Позакласний захід для учнів 7-9 класів "Талант дивної краси"

Виховна година до 146 річниці від дня народження С.Крушельницької «Талант дивної краси»

Мета: характеризувати внутрішній світ Соломії Крушельницької, її оперну кар’єру, національну самосвідомість співачки; розвивати навички аналізу мотиваційної сфери особистості; виховувати повагу до внутрішнього вибору людини.

Ведуча. Італійці називали її «Меа Крушельницька»

Поціновувачі опери добре знають, що, мабуть, жодна прем’єра не провалювалася з таким тріском, як «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні 1904 року в Мілані. Глядачі обурено свистіли. Маестро почувався розчавленим. З часом колеги вмовили його переробити твір, а на головну партію запросити Соломію Крушельницьку

Вона погодилась не відразу. «Де ви бачили японку заввишки у мій зріст?» – допитувала Пуччіні. «Та нехай уже зовні європейка… та куди подіти цю східну тендітність?» – відповідав композитор. Соломія була тверда. Радила метру скоротити вступну арію, яка, на її думку, і втомила глядача. Пуччіні довелося погодитись. На прем’єрі оновленої опери публіка сім разів викликала композитора й акторів на сцену. Це був тріумф. Зворушений і вдячний маестро надіслав Соломії свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».                 Меа Крушельницька, як називали її італійці, докорінно змінила уявлення про цю роль. І, звичайно, про себе.

1 учень. Соломія Амвросіївна Крушельницька — відома українська оперна співачка, педагог. Ще за життя Соломія Крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання "Вагнерівська примадонна" ХХ ст. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом "Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй". Успіхи С. Крушельницької на оперних сценах світу був успіхом і визнанням української музики й мистецтва.

Народилася Соломія Амвросіївна Крушельницька 23 вересня 1872 р. у с. Білявинці, тепер Бучацького району Тернопільської області, в сім'ї священика. Походить із шляхетного й старовинного українського роду. 1878 р. сім'я перебралася у с. Біла недалеко від Тернополя, звідки вже нікуди не переїжджали. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській гімназії.

У 1883 р. на Шевченківському концерті у Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії, яка співала в хорі товариства "Руська бесіда".

2 учень      Серет привітно зустрічає ранок,
над озером замріяний туман,
а голосом чарівного сопрано
Тернополю співає Баттерфляй.
І тротуари, наче барабани,
квітчасті площі — начебто рояль,
під першу скрипку вранішних фонтанів
Тернополю співає Баттерфляй.

Оживлено підспівують машини
наче фанфари, потяги трублять,
за контрабаса гомінливий ринок,
Тернополю співає Баттерфляй.
Птахи на вітах загаласували
і світанково будять рідний край,
під супровід cтривожених вокзалів
Тернополю співає Баттерфляй.

Віолончеллю легкий вітер віє,
терновим полем — золотий врожай.
Дзвенить прекрасний голос Соломії —
Тернополю співає Баттерфляй.
На висоті найвищої октави
лунає слава світом про мій край
під оплески далекого Ла-Скала
Тернополю співає Баттерфляй

3 учень 1891 р. Соломія вступила до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства.

 Перший оперний дебют Соломія Крушельницька виконала 15 квітня 1893 р., зігравши роль Леонори у виставі італійського композитора Г. Доніцетті "Фаворитка" на сцені Львівського оперного театру.

 Восени 1893 р. Соломія їде вчитися до Італії, де її вчителями стали знамениті Фауста Креспі (спів) і професор Конті (драматична гра і міміка). З 1894 р. Крушельницька виступає в Львівській опері.

У другій половині 1890 р. почались її тріумфальні виступи на сценах театрів світу. Пісні виконувала на 8 мовах.

4 учень Наша Соломія (нації Лелія)

Театр “Ла Скала” в тиші потонув —
Лилось зі сцени в зал “Аве, Марія!”:
Душевно так... Аж Сам Господь почув.
В Італії співала Соломія!

Народну пісню несла у світи —
Їй щедро Всесвіт благодаті сіяв...
Шляхетно Відень устеляв квітки, —
Як в Австрії співала Соломія.

Вшановує народ ім’я Доньки!
Яскрава Зірка — нації Лелія...
...В райськім саду, де не біжать роки,
Співає досі наша Соломія.

5 учень. Образ оперної діви кінця ХІХ – початку ХХст. істотно відрізняється від сучасного. У ті часи гастрольний графік та репертуар зазвичай визначали не самі співачки, а імпресаріо, антрепренери, агенти, диригенти. Навіть якщо йшлося про гучно відомих примадонн, усе вирішували чоловіки. Сама ж артистка мусила вміти співати, зітхати, страждати від мігрені, вчиняти істерику та приймати квіти й коштовності від шанувальників. Хто завгодно, але не Крушельницька. Всесвітньо відомі диригенти Артуро Тосканіні й Леопольдо Муньйоне суперничали – хто надасть кращі умови для виступу. «Я й надалі знаходитиму радість у вірному служінні Вам», – писав Соломії один з найвідоміших оперних антрепренерів, погоджуючи умови чергового контракту. «Щиро дякуємо за ласкаву згоду виступити у нас», – розливався соловейком директор Нью-Йоркської Метрополітен-опери Моріс Грау.

6 учень Роздуми над листом С. Крушельницької до             М. Лисенка

,писаним у Варшаві   30 березня 1899 року

Коханий батьку! — пише Соломія, —
хоч я топчу свій ряст на чужині,
та в серці завжди жевріє надія,
щоб Київ теж почув мої пісні.

