Позакласний захід: "Родина, родина - від батька й до сина ... "

Виховний захід

 

РОДИНА, РОДИНА…

 

Мета. Ознайомити учнів із поняттями «рід», «родина», «родовід»; виховувати в них шанобливе ставлення до батьків та членів своєї родини; розвивати бажання робити своїх близьких щасливими, бути до них чуйними, уважними; формувати культуру почуттів.

Учитель:  - Шановні батьки, учителі, учні, ми раді вітати вас сьогодні на нашому родинному святі! У травні, коли розцвітають яскраві квіти й дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас день сім'ї.

Сім'я, школа, країна – це все наша велика родина, яка зібрала сьогодні в цьому залі своїх дітей. Серед них – наші гості, учні, батьки. І коли ми випускаємо в життєву путь наших 11-класників, це говорить про те, що наша родина поповнюється. Так-так, саме поповнюється... Я не обмовилася. Поповнюється першокласниками, а випускники разом зі своїми батьками бережуть коріння  шкільного роду, раз у раз повертаючись до шкільного порогу зі  своїми радощами чи тривогами. От і сьогодні в нас у гостях мама цьогорічного випускника….

•       Ми бережемо коріння роду.

Адже рід, родина, родовід – усьому початок:

З роду в рід життя  кладе мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

 

(Звучить пісня "Зеленеє жито...”)

 

1.  Зеленеє  жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє  жито женці жнуть, І    двічі

Хорошії гості в хату йдуть.   І

2.  Зеленеє  жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє  жито  за селом,       І    двічі

Хорошії гості  за столом.     І

3.  Зеленеє  жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє  жито при межі,      І    двічі

Хорошії гості  від душі.        І

4. Зеленеє  жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє  жито ще й овес,      І    двічі

Тут зібрався рід наш увесь.  І

 

Учень. Сьогодні у цій залі свято
Ми дуже раді всіх вітати!
І сподіваємось, що кожен
Для себе щось узяти зможе.

Учениця. Хтось настрій добрий запозичить,
Бо посмішка усім нам личить,
Хтось слову доброму зрадіє,
Бо про добро усі ми мрієм.

Учень. Сюди запросили ми вас,
Аби всім разом у дружнім колі,
В домівці нашій – рідній школі -
Сердечно й щиро привітати
З сьогоднішнім родинним святом.

Учениця. Нехай рясніють ниви колоскові,

У хаті буде злагода і мир.

На чистому, як сонце, рушникові

Дозвольте вам піднести хліб і сіль.

Учень. Хліб підносимо вам і сіль

На вишитім рушничкові,

І вклоняємось аж до землі,

Щоб завжди ви були здорові!

Учениця. Хліб - наш батько!

Він - усьому голова.

І поки є хліб та вода,

Все інше - не біда!

(Двоє дітей: хлопчик і дівчинка - вручають батькам хліб)

 

(Звучить пісня "Родина")

 

1. Може в житті хтось принаду підкине

У чарівничих, звабливих очах.

Тільки родина, як зірка єдина,

Твій порятунок - надійний причал.

Ні, не шукай в своїм серці причину,

Якщо зневіра тебе обпече...

Тільки родина у прикру годину

Схилить надію тобі на плече.

Приспів:

Родина, родина - від батька й до сина

Від матері доні добро передам.

Родина, родина - це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям.

2. В морі спокуси є хвилі великі,

Та не забудь у захопленні ти,

Що лиш родина - бальзамові ліки,

Ліки від старості і самоти.

Все відцвітає, і жовкне, і гине,

Вітром розноситься, ніби сміття...

Тільки родина, як вічна зернина,

На невмирущому полі життя.

 

Учениця. Родина! Рід!..  Які слова святі – вони потрібні кожному в житті!..

Учень. Родина... В усі часи, усі народи пов’язували з нею найсокровенніше, возвеличували її, як найбільшу святиню.

Учениця. Вона – корінь життя, берегиня роду людського, вона та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ усе ясніше.

Учень. Недарма ми кажемо: мати – Вітчизна, Ненька-Україна.

