Презентація "Література німецького романтизму"

Романтизм у Німеччині Особливості розвитку

На межі XVIII—XIX ст. в Європі розгортається широкий суспільно-культурний рух, що вплинув на всі сфери духовного життя, — романтизм. Започаткований романтизм у Німеччині, хоча першим романтиком вважається Ж.-Ж. Руссо — найвидатніший критик суперечностей суспільства вільної конкуренції, яке утверджувалося на уламках феодалізму, та провісник і співець свободи духу. Романтичний рух у Німеччині відображений у літературі, а згодом — у музиці, живописі, філософії, філології.

До найвідоміших "передромантиків", котрі поєднували у творчості просвітницькі та нові романтичні ідеї, належали молоді Й.-В. Гете та Ф. Шіллер. Найвидатнішим теоретиком "штюрмерів" (рух "Бурі та натиску", що сформувався у 70-х роках ХVIII століття) був Й.Г.Гердер (1744—1803) — ідейний натхненник руху та творець його естетичних принципів. Естетичні ідеї у філософії Й. Гердера суттєво вплинули на світогляд романтиків. Він висунув принцип історичного підходу до мистецтва. Народну творчість Й. Гердер вбачає джерелом виникнення всякої поезії, велику увагу приділяючи доведенню історичної ролі народу в творенні національної мови.

Романтизм у Німеччині пройшов 3 етапи розвитку 1 етап - ранній (ієнський) - з 1795 до 1805 рр. У цей період була розроблена естетична теорія німецького романтизму і написані твори Ф. Шлегеля і Новаліса. Засновниками школи ієнського романтизму були брати Шлегелі - Фрідріх і Август Вільгельм. Їх будинок на межі 18-19 ст. став осередком молодих невизнаних талантів. До кола романтиків входили поет і прозаїк Новаліс, драматург Людвіг Тік, філософ Фіхте. Німецькі романтики наділяли свого героя творчим талантом: поет, музикант, художник силою своєї фантазії перетворював світ, який лише віддалено нагадував реальність. Міф, казка, легенда, переказ складали ґрунт мистецтва ієнських романтиків. Вони ідеалізували далеке минуле (Середньовіччя), яке намагалися співставити із сучасним суспільним розвитком.

Естетична система ієнських романтиків характеризувалася намаганням відійти від показу реальної конкретно-історичної дійсності і зверненням до внутрішнього світу людини. Саме ієнські романтики першими зробили вагомий внесок у розробку теорії роману і зі своїх суб'єктивно-романтичних позицій передбачили його бурхливий розквіт у літературі XIX століття.

2 етап - гейдельберзький з 1806 до 1815 рр.   Центром романтичного руху в цей період став університет у м. Гейдельберг, де навчались, а потім викладали К.Брентано і Л.А.Арнім, які відіграли провідну роль у романтичному русі на другому його етапі. Гейдельберзькі романтики присвятили себе вивченню і збиранню німецького фольклору. У їхній творчості посилювалося відчуття трагічності буття, що мало історичний вплив і втілювалось у фантастиці, ворожій особистості. У гурток гейдельберзьких романтиків входили відомі збирачі німецьких казок брати Грімм. На різних етапах творчості до них був близький Е.Т.А.Гофман.

3 етап - пізній романтизм - з 1815 до 1848 рр. Центр романтичного руху перейшов до столиці Прусії - Берліна. З Берліном пов'язаний самий плідний період у творчості Е.Т.А.Гофмана, тут же вийшла перша поетична книжка Г.Гейне. Однак у подальшому через широке розповсюдження романтизму по всій Німеччині і за її межами Берлін втрачає свою провідну роль у романтичному русі, оскільки виникає ряд локальних шкіл, а головне - проявляються такі яскраві індивідуальності, як Бюхнер і Гейне, які стають лідерами в літературному процесі всієї країни.

Романтична естетика зосереджує основну увагу на проблемі внутрішнього світу суб'єкта. Об'єктом критики романтиків є надмірна раціоналізація духовного досвіду, властива Просвітництву. Якщо для класичної поезії важливі канони прекрасного, то для поетів-романтиків вони постають лише перешкодами й умовностями. Мета митця — абсолютний і вільний від усіляких умовностей вияв переживання.

Романтизму властивий інтерес до міфології, що розглядається світом першо-образів, єдністю свідомості й буття. Романтизм основним предметом художнього пізнання вбачає внутрішній світ, духовне життя особистості. Співмірним йому є лише життя природи в безмежному розмаїтті та величі її виявів унаслідок спорідненості світу людини та світу природи — божественності обох начал.

Підготувала учитель зарубіжної літератури Кременецького ліцею імені Уласа Самчука Т.Мельник 2018 рік