу потрапила? Ні, вона пройшла довгий шлях. Спочатку посіяли коноплі, зібрали їх, посушили, вимочили, потіпали на нитки. З ниток зробили полотно, пошили сорочку. І от сидять дівчата за п'яльцями.

Господиня. Дбали дівчата про багато сорочок. Мало сорочок було лише в бідної або лінивої. Більш заможні дівчата мали до ста сорочок.

Пісня «Украïно моя, вишиванко»

Господар. Ще в скрині зберігали дівочі та жіночі  прикраси. А яка ж дівчина без віночка!  (Виймаю із скрині віночок).  Віночки плели з різних квітів і кожна квітка мала своє значення. Зараз i ми з вами сплетемо вiночок.

1 учень:    - Я  хочу вплести до віночка деревій. Він посяде у ньому найпочесніше місце. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, яку називають деревцем. Люди вплели її до віночка як символ нескореності.

2 учень:    - А я вплету до віночка ромашку. За віком вона наймолодша у вінку і дає людям не тільки здоровя, а й доброту  та ніжність.

3  учень:    - Поряд з ромашкою вплету гроно калини – символ краси та дівочої вроди, символ України.

4 учень:    - А я вплету до віночка барвінок. Це дивна квітка, вона зберігає свій колір навіть під снігом. Цілий рік люди шанують барвінок, вважають його символом життя.

5 учень:    - А я вплету цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові.

6 учень:    - Вплету до віночка волошку. Про неї існує багато легенд. Одна з них: колись кохали одне одного селянський син Василь і русалка. І все було в них добре, але не дійшли згоди, де жити. Василь умовляв русалку залишитися на землі, а вона

кликала його на дно озера. А коли зрозуміла, що не зможе вмовити, перетворила Василя на скромну квітку, що кольором нагадує голубе плесо воді. Волошка – символ кохання.

7 учень:    - А я вплету мак. Він дає дитині сон. А ще кажуть, що мак – символ  крові невинно вбитої людини. Тим-то вплітають у вінки мак ті, в кого хтось з рідних загинув на війні.

Господиня. А що ще, крім квітів, вплітають у вінок? (Стрічки). Так, різнокольорові стрічки. Люди вірили в їхню магічну силу. Стрічки вимірювалися довжиною такі, як дівоче волосся. Якого ж кольору стрічки ми вплетемо?

1 учень:   - Першою у віночок я завяжу світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці.

2 учень:  - Поряд з коричневою   завяжу жовту стрічку – символ Сонця.

3 учень: - За ними я завяжу зелену – символ краси і молодості.

4 учень:     - А  я  повяжу блакитну і синю – символ неба і води, вони додають людям сили і здоров'я.

5 учень:     - Далі  я  завяжу жовтогарячу стрічку – символ хліба.

6 учень:    - А  я  завяжу рожеву – символ душевності і достатку.

7 учень:    - А також білу – символ памяті про померлих.

Господиня. Ось який гарний віночок вийшов у нас. А ще в нашій скрині різні намиста. Їх робили з дерева та глини. Прикрашали різними орнаментами. (Демонструю зразки).

Господар. А тепер зверніть увагу на ось цей музичний інструмент. Раніше це була кобза чи бандура.  Музикантів, які грають на бандурі називають бандуристами або кобзарями. Про них складають вірші.

Учень:   Ішов кобзар чистим полем, літньою порою,

              Голосненьку свою кобзу ніс він із собою.

              Іде кобзар долиною, жайворонки грають,

              Вони своїм щебетанням серце розважають,

              Сонце гріє теплесеньке, вітерець повіває,

              Пшениченьку колосисту злегка нахиляє.

              Грайте струни голосненькі,

              Про щастя і долю,

              Про лицарів, що боролись

              За славную волю.

Господиня. Також завжди в скрині були духмяні трави.

1-ша дитина. В букетах тих полин є і колосся,

І васильки, мак пижма, звіробій.

