28 серпня о 18:00Вебінар: Методи і прийоми корекційної педагогіки, які можна використати на будь-якому уроці

Позакласний захід "Поезія землі"

Про матеріал
Захід "Поезія землі" можна проводити в рамках тижня зарубіжної літератури, під час проведення свята, приуроненого Дню землі. Прищеплювати любов і бережливе ставлення до природи, прагнення бачити красу у всьому, що нас оточує через призму поетичного слова.
Перегляд файлу

ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ

Відеоролик “Весна. Звуки природи»

(Кожен відеоролик демонструється протягом  презентації певної пори року)

Мета: розширити знання учнів про красу природи кожної пори року, про відтворення цієї краси у поетичних творах зарубіжних поетів, у музиці, живописі, формувати творчі здібності учнів, навики виразного читання, уміння проникати у світ краси  та творити красу самим; прищеплювати  любов до літератури та інших видів мистецтва.

Ведуча 1. Поглянь навколо себе. Яка дивовижна краса! На що не глянеш, усе радіє життю. Усе живе, цвіте, розвивається, тягнеться до теплого сонечка, прагне вистояти під пружним вітром, сильною зливою... І все таке неповторне, гарне.

Ведуча 2Ні, не просто гарне, а чарівне! Ось придивись до будь-якого листочка і він тебе вразить своєю винятковістю, бо двох однакових ти не знайдеш! Глянь на квіточки, поцікався, і тебе здивує їх розмаїття, краса, загадковість. Чи відчуваєш ніжні пахощі? Правда, приємний аромат довкола?

Ведуча 1А ти прислухайся, затамувавши подих... Чуєш, які дивні звуки навколо? І кожен неповторний, надзвичайний! Звуків тих так багато, що не зразу розбереш, звідки вони долинають, хто так захоплено співає. Це співає твоя Земля! Земля-матінка, яка народжує все це диво, яке ти бачиш, чуєш, відчуваєш, сприймаєш на дотик. Правда, цікаво?

Ведуча 2Ти ж на цій Землі — людина! Це чудово — знати, що ти людина, розумна істота і прийшла у цей світ для добра.

Ведуча 1Глянь, який зелений, чарівний і красивий світ довкола тебе. Кожна квіточка — тобі на радість, кожна рослинка — для твого добра, кожна травинка — для твого здоров’я. Ти лишень придивись, запам’ятай, добре вивчи, пізнай природу — це ж для твого добра тобі потрібно, щоб ти не блудив у цьому світі, а щасливо і радісно жив.

Ведуча 2Полюби цей щедрий світ усім своїм серденьком, зачаруйся ним. І ніколи, чуєш? Ніколи не знищуй, не ламай, не марнуй того, що тобі так щедро вділила Земля.

Ведуча 1Чуєш, як співає поле під легеньким вітерцем, як ніжно - ніжно дзвенить струмочок, як прокидається від голосних і чарівних пісень весняний ліс? Прислухайся — це співає твоя рідна земля. Це співає твоя Україна.

Читець1.

Ти чуєш, як земля довкіл співає?
Які чарівні звуки линуть ввись!
Це йде весна, долина зацвітає,
Усе життю радіє, придивись!

Радіє пташка, що тепло настало
Й співає славу сонцю кожен день.
Симфонія у лісі зазвучала —
Усі своїх виспівують пісень.

Трава шовкова шелестить — співає,
Дзвенить струмок, гуде пухнатий джміль.
Он жайворонок з піснею злітає,
І різні звуки линуть звідусіль.

Гроза розкотисто у небі зазвучала
І вітер грізно в гіллі застогнав.
А потім враз веселонька заграла
І тихий вечір мрійно зашептав.

А ніч свої оркестри розбудила,
І знов нова мелодія звучить.
Летить у Всесвіт тихо пісня мила.
Вона про те, яке це щастя — жить!

Читець2.

Дивна ніч чарівна тихо казку шепоче,
Земля натомилась і спить.
А перше проміннячко лиш залоскоче,
Вона прокидається вмить.

І враз озиваються хори пташині,
Співають дерева в гаю.
А вітер, що тихо дрімав у долині,
Посвистує пісню свою.

Співають дзвіночки, біленькі ромашки,
На сонці роса виграє.
На всі голоси задзвеніли комашки.
І кожен співає своє.

Ведуча 2 Не встигнеш звикнути до зими, а вже настала весна. Справжня приємна та лагідна весна. Вона дарує нове життя: новє зелене листя, нові барвисті квіточки. Та хочется взяти та зупинити час на тій чудовій весняній ноті. Люблю весну, тому що  вона дарує не тількі приємну погоду, а дарує- життя.