Учениця. Кожна людина, кожний народ має свої святині. До таких великих святощів кожній людині причисляємо перш за все любов до родини: матері, батька, бабусі, дідуся...; до тих, хто дав нам життя, хто нас виплекав, ростить і виховує.

 

(Звучить пісня «Мої батьки»)

1. Все життя собі іде,

Течуть річки.

Я спішу на ваш поріг, мої батьки,

В серці різні почуття:                               І 

І жалю, і каяття...                                   І   двічі

Я спішу, спішу до вас через життя.     І

2. Як живете тут одні,

Здоров'я як?

Ви пробачте все мені:

Вертаюсь я.

В серці різні почуття:                               І 

І жалю, і каяття...                                   І   двічі

Я спішу, спішу до вас через життя.     І

3. Так багато помилок зробив вжитті...

Повернувся я до вас,

А ви - не ті.

В серці різні почуття:                               І 

І жалю, і каяття...                                   І   двічі

Я спішу, спішу до вас через життя.     І

4. Все життя собі іде,

Течуть річки.

Я спішу на ваш поріг, мої батьки,

В серці різні почуття:                               І  

І жалю, і каяття...                                   І   двічі

Я спішу, спішу до вас через життя.  …І

 

Учениця. Якби зібрати всі слова земні,
Ми б вибрали прості і невисокі,
Щоб ваші діти, внуки  трояндами цвіли,
Щоб не були в житті ви одинокі.

Учень. Хай не спішать літа на ваш поріг,
Хай повсяк час здоров’я прибуває,
Ми ніжно любим вас і від душі
Всього найкращого бажаєм.

Учениця. Найкращі дні для наших матерів -
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від нас залежить, скільки днів таких
Ми можемо для матері зробити.

РАЗОМ:  Даруймо ж радість нашим матерям,

Учень.     Бо їм турбот і горя вистачає.

 

Інсценізація вірша “Мамо, чому?”

Син.

Чом у тебе у косах  ясна

Забіліла раптом біла сивина?

Мати.

Од любові, од тривог, надій.

Ти ж один у мене, сину мій.

Син.

А в бабусі голова біліша.

То ж мене бабуся любить більше?

Мати.

В неї діти – доньки і сини –

Додають, сердешній, сивини.

Син.

Чом же тьотя біла, як зима,

В неї ж діток не було й нема?

Мати.

Так, синочку, біла геть вона,

Бо нудьгує цілий вік одна.

 

(Звучить пісня «Мамина коса»)

1. Ой чого калина віти похилила:

Чи багато квіту, чи важка роса?..

Ой чого ж так рано мама посивіла?..       І    двічі

А булла ж у неї золота коса?..                  І

2. Мамині безсоння, мамині тривоги,

Простелила доля у незнанну даль,

За ворота вийде, стане край дороги,   І   двічі

В коси заплітає сивини печаль.            І

3. Стеляться тумани, долами, лугами,

Стеляться тумани на глибокі сни.

Гей, дорого дальня, повертай до мами:     І    двічі

Буде в її косах менше сивини.                     І

 

Учень. А в родині …  вчать ще й танцювати!..

 (Танець родини …)

Учениця. У багатьох із нас найщасливіші хвилини життя пов’язані з матір’ю, татом,бабусею.

Учень. Мати піде, в серці лишить рану.
Всохне корінь наш і родовід.

Заклинаєм:

РАЗОМ.    Бережіть всі маму...

Учениця. Діти світу, батьків  бережіть!

Учень. Тато і мама. Чи є в світі тепліші слова? Ні! Батьки ведуть нас у життя, і така вже, бачте доля, і такий вже розумний лелека, що порозносив нас саме нашим мамі і таткові.

Учениця. Всі подумки думають, що їхні мама і тато найкращі. А я не боюсь і кажу всім. Вам і вам, а ще сонцю і небу, зеленій ялинці й могутньому дубу, можу кричати на весь світ:…

Разом: “Мої батьки найкращі в світі”.

 ( Діти вручають батькам квіти )

 

Сценка:  “Чия мама краща?”

1-й учень: - Ми з товаришем гуляли

Ми серйозно розмовляли

Знаєш, Вітю, - кажу я, -

Краща мама – це моя

Ну, а Вітя, каже:

2-й учень - Ні! Сперечатись нащо

Мусиш вірити мені: "Моя мама краща!"

1-й учень - Я товариша любив,

Сперечатись не хотів...

І повірили тому,

Він мені, а я йому.

І обом приємно нам:

І мені і Віті

Разом:

Значить кожна з наших мам

Є найкраща в світі!

 

Учитель: А ми зараз подивимося, чиї батьки  кращі…

Інколи в повсякденному житті складаються веселі ситуації. Наша  "прихована камера" стежила за деякими учнями й зафіксувала щось цікаве. А що саме, ми зараз побачимо.

 

(Батьки і діти беруть у ведучого картку із ситуацією – анекдотом, яку потрібно інсценізувати, і інсценізують)

 

1. - Мамо ( тату )! - завтра в школі будуть маленькі батьківські збори!

- Як це маленькі?

- Це ти й директор школи!

2.  - (Петрику!) Скільки учнів у твоєму класі?

- Тридцять разом з учителем.

- Тобто, без учителя буде 29?

- Ні, без учителя в класі нікого не буде!

 

3. -  ( Оленко!) Що нового чути в школі?

- Уявляєш, тату (мамо), у нас в школі дуже заздрісна вчителька!

- З чого ти це взяла?

- Ось уже вдруге вона, коли робить мені зауваження, каже: "Ось якби я була твоєю мамою!.."

 

Учитель:

- Молодці! Всі гарно справилися із завданням, а це ще раз говорить про те, що всі ваші рідні: мами, тата, бабусі, дідусі є найкращі в світі!

 

( Виходять мама і донька )

Донька.

Вони нахиляють небо голубе,

Ведуть за руку перший раз до школи,

І завжди говорять: бережи себе,

Хоча ж себе не бережуть ніколи.

І згадується пісня колискова -

Та, що гріє серце і в сльоту...

МАМА: Я ж тобі, красуне чорноброва,

З піснею дарую доброту,

Щоб навчилася добром ділитись,

Засівати ним лани і світ,

І душею до людей світитись,

Як бузково – ніжний первоцвіт!..

 

(Звучить пісня у виконанні мами й доньки … )

 

Учень. Ми з’явились  на світ із любові та мрії,

Із щасливих татусевих і маминих снів.

Ще були в тата і мами високі надії

Як же мама зраділа! Як тато зрадів!

Народилось дитятко, маленька кровинка

Що від тата і мами життя поведе

Ще безпомічна, крихітка їхня дитинка,

Але виросте скоро, час швидко іде.

Учениця. От ми вже й підросли,

Ходимо в школу щоднини,

Любимо дуже книжки, ігри різні, свята.

Але дуже важливо ще те для дитини,

Коли тато є й мама, родина свята.

Учень. Бо ні з чим це щастя не зрівняти,

Як дитя, зіп’явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті,

Учениця. Як почуєш ти уперше “Мамо”,

Як до школи поведе за руку,

Учень. Як уже одержиш телеграму:

“Мамочко, вітаю із онуком”.

Учениця. Добре ж, як себе пізнать в дитині,

Знать, твої вона продовжить роки.

Учень. Добре дати світові людину

І людині дати світ широкий,

Дарувати їй цвітіння рясту,

Синє горе, неспокійні ріки...

Учениця. Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

 

(Сценка родини...)

Син.

•          Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати.

•          Так, синочку, правда.

Син.

•          А чому так багато зірок на небі?

Мати.

- Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та

свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає.

Бачив?

Син.

- Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а

інші ледь видно?

Мати.

- Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли

добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить

ясно, і світло це далеко видно.

Син.

•          Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати.

Старайся, мій хлопчику...

Син.

- Матусю, я тебе не підведу. І всім присутнім сьогодні в залі я дарую веселий танок!..

 (Учні танцюють польку)

 

Учень. Скільки ж того щастя й радості тече,

Коли поряд маєш родинне плече.

Учениця. Любі наші батьки, бабусі, дідусі, братики й сестрички,

Хай наша матір Божа Вас охороняє.,

А Господь Бог з неба щастя посилає.

Учень. Бо без батьків чого ми в світі варті:

Без маминої ласки і тепла,

Учениця. Без татової строгості і жарту

І без свого родинного тепла.

Учень.І коли згрубіє  наша мова,
Ми  здобудем ласку із грудей.

Учениця. Вбережемо  вас  від злого слова,

РАЗОМ. Бо найглибші рани - від дітей.

 

Учень: Я ж сьогодні  гумореску  розповім про  мову,

 що повчальна для дорослих і дітей.

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці ...

Має гроші - не мина жодної крамниці.

- Кухлик, люба покажіть,

Той, що збоку смужка.

- Да какой же кухлік здєсь,

Єслі ето кружка.

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови

- На Вкраїні живете й не знаєте мови?

Продавщиця теж була гостра і бідова:

- У меня єсть свой язик,

Нікчєму мнє мова,

І сказав їй мудрий дід:

- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має бідна язика і не знає мови!..

(Павло Глазовий, «Кухлик»)

Учениця. Кажуть, допоки живе мова,

То живе народ.

Учень Пошли ж  усім, Боже, не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їх минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги батьків наших милих,

Даруй їм здоров’я, рукам подай силу,

Учениця. Щоб вивели  діток у світ той, у люди,

Учень Щоб ними раділи – пишались усюди.

Учениця. Це одна із заповітних мрій голови нашого батьківського комітету - Руденко Вікторії Георгіївни.

Учень Досить віддає вона здоров'я й сили, щедрість материнських добрих рук…

 

“Розмова доньки з мамою”

Донька:

- Розкажіть мені, мамо, про вишні… Їх було так багато в саду?

Мати:

- Були, доню, морози невтішні, а вони кого хочеш зведуть.

Донька:

- Розкажіть мені, мамо, про зорі, чи такими були й колись?

Мати:

- А той, доню, хто виріс у горі - не часто на зорі дививсь.

Донька:

- Розкажіть мені, мамо, про долю, чи людині підвладна вона?

Мати:

- Наша доля,  як море - той пливе лиш, хто має човна.

Донька:

- Розкажіть мені, мамо, про роки - чи спливають помітно вони?

Мати:

- Роки, доню, помітні, доки матерів пам’ятають доньки й сини!

 

“Розмова сина з мамою”

Син:

- Розкажи мені, мамо, і ти про життєві шляхи...

Мама:

- Ти добре, сину, проживеш
Як знатимеш, куди, ідеш,
І як зумієш там, де став,
Стояти так, щоб не упав.
- Ти добре, сину, проживеш,
Коли нікого не пригнеш.

Син:

- Коли  пройду  життєву путь,
Щоб ані бить, ні битим буть?

Мама:

- Ти добре, синку, проживеш,
Як сироті сльози утреш,
Слабких від сильних захистиш,
Живих із духом підкріпиш.

Син:

- Тоді я  чесно  проживу,
Коли з неправдою порву?

Мама:

- Так!

Правдою ти пройдеш світ -
Це мій святий тобі завіт!

(Мама співає пісню “Сину, сину, сину, ангел мій...”)

 

Учениця. Кожна мати, кожен батько вчать свою дитину   любити рідний край –

місце, де народився... Вчать любити рідну домівку.

Учень. Наодинці з рідними ми почуваємось щасливими, не дивлячись на те, ким є наші батьки.

Учениця. І ніхто не має права засуджувати своїх батьків, бо вони дали нам життя. Тому кожен у хвилину образи повинен твердити:

РАЗОМ:      “Своєю появою на світ я завдячую БАТЬКАМ…”

 

Учень. Так, людина без роду – як листок, відірваний від дерева.

Учениця. А рід великий – край багатий...

Адже людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з корінням родоводу.

Учень. І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, –

Разом:  Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!

Учениця. І берегти правічні заповіти, по собі лишити добрий слід, нас закликає сьогодні мама випускника –…,

Учень.Бо  ми – творці життя: батьки і діти,

Невмирущий мужній родовід.

 

(Мама випускника виконує пісню "Виростеш ти сину...")

Учень.

От і добігло  до кінця наше свято:

Слова душі ми прагнули сказати,

Подарувати пісню вам чудову,

Найкращі прочитати вам вірші...

Учениця.

Бо без батьків, чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і добра,

Без батьківської строгості і жарту

І без свого родинного тепла...

Учень.

Але ми не говоримо вам до побачення.

Ми говоримо вам: "До нових зустрічей!"

І залишаємо своє маленьке серденько, наповнене ніжністю і любов'ю...

 

(Звучить пісня " Одна калина ")

 

1. Сумно, сумно аж за край,
   Не дивись на мене -
   Грай музико, грай.
   Зимно, зимно на душі,
   Забирай що хочеш,
   Тільки залиши.

Приспiв:
Одну калину за вікном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама.
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема.

2. Сумно, сумно аж за край,
   Та чого ж ти плачеш -
   Грай музико, грай.
   Крапля горя не зал'є,
   Наливай, козаче, бо у нас ще є.

Приспiв:
Одна калина за вікном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб додому йшла сама.
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема.

3. Сумно, так і не засну,
Краще буду думать про свою весну,
Тай піду за небокрай,
Вперше, як востаннє -
Грай музико, грай:

Про ту калину за вікном
Одну родину за столом,
Одну стежину, що б додому йшла сама.
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І  Україну, бо в нас іншої нема.

Приспiв:
Одна калина за вікном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, що б додому йшла сама.
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема.

Учень.

Не цураймося роду свого!..

Учениця.

Підтримуймо свою родину!..

Учень.

Бо хто родину забуває, того Бог карає.

Того діти цураються, в хату не пускають.

Учениця.

Не так багато свят буває в наших матерів, батьків, бабусь і дідусів...

Учень.

То ж бережімо своїх рідних. Даруймо їм частіше радість і квіти.

Учениця.

Ви для нас най рідніші,

Любі наші батьки!..

Ви - надія й опора,

Оберіг навіки!..

(Звучить пісня "Ви для нас най рідніші". Танцювальний колектив виконує  ВАЛЬС )

1. Ви для нас найрідніші, любі наші батьки...

Ви – надія й опора, ми для вас малюки,

Бережете постійно  ви дітей - голуб'ят,         І    двічі

Бо міцна лиш родина -   оберіг для малят.      І

2. Завжди йдете із нами у незвідану путь,

Де рожеві світанки нам на щастя цвітуть.

Та знімемось на крилах  ми  17  літ,                 І    двічі

Ваша воля і сила  підніма нас в політ.            І

 

- Любі діти, запрошуйте своїх рідних до танцю. Подаруйте один одному родинний танок!

(Танцюють у залі батьки та їх діти)

 

3. Нас чекають дороги у життя вдалині,

Нас чекають тривоги,  а не тільки пісні.

– Всі дороги пройдемо - переможемо зло,

І в серцях збережемо всі ми ваше тепло!..

– Всі дороги пройдемо - переможемо зло,

І в серцях збережемо ми родинне  тепло!..

4. Ви для нас найрідніші, любі наші батьки...

Ви - надія й опора, ми для вас малюки…

– Всі дороги пройдемо ми під спів солов'їв,

Бо міцна лиш родина  – оберіг для батьків.

Шелест рідної школи, та ще й спів солов'їв

Не забудуть ніколи голуб'ята твої.

 

Учитель:

- Шановні батьки, гості! От і добігло кінця наше родинне свято, але я надіюся: ми із вами іще зустрінемось не раз...

Хай буде вогник наш родинний,

Як добра пам'ятка для вас.

Хай вас боронить Мати Божа

Від злих людей і різних бід,

Хай дасть здоров'я й допоможе прожити в щасті сотні літ!

Дякуємо вам за увагу!