Позакласний захід "Княжа Україна"

«Княжа Україна»

Україна-це славне ім’я нашої Вітчизни. Вперше ця назва згадується у писемних історичних джерелах у 1187 році. Але й до цього вона ймовірно вживалася в народі як країна, край, земля ,де жили українці і їхні пращури.

Героїчною і водночас гіркою була їх історична доля  . Вони працювали і творили, боронили свою землю і розбудовували державу.

Їх поневолювали, морили голодом і вбивали, нівечили їхню історичну пам’ять. Вони вистояли. Зберегли для нас рідний край, мову і культуру.

Тож давайте  поринемо у минуле нашої країни і познайомимось з першими

українськими князями.

Над Дніпром широким, вільним, 
Де луги й степи цвіли, 
Наші прадіди поляни 
Оселились і жили.

Хлібороб робив у полі, 
Пас пастух корів, овець, 
З луком, з стрілами гнучкими 
По лісах ходив ловець.

Пишно квітла Україна, 
Повна всякого добра. 
Як в раю, жили поляни 
Понад хвилями Дніпра.

Тече,тече найбільша українська річка Дніпро. А над Дніпром, на обох його берегах, лежить місто Київ .Літописець(Літописець — це той, хто писав літопис. Ця особа володіла грамотою і послідовно описувала певні події за власними спостереженнями)описує Київ так :«Місто стояло у лісі на горах, над рікою Дніпровською» і «був довкола міста ліс і бір великий і жили там племена які називалися полянами».Існували  в той час і інші племена .

 РОЛИК

З Київа і розпочалася наша держава.     Про першого київського князя можна дізнатись із переказів історика Михайла Грушевського.

    Одного разу, ще коли на тому місті, де тепер Київ, були ліси і поля, прийшли туди три рідні брати, що називалися Кий, Щек і Хорив. З ними була їхня сестричка Либідь. Стали вони над Дніпром, і найстарший, Кий, сказав:

-Ось тут заложимо оселю для себе і тих купців, що сюди будуть приїжджати.

Вони вирубали ліс і побудували перші хати. А те збудоване місто обвели ровом і обгородили гострокіллям; назвали цю оселю : город Київ, тобто-Києве місто.

Ця оселя щораз більшала і багатіла, і з часом побудовано там гарні доми й палати.

Київ-найстарше і найкраще українське місто. Воно є столицею України.

Над самим Дніпром на горах, 
Огороджений з боків 
Ровом, мурами, валами, 
Київ виріс і розцвів.

На сторожі коло його, 
Наче батько, став Дніпро, 
Наче батько сину, ніс він 
З півдня й півночі добро.

За  якийсь час пізніше переїжджали човнами по Дніпрі два хоробрих лицарі із роду києвичів:

Аскольд і Дір. Вони побачили гарне місто над рікою і воно їм дуже сподобалось. Тому  вони ввійшли до нього і сказали киянам :

-Ми будемо у вас князями .Будемо вас боронити від нападів чужих племен, щоб ви могли спокійно обробляти свою землю, торгувати і їздити по Дніпрі. За це ви будете платити данину ,щоб було за що утримувати військо для вашої і нашої оборони.

Жителі Києва радо погодились ,і Аскольд і Дір панували як князі. Свою державу вони поширювали на всі ті села і міста ,що постали довкола Києва. Вони  зібрали стільки війська, що не тільки могли боронити свою державу від нападів чужих племен, а й самі йшли з військом у чужі краї.

Так росла і розвивалась українська держава зі своєю столицею Києвом .

Пам’ятки про перших князів  і донині зосталися .Отже біля Києва є гора Щекавиця ,горб Хорив і річка Либідь, та до сих пір стоїть у Києві над Дніпром могила, яку здавен-давна називали Аскольдовою могилою.

Раз до Діра і Аскольда 
Прибігають вояки: 
“По Дніпру пливуть на Київ 
Чужоземні байдаки!”

“Залишіть! Пливе не ворог”, — 
Їм князі відповіли 
І Олегові назустріч 
З воєводами пішли.

Після смерті князів Діра і Аскольда прийшов у Київ князь Олег. Літописці називали князя «віщим князем» ,тому що йому у всьому щастило .

Олег був могутнім князем, дуже хоробрим та відважним полководцем.

Він ходив у воєнні походи у близькі і далекі краї і завжди з багатою здобиччю вертався на Україну. Його боялися й шанували за відвагу .

Князь Олег-заключив перший торгівельний договір з греками. Українці могли везти в Грецію свої товари: шкіри, мед, віск, а з Греції  вивозили овочі, срібні  й золоті вироби, зброю, вина, дорогі тканини. Княжив Олег 33 роки.

 До самої смерті воював Олег з  ворогами і цілій світ знав про його хоробре військо. Існує цікавий переказ про загибель князя Олега.

Смерть Олега.

Зустрів князь одного разу ворожбита-віщуна,людину, яка вміла предрікати майбутнє, і попросив поворожити йому .Хотів дізнатись як помре ,якою смертю і коли.

А ворожбит йому і каже:-Ти князь, великий воїн! Завжди під стрілами ворожими, але вони тебе не беруть, а загинеш ти від свого любого коня.

Засміявся князь, не повірив, але коня свого наказав відпустити на волю ,а собі узяв іншого коня і вирушив на війну. Через два роки повернувся з походу і спитав про свого улюбленого коня. Йому сказали, що кінь його давно загинув ,тільки кісточки біліють у полі. Пожалів  князь любого коня і попросив він слуг відвести його туди. А коли став він над білим черепом коня, сльозами зайшли його очі і з жалем промовив:-Не сповнилася ворожба, кінь загинув ,а я живу.

Та ледве промовив ці слова як раптом щось їдке і гаряче обпекло його ногу,в очах потемніло і він упав на землю .Коли дружинники підбігли до князя ,то побачили ,що гадюка вкусила його за ногу. Вона звила гніздо в черепі коня, а коли князь був поряд-смертельно його вжалила. Так збулось пророцтво віщуна, загинув князь від свого коня ,щоч вже і неживого.

Умер Олег. Закняжив Ігор. 
Це завзятий був вояк: 
Налітав він, наче вихор, 
І не знав жалю в боях.

Наступним князем став нащадок Олега-князь Ігор. Він був дуже хоробрий і відважний. В той час на Україні було багато маленьких князівств в яких панували нікому невідомі князі, але вони всі як один підкорялися великому князю київському-Ігорю. Він водив своє військо в похід на греків, а греки у той час вже винайшли порох і виготовляли вибухові набої, яких тоді ще не знали українці.

Багато подвигів здійснив князь Ігор, але загинув не в бою ,знищило його плем’я що називалося древлянами. Не хотіли вони платити данину князеві, зібрали своє військо, напали на його дружину, розбили її, а самого князя впіймали, жорстоко вбили .

Коли ця страшна звістка дійшла до жінки Ігоря, княгині Ольги, вона вирішила помститися древлянам.

Ролик.(княгиня Ольга)

Помста Ольги

Рушила вона на них із військом і зупинилась біля їх столиці Іскоростеня. Ольга взяла місто підступно і хитро. Вона зажадала від древлян з кожної хати данини- по парі голубів-сказала що з таким викупом піде собі назад .Древляни зраділи, що так легко відкупляться від помсти, та й дали по парі голубів від кожного двору. Ольга звеліла прив’язати до лапки кожному голубу віхтики з жаром і пустити вільно. Птахи полетіли до своїх хат,і вмить всі хати почали палати. А Ольга здобула столицю і землі древлян до Київського князівства.

Княгиня Ольга владарювала дуже мудро і зміцнила державу. Вона перша з українських князів прийняла християнську віру.

Існує цікава легенда, яка прославляє гострий розум княгині Ольги. Коли вона приїхала в Царгород (Константинополь), то її довго, десь близько півроку, протримали не допускаючи до зустрічі з імператором (за церемоніалом того часу). Нарешті після зустрічі з княгинею імператор помітив її красу і вирішив одружитись з нею. Княгиня Ольга була проти цього, але відкрито не виступила. Вона поставила умову, що перед одруженням вона має охреститись і хресним батьком має бути сам імператор Костянтин. Після хрещення імператор знову почав розмову про одруження, але у відповідь почув запитання : «Чи може дочка одружуватись з батьком?». Зрозумівши, що його перехитрили, імператор відпустив Ольгу додому багато обдарувавши.  

На згадку про цю видатну жінку у наш час існує державна нагорода України з 1997 року — «Орден княгині Ольги».  

Наступником Ольги став 

Святосла́в І́горович   — Великий князь київський (945—972). Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері  . Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію   держави.Багато часу проводив у походах. Підкорив різні племена :волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів   У 965—968 роках розгромив Хозарський каганат. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів ^.Відігнавши їх, посадив своїх синів намісниками держави — Ярополка в Києві; Олега в Овручі, Володимира в Новгороді . 969 року вирушив у другий похід на Болгарію. 

Його називали Святосла́в Хоро́брий .Князя Святослава поважали і свої і вороги. Свої-тому що був дуже простою людиною ,поважав своїх вояків ,міг їсти ,спати ,воювати разом з ними і відрізнявся від них лише білизною своєї сорочки. А вороги поважали за сміливість і чесність. Коли Святослав вирушав в похід, то завжди попереджав воргів словами –«Іду на ви»..  971 року був обложений у болгарському місті Доростолі, змушений повернутися додому. На зворотному шляху загинув у засідці на Дніпрі, яку влаштував печенізький хан Куря.

Після Святослава і до нашого часу було ще дуже багато князів ,відомих і не дуже, всі вони зробили свій внесок в історію становлення нашої країни.

Ролик (Князі України)

А тепер ,щоб перевірити чи добре ви слухали мене

Бліц –опитування:

1. Що було на місті Києва?(гора)
2. Хто був першим князем ?(Кий)
3. Згідно з легендою, від чого помер Олег? (Від укусу змії)
4. Два князі,останні представники династії Києвичів. (Аскольд і Дір)
5. Як помстилась Ольга древлянам? (спалила місто)
6. Які племена вбили князя Ігоря?(древляни)
7. Син Ігоря і Ольги. (Святослав)
8. Князь, який усі роки свого правління провів у походах і битвах. Завжди попереджав ворогів: «Іду на ви».(Святослав)

Людина повинна знати минуле своєї країни, знати і пам’ятати тих, хто жив раніше, хто створив і зберіг для неї рідний дім, землю і все, що є на землі. Без минулого не може бути сьогодення. Кожна людина — це місток, перекинутий із минулого у майбутнє. Українська земля — земля наших батьків і дідів. Давайте любити і шанувати свою країну ,прикрашати її своєю працею,піснями.

Пісня учнів.

Дякую за увагу!