Позакласний захід до 150-річчя з Дня народження Лесі Українки("Ті, хто не вмирають)

"ТІ, ХТО НЕ ВМИРАЮТЬ". "Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами! Ти, мій бідний зів'ялий квіте." Я завжди перший урок у 10 класі по вивченню творчості Лесі Українки починаю саме цими рядочками. Ця поезія у прозі була написана, коли письменниці було 29. Перше кохання - Сергій Мержинський, помирав у неї на руках. Саме тоді Леся промовить слова: "Треба вміти жити у цьому світі, де щастя і горе так божевільно сплелись." А ще ця трагічна безмежно сумна, але водночас духовна історія кохання змусила надихнути поетесу поставити перед собою завдання: "Якщо не маєш права померти - треба мати сили для роботи!" Так, вона не мала права померти, бо геніальна велич духу дала їй право написати: "Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає..." Ці слова мовила Лесина Мавка із славнозвісної "Лісової пісні". Хоча кожен, читаючи ці рядки, розуміє, що вустами Мавки промовляє душа самої Лесі Українки. І якби була написана лише "Лісова пісня", Лариса Петрівна Косач вже б стала відомою драматичною поетесою. Але ж є ще поема "Одержима", "Бояриня", "Дим", збірки "На крилах пісень", "Думи та мрії"; поезії "До мого фортепіано", "Стояла я і слухала весну", "Слово, моя ти єдиная зброя" та багато інших. Я жодного разу не дозволяла собі поставити Лесю на друге чи третє місце по силі таланту, геніальності її особистості. Бо Лариса Петрівна Косач(Леся Українка) - величина, яку не маємо порівнювати і я вважаю, що генії її таланту можна сміливо назвати незрівнянним. Відзначаючи 25 лютого 150-річчя від Дня народження великої поетеси, прозаїка, драматурга, ми мусимо усвідомити, що не маємо права говорити про відсутність нетлінних ідеалів у житті сучасної України! Адже у нас була Леся!!!