Щоб затишно в хатах усім жилося,

Тому і оберіг у нас такий.

2-га дитина. Мак – «нечисту силу» не пускає,

Від звіробою – звір домівку обмине.

Цілющу силу кожне зілля має

І від хвороби дуже помічне.

3-тя дитина. А ну, що там ще є у скрині? (Виймає аркуш паперу). Що це?

Господиня. Це бабусині побажання щодо доброго здоров'я.

1.Збирай лікарські рослини влітку – будеш мати і час, і ліки взимку.

2.Щоб бути здоровим, їж сало, цибулю, часник.

3.Поменше солодкого, краще їж кисле.

4.Ніколи не їж перед сном – страхи насняться.

5.Побільше вживай овочів і фруктів – будеш сильним і здоровим.

6.Щоденно їж першу страву

Господиня. А готували українці страви в печі. Добра у нашій хаті піч, яка сама і пече, і варить, і смажить. А подивіться, які орнаменти прикрашають нашу піч. Тут можна побачити і голубів, і тарілки, і квіти. Господиня завжди охайно білила піч, особливо на свята.

Вогонь у печі — символ добрих і людяних взаємин у сім'ї. Він оберігає усіх членів родини від усього лихого. Діти, а хто з вас знає прислів'я про піч?

Учні пригадують прислів 'я.

1.Добра ніч, як у хаті піч.

2.Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

3.Наша піч регоче короваю хоче.

4.А припічок усміхається короваю дожидається.

Господиня. Народна кухня – це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, лiтература, мистецтво. Це неоціненний здобуток, яким можна пишатися, який не слiд забувати. Королем украïнськоï кухні був i залишається борщ. Сьогоднi лише в Украïнi налічується 30 рецептiв борщу.

Господар. Найулюбленіша українська страва – вареники. Кожну дівчинку мама змалку вчила ліпити їх. От і сьогодні наші господині приготували для нас смачні українські вареники.

1-ша дівчинка. Їжте вареники бульб'яні, щоб ваші щічки були рум'яні.

2-га дівчинка. Їжте вареники з гречки – не буде між вас суперечки.

3-тя дівчинка. Їжте вареники з вишень – будете мати багато грошей.

4-та дівчинка. Їжте вареники з грибами, щоб були ви багаті кумами.

5-та дівчинка. Вареники з маком – їжте їх зі смаком.

6-та дівчинка. Вареники з сиром – з добром вас і миром.

Господиня. Не минайте господи нашоï, заходьте до свiтлицi, покуштуйте страви українські. Їжте i вмочайте, а за решту вибачайте.

Господар. Я хочу, щоб для вас, коли станете дорослими, дорогою залишилась рiдна домівка, щоб палко любили рiдний край та його звичаï. У вирi сучасних подiй дуже важливо не загубити свою національну приналежнiсть. Тож пам᾿ятаймо, хто ми є, бережімо звичаï нашi, шануймо нашi обереги.

Пiсня “Батькiвська хата»

(Мультимедійна  презентація «Рідна хата»)

Господиня. А ще, діти, пам᾿ятайте, що кожна домівка – це маленький куточок України. Все, що нас оточує – мамина пісня, бабусина вишиванка, батькова хата, рушники – все це наша пам’ять, наша історія. Тому все це потрібно зберігати й відновлювати. Будь благословенна, хато моя! Щастя, здоров᾿я, миру людям, що завітали до неї.

1.Які в народу звичаї крилаті,

Який багатий наш духовний світ!

Традиції живуть у кожній хаті,

Вивчаємо їх ми із юних літ.

                 2.Щоб українцями по світу крокувати

                 Й на цій землі прожити недарма.

                 І щоб ніхто не зміг нам дорікати,

                 Що в нас коріння власного нема.

3.Традиції ніколи не вмирали,

Їх українці свято берегли.

А в світлий час їх з пам'яті дістали

І, наче стяг, в майбутнє понесли.

Пiсня «Ти моя Украïна»

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
Додано
10 січня
Переглядів
212
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку