Позакласний захід "Рушники ви мої, рушники"

1 учень:   Цвітуть в полях ромашки  білі,

                 В гаях щебечуть солов’ї,

                 Ми живемо на Україні,

                 На  цій святій землі.

 

2 учень:   Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,

                 Привітним, гожим словом привітати,

                 Прийміть же хліб на мальовничім рушникові,

                 Про цей рушник надалі йтиме мова.

 

3 учень:  Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник

                став  частиною нашого життя.

 

4 учень:  У народі говорили: « Хата без рушників, що сім я без

                дітей.

 

5 учень:  За давнім звичаєм у хатах збиралися жінки. Вони виши-

                вали рушники, хустки, сорочки і співали пісні.

 

6 учень: Рушник! Як багато промовляє нам це слово. Скільки

               спогадів пов’язано з ним.

 

7 учень:  Рушникове обличчя веселе

                Обліта  коровай на столі,

                Закликає гостей до оселі

                Випромінює щирість землі.

 

1 учень:   Рушничок на стіні – давній звичай,

                 Ним шлюбують дітей матері.

                 Він додому із далечі кличе,

                 Де в калині живуть солов’ї.

 

2 учень:   Моя бабуся гарно вишиває,

                 Цвітуть на полотні троянди й виноград,

                  Розмай калиновий там грає,

                 І дивні птахи щебет ять.

 

3 учень:  Навік з єдналось чорне і червоне,

                Мого краю гордість і краса.

                Душа народу – малинові дзвони,

                Його веселка і його сльоза.

 

4 учень:  Багато рушників вишиті двома кольорами: червоним і

                і чорним. І в кожного з них своє значення.

 

5 учень:  Чорний – це колір родючої землі та багатства. Червоний –

                 це  колір калини, які люблять і шанують в Україні, колір

                 щастя, добробуту та кохання.

 

6 учень:  Є рушники, вишиті кольоровими нитками. Коричнева –

                щаслива дорога, зелена – зустріч з добрими людьми,

                 синя – блакитне небо, жовта – символ здоров я і успіху.

 

7 учень:  На рушниках вишивали рослини: калину, троянди,

                 ромашки, волошки, мак, мальви, барвінок, чорнобривці,

                 колоски пшениці.

 

1 учень:   А доповнювали рослини зображення птахів: качок,

                 півників, лебедів, лелек.

 

2  учень:  Рушник! Він пройшов крізь віки, він і зараз є символом

                чистоти  почуттів, глибини безмежної любові до своїх

                 дітей; він простелений близьким і далеким друзям,

                гостям.

 

3 учень:   В давнину казали, бажаючи людині щастя:

Всі разом:  « Хай стелиться Вам доля рушниками!»

 

4  учень:   У давні часи вечорами, у вихідні дні чи на свято збира-

                  лись хлопці й дівчата до когось у хату, прибрану рушни-

                  ками, співали пісні, водили хороводи, танцювали.

 

5 учень:   Давайте і ми з вами під цими красивими оберегами

                 заспіваємо.

 

 

            ВИКОНУЮТЬ  ПІСНЮ  «  РУШНИК »

 

І. Зверніть увагу на рушник,  його ми вишивали,

    У ньому диких гусей крик, зозуля закувала.

    Тут чорнобривці зацвіли, запахла рута м’ята,

    Он тихо бджоли загули, літають біля хати.

Приспів:    Це мій рушник, моє творіння,

                   Мій біль, любов, моє терпіння.

                   Це моя сила і відрада, ми показати його раді.

 

6. учень:  Без рушника, як  і без пісні, не обходилось жодне

                      свято.

 

7  учень:   Коли син вирушав із дому у далеку дорогу або йшов

                  в армію – мати дарувала йому рушник, щоб беріг

                  від лиха.

 

1  учень:   Навесні, коли зеленіли хліба, люди виходили в поле,

                  несли на руках рушник з хлібом-сіллю, щоб був

                  гарний врожай.

 

2  учень:   Гарний був звичай використовувати рушник, коли

                  будували нову хату. Його вішали вгорі, у кутку, коли

                  вже стояли стіни.

 

3  учень:   У давні часи рушниками прикрашали школи, сільські

                   клуби.

 

4. учень:  Хлопець і дівчина єднають свої долі теж рушником.

                  На сватанні ним в’яжуть старостів, на весіллі – сватів.

 

5  учень:   Під час оформлення шлюбу в’яжуть молодим руки

                  рушником, щоб жили дружно, у парі і стають молоді

                 на рушник.

 

 

                             СЦЕНКА

 

 

 

6  учень:   Рушник використовують також при народженні

                  дитини.

 

1  учень:   Перше дихання немовляти,

                  На сніжно-білім полотні.

                  Блакитним шовком вишиває мати

                  Мов першу стежку у житті.

 

2  учень:   І пишно розквіта на тій стежині

                  Як матері благословення на добро,

                  Народне дерево  -  червоная калина

                  Щоб щастя цей рушник не обійшло.

 

3  учень:   Сумне й веселе вишиття

                  Літа печальні -  нитка чорна.

                   І мамине усе життя

                   На рушниках читати можна.

 

4  учень:   Узори на рушниках – то давно забуті символи: ромб

                  із крапкою  посередині – засіяна нива; квітка – світове

                  дерево од неба  до землі.

 

5  учень:    Людська фігурка – знак берегині, богині хатнього

                    вогнища.

 

6  учень:   Вішають рушники над вікнами і над дверима – це

                  обереги від усього злого, що може зайти  в дім,

                  від злих очей, від біди.

 

7  учень:   Колись в Україні не було такої дівчини, щоб не вміла

                  вишивати.

 

1  учень:   У сім ї, де підростала дівчина, мати турбувалася про

                  рушники для неї.

 

2  учень:   Довгими осінніми та зимовими вечорами молоді

                  дівчата  вишивали собі в придане рушники.

 

3  учень:   Рушники потім показували гостям, сусідам, щоб

                  підкреслити, яка вона майстриня.

 

4. учень:  Дівчина дякувала матері за те, що вона навчила

                       її вишивати рушники.

 

    5  учень:   Дорогі гості!  Нехай стелиться Вам доля рушниками!

 

    6  учень:   Хай символ цей завжди оберігає вашу оселю, як

                      ознака великої любові, ніжної материнської пісні,

                      яка кличе до рідного порога.

 

ЖЕСТОВА ПІСНЯ  «  ДВА КОЛЬОРИ МОЇ, ДВА КОЛЬОРИ »

 

Всі разом:  Бажаємо, щоб ви поспішали до рідного дому, до рідної

                    неньки,  до вишитих рушників.