Позакласний захід "Козацькому роду нема переводу"

Позакласний захід для учнів 9-11 класів

«Козацькому роду нема переводу»

Мета: ознайомити учнів з історією українського козацтва, боротьбою нашого народу за соборність і незалежність України на протязі багатовікової історії,  розкрити подвиг борців за свободу і єдність українських земель в різні історичні епохи,  виховувати високі патріотичні почуття, шанобливе ставлення до героїв АТО та воїнів і ветеранів повномасштабної війни росії проти Україну

Обладнання: козацькі курені, вогнище, булава, музичний супровід

Хід заходу

Ведучий:

 З давніх – давен людям відомо: «дерево життя» – це гілочка, на якій ростуть 3 листочки: 1-ий – це символ минулого часу, 2-ий – сучасного, 3-ій – майбутнього. Зображення» дерева життя» зустрічається на давніх каменях і свідчить що люди в сиву давнину знали про нерозривний зв’язок минулого, сьогодення і майбутнього. Все, що нас оточує, з чим ми живемо – це наслідок минулих подій, а тому те, що відбувається зараз, народжує майбутнє.

 Отже,  щоб краще орієнтуватися у житті, бути освіченою людиною, треба вивчати минуле свого народу, його історію. Всім українцям відоме легендарне явище – Запорізька Січ.

(до зали заходять Тарас Бульба та двоє його синів Остап і Андрій)

Тарас Бульба:

Ось, сини мої, ми на славній Запорізькій Січі. Встроміть тут по стрілі, покладіть по шматку хліба і сала. Бо такий уже звичай у козаків: приходити до цього велетня-дуба і приносити йому жертву. (Сини виконують батьків наказ. Заходить військовий писар, побачив Бульбу.)

Писар: Ого-го! Хотів дуже вас видіти, Тарасе! Ось ми і зустрілися!

(обнімається з Тарасом)

Тарас Бульба: Здоров був, Печерице! Ось, привів тобі синів своїх. Ану глянь, які славні козаки!

Андрій і Остап: Здорові були! (вклоняються)

Писар: Здорові, здорові! Ну що ж, в Христа віруєте?

Остап: Віруємо!

Писар: І в Трійцю святу віруєте?

Остап: Віруємо!

Писар: А в церкву ходите?

Остап: Ходимо!

Писар: Ану, перехрестіться! (Хлопці хрестяться ). Ну, добре, хороші козаки з вас вийдуть!

Тарас Бульба: Дорогі мої сини! Підійдіть до мене, благословлю вас (сини підходять до батька, стають на коліна, схиляють голови). Благословляю вас, дорогі мої діти! Свято бережіть козацьку честь! І Боже збав вас зрадити своїй землі, своєму народу! Хай береже вас Господь! (Цілує своїх синів)

Писар: Вибирайте собі куреня, зараз і козаки підійдуть.

(Виходять козаки, співаючи пісню «Ой на горі та й женці жнуть»)

Ой на горі та й женці жнуть,

А попід горою яром-долиною

Козаки йдуть.

Попереду Дорошенко

Веде своє військо,  військо запорізьке

Хорошенько.

А позаду Сагайдачний,

Що проміняв жінку на тютюн та люльку

Необачний

Козак 1: Та в нас поповнення! Чиї ж ви будете?

Остап: Ми – сини славного козака Тараса Бульби!

Козак 1: Ну що ж! Будьмо знайомі! (кожен козак називає своє прізвисько (Кулак, Кривий, Сліпий, Коваль, Кривоніс, Оселедець). В слушний час приїхали, кошового отамана вибирати будемо!

Козак 2: Кукубенка вибрати!

Козак 3: Не хочемо Кукубенка!

Козак1: Бородавка нехай буде!

Тарас Бульба: Сагайдачного обирайте!

Козак 2: Нехай буде Сагайдачний!

Тарас Бульба: Чи хочете ви, козаки, своїм отаманом мати Сагайдачного?

Всі: Хочемо, хочемо!

Сагайдачний: Дякую вам, товариші! (Вклоняється. Кожний козак бере в руки грудочку землі і сипле її на голову отамана).

Тарас Бульба: Тримай цю булаву. Керуй розумом та душею! Господа поради питай. (Сагайдачний бере булаву, вклоняється. Музичний супровід «Ой там, на горі, Січ іде»)

Курінний: Ось вона, наша Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді ідужі, як орли, козаки! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!  (Козаки сідають на ослони біля своїх куренів). Козаки вміють не тільки воювати, а й відпочивати. (Співають пісню «Розпрягайте, хлопці, коней»)

(Входить гурт дівчат)

Козаки: Доброго вам вечора, дівчата!

Дівчата: І вам вечора доброго!

Курінний: Гарні козаки у нас! А як пісні співають! Ще й танцювати можуть! Запрошуйте, хлопці, дівчат!

(Танцюють український гопак)

Козак 1: Красно дякуємо вам, дівчата, за танок!

Козак 2: А тепер можна і пісню заспівати, щоб луна пішла гаєм, щоб аж соловейко затих! (Співають разом пісню «Козацькому роду нема переводу»)

Козак 3: А ну, дівчата і своєї заспівайте! (Дівчата співають жартівливу пісню «Ой,джигуне, джигуне», козаки підтанцьовують).

Курінний: Гей, музики! Годі грати, треба у похід рушати! (Козаки виходять зі сцени з піснею «Їхав козак містом»)

Ведучий: Ми коротенько познайомили вас зі спадщиною запорозького козацтва. Нехай дійде до ваших душ шелест козацьких знамен, брязкіт їхньої зброї, стогін української землі від копит навальних ординців, як межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім нашого народу. То ж нехай козацькому роду не буде переводу! (Козаки виходять на сцену з піснею «Гей ви, запорожці», крокуючи зі знаменами)