Мені, вкраїнській перелітній птиці,
твій лист з отчизни улива снаги
співати так, щоб і в чужій столиці
про нас дізнались друзі й вороги.

А світ не знає, батьку, України,
бо зайди, що звели на ній кубло,
кривили й кривлять лицемірні міни,
немов її ніколи й не було.

Та хай не ждуть пришельці гонорові,
що ми в їх світлі згоримо, як тля, —
Франко наш люд звеличує у Львові,
а Лисенко у Києві вславля.

Хай бачить світ, що ми не могікани,
що має рід наш корені міцні,
з яких зростають велетні, титани
у нашій славній рідній стороні.

Уклін тобі, наш батьку, і пошана!
Прийми подяку за пісні твої.
Їх світ почує у моїм сопрано
й узнає, хто ми, звідки, і чиї.

7 учень. Співачка без покровителів

Крушельницька насправді вміла руйнувати стереотипи. Сучасники обдаровували її за це виразно маскулінними епітетами: «жінка-Шаляпін», Александр Македонський і – важко повірити! – Наполеон. Подейкували, що Соломія була чи не першою оперною співачкою, яка не шукала покровителів, а розраховувала тільки на власні сили.

«Мільйонери пропонували мені – з умовою, коли вийду за них заміж, – збудувати окрему оперу виключно для мене або радили забувати про свою тяжку професію і обрати собі спосіб життя до вподоби в якій завгодно частині світу: на горах Тибету або на золотистому морському піску…»

Крушельницька легко відхиляла всі пропозиції руки й серця. Ще в юності, викликавши одностайний осуд, будучи донькою священика, розірвала заручини з семінаристом Гутковським. Пізніше – не стала коханкою Федора Шаляпіна. Не прийняла залицянь Василя Стефаника. Та й узагалі – в життєписі Крушельницької навряд чи знайшлося б місце для любовного листа Тетяни – Онєгіну. Адже упадала не вона, а за нею. До неї «записувалися на аудієнцію». Задля неї долали тисячі кілометрів. А вона сама… несподівано навчилася керувати автомобілем і впевнено їздила вулицями Мілану, приводячи місцевих матрон у невимовний трепет.

8 учень «Життя оперної артистки трохи нагадує режим атлетів: дисципліна в усьому – строгий розклад годин, поміркована їжа, заборона давати волю своїм забаганкам…» – не дуже нагадує життєві пріоритети розманіженої примадонни, правда ж?

Коли 1906р. Соломія гастролювала в Неаполі, раптом пробудився вулкан Везувій. Викиди попелу неабияк загрожували голосу. Дослухавшись до поради лікаря, Соломія вирішила перервати гастролі. Імпресаріо подав позов до суду за невиконання умов контракту. Захищати співачку взявся адвокат Чезаре Річчоні – високоосвічений красень, заможний аристократ, тонкий поціновувач опери, а заодно й мер невеликого міста. Чезаре сподобався Соломії, бо вмів триматися з люб’язністю й повагою без жодної нотки покровительства чи поблажливості – цих ноток співачка не терпіла, адже в силу професії чудово чула в них фальш. Діамантовий період залицянь та зітхань тривав майже чотири роки. Соломія й не думала легковажити з таким важливим рішенням, як шлюб. Побралася пара аж 1910 року в одній із церков Буенос-Айреса.

9 учень. Останні роки життя – У Львові

1939 року після смерті чоловіка Крушельницька вирішила повернутись до Львова. Її будинок на той час уже конфіскували, залишивши всесвітньо відомій примадонні лише крихітні кімнатки на другому поверсі. Пастка зачинилась. Повернутися до Італії Соломії не дозволяли. Радянського громадянства не давали. Лише після того, як Крушельницька продала свою улюблену віллу «Саломе», де пройшли її найщасливіші роки в Італії, і віддала всі кошти на користь держави, її визнали «своєю».  Останні роки співачка викладала у Львівській консерваторії.

Соломія Крушельницька (сидить в центрі), концертмейстер Богдан Дрималик (праворуч) зі студентами Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка у квартирі С. Крушельницької. Львів, 1940-рр.

Як викладач, Соломія Амвросіївна мала щороку давати звітний концерт. Інакше звільнили б. Востаннє Крушельницька співала на сцені 1949 року. Їй було сімдесят сім. Невеличкий зал Львівської філармонії не міг умістити всіх, хто хотів її чути. Мало хто з глядачів знав, що співачка хвора на рак горла. Можна тільки здогадуватись, якою ціною давався їй той останній спів. Тьмяне світло. Співачка спирається на паличку.

10 учень Останній концерт Соломії

Як вулик, зал шептав і гомонів,
Коли ж настане чарівна хвилина
І вийде віку слава солов’їв
Нашої пісні сяюча перлина.
І ось вона, як лебединий сон,
Здається їй, що наче ще недавно,
Як здобувала Львова славний трон,
Як поклонився скорений Мілано.
Зал сколихнув, радіючи вітав,
«О, бачу ви мене запам’ятали»,
І образ краю рідного повстав —
Щоб ми довіку пісню покохали.

Ведуча. Померла Соломія Крушельницька восени 1952 року. На могилу, яка має назву «Sole mio», не ходять ні онуки, ні правнуки. Зате її спокій охороняє юний скорботний янгол з лірою. «Душа, смертельно хвора на красу, не помирає – просто кам’яніє», – кажуть про Крушельницьку сучасники. «Світ упіймав її. Але не втримав…», – чи то сперечається, чи то погоджується янгол.