Читець 3

Г. Гейне. «Задзвени із глибини»

Задзвени із глибини

Тихої печалі,

Мила пісенька весни, -

Линь все далі й далі!

Линь, дзвени, знайди той дім,

В квітах сад зелений,

І троянду перед ним

Привітай від мене.

 

Читець 4.

Ф. Тютчев. "Весняні води"

Лежать у полі ще сніги,

А води весняні шумлять.

І сонні будять береги,

Біжать, і грають, і дзвенять.

 

Вони дзвенять на всі кінці:

«Іде весна, іде весна!

Весни ми юної гінці,

Вперед послала нас вона».

 

Іде весна, іде весна!

За нею ллється срібний спів,

То лине вслід юрба гучна

Травневих днів, веселих днів!

Читець 5.

Федір Тютчев "Весняна гроза"

Люблю я час грози весною,

Коли травневий перший грім,

Немовби тішачися грою,

Гуркоче в небі голубім.

 

Гримить відлуння голосисте!

От дощик бризнув, пил летить.

Краплин прозорчасте намисто

На сонці золотом горить.

 

Біжать потоки вод прозорих,

“Пташиний не змовкає гам,

І в лісі гам, і шум у горах,—

Усе підспівує громам.

 

Ти скажеш: пустотлива Геба,

Кормивши Зевсові орла,

Громокипучий кубок з неба

На землю з сміхом розлила.

 

Пісня на слова А. Фета «Весна»

Слайд-шоу «Лето, лето» «

Ведуча 1 Прислухайся до гомону землі. Ліс і степ, луг і річка, море і небо співають свою неповторну пісню життя. Все закликає тебе бути добрим і мудрим, щедрим на любов і доброту. Вчись любити, берегти цю невимовно красиву Землю, яка все зростила для тебе, для твого добра та здоров’я, тільки вивчай довкілля, придивляйся, прислухайся, люби його, і ти почуєш, зрозумієш, про що співає земля.

 

Ведуча 2 Найтепліша та найблагодатніша пора року - це, звичайно ж, літо. Влітку вся природа живе на повну силу. Зеленіють дерева, на них зріють соковиті плоди. Цвітуть квіти на клумбах, у полях та на луках.

 

Ведуча 1. Теплого літнього дня світить ясне сонечко у блакитному небі. Навколо усе вбране у зелене, все здається ошатним. Птахи подають свої голоси, співають. Спробуй-но почути такий концерт узимку!

 

Ведуча 2. Особливо гарні літні вечори, коли денна спека спадає. По небу розливаються червоні промені заходу, але сонце ще освітлює землю золотистим світлом. Навколо стає спокійно та мирно.

 

Ведуча 1. А який дух над землею — не передати! Пахнуть стиглі яблука і груші, кавуни і жовті дині, пахне шовкова трава. Справді, трава шовкова стає у серпні, вона аж пригортає до себе ваші босі ноги, так і лащиться приємною прохолодою у спекотний літній день.

 

Ведуча 2. А скільки яскравих, барвистих, неповторних квітів, вони такі гарні, такі великі, ніби увібрали в себе все сонечко і тепло!

Земля співає так неповторно, як уміє тільки у серпні. Ось прислухайся до її звуків, ти відкриєш для себе велику таємницю, почуєш і побачиш стільки захоплюючого, казкового, що на все життя запам’ятаєш цю барвисту літню казку і зрозумієш, що так співає тільки твоя рідна і дорога земля.

Читець 6.

О. С. Пушкін

Ох, літо червоне! любив би я тебе,

 Коли б не спека, та пил, та комарі, та мухи.

 Ти, всі душевні здібності гублячи,

 Нас мучиш; як поля, ми страждем від посухи;

 Лише як би напоїти та освіжити себе —

 Іншої в нас думки немає, і шкода зими-баби,

 І, провівши її млинцями і вином,

 Поминки їй творимо морозивом і льодом.

Читець 7.

ПОЛЬ ВЕРЛЕН

Це захоплене зомління,

Це закохане томління,

Хвильні трепети лісів

У руках вітрів пестливих

I між віток шелестливих

 

Хор сп'янілих голосів.

О, цей шелест, шемріт, шепіт,

Воркіт, туркіт, цвіркіт, щебет,

Журкіт, муркіт, свист і писк,

Трав розмайних шелевіння,

Шум води по моховинню,

По камінню плеск та блиск...

Хто ж до всього того шуму

Вплів мотив тривоги й суму,

 

Жаль снує душа - чия?

