Позакласний захід до Дня української писемності та мови

Тема. « Наш скарб – наша мова »

            (Сценарій свята до Дня української  писемності та мови)

 

 

  (На сцену виходять хлопчик і дівчинка в українських костюмах  з хлібом і сіллю на

   вишитому рушнику)

 

               Дівчинка. Добрий день вам добрі люди!

                                  Хай вам щастя – доля буде.

                                  Не на день і не на рік,

                                  А на довгий – довгий вік.

 

               Хлопчик.  Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

                                  Стрічаємо з хлібом, любов`ю і миром,

                                  Для людей відкрита школа наша біла,

                                  Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

 

 (Діти вручають хліб гостям. Під музику в зал заходять ведучі та учні, які беруть

 участь у святі)  

 

Ведуча. Сьогодні, 9 листопада, День української писемності та мови – свято рідної

                мови.Воно встановлено 9  листопада 1997 року, коли Президент України

                Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських  організацій та з 

                урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського

                суспільства видав Указ №1241/97 « Про День української писемності та

                мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української

                писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день

                вшанування  пам`яті Пребодобного Нестора - Літописця».

 

Ведучий. Як відомо, Нестор – киянин; у сімнадцять років став послушником Києво –

                 Печерської лаври. Прийняв його сам засновник монастиря – преподобний

                  Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив

                  найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний

                  стану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом і метою його  життя. 

                  Найвизначішою працею ченця є « Повість минулих літ » - літопис, який

                  називають « Початковим ». Саме він проливає світло на історію нашого

                  народу від найдавніших часів і до днів життя автора. Це скарбниця

                  поетичних та епічних сказань, байок, оповідань наших пращурів. Літопис

                  був і залишається найвидатнішою пам`яткою слов`янськоі культури. Тому

                  Нестора – Літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної

                  історіі, а й словесності.

 

Ведуча. Першим до нас приходить слово… З колисковою материнською піснею,

                тихою казкою, доброю ласкою. « Мама,тато,баба,льоля,киця,жижа… » -

                лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! А потім знання зі

                словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за день

                десятки нових слів, звучних та корисних: cонечко,квітка,вода,трава… Світ –

                мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова

                відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології,

                фізики, математики…

                Отже, словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається

                струмок, який ширшає, набирає сили  і розливається могутньою рікою, бо

                слово до слова, кажуть, - зложиться мова!

 

1-й читець                  

                Слова, слова… Вони в собі всі різні:

                Тривожні й тихі, радісні й сумні;

                Є терпеливі, є жорстокі й різні,

                Ласкаві й чесні, мудрі і смішні…

                Не грайся словом. Є святі слова,

                Що матері з  доріг вертають сина. 

                Спіши до неї, доки ще жива,

                Допоки розум і допоки сила.

                Знайди те слово – вічне і земне.

                За часом час  нам світ перестилає.

                Минуще все. Лиш слово не мине

                 І та любов, що смертю смерть долає.

 

Ведучий. Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. За часу

                 винайдення писемності фактично почався період  документальної історії

                 людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на

                 відстані, але й закріпити її в часі.

 

Ведуча. Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери.

                 Спочатку це була гілочка пальми - знак миру. Потім - схематичне

                 зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим

                 попередником слов’янської мови є алфавіт, створений великими

                 просвітителями  слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

 

 Ведуча. Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця ( на честь

                першовчителя слов’ян ) і глаголиця.

                Кириличний алфавіт з XI ст. широко застовується в історичній та світський

                літературі східних слов’ян.

                Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов’янські

                народи: російський, український і білоруський.

                В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і

                скоропис. У середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство,

                друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного

                письма. Перша датована книга під назвою « Апостол » надрукована в

                Москві в 1564 р., в Україні – у Львові – 1547р. Іваном Федоровим. У 1708р.

                старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро І  ввів нову систему

                знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність 

                звільнилася  від складної системи знаків наголосу.

 

Ведучий. У Київській Русі книги цінувалися як ціннісні скарби. Мати декілька книг

                означало володіти цілим багатством. « Повість минулих літ » називає книги

                « ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини ». «Якщо

                старанно пошукати в книгах мудрості, - зазначав літописець,  - то знайдеш

                користь душі своїй».

 

     Ведуча. Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала

                тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша

                невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу  наймогутніших

                царських сатрапів та посіпак шляхетсько – панських і своїх панів.

 

( Звучить пісня « Реве та стогне Дніпр широкий ». На сцені 12 дівчат в укрїнському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі українською мовою, після чого повертається і йде в глибини сцени).

 

              1720р. – російський цар Петро І заборонив друкувати книжки українською

                               мовою.

              1775р. –  зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових

                               козацьких канцеляріях.

              1796р. – видано розпорядження про вилучення у населення України

                               українських букварів та   українських  текстів із церковних книг .    

             1862р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували

                              видатні діячі української культури.

             1863р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок

                              українською мовою.

             1876.р – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот

                              українських пісень.

             1884р. – закрито всі українські театри.

             1908р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом

                              Росії шкідливою, « могущей вызвать последствия, угрожающие 

                              спокойствию и безопасности Российской империи».  

             1914р. -  російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу - газети і

                              журнали.

             1938р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення

                              російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

             1983р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови

                              в школах  і поділ класів в  українських школах на дві групи, що

                              привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

             1989р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як

                              офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було

                              відсунуто на третій план,що позначається ще й сьогодні.

 

(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою. Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка. Читають молитву)

 

 

              Мово наша! Вся з гомону полів,лісів і морів, отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом, кожна струна твоя, вимочена в Дніпрі, криницях і струмках людської звитяги.

              Мово наша! З голосу тура, мисливських сурем, скрипу дерев`яного рала, стогону вола в борозні, рокоту комбайна – вся з колосся, осмаленого війнами і торкнутого радіацією.

              Мово наша! Вся змочена удовиною сльозою, повита дівочою тугою на ясирних та окупантських торгах і просолена зойками голодного конання. 

               Мово наша! Вся з весен і морозу, так часто палена спекою, бита градом і дощем; але завжди повна осіннього достигання.

              Мово наша! З потаємного шепоту і зітхань закоханих у станціях метро під незугарною аркою урбаністики, на ажурних мостах, на звичайних перелазах, у парках і дібровах – уся з хмільного чар-зілля, настояного на серці.

              Мово наша! Із земних глибин і небесних висот  - уся з могуті інтелекту й крийці моралі. Ніжна й тендітна, а міцніше броні, бо єднає дух і тіло, бо в основі твоій – непорочність і чистота.

              Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Я тебе викликаю із нетрів, із боліт, із забуття. Я ж висвячую тебе святою водою і священним вогнем.

              Любов’ю своєю відгоню від тебе злих духів, молюся за тебе і на тебе, скроплюю живою водою воскресіння.

              Освіти від мороку землю, возвелич, порятуй народ її на віки!

 

 Ведуча. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається Іван

                Петрович Котляревський. Саме він у 1798р., коли вийшли  з друку три перші

                частини « Енеїди », засвідчив існування українського  народу як фізичної і

                духовної реальності.

 

                                            Так Котляревський у щасливий час

                                            Вкраїнським словом розпочав співати,

                                            І спів той виглядав на жарт не раз,

                                            Та був у нім завдаток сил багатий.

                                             І вогник, ним засвічений, не згас,

                                            А розгорівсь, щоб всіх нас зогрівати.

 

 Ведучий. А основоположником – найгеніальніший син нашого народу Тарас

                   Григорович  Шевченко. Він своїм величезним талантом розкрив

                   невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову,

                   чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!...

 

                 Завдяки розвиткові писемного слова український народ став великою

                 нацією, здатною вирішувати питання будь-якої складності й ваги.

 

(Виконується поезія Т.Г.Шевченка – на вибір)

 

Ведуча. Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно

               виважене. Коли воно сліпуче «як проміння ясне» а могутнє « як хвилі буйні».

               Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати

                найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією

                повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

 

2-й читець

                 Страшні слова коли вони мовчать,

                 Коли вони зненацька причаїлись,

                 Коли не знаєш, з чого їх почать,

                 Бо всі слова були уже чиїмись.

                 Хтось ними плакав, мучився, болів,

                 Із них почав і ними ж і завершив.

                 Людей мільярди і мільярди слів,

                 А ти їх маєш вимовити вперше!

                 Повторювалось все: й краса,й потворність,

                 Усе було: асфальти й спориші.

                 Поезія – це завжди Неповторність,

                 Якийсь безсмертний дотик до душі.

 

 

 Ведучий. На наше свято ми запросили Дружко Марію Олександрівну, поетесу

                   нашого  міста. Члена національної спілки письменників України (2003р.)

                   Лауреата міжнародної  премії й німецько – української премії

                   ім.  О.Гончара, обласної премії « Обдаровані діти – надія України ». 

                   Автора роману « Шейла », збірки  віршів « Журливі журавлі », « Сонячна

                   соната», «Камертони душі», «Кліпсидра», « Казочки про рукавички ».  

 

(Виступ  Марії  Дружко – місцевої поетеси)          

 

Ведучий. Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української 

                  мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій

                  славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут

                  корінець роду українського , що сягає сивої давнини. І негоже, просто

                  соромно бути поганими нашадками у таких великих і славних батьків.

 

Ведуча. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може

                нічого того поміняти, як неможе поміняти саму себе. А якщо щось із того

                призначено їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І

                куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ

                завжди будуть з тобою.

 

                                              (Звучить пісня про Україну…)