«Княжа Україна»
Україна-це славне ім’я нашої Вітчизни. Вперше ця назва згадується у писемних історичних джерелах у 1187 році. Але й до цього вона ймовірно вживалася в народі як країна, край, земля ,де жили українці і їхні пращури.
Героїчною і водночас гіркою була їх історична доля . Вони працювали і творили, боронили свою землю і розбудовували державу.
Їх поневолювали, морили голодом і вбивали, нівечили їхню історичну пам’ять. Вони вистояли. Зберегли для нас рідний край, мову і культуру.
Тож давайте поринемо у минуле нашої країни і познайомимось з першими
українськими князями.
Над Дніпром широким, вільним,
Де луги й степи цвіли,
Наші прадіди поляни
Оселились і жили.
Хлібороб робив у полі,
Пас пастух корів, овець,
З луком, з стрілами гнучкими
По лісах ходив ловець.
Пишно квітла Україна,
Повна всякого добра.
Як в раю, жили поляни
Понад хвилями Дніпра.
Тече,тече найбільша українська річка Дніпро. А над Дніпром, на обох його берегах, лежить місто Київ .Літописець(Літописець — це той, хто писав літопис. Ця особа володіла грамотою і послідовно описувала певні події за власними спостереженнями)описує Київ так :«Місто стояло у лісі на горах, над рікою Дніпровською» і «був довкола міста ліс і бір великий і жили там племена які називалися полянами».Існували в той час і інші племена .
РОЛИК
З Київа і розпочалася наша держава. Про першого київського князя можна дізнатись із переказів історика Михайла Грушевського.
Одного разу, ще коли на тому місті, де тепер Київ, були ліси і поля, прийшли туди три рідні брати, що називалися Кий, Щек і Хорив. З ними була їхня сестричка Либідь. Стали вони над Дніпром, і найстарший, Кий, сказав:
-Ось тут заложимо оселю для себе і тих купців, що сюди будуть приїжджати.
Вони вирубали ліс і побудували перші хати. А те збудоване місто обвели ровом і обгородили гострокіллям; назвали цю оселю : город Київ, тобто-Києве місто.
Ця оселя щораз більшала і багатіла, і з часом побудовано там гарні доми й палати.
Київ-найстарше і найкраще українське місто. Воно є столицею України.
Над самим Дніпром на горах,
Огороджений з боків
Ровом, мурами, валами,
Київ виріс і розцвів.
На сторожі коло його,
Наче батько, став Дніпро,
Наче батько сину, ніс він
З півдня й півночі добро.
За якийсь час пізніше переїжджали човнами по Дніпрі два хоробрих лицарі із роду києвичів:
Аскольд і Дір. Вони побачили гарне місто над рікою і воно їм дуже сподобалось. Тому вони ввійшли до нього і сказали киянам :
-Ми будемо у вас князями .Будемо вас боронити від нападів чужих племен, щоб ви могли спокійно обробляти свою землю, торгувати і їздити по Дніпрі. За це ви будете платити данину ,щоб було за що утримувати військо для вашої і нашої оборони.
Жителі Києва радо погодились ,і Аскольд і Дір панували як князі. Свою державу вони поширювали на всі ті села і міста ,що постали довкола Києва. Вони зібрали стільки війська, що не тільки могли боронити свою державу від нападів чужих племен, а й самі йшли з військом у чужі краї.
Так росла і розвивалась українська держава зі своєю столицею Києвом .
Пам’ятки про перших князів і донині зосталися .Отже біля Києва є гора Щекавиця ,горб Хорив і річка Либідь, та до сих пір стоїть у Києві над Дніпром могила, яку здавен-давна називали Аскольдовою могилою.
Раз до Діра і Аскольда
Прибігають вояки:
“По Дніпру пливуть на Київ
Чужоземні байдаки!”
“Залишіть! Пливе не ворог”, —
Їм князі відповіли
І Олегові назустріч
З воєводами пішли.
Після смерті князів Діра і Аскольда прийшов у Київ князь Олег. Літописці називали князя «віщим князем» ,тому що йому у всьому щастило .
Олег був могутнім князем, дуже хоробрим та відважним полководцем.
Він ходив у воєнні походи у близькі і далекі краї і завжди з багатою здобиччю вертався на Україну. Його боялися й шанували за відвагу .
Князь Олег-заключив перший торгівельний договір з греками. Українці могли везти в Грецію свої товари: шкіри, мед, віск, а з Греції вивозили овочі, срібні й золоті вироби, зброю, вина, дорогі тканини. Княжив Олег 33 роки.
До самої смерті воював Олег з ворогами і цілій світ знав про його хоробре військо. Існує цікавий переказ про загибель князя Олега.
Смерть Олега.
Зустрів князь одного разу ворожбита-віщуна,людину, яка вміла предрікати майбутнє, і попросив поворожити йому .Хотів дізнатись як помре ,якою смертю і коли.
А ворожбит йому і каже:-Ти князь, великий воїн! Завжди під стрілами ворожими, але вони тебе не беруть, а загинеш ти від свого любого коня.
Засміявся князь, не повірив, але коня свого наказав відпустити на волю ,а собі узяв іншого коня і вирушив на війну. Через два роки повернувся з походу і спитав про свого улюбленого коня. Йому сказали, що кінь його давно загинув ,тільки кісточки біліють у полі. Пожалів князь любого коня і попросив він слуг відвести його туди. А коли став він над білим черепом коня, сльозами зайшли його очі і з жалем промовив:-Не сповнилася ворожба, кінь загинув ,а я живу.
Та ледве промовив ці слова як раптом щось їдке і гаряче обпекло його ногу,в очах потемніло і він упав на землю .Коли дружинники підбігли до князя ,то побачили ,що гадюка вкусила його за ногу. Вона звила гніздо в черепі коня, а коли князь був поряд-смертельно його вжалила. Так збулось пророцтво віщуна, загинув князь від свого коня ,щоч вже і неживого.
Умер Олег. Закняжив Ігор.
Це завзятий був вояк:
Налітав він, наче вихор,
І не знав жалю в боях.
Наступним князем став нащадок Олега-князь Ігор. Він був дуже хоробрий і відважний. В той час на Україні було багато маленьких князівств в яких панували нікому невідомі князі, але вони всі як один підкорялися великому князю київському-Ігорю. Він водив своє військо в похід на греків, а греки у той час вже винайшли порох і виготовляли вибухові набої, яких тоді ще не знали українці.
Багато подвигів здійснив князь Ігор, але загинув не в бою ,знищило його плем’я що називалося древлянами. Не хотіли вони платити данину князеві, зібрали своє військо, напали на його дружину, розбили її, а самого князя впіймали, жорстоко вбили .
Коли ця страшна звістка дійшла до жінки Ігоря, княгині Ольги, вона вирішила помститися древлянам.
Ролик.(княгиня Ольга)
Помста Ольги
Рушила вона на них із військом і зупинилась біля їх столиці Іскоростеня. Ольга взяла місто підступно і хитро. Вона зажадала від древлян з кожної хати данини- по парі голубів-сказала що з таким викупом піде собі назад .Древляни зраділи, що так легко відкупляться від помсти, та й дали по парі голубів від кожного двору. Ольга звеліла прив’язати до лапки кожному голубу віхтики з жаром і пустити вільно. Птахи полетіли до своїх хат,і вмить всі хати почали палати. А Ольга здобула столицю і землі древлян до Київського князівства.
Княгиня Ольга владарювала дуже мудро і зміцнила державу. Вона перша з українських князів прийняла християнську віру.
Існує цікава легенда, яка прославляє гострий розум княгині Ольги. Коли вона приїхала в Царгород (Константинополь), то її довго, десь близько півроку, протримали не допускаючи до зустрічі з імператором (за церемоніалом того часу). Нарешті після зустрічі з княгинею імператор помітив її красу і вирішив одружитись з нею. Княгиня Ольга була проти цього, але відкрито не виступила. Вона поставила умову, що перед одруженням вона має охреститись і хресним батьком має бути сам імператор Костянтин. Після хрещення імператор знову почав розмову про одруження, але у відповідь почув запитання : «Чи може дочка одружуватись з батьком?». Зрозумівши, що його перехитрили, імператор відпустив Ольгу додому багато обдарувавши.
На згадку про цю видатну жінку у наш час існує державна нагорода України з 1997 року — «Орден княгині Ольги».
Наступником Ольги став
Святосла́в І́горович — Великий князь київський (945—972). Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері . Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію держави.Багато часу проводив у походах. Підкорив різні племена :волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів У 965—968 роках розгромив Хозарський каганат. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів .Відігнавши їх, посадив своїх синів намісниками держави — Ярополка в Києві; Олега в Овручі, Володимира в Новгороді . 969 року вирушив у другий похід на Болгарію.
Його називали Святосла́в Хоро́брий .Князя Святослава поважали і свої і вороги. Свої-тому що був дуже простою людиною ,поважав своїх вояків ,міг їсти ,спати ,воювати разом з ними і відрізнявся від них лише білизною своєї сорочки. А вороги поважали за сміливість і чесність. Коли Святослав вирушав в похід, то завжди попереджав воргів словами –«Іду на ви».. 971 року був обложений у болгарському місті Доростолі, змушений повернутися додому. На зворотному шляху загинув у засідці на Дніпрі, яку влаштував печенізький хан Куря.
Після Святослава і до нашого часу було ще дуже багато князів ,відомих і не дуже, всі вони зробили свій внесок в історію становлення нашої країни.
Ролик (Князі України)
А тепер ,щоб перевірити чи добре ви слухали мене
Бліц –опитування:
Людина повинна знати минуле своєї країни, знати і пам’ятати тих, хто жив раніше, хто створив і зберіг для неї рідний дім, землю і все, що є на землі. Без минулого не може бути сьогодення. Кожна людина — це місток, перекинутий із минулого у майбутнє. Українська земля — земля наших батьків і дідів. Давайте любити і шанувати свою країну ,прикрашати її своєю працею,піснями.
Пісня учнів.
Дякую за увагу!