То, напевно, ми з тобою

День прощаємо журбою,

То душа твоя й моя!

 

Читець 8

Персі Біші Шеллі.  «ВЕЧІР»

Погасло сонце, ластівки поснули,

У сірій млі мигочуть кажани,

Ропухи скачуть — тінь жадану вчули,

І вечоровий подих мандрівний

Не збрижить річки, що сама собою

Тремтить, тече в дрімотному спокою.

Ані росинки на сухій траві,

 І дерево скупе на прохолоду.

То налетить, то стихне вітровій

Сухий, легкий; немов не грався зроду,

Несе по вулицях солому, пил,

Та раптом кине — вибився із сил.

Біжить ріка — стоїть в ній міста обрис,

 Повік незрушний в дзеркалі води;

Тріпоче — та не мре, не блякне образ,

Пребуде завше тут. Хоч в смерть піди

 Й вернися змінений, — а він так само

Ростиме в лоно вод і гнучко й прямо.

Ту хлань, що в неї сонечко зайшло,

Загородила хмара попеляста,

 Мов купа гір дереться на чоло

Небесне — і купчасто, і бриласто,

Та сині вище розлились моря,

Крізь них вечірня блискотить зоря.

 

Ведуча 2 Тож давай продовжимо нашу незвичайну подорож у казку. Зараз ми спостерігатимемо за хмарками, які раптом набігли. Вони такі біленькі, ніби з цукрової пудри, а може вони зроблені з морозива? Хто пробував на смак хмаринку? Ніхто! Ми і не смакуватимемо її, бо це вже не хмаринка, а казковий птах, він усміхається, бачите? А кажуть, що птахи не вміють сміятись, неправда, ось погляньте — він сміється!

 Ведуча 1 На що схожа друга хмаринка? На людину! Так, дуже схожа, та ще й танцювати надумала. Як же цікаво, приємно спостерігати за всім на своїй землі! Ми вчимося фантазувати, дивитись і бачити красу рідної землі, відкриваємо дивовижний світ, в якому нам жити.

      Читець 9        Шандор Петефі. «ХМАРИ»

Пливуть хмари, ніби тіні.

Дощ холодний. Дощ осінній.

 Над імлистим жовтим листом

Лине спів над падолистом.

Дзиґарі пробили мляво.

 Спиш — не спиш, моя смуглява?

 Чуєш тиху, чуєш дальню

Пісню осені печальну?

Злива темну тінь колише,

Пісня плине, грає, дише:

Хто почує, той згадає,

 В того серце заридає.

Слухай, що шепоче злива,

Що співає птах журливо,

Бідний птах — моє кохання,

Зливи й осені зітхання.

 

 

Ведуча 2  Чуєте, це співає нам наша земля. Вона співає про любов і щастя, про все живе на цій прекрасній землі.

Відеоролик «Осінь. Музика для душі»

Ведуча 1 Після теплого літечка настає довгоочікувана осінь. Приходить вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помічає відразу. Проте нікого осінь не забуває, всім дарунки казкові приносить.

Ведуча 2 Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа.

Читець  10. Федір Іванович Тютчев

 Я знаю в праосені пору...

  Я знаю в праосені пору,

 Таку коротку і ясну.

 Повітря чисте, день прозорий,

 I вечір зве в далечину.

 

 Де серп гуляв і падало колосся,

 Усюди простір, пусто на стерні.

 Лиш павутиння, мов тонке волосся,

 Блищить на марній борозні.

 

 Не чути птиць, повітря захололо,

 Далеко ще до перших сніжних хуртовин,

 Блакить прозора й тепла ллється з височин

 На стомлене і тихе поле.

 

Читець  11.  О. С.  Пушкін  «ОСІНЬ»

Прийшли жовтневі дні — поволі гай скидає

Сухий останній лист з оголених гілок;

Дихнуло холодом — дорога промерзає.

За млин іще біжить не скований струмок,

 Та став уже застиг; сусід мій поспішає

З хортами у поля, в глухий якийсь куток;

Від цих бучних розваг терплять озимі ниви,

І будять гавканням собаки ліс сонливий.

 

Зажурлива пора! очей зачарування!

Мені приємні дні прощальної краси.

Люблю розкішне я природи зав'ядання,

В багрець та золото одягнуті ліси,

В їх вітах вітру шум і свіжості дихання,

 І небо в хвилях мли у вранішні часи,

 І промені скупі, несмілі ще морози,

І сивої зими віддалені погрози.

 

Ролик «Пение сверчка для глубокого и здорового сна»

Читець  12.

Джон Кітс. «Поезія землі …»

Поезія землі не вмре ніколи,

Опівдні, як мовчать серед гілок

Птахи в гаю, невтомний голосок

Обнизує покоси й частоколи.

Це коник, він поймає гори й доли,

На стернях довгий ведучи танок,

А стомиться — стихає на часок

У затінку стебла або стодоли.

Поезія землі не оніміє:

Коли зима в мовчання крижане

Поля заковує, цвіркун у хаті

Заводить пісню, що в теплі міцніє,

Нагадуючи всім, хто задрімне,

Спів коника в траві на сіножаті.

(Переклад Василя Мисика)

 

Пісня на слова Сергія Єсеніна «Відгомоніла золота діброва...»(Відеоролик Н. Кадишева «Отговорила роща золотая»(зняти звук)

Відеоролик «Красавица - зима»

Ведуча 1 Зима чарівна пора року, час хуртовин і сильних морозів. Але, незважаючи на це, для багатьох вона є улюбленою порою року.. Вона просто заворожує своєю красою. Виходиш вранці на вулицю, а там все блищить, переливається мільйонами діамантів. Усі дерева виблискують.

 

Ведуча 2 Ближче до вечора, коли сонце потихеньку опускається за горизонт, починається гра фарб. Сніг стає помаранчевим, потім рожевим, а іній на деревах починає переливатися всіма кольорами веселки. Після того як зайшло сонце, починає підійматися місяць, висвітлюючи срібним світлом все навколо. І знову заблищав сніг. В небі запалюються одна за одною холодні зірки. Як красиво кругом! Немов у казці! І дивишся на все цю красу затамувавши подих, наче боїшся зруйнувати цю зимову казку

Читець  13.

 «Зимовий ранок» О. Пушкін

Мороз і сонце – день чудесний,

Ще бачиш сни, красуне-весно,

Вже час, кохана, пробудись:

Одкрий зіниці ніжні, зоре,

Навстріч північній ти Аврорі

Зорею півночі явись.

 Учора хуга лютувала,

На мутнім небі мла літала,

Зблід місяць, наче полотно,

Жовтів крізь хмари він похмурі,

І ти сиділа у зажурі –

 А нині… виглянь у вікно:

 Під голубими небесами

Мов чарівними килимами,

На сонці сяйвом сніг лежить;

Лише прозорий ліс чорніє,

Крізь іній хвоя зеленіє,

Під кригою ріка блищить.

Бурштинним виблиском кімната

Уся осяяна. Тріщати

Взялася весело так піч.

 Як лежачи, приємно думать

Чи в сани запрягть нам, люба,

 Кобилку буру, звісна річ?

Ранковим ковзаючи снігом,

Довіримося, серце, бігу

На нетерплячому коні –

Поля пусті відвідать славно,

Й ліси, густі іще недавно,

І берег, любий так мені

 

Читець  14.

Завірюха.

 Звечоріло; ніч заходить,

 місяць з хмари не виходить;

 ані зіронька не мріє,

 тільки сніг кругом біліє.

 

 Ось схопилась хуртовина,

 закурилася долина,

 і кипить мороз у полі,

 на просторі та на волі.

 

Пісня на слова Бориса Пастернака «ЗИМОВА НІЧ»

Ведуча 1 У кожному краю — своя чарівна і неповторна пісня. У нас вона особлива, українська пісня землі! І для кожного з нас наймиліша, найрідніша, бо ми діти свого краю.

Читець  15.

Земля моя, найкраща і єдина!
Я спів твій серденьком своїм ловлю.
Моя найкраща в світі Україна,
Я щиро й віддано тебе люблю!

Земля співає пісню колискову,
Коли лягаю спати й міцно сплю.
І кожен раз співає іншу знову,
Як я встаю і добре щось роблю.

Я так люблю усе навколо мене,
Чудові квіти, річку і гаї.
Ліси й степи, і полечко зелене,
І пісню, що співають солов’ї.

Я знаю, що земля моя співає,
Про те, що все приходить для життя.
Усіх вона, як мати, пригортає,
Для всіх нас відкриває майбуття.

 

Читець  16 . О. Блок

Вітер далекий навіяв

 Пісні весняної тон,

Десь на осонні надії

 Небо сяйнуло між крон.

Плив у блакиті незримій

Привид близької весни.

Плакали сніжні низини,

Линули зоряні сни.

Щемно, як сльози на віях,

 Плакали струни в мені.

 Вітер далекий навіяв

Співи твої голосні.

Пісня «Така краса лише на Україні»

(Фільм «Така краса лише на Україні» (Зняти звук)

docx
Додано
6 лютого
Переглядів
